Залишатись спокійним (2)

Розалін почала посміхатись.

- Я чула, що ти просто покидьок, але, мені здається, це була брехня.

Магеса залишила поважний тон одразу ж, як і очікував Кейл. Хоча більшість людей може і не знати, як виглядає принцеса іншої держави, для дворян справа була іншою.

Низькорівневим дворянам, можливо, було складно зібрати інформацію, але для когось, на кшталт рівня графа, як в родині Генітюз, інформація про дворян і королівських дітей сусідніх королівств було базовим знанням. Це були не просто розваги і ігри, а зобов'язаність благородного.

Кейл відповів на заяву Розалін:

- Це правда, що я відомий як покидьок. Однак маг повинен робити свої судження на основі п'яти своїх почуттів.

- Ви праві, Молодий Пане Кейл. Ми віримо в те, що переживаємо самі.

Кейл подумав, що Розалін розмовляє доволі дивно. Вона говорила з ним неофіційно, коли говорила про себе, як про принцесу, але якщо говорила від обличчя магеси, то говорила «ми» і переходила на офіційне спілкування. Її особистість, як мага, здавалась, була дуже важлива для дівчини.

- Але принцеса-нім...

- Розалін.

Їй дійсно не подобалось, коли до неї ставились як до принцеси.

- Нехай так. Міс Розалін. Що з вашими запитаннями?

- Так, я вже закінчила.

Дівчина посміхнулась, коли відповідала йому.

- Молодий Пане Кейл, схоже, не бажає зі мною зв'язуватись?

Незважаючи на те, що він знав, що ця дівчина – принцеса, він просто сказав їй насолоджуватись перебуванням тут, а потім піти. Справа не в тому, що Розалін виявила, що до неї відносяться з неповагою. Фактично, вона віддавала перевагу саме такому відношенню. Якщо б дівчина хотіла, щоб до неї відносились якось по особливому, то з самого початку розкрила б своє повне ім'я і справжню особистість.

Однак принцеса не хотіла, щоб до неї так відносились. Окрім того, вона була вдячна Кейлу за те, що він розповів їм про стан Лака.

- Насправді? Я так зробив лише тому, що принцеса-нім, схоже, сама віддає перевагу саме такому положенню речей.

- Брехун.

Розалін вважала слова Кейла просто гарним виправданням.

Людина, яка подорожує з драконом. Він був відомий як покидьок для всього суспільства, але насправді це було далеко від правди. Він міг би легко відкрити її особистість, якщо б дійсно хотів це зробити.

Дівчина подякувала Кейлу, який посміхався, ніби нічого не знав.

- Схоже, ви не повідомили королівській владі Роана. Щиро дякую.

- Немає проблем. Щось на кшталт цього повинно залежати від особистих бажань конкретної людини.

Кейл подумав, що Наслідний Принц обов'язково відвідає цю резиденцію, якщо Кейл повідомить про це у палац.

- Ви праві, Молодий Пане Кейл. Я не хочу розкривати себе. Якщо в майбутньому ви зіштовхнетесь з неприємностями, повідомте, що це я просила вас нічого не говорити. Я відправлю посильного, щоб підтримати цю історію.

- Зрозумів.

- Дякую, що дозволи мені залишитись тут. Я подбаю про свої справи і не завдам вам жодних проблем.

«Не завдавайте мені жодних проблем».

Кейл подякував Розалін, яка дала йому відповідь, яку юнак хотів почути більше всього:

- Щиро дякую.

- Не варто хвилюватись. Так воно і повинно бути.

Розалін відмахнулась від подяк Кейла, перш ніж продовжити їсти. Кейл і Розалін більше всього не потребували розмов. Розалін лише часто дивилась на дракона.

Вона не могла цьому протистояти. Будучи магом, дівчина просто не могла відвести від дракона очей. Дракон перестав їсти ковбасу, яка спочатку була для Кейла, перш ніж повернутись, щоб подивитись на Розалін. Після того, як дівчина продовжила дивитись на нього деякий час, дракон, нарешті, заговорив:

- Їм свою їжу. Це моє.

Чорний дракон потягнув тарілку з ковбасою ближче до себе. Кейл тим часом поклав на тарілку побільше різної їжі. Чорний дракон ставав залежним від смаку стейка, який сильно відрізнявся від вживання сирого м'яса, а також від інших видів різних продуктів, які були на столі.

Розалін подивилась на Кейла, і юнак підняв чотири пальця непомітно для дракона. Чотирирічний. Розалін посміхнулась значенню послання Кейла і відповіла дракону:

- Так, дракон-нім. Я б не наважилася претендувати на вашу їжу.

Чорний дракон знову почав їсти, і Розалін з Кейлом також повернулись до трапези.

Це була розслаблююча та мирна трапеза.

Після того, як з їжею було закінчено, Кейл сів в карету, щоб відправитись на зустріч з дворянами північно-східного регіону. До цих дворян належало десять благородних родин. Можна було нарахувати більше, якщо приймати до уваги баронів і нижче, але стовпами північно-східного регіону були саме ці десять родин. З цієї десятки три людини, з якими Кейл зустрічався сьогодні, були вихідцями з тих родин, які мали довгу історію дружніх відносин з родиною Кейла.

- Яка дилема.

Ось чому Кейл хвилювався. Чхве Хан, який приглядав за ним, як охоронець, обережно запитав:

- Що таке? Якщо я можу щось зробити, щоб допомогти, будь ласка, дайте мені знати.

- Нічого... Тобі не треба цього знати.

Кейл лише коротко відповів, перш ніж знову задуматись. Чхве Хан помітив таку поведінку Кейла і також почав хвилюватись. Це був перший випадок, коли Чхве Хан бачив, щоб юнак, що сидить перед ним, так хвилювався.

Кейл не знав, що робити.

Просто який хаос йому потрібно було влаштувати, щоб по справжньому виглядати, як усім відомий покидьок?

Кейл прийшов до усвідомлення істини після того, як встряв з таким тягарем, Чхве Хан і чорний дракон. У нього виникла дилема про те, як насправді повинен жити «покидьок».

Дворяни північно-східного регіону бачили минуле втілення Кейла. Вони також отримали б новини про всіх трюки Кейла на території Генітюз. Ось чому юнак повинен був бути ще більш обережним, ні, він повинен був бути ще більш хаотичним.

- Хм...

Кейл подивився на обидві руки. Діяти як повний виродок? Це було б способом виглядати покидьком серед покидьків. Поки Кейл думав про те, що він міг зробити, щоб його поведінка була якомога жахливішою, карета зупинилась перед резиденцією. Оскільки південно-східні дворяни мали резиденції в одному й тому самому районі столиці, їхати було не надто далеко.

- Ласкаво просимо, Молодий Пане Кейл.

Кейл помітив, що старий дворецький вітає його біля самих воріт і подивився на будівлю за спиною дворецького.

Це була резиденція графа Вілсмана. Територія графа Вілсмана була розташована в першій частині південно-східного регіону, і він не був ані дуже сильним, ані дуже багатим. Ось чому граф зміг встановити тісні відносини з графом Генітюзом, що розташувався на самому південно-сході, де навкруги не було ані герцогів, ані маркізів. Графу Гнітюзу подобалась ця дружба, тому що для когось. На кшталт нього, в кого територія була розташована в самому дальньому кутку південно-східного регіону, мати друга так близько до столиці, було доволі корисно.

Кейл подумав про наступника графа Вілсмана.

«Ерік Вілсман».

Заступник дворецького Ганс обережно дав пораду Кейлу, перш ніж той попрямував на цю зустріч.

- Молодий Пане, чудово, що у вас гарні відносини з Молодим Паном Еріком, але я все ж насмілюсь запитати. Ви думаєте, що буде розумно виявляти настільки близькі стосунки один з одним перед іншими дворянами на зустрічі?

Це дозволило Кейлу дізнатись, що Ерік і початковий власник цього тіла були дуже близькі. Тим не менш інформація про Еріка в наданому йому раніше звіті про дворян описувала того гарною людиною, яка була трохи напруженою.

- Молодий Пане Кейл, чи можу я провести вас всередину?

- Звісно.

Кейл пішов за старим дворецьким в резиденцію Вілсман.

Ерік Вілсман, Гілберт Четтер і Аміру Убарр. Ця трійця зараз знаходилась в резиденції. Кейл все ще думав про те, як він повинен діяти перед ними, поки дворецький вів його всередину.

В решті решт, йому не потрібно було про це хвилюватись.

- Кейл. Ти що найменш все ще слухаєш цього хьона, правда?

Кейл ніяково подивився йому в обличчя. Ерік Вілсман поправив окуляри, побачивши вираз обличчя Кейла. Прямо зараз Кейл Генітюз сидів за столом з трьома дворянами, які оточили його ніби роботодавці на інтерв'ю.

«Це дивно».

Але атмосфера була скоріше втішною, абсолютно не нагадуючи допит. Ерік Вілсман почав говорити:

- Хіба тебе не буде це дратувати?

Донька віконта Убарра, Аміру, і син барона Четтера, Гілберт, втрутились у розмову:

- Він правий. Молодий Пане Кейл, я чула, що вам не подобаються неприємні формальності.

- Молодий Пане Кейл, немає нічого поганого в тому, щоб вважати щось дратуючим.

Схоже, вони намагались втішити дитину. Кейл вирішив спочатку відповісти на їх відчай:

- Так, це дійсно дратує.

- Саме так! Тому!

Хлоп!

Ерік злегка постукав по столу. Здавалось, це не тому, що він був злий. Жест більше нагадував підсвідомий рух.

Він подивився на Кейла, який раніше був милої маленькою дитиною, поки не виріс, щоб стати покидьком, і тихо продовжив:

- Ось чому тобі не треба щось говорити або робити. Просто будь собою! Будь собою, а ми подбаємо про все для тебе. В будь-якому випадку, ти ж ненавидиш дратуючі речі і формальності.

Кейл відповів, почуваючи себе заінтригованим:

- Дуже добре, я залишусь на місці.

- А? Ти? О, так! Ти дуже гарний в цьому.

Ерік був відомий тим, що постійно нервувався, але він був також тим типом людей, які хвилювались про все. Але це було тільки тому, що він любив думати про все, перш ніж це «все» відбувалось насправді.

Він почав говорити з Кейлом, який став його найбільшим занепокоєнням з учорашнього дня, коли Ерік дізнався, що Кейл дійсно був тим, хто приїхав від родини Генітюз в столицю. Інші двоє подивились на Еріка, ніби підбадьорюючи того.

- Деякі з інших дворян південно-східного регіону можуть намагатись тебе розізлити. Ті, хто приєднався до маркіза Стен або іншому герцогу, точно спробують це зробити. Але все, що тобі треба зробити, це залишити на нас розгляд ситуації. Як ти на це дивишся?

Ерік більше всього хвилювався. З десяти родин-стовпів ці чотири не зв'язували відносин з дворянами інших регіонів. Інші дворяни, які намагались встановити зв'язки з більш високопоставленим дворянами з інших регіонів, готові були пропонувати свій південно-східний регіон замість на своє піднесення.

Їм потрібно було бути обережними, обережними і навіть ще більш обережними. Ця група з чотирьох родин повинна була знаходитись в центрі. Такий був їх спосіб залишатись самою сильною фракцією на південному сході, і, щоб досягти цього, багата родина Генітюз не повинна була викликати жодних неприємностей в столиці.

Ерік, як і двоє інших, спокійно чекали на відповідь Кейла.

- Це було б чудово, - Кейл з ніжною посмішкою поглянув на обличчя Еріка, перш ніж відповісти.

Ерік Вілсман подумав, що Кейл досі схожий на гарного хлопця з минулого, якщо не пив, і почав говорити:

- Я також пропоную виказати нашу повагу Наслідному Принцу усім разом. Я був впевнений, що ти вважатимеш це дратуючим і захочеш випити, але це може викликати деякі складнощі. Тому, якщо ти зможеш втриматись під час цього вітання, ми попіклуємось про всіх інших.

«Оу?»

Кейл почав усміхатись. Він знайшов цю атмосферу доволі цікавою. Юнак підняв келих перед собою і побачив, як Гілберт здригнувся від цієї дії.

Кейл подумав, що це також дивно. Він може бути неприємним покидьком, але оскільки вони були на одній стороні, їх єдиним можливим способом дій було захищати цього сина графа. Він змочив губи вином, перш ніж почати говорити:

- Це здорово.

- Хіба?

У Еріка на обличчі сяяла яскрава посмішка, коли його окуляри відбивали світло від люстри.

Кейл вирішив прийняти пропозицію цих трьох дворян, нічого не робити і просто отримати захист. Йому навіть дуже сподобався цей план.

- Все, що тобі треба зробити, це привітати, сісти і розслабитись.

- Чудово. Звучить просто прекрасно.

Це була дуже хороша пропозиція, яка ідеально підходила такому типу, як Кейл. Він спокійно з'їв їжу перед собою, думаючи, що було гарною ідеєю сьогодні прийти сюди. Однак Ерік, Гілберт і Аміру не стали відпускати своїх охоронців. Кейл Генітюз був тим, хто міг кинути пляшку з-під вина, навіть коли зустріч дворян південно-західного регіону здавалась доволі успішною.

Вони були особливо обережні, тому що були тут, щоб запевнити Наслідного Принца інвестувати кошти в південно-східне узбережжя, де були розташовані родини Гілберта і Аміру.

- Вино з території Генітюз дійсно неймовірне.

Звісно. Кейл знав про прагнення двох родин до отримання інвестицій Наслідного Принца, з отриманої від Ганса інформації. Ці чотири родини ділились інформацією один з одним без якихось секретів. Однак Кейл знав, що інвестиції Наслідного Принца отримати буде неможливо.

«Як він зможе інвестувати, коли війна почне свій рух з півдня західного континенту? Але все могло б бути інакше, якщо б був гідний воєнно-морський флот».

Чотири дворянина розмовляли, поки продовжувалась трапеза. Тріо дворян трохи розслабилось, побачивши, що Кейл спокійно їсть, не намагаючись влаштувати який-небудь нещасний випадок.

Всі вони було задоволені цією зустріччю.

***

Кейл трохи відпочив після повернення в свою резиденцію, перш ніж дізнався, що Чхве Хан повернувся. Кейл одразу викликав його в свою кімнату.

- Кейл-нім, ви кликали мене?

- Що в трактирі?

- Все чудово. На щастя, діти доволі енергійні.

Кейл зблід, подумавши про десять енергійних дітлахів племені вовків. З іншої сторони Чхве Хан, здавалось, був більш розслабленим і щасливим.

- Тобто в тебе більше немає жодних справ?

- Так, а?

Кейл кивнув, перш ніж встати. Тільки тепер Чхве Хан зрозумів, що Кейл не був вдягнутий в піжаму або свій звичайний одяг. На ньому був просто повсякденний одяг городянина.

Кейл підійшов до ліжка, почавши говорити:

- Я залишусь лежати в ліжку, так що скажи Гансу, що він може перестати стояти біля дверей, нехай йде спати. Він піде, навіть не обертаючись.

Чхве Хан виглянув у вікно відкритої тераси. Зовні була яскрава ніч. Після чого він звернувся до Кейла

- Ви йдете?

- Так, - відповів з посмішкою Кейл. – Я залишаю терасу відкритою, як і раніше, тому приходь до мене.

- Я розумію.

Погляд Чхве Хана змінився. Він згадав, що Кейл сказав йому вдень. Кейл згадав, що він розповість Чхве Хану, як знайти того кровожерливого мага.

- Ми підем вдвох, без Он і Хонг? – Чхве Хан запитав з серйозним виразом обличчя, але відповідь прийшла з неочікуваної сторони:

- Я також піду.

Чорний дракон розвіяв магію невидимості і увійшов у вікно тераси. Чхве Хан подивився на нього, перш ніж знову поглянути на Кейла. Той відповів ще більш розслаблено, аніж коли-небудь раніше:

- Ми підем втрьох.