Замість цього чорний дракон просто повільно встав на стежку. Поки Кейл спостерігав за неймовірними діями дракона, він почув тихий голом, який дійшов до його вух, ледве перекриваючий вітер.
- ...Я... просто проходив повз.
- Тск.
Спина чорного дракона здригнулась, почувши, як Кейл клацнув язиком, але юнак не мав можливості звертати увагу на дракона. Вітер печери мав цикл в три години: три години сильного вітру і три годину слабкого вітру. Це був момент, коли вітер почав слабшати. Звісно, він все одно стане сильнішим, чим ближче Кейл буде підходити до центру.
Свиииист!
- Дуже страшно.
Вітер був доволі сильним, ставлячи під сумнів, що це «слабка фаза». В романі згадувалось, що стоп'ятдесятирічний чоловік пройшов цей сильний вітер, щоб дібратись до кам'яної вежі.
Кейл знову подивився в центр печери. Велика підземна зона. У середині торнадо була напівзруйнована вежа. Схоже, там не було вітру. Поруч з напівзруйнованою кам'яною вежею були численні розкидані глиби.
«Мені потрібно зібрати все це каміння».
Проблемою було саме підійти до вежі. Складання каміння не було проблемою.
Кейл подивився на щит і оточуючі його крила, перш ніж зробити крок вперед.
Тан. Тан.
Грубий вітер зіштовхнувся зі щитом. Не зважаючи на те, що срібний щит був прозорим, звук був такий, ніби вітер бив по справжньому металевому щиту.
Цей шум змусив чорного дракона, який дивився в сторону, повільно повернутись, щоб подивитись на Кейла.
- ...Але ж ти слабкий...
Кейл, якого бачив дракон, знаходився в доволі складній ситуації, хоча щит і крила захищали його. Вітер, який не міг бути заблокований щитом і крилами, тріпав його одяг. Вітер, що просочується по низу щита, змусив його прикласти неймовірні зусилля, щоб продовжувати рухатись вперед.
Однак Кейл продовжував крок за кроком рухатись до своєї цілі. І дракон бачив це.
Кейл посміхався. Ця людина, що була нічим в порівнянні з сильним смерчем, людина, яка була навіть слабшою, аніж кошенята, з якими він подорожував, людина, яка була найслабшою з усіх, з ким він подорожував, посміхалась, продираючись скрізь цей вітер.
Дракон ніколи раніше не бачив такого срібного щита. Він ніколи не бачив таких крил. Дракон поглянув на свої крила. Це сильно відрізнялось від його крил. Вони були дуже гарними. Дракону було цікаво, що це за сила.
Однак дракон фокусувався не на святому, чудовому щиту, і навіть не на крилах. Його увага повністю була приділена Кейлу, що посміхався.
«Це здійснимо. Це зручно».
Це було трохи складно і повільно через вітер, але насправді пориви вітру відчувались, як легкий вітерець. Порівнюючи з тим, як Бікрос був майже вбитий Роном, коли той навчав сина мистецтву меча, це була дитяча гра.
Подібні думки змусили Кейла знову відчути, що дійсно краще заробляти щось, не докладаючи будь-яких зусиль.
При використанні Неруйнівного Щита не було фізичної або розумової напруги. Була лише нетривала напруга, якщо б щит зламався, але зараз не було жодної небезпеки його руйнування.
«Його просто відштовхує».
Коли вітер стає сильнішим, щит відштовхувало назад. Чесно кажучи, Кейл очікував, що його відкине декілька раз. Ось чому він з самого початку опустив силу щита і максимально збільшив його розмір. Юнак планував поступово зменшувати розміри щита кожен раз, коли його буде відштовхувати назад.
Однак цей щит працював краще, аніж очікував Кейл. Він викликав у юнака відчуття самовдоволення, але коли він дійшов до середини торнадо, Кейл повинен був позбавитись від усіх думок.
В романі говорилось, що як тільки ви наблизитесь до центру, то почуєте голос. Передбачалося, що це голос старого.
Кейл очікував цього голосу. Торнадо повинен був стати сильнішим, як тільки почне чутись голос.
- Я шкодую про це...
Він почув голос. Але це було трохи дивно.
- Хм... Я дійсно шкодую про це.
Це був сумний старий.
- Тск, тск.
Кейл клацнув язиком. Жодна з цих Древніх Сил не була нормальною. Чому Тейлор подумав, що голос старого був задушевним? Кейл не міг зрозуміти думок Тейлора.
Однак Кейл перестав клацати язиком і зупинився.
- Той, в кого є сила, з якою я знайомий, я сподіваюсь, що ти отримаєш мій дар.
- Хм?
«Той в кого є сила, з якою я знайомий?»
Ця фраза привернула увагу Кейла. В той же час вітер почав посилюватись, з новою міццю проносячись по підземній області.
Тан. Тан. Тан. Вітер став ще сильніше бити по прозорому щиту і видавати гучні звуки. Однак вираз обличчя Кейла було ніяк не пов'язано з посиленням вітру. Його волосся продовжувало тремтіти на вітру.
«Він каже про Неруйнівний Щит?»
Єдине, що Кейл міг припустити при словах «знайома сила» - це Неруйнівний Щит. Він не сказав нічого подібного Тейлору в романі. Власник цієї древньої сили знав власника Неруйнівного Щита? Декілька думок миттєво пролетіли в розумі Кейла.
Однак Кейл все ще вирішив зробити крок вперед. Вітер буде тільки посилюватись, якщо він продовжить тут стояти.
- Я майже зрадив моїх товаришів! Я був поганою людиною! Хм... Я залишився жити наодинці і постарів. Хіба це не ганьба?
Кейл міг чути тільки голос старого кожен раз, коли він насилу робив черговий крок вперед.
- Я завжди сподівався що всі повернуться до життя. Однак моє бажання було чимось неймовірним. Я міг тільки плакати і страждати! Ось чому я не зміг закінчити свою кам'яну вежу.
«Як дратує».
Кейл вияв, що сумний голос старого дуже дратує. Щире самоприниження, ніби він дійсно хотів померти. Кейл це ненавидів. Епікурейці були набагато кращі.
Юнак зосередився на своєму тілі після того, як його трохи відштовхнуло назад, і приклав сили ногам. Він знову почув голос, зробивши ще один крок:
- Ця сила відновлення марна. Вона дозволяє захистити лише самого себе. ЇЇ неможливо було використати ніяким іншим чином. Я – повна нікчема.
Кейл проігнорував крики старого, що пронизували його думки. Сила для захисту самого себе була важлива для Кейла. Кого хвилює, якщо вона робить тебе нікчемою? Ніщо з цього не мало значення, поки він міг жити.
Ще п'ять кроків. Центр торнадо був прямо перед ним.
Бам. Бам. Бам.
Звук вітру, що зіштовхувався з щитом, ставав все сильнішим. Здавалось, що людина лупить по щиту.
«Він може зламатись».
Кейл подумав, що вітер тепер був достатньо сильним, щоб зламати щит. Вітер повинен був атакувати, наносячи шкоду, аніж просто відштовхувати його, як було зараз. В ту мить, коли Кейл подумав, що вітер може відштовхнути його, він зрозумів ще дещо.
- Я не помер, навіть коли вітер бив мене своїми гострими, як клинок, поривами.
Це був беззаперечний факт, що власники усіх Древніх Сил були надзвичайно балакучими.
Кейл повільно відновив рівновагу, зменшив розмір щита. Бам, бам. Щит тепер був меншим, але він став набагато сильнішим. Тепер щит міг протистояти великій силі вітру.
Юнак потягнувся до прозорого щита і стиснув прозору ручку на його внутрішній стороні, перш ніж продовжити рухатись вперед.
Один крок.
- Відновлення – проклята сила.
Два кроки.
- Моє серце завжди б'ється. Але я не можу рухатись далі.
Три кроки.
- Я боявся болю, тому що я завжди був поранений, а ще я боявся смерті, кінця цього болою.
І нарешті...
Кейл зробив останній п'ятий крок...
Свииииииииииист...
У внутрішній частині безлюдної області звук був такий, ніби навкруги Кейла йшов дощ. Око Бурі. Вдалині від цього спокійного центру області бушували вітра. Кейл чув голос старого, що змішувався зі звуком вітру.
- Я вирішив кинути все інше, щоб продовжити жити.
Це було останнє, що сказав старий.
- Тск.
«Кого хвилює щось ще? Головне – це життя».
У цього старого точно було безліч марних речей, які він хотів би висказати. Кейл клацнув язиком і повернув щит до серця. Срібне світло, що оточувало його, миттєво зникло.
Юнак попрямував до напівзруйнованої кам'яної вежі і присів перед нею навпочіпки.
Це була звичайна кам'яна вежа, яку ви могли б знайти на вершині гори.
Однак усе місцеве каміння було чорним. Подібно дерево-людоїду, ця кам'яна порода, що існувала з древніх часів, відрізнялась від звичних порід. Як і вітер, оточуючий цю область.
- Не має значення.
Кейл, який думав про те, щоб зробити вежу естетично приємною, передумав. Це буде занадто дратувати. Він дістав з кишені пару рукавичок і надів їх, перш ніж почати збирати каміння, щоб скласти іншу частину кам'яної вежі.
Клак. Клак. Клак. Кам'яна вежа будувалась, каміння вкладалося по одному за раз.
Це було не так довго. Навіть Тейлор доволі легко зміг виконати цю частину. Тим не менш Кейдж, яка не проходила в центральну зону і замість цього чекала зовні бурі, практично не страждала. Ця центральна область, як і місце знаходження всіх Древніх Сил, була місцем, яке відвідати могла тільки людина, що бажала отримати цю саму силу.
- Це просто...
Кейл підняв останній чорний камінець і обережно поклав його на верх кам'яною вежі. В цей момент з'явився спалах.
Чорне каміння повільно зблідло. В той же час Кейла піднявся і оглянувся.
Вітер повільно вщухав.
- ...А?
Кейл проігнорував здивований голос дракона і почекав, поки весь вітер не вщухне. Після чого він схрестив руки на грудях і прислухався до голосу старого. У юнака просто не залишилось вибору.
- Я намагався битися з ними. Однак я не знав, що такий слабкий перед болем. Це були не люди, що служили народу. Я зрозумів тільки, що після того, як ми всі пішли різними шляхами, я опинився один.
Слова старого привернули увагу Кейла. Після чого він згадав слова власниці Неруйнівного Щита:
«Люди з Лісу Темряви стверджували, що вони служителі Бога, але давали мені тільки жахливі речі».
У юнака з'явилось погане відчуття, що він дізнався те, чого не треба було.
В нього було дивне почуття, що ті речі, які він тільки що почув, це те, про що не варто розповідати нікому іншому протягом всього свого життя.
Кейл ще сильніше нахмурився, коли старий продовжив говорити. Цей голос міг бути почутий тільки Кейлом, тим самим змушуючи дракона вагатись, дивлячись на нерухомо стоячого Кейла.
- Я збирав каміння. Я зібрав їх. Сподіваючись, що зможу повернутись назад, сподіваючись, що зможу бути щасливим. Але потім я знищив вежу. Я ненавидів своє егоїстичне «я».
Зітхання.
Кейл зітхнув. Цей старий дійсно розчаровував. Кейл почав роздратовуватись.
- Людина по природі своїй егоїстична.
Голос старого на мить зник.
«Це, нарешті, закінчилось?»
Кейл почав посміхатись, думаючи, що старий нарешті закінчив свої стогнання. Однак ридаючий голос з'явився знову.
- Хм... Моя старша сестра сказала теж саме. Вона була дійсно чудовою старшою сестрою. Вона була більш надійною, аніж хто-небудь інший. Ах, моя старша сестра! Хлюп!
Старий плакав.
- Я збожеволію.
Топ. Топ. Топ. Кейл не поспішаючи постукував ногою по землі. Кейл не хотів так і стояти тут. Деякий час поплакав, старий подякував:
- Ти, то, хто прийшов зі знайомою силою. Ця твоя груба особистість змушує мене згадувати про мого старшого брата. Я дуже заздрю твоїй грубості.
І, нарешті, старий сказав останні слова, яких так довго чекав Кейл. Це були ті ж самі фінальні слова, які голос сказав Тейлору:
- Зламай її. Тоді ти зможеш «подолати» свої межі.
Тап! Хруст! Бам!
Посвітліле каміння полетіло, вдарившись об землю і стіни. Дракон, що спостерігав за Кейлом, здригнувся і дивився на юнака, як на божевільного. Тим не менш наступна сцена змусила дракона випустити здивоване зітхання:
- Оце так...
Зруйнована кам'яна вежа.
З-під неї виплило біле світло.
- Оооооон!
Ніжна вібрація запульсувала по всій печеоі, відчуваючись під ногами Кейла. В ту мить світло попрямувало до юнака.
Кейл простягнув руку, щоб схопити світло. В той момент, коли юнак схопив його, світло вистрілило в серце Кейла, подібно стрілі. Світлова стріла пронизала серце Кейла, перш ніж спалахнути і зникнути.
- Хууууу.
Кейл глибоко зітхнув. Після чого він опустив голову, щоб подивитись під сорочку. Химерне татуювання щита, яке було над його серцем, зникло і було замінено червоним серцем.
Юнак одразу ж відчув нову силу всередині свого тіла. Це була сила Живучого Серця, яка зробить його щит ще сильнішим. Кейл також оговтався б від любої травми набагато швидше, аніж звичайні люди.
На відміну від щита, який був Надсилою, це було скоріш посилення звичайних людських можливостей. Ця регенеративна сила була настільки великою, що їй вдалось проіснувати з давніх часів, щоб дожити до сих пір і бути переданою комусь.
Кейл знову підняв щит.
- Як я і очікував.
Кейл почав посміхатись. Символ на щиті змінився на серце. Єдина відмінність від татуювання на грудях було в тому, що воно було срібним, а не червоним. Після чого юнак прибрав щит, перш ніж попрямував до виходу.
- Ти.
Кейл підійшов до дракона, який прикидався, ніби нічого не відбувалось і він просто дивиться на стелю. Юнак продовжував дивитись на дракона, який сидів на землі. Після чого він стоїчно зітхнув і запитав дракона, ніби кидав каміння в озеро.
- Ти хочеш піти зі мною?
- ...Ти настільки слабкий, що тобі потрібен захист. Але я не люблю людей.
Дракон відповів таким чином, перш ніж знову стати невидимим. Він знову використав магію невидимості. Кейл лише фиркнув в сторону зникаючого дракона.
- Який непостійний малюк.
Він також був непостійним, раз задав таке питання, сказавши іншим, щоб ігнорували дракона. І хоча цей дракон був все також поганий, однак юнак не міг просто проігнорувати його, після того, як дракон вискочив раніше, намагаючись врятувати Кейла.
Юнак оглянув печеру, в якій більше не бушував вітер, перш ніж розвернутись і піти з неї. Звісно, він повинен був і зворотнім шляхом повзти. Він повернув лози назад до своїх початкових місць, належним чином закрив вхід у печеру.
Після чого Кейл повернувся і почав говорити, йдучи. Його погляд був направлений в стороно трав'яного покрову.
- Я бачу, що ти стоїш на траві.
Він бачив чотири відбитки на траві, кожен з яких був однією з чотирьох лап дракона. Ці відбитки швидко зникли. Дракон злетів в небо. Кейл похитав головою.
- Напевно, моя родина, в кінці кінців, знову підросла.
Кейл не міг втриматись від важкого зітхання. Було очевидно, що дракон буде продовжувати йти за ним в цьому своєму невидимому стані. Просто чому цей дракон такий нуб, якщо він знає древню магію, на кшталт невидимості? Кейл думав, що всі дракони розумні, але схоже, що цей може від них відрізнятись.
Пройдучи вниз по горі, Кейл побачив здивоване обличчя Чхве Хана. Той мовчки дивився на юнака, перш ніж, нарешті, запитав:
- Ви...Катались по землі?
«Лайно».
Вітер розтріпав його волосся, а одяг був брудним, тому що йому прийшлось повзти по скелясто-піщаному входу в печеру.
Кейл строго відповів Чхве Хану.
- Так, катався.
Чхве Хан з занепокоєнням подивився на юнака. Кейл просто уникав його погляду.
В ту ніч Кейл сказав кошенятам доставити повідомлення. Це був лист, який було створено за допомогою магії, що зробило неможливим визначення почерку того, хто писав.
- Запевніться, що вони вас не побачать.
Лист повинен був стати новою надією для жриці Кейдж і старшого сина маркіза Стена, Тейлора.
Далі
Том 1. Розділ 25 - Плата за розташування (5)
Пізно вночі в невеличкому двоповерховому будинку на окраїні міста Пазл. Єдиним світлом в цьому районі було світло на першому поверсі цього невеличкого будинку, сяюче скрізь вікна. Старший син маркіза Стена, Тейлор, власник будинку, почав хмуритись. - Що відбувається? - Чорт забирай. Тьфу. Залиш мене. Не розмовляй зі мною прямо зараз! Кейдж, жриця Бога Смерті, стискала голову, борючись з жахливим болем. Кланг. Пивна чашка впала з руки на землю. Тейлор і троє його людей стрімко наблизились до дівчини. - Що таке? Господь знову щось говорить тобі? Тейлор з занепокоєнням подивився на неї. Бог Смерті час від часу говорив з Кейдж. Це раптом відбулось колись, а потім стало періодично виникати. Кейдж приховала цей факт від церкви, і про це знали тільки Тейлор і його троє підлеглих. - Ах, так дратує! Через деякий час Кейдж вскочила і попрямувала до задніх дверей будинку. Вона рухалась доволі швидко. Дівчина все ще стискала голову і трохи покачувалась, але її погляд залишався зосередженим на задніх дверях. Тейлор сказав своїм підлеглим, щоб вони залишались, а сам став штовхати своє крісло-коляску вслід за дівчино. «Хтось проникнув сюди?» Вони були в маленькому будинку, але скрізь були розставлені магічні сигналізації. Тейлор був занадто великим параноїком через свого молодшого брата, щоб спати без подібної охоронної системи. Після того, як обидва його коліна були знищені найманим вбивцею в своїй кімнаті в маєтку маркіза, Тейлор більше не вважав місце свого проживання безпечним. - Кейдж. Що відбувається? - Залиш мене. Слам! Кейдж відкрила задні двері. Тейлор міг бачити тільки мирний задній двір. Він був спокійним і мирним, як завжди. Було декілька ліхтарів, що освітлювали сад, що робило його найосвітленішою областю будинку. Кейдж кинулась назовні, а Тейлор попрямував за нею. Жриця пройшла весь шлях до забору, що обмежував територію, і зітхнула. - Ха! Це місце знаходилось прямо за межами діапазону сигналу тривоги. Над цією огорожею була невеличка кам'яна вежа з п'яти кам'яних блоків. Її було достатньо, щоб всередині залишався один єдиний лицар, який міг ховатись за нею під час перерви у патрулі. - ...З глузду з'їхати... Це дійсно так... З вуст Кейдж вилетіли грубі слова. Тейлор під'їхав до дівчини в своєму інвалідному кріслі і зі збентеженням почав дивитись на кам'яну вежу на вершині паркану. - Що це значить? Після питання молодого чоловіка, Кейдж прочитала повідомлення, дрібно написане поруч з вежею: - «Розбийте її, якщо хочете, щоб ваше бажання здійснилося». Ось що написано. Збентеження і зацікавленість одночасно виникли на обличчі Тейлора. Жриця зітхнула, подивившись на нього і стиснув свої скроні пальцями. - Я голосую за те, щоб ти її зламав. Ні, нехай це і звучить шалено, але Господь говорить, щоб ти її зламав. - Що? - Це вперше, коли Бог не сказав якесь лайно. Чому він так багато говорить сьогодні? Зазвичай він розмовляє зі мною, можливо, раз на рік. - Що це за кам'яна вежа? Кейдж повернулась, щоб поглянути Тейлору в очі. - Переломний момент в нашому житті. Ось що він сказав. Бог Смерті раніше приходив до Кейдж тільки тоді, коли дівчина спала. Сон був схожий на смерть. Ось чому сон – це шлях для Бога Смерті. Однак на цей раз вона чула свого Господа Бога, коли пила. Кейдж подумала, що Бог Смерті розсердився на неї, що жриця пила занадто багато пива. Ось чому він її так мучив. Дівчина хотіла, щоб цей бог перестав звертати на неї свою увагу. Однак в Бога Смерті було чергове послання для своєї жриці. - Вирішувати тобі. Однак не ламай її, якщо хочеш жити мирним життям. Ось, що він сказав. Дівчина подивилась на кам'яну вежу. Внизу щось було. - Під кам'яною вежею є лист. Я думаю, що вежу склали саме заради нього. Дівчина повернулась, щоб подивитись на свого найкращого друга, Тейлора. Молодий чоловік повинен був дивитись, сидячи в інвалідному кріслі, тому, хоча і міг побачити кам'яну вежу, він не міг бачити лист під нею. - Я не відчуваю ніяких дивних сил, оточуючих кам'яну вежу. Хоча вона не була такою ж чутливою, як справжні маги, використання божественних сил дозволяло Кейдж бути дуже чутливою і проникливою у відношенні свого оточення. Вона могла б відчути, чи були якісь прокляття чи негативна енергія, оточуючі предмет або місце. В кінці кінців, вона була служницею Бога Смерті. Дівчина очікувала відповіді Тейлора. Молодий чоловік підняв погляд в нічне небо, перш ніж повільно повернутись, щоб подивитись на Кейдж. - Знищ її. Жриця тут же вдарила по кам'яній вежі перед собою. Тук. Тук. Тук. Каміння з поверхні паркана впало. Тейлор просто дивився на те, як це відбувається. «Не ламай її, якщо хочеш жити мирно?» Тейлор ніколи не жив мирно, в нього також не було бажання жити в мирі. Він збирався знайти спосіб укріпити свої ноги і продовжити рухатись вперед. А потім... «Я знищу цю прокляту родину!» Туйлор протягнув руку, і Кейдж вручила йому конверт. Молодий чоловік негайно відкрив конверт і вияви, що листа було написано з використанням магії, щоб неможливо було дізнатись почерк відправника. Дворяни часто використовували цей спосіб. Тейлор без вагань став читати. Перші дві сторінки листа, які були видні у світлі ліхтарів, що освітлювали двір, одразу привернули його увагу. [Наслідний принц володіє Древньою Силою. Вона називається «Зірка Зцілення» і марна для нього. Це одноразова сила, яка може зцілити любу травму. Він готовий обміняти її, якщо знайде метод для утримання під контролем другого і третього принців.] Руки Тейлора почали тремтіти. - Що там написано? Кейдж трохи напружилась, побачивши вираження обличчя Тейлора і його тремтячі руки. Однак незабаром вона розслабилась. - Ха! Це було через те, що її друг почав сміятись. Після чого Тейлор вручив жриці лист. - Це, безумовно, буде поворотним моментом в нашому житті. - Що, чорт забирай, ти говориш? Кейдж взяла лист з рук Тейлора і почала читати. Вона зупинилась на мить після прочитання слів про Древню Силу і згадування Наслідного Принца, але після продовжила читати інше. Після чого дівчина підняла голову, ледве прочитавши нижню частину листа. [Ваші ноги не можуть рухатись, але ваші голова, руки, очі і рот на це здібні. Інша частина вас все ще жива. Рішення за вами, Тейлор Стен, старший син маркіза Стена.] Тейлор подивився в темряву, що ховала кут двору, і почав говорити: - Кейдж. - Так? - Давай залишимо в цьому домі дворецького і негайно відправимся в столицю? - Гаразд. Вона вирішила погодитись з рішенням «все ще живого» Тейлора. Кейдж була людиною, яка бачила смерть частіше, аніж хтось інший, тому що вона була жрицею Бога Смерті, що змушувало дівчину чітко усвідомити цінність життя. - Я впевнена, що розумний Тейлор попіклується про все. Ти дуже гарний в цьому. Кейдж довіряла розуму і здібностям Тейлора. - Ти права. Раніше я таким був. «Раніше був». Кейдж подивився на Тейлора, коли почула, як він використав минулий час. - Я повинен був знати, як попіклуватись про себе. На жаль, Тейлор пошкодив ноги, тому що він не піклувався про себе, дозволивши застати себе зненацька. Молодий чоловік підняв голову, щоб подивитись на маленький двоповерховий будинок. Він прожив тут протягом останніх декількох днів в повному розчаруванні, не знаючи, наскільки реальним був привід. І цього вже було достатньо. Замість того, щоб просто продовжити марні потуги, були б кращі змінити напрямки. Що найменш, Бог Смерті не брехав. Тейлор потребував поворотної точки. Він заговорив: - Якщо це наслідний принц, нам потрібно дістатися туди до зустрічі, що організувала корона. Нам треба поквапитись. - Гаразд, давай поквапимось. - Чи все буде добре? Ми зустрінемо безліч людей з храму, якщо відправимось в столицю. - Що вони можуть зробити? Відлучити мене? Це буде тільки мені на руку. Я хвилююсь лише про тебе. - Дякую. - Не треба дякувати. Вони посміхнулись один одному і заговорили одночасно. - Благодійник. Ну, вони не могли бути впевнені, чи була та людина їх благодійником чи ні, але в них обох було відчуття, що того, хто написав цього листа, можна було так називати. Це значило, що в кінцевому результаті їм потрібно буде знайти цього благодійника і відплатити йому за добро. Дві пари очей, які були чистими і зовсім не видавали ознак нещодавнього оп'яніння, спокійно дивились на лист. Це були погляди людей, які знайшли свій поворотний момент. Руде кошеня, яке дивилось на все це з даху сусіднього будинку, шепнув сестрі Он: - Нуна, ми можемо повернутись додому, так? - Так. Ми зробили свою роботу. Ходімо їсти м'ясо. - Уоооо! Обидва котика перестрибували з даху на дах, прямуючи в тимчасову резиденцію свого пана. *** На наступний день Кейл стояв, схрестивши руки на грудях, і хмурився. Його погляд блукав вверх і вниз по людях, що стояли напроти нього. Одяг Кейла все ще був більш розкішним і помітним, аніж зазвичай. - Молодий Пане! Навіть якщо я, Ганс, не супроводжував вас, як ви могли кататись по горі? - Цей віце-капітан повинен був супроводжувати вас! - Аййа! Молодий Пане. Цей старий дуже засмучений. Кейл напружився, тому що його дратували погляди, які кидали на нього всі інші, коли юнак повернувся, виглядаючи як досконалий обірванець після повзання по печері. Чудне вбрання, в якому він був, не погано виглядало з яскраво-червоним волоссям. Кейл точно не відчував недоліків в спрямованих на нього поглядах. Але була ще одна причина, з якої Кейл зараз був роздратований. - Ти дійсно збираєшся так вчинити? Вони стояли перед готелем. Кейл стояв там, схрестивши руки і дивлячись на Чхве Хана. У останнього на плечах була маленька торба і меч на поясі. - Так. Не було спеціального свята або прощальної вечірки, щоб відмітити те, що Чхве Хан йде. Ані Кейл, ані сам Чхве Хан не хотіли чогось подібного. Ось чому це прощання було доволі швидким. Кейл, кошенята, Ганс, Рон, Бікрос і віце-капітан. Ось і все. Той факт, що віце-капітан також був присутнім, був трохи дивним, але він стояв там, хмурячись і дивлячись на те, як Кейл прощався з чорноволосим юнаком. Зітхання. Кейл зітхнув, перш ніж витягнути з кишені маленький мішечок і кинути його Чхве Хану. Той легко спіймав «снаряд». Чхве Хан одразу впізнав мішечок. Він був того ж розміру, що й мішечок, який Кейл віддав чорному дракону. Чхве Хан відкрив мішечок, щоб виявити всередині зілля і інші корисні предмети. Чхве Хан підняв очі від мішечку і подивився на Кейла. Юнак заговорив першим, коли їх очі вступили в контакт. - Що таке? Чого ти хочеш? Просто відкинь його, якщо вміст тобі не потрібен. Чхве Хан нічого не сказав, але Кейл вже сказав все, що хотів. Після чого він повернувся і попрямував до своєї кімнати. - Прощавай. В Кейла було кам'яне вираження обличчя, коли він повернувся, попрощавшись. В нього більше не було причин бачити Чхве Хана. Ну, тобто, ще один раз треба буде. Вони знову збираються зустрітись в столиці, перш ніж він відправить Чхве Хана з Роном і Бікросом разом з декількома наказами. Після чого він планував взагалі не спілкуватись з головним героєм роману. - Я скоро повернусь. Відповідь Чхве Хана, який, здавалось, містив трохи радості, визвав в Кейла озноб, але юнак не обернувся назад. Чхве Хан відчував, що це схоже на Кейла, він не любив обертатись назад. Чорноволосий юнак перевів погляд на інших. - Побачимось в столиці! - Ах, я буду старанно тренуватись, щоб стати гідним охоронцем для пана, коли ми прибудемо до столиці. Заступник дворецького Ганс радісно попрощався, а віце-капітан відповів дуже роздратованим голосом. - Я буду тримати свій клинок загостреним. - Побачимось пізніше. Бікрос і Рон також попрощались. Звісно, котики поплескали Чхве Хана по нозі лапками, щоб таким чином попрощатися. Нарешті, чорний дракон, який використав магію невидимості, щоб залишатись у дворі днем і лежати біля вікна Кейла вночі, послав невидиму ману Чхве Хану. - Я вже стільки отримав, але, схоже, все ще продовжую залишатись в положенні приймаючого. Чхве Хан поклав чарівний мішечок в кишеню, перш ніж широко посміхнутись. Кейл не міг цього бачити, тому що знаходився до нього спиною, але це було вперше, коли інші побачили Чхве Хана з такою яскравою посмішкою на обличчі. - Я побачу вас усіх в столиці. Чхве Хан шанобливо попрощався, перш ніж покинути трактир. Хтось на кшталт нього, хто десятки років прожив на самоті, відчуваючи себе навіть гірше, аніж перед обличчя смерті, тепер повинен був кудись повернутись. В нього були люди, яким він повинен був заплатити на їх доброту. «Мені треба обов'язково виконати це завдання». Чхве Хан відійшов від Кейла та інших і покинув місто Пазл. На наступний ранок група Кейла сіла в екіпаж і приготувалась покинути це місто Кам'яних Веж. - Молодий Пане, ми готові відправлятись. - Гаразд. Кейл кивнув на слова Рона, і старий швидко зачинив вікно, після чого екіпаж почав свій рух. Вони повертались до своєї подорожі. - На що ви дивитесь? Кейл перевів погляд на брата з сестрою, які крутилися на місці, намагаючись уникнути його погляду. Кошенята здригнулися і відвернулись. Кейл почав посміхатись. - Що таке? Ви зустріли дракона або щось у цьому роді? Ксс! Кейл почув, як малюки судомно зітхнули, але просто проігнорували їх. Чхве Хан, можливо, пішов, але тепер за ним по п'ятах йшов дракон. Однак в юнака не було часу хвилюватися про це. Після денного переходу вони почали готуватись до ночівлі. - Вибачте, якщо це можливо, могли б ми приєднатись до вашого табору? Коляска під'їхала до межі табору Кейла, і людина, яка, судячи з усього, була візником, злізла з коня і підійшла до віце-капітана. - Можу я запитати, хто ви? – запитав віце-капітан, хоча вже знав відповідь, побачивши червону змію на обладунках кучера. Його співрозмовник вклонився віце-капітану і Кейлу, що стояв поодаль, і представився: - Мене звати Том, і я службовець маєтку маркіза Стена. «Лайно!» Кейл майже сказав це в голос, коли побачив потерту карету без гербу. Вікно трохи відкрилось, і Кейл побачив обличчя Тейлора Стена. - Мене звати Тейлор Стен. Я побачив герб графа Генітюз і прошу допомоги, хоча і розумію, що це занадто зухвало з моєї сторони. Якщо це був сильний табір графа Генітюз, Тейлор гадав, що буде в безпеці, якщо проведе тут ніч. Але ось для Кейла це було не так і добре. Юнак тепер зустрів старшого сина маркіза Стена, Тейлора, і Божевільну Жрицю Кейдж. Він подумав про дракона, який зараз полює на кабана або оленя і почав хмуритись. «Чорт!» Спочатку один лівий, а тепер з'явилося ще троє.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!