Плата за розташування (3)

Звісно, він планував дати їм нову надію анонімно. Це було те, про що він дізнався від дракона.

«Якщо їх Богу не буде нічого робити, і він не вирішить мене їм розкрити, то немає ніякого способу, щоб ця парочка мене впізнала».

Цим двом людям було неможливо дізнатись про особистість Кейла. Хіба це не добре? Він повинен був зробити все анонімно. Кейл зробив крок в руїни, відчуваючи, як масивна вага була знята з його грудей.

Він побачив, як люди моляться по всьому району.

В той момент Ганс обережно підійшов до Кейла і прошепотів на вухо:

- Я тільки що побачив старшого сина родини маркіза Стена.

- ...Звідки ти знаєш про цю людину?

Кейл був дійсно здивований. Ганс посміхнувся та показав на свої очі:

- Майже вся інформація про дворян зберігається в моїй голові. Я бачив, як когось штовхали в інвалідному кріслі. Дивно було, що з ним була лише одна людина, але я розглядів на інвалідному кріслі червоний гребінь.

- Ганс.

- Так, пане.

- Ти краще, аніж здаєшся на перший погляд.

- Д-дякую?

Ганс знизав плечима із задоволеним виразом обличчя, коли почув своєрідну похвалу від пана. Після чого він запитав у Кейла:

- Що ви плануєте робити?

Кейл відчув, як ліва сторона його обличчя нагрівається, і подивився в тому напрямку. Чхве Хан дивився на нього. Кейл похитав головою і відповів їм обом:

- Просто ігноруйте їх.

Обидва його супутники кивнули, нічого не сказав. Тільки тоді їх екскурсія почалась. Оглянувшись, Кейл був вражений видом руїн кам'яної вежі.

- Це просто...

Кейл, здавалось був здивований.

- Вона виглядає жахливіше, аніж я очікував.

Кейл не міг зрозуміти древнє відчуття стилю. Він очікував груду каміння, але в руїнах були кам'яні вежі усіх видів.

Вони виглядали цікавими. Однак все це різноманіття складно було назвати «прекрасним». Кейл поглянув на котиків в обіймах Ганса. Вони, схоже, були дуже розчаровані.

Однак була людина, яка здавалась більш серйознішою, ніж очікував Кейл. Чхве Хан схилив голову, як інші люди, які молились, і, здавалось, також молився.

«Я впевнений, що він молиться про повернення в Корею».

Чхве Хан виріс в щасливій родині. Він відрізнявся від Кім Рок-Су, який зайняв тіло Кейла. Чхве Хан виріс в щасливій родині, що позитивно вплинуло на нього. Ось чому він зміг вижити в катастрофічних ситуаціях, залишаючись хорошою людиною.

Кейл уважно дивився на Чхве Хана, коли той підняв голову і подивився йому в очі.

- Кейл-нім.

- Що?

- Я хочу поставити питання і дещо повідомити.

У Кейла виникло погане передчуття.

- Почни з питання.

Чхве Хан, здавалось, над чимось роздумував, дивлячись на кам'яні вежі, що височіли над цією широкою рівниною, перш ніж заговорити:

- Кейл-нім, ви не збираєтесь загадувати бажання?

«І це питання так тебе цікавило?»

Кейл відповів досить недбало:

- Я не роблю таких дурниць, як загадування бажань.

- Чому ні?

- Це змушує людину відчувати велику надію...

Чхве Хан, Ганс і навіть кошенята, усі повернулись, щоб подивитись на Кейла. Той в свою чергу дивився на кам'яні вежі, як це робив Чхве Хан, перш ніж повільно заговорити:

- Набагато легше жити без великих очікувань.

Це здорово, якщо ви зітрете захисний шар на лотерейному квитку, сподіваючись отримати один долар, а в підсумку виграєте п'ять доларів. Але якщо ви купите його в надії виграти головний приз, а отримаєте ті ж самі п'ять доларів, ви обов'язково відчуєте розчарування.

Плюх. Кейл підняв очі, відчувши дотик до свого плеча, тільки щоб побачити заступника дворецького Ганса, який, широко посміхаючись, почав говорити:

- Ви праві, Молодий Пане, в цьому світі немає місця мріям або надіям.

- Просто припини нести нісенітниці.

- Так, пане!

Ганс відповів гучно, але, схоже, був трохи розчарований, так як він взяв на себе ініціативу і почав возитися з котиками. Кейл неквапливо пішов за Гансом, коли Чхве Хан підійшов до нього і прошепотів таким тихим голосом, щоб Ганс не зумів його почути:

- Дракон увійшов в місто, - відчитався про своє спостерігання темноволосий юнак.

- Ігноруй його.

- Зрозумів.

Кейл оглянувся. Дракон, скоріше за все, зробив себе невидимим, так як Кейл не міг його побачити. Єдине, що він міг побачити, це людей, що моляться на кам'яні вежі. Фестиваль Кам'яних Веж почнеться ще через тиждень, але тут вже було дуже багато людей. Погляд Кейла повернувся в протилежну сторону від кам'яних веж і подивився на рівнину.

Висококласна область, область, в якій проживають найбагатші мешканці міста Пазл. За нею була невелика гора, і десь на цій горі була могила людина, яка прожила до ста п'ятдесяти років.

***

На наступний день Кейл був готовий відправлятись на його могилу. Звісно, він повинен був позбавитись від людей і котів, які хотіли піти за ним. На щастя, всі перестали виказувати свою скарги, коли він сказав, що збирається взяти з собою тільки одну людину:

- Я візьму з собою тільки Чхве Хана.

Чхве Хан був найсильнішою людиною. У зв'язку з цим, ані віце-капітан, ані Ганс не знайшли, що заперечити.

Віце-капітан просто нахмурився і сказав, що йому потрібно навчати лицарів, перш ніж він і почав їх збирати. В той час як Кейл спостерігав за лицарями, які йшли за віце-капітаном з відчаєм на обличчях, Ганс просто сказав ще одну річ, перш ніж зникнути:

- Я попіклуюсь про наших маленьких кошенят.

Кейл відвернувся від Ганса, який, здавалось, був дуже схвильований тим, що залишається разом з котиками, і попрямував геть з готелю. Чхве Хан пішов за ним.

- Ми збираємось сьогодні щось зробити?

- Ти про що? Хтось може неправильно зрозуміти, якщо почує тебе.

Чхве Хан не відповів. Кейлу було все одно, він тільки попрямував до гори, що розташувалась за висококласною областю і продовжив говорити:

- Мені треба відправитись на цю гору. Ти можеш просто почекати мене біля підйому на гору.

- Я зрозумів.

Чхве Хан не став задавати питань. Кейл віддавав перевагу саме мовчазному супутнику. Чхве Хан не задавав своєму благодійнику питань. Він був тим, хто, здавалось, йшов за Кейлом, але не цікавився тим, що робив син графа. Ймовірно, це було можливо тільки тому, що Чхве Хан вважав, що він може зрозуміти те, що дійсно хоче зробити червоноволосий юнак, або тому, що дума, що любі дії Кейла не зможуть поставити Чхве Хана в небезпечну ситуацію.

Кейл прибув на маленьку гору, пройшовши через стереотипну область, де мешкали вищі шари населення міста, перш ніж зупинитись після слів Чхве Хана.

- Кейл-нім.

- Що?

- Я їду завтра.

- Я знаю. Саме я був тим, хто сказав тобі їхати завтра.

Чхве Хан підійшов до Кейла, який нетерпляче стояв біля гірської стежки, практично впритул. Кейл був тим, хто сказав, що він, Чхве Хан, володіє достатніми силами для захисту. І Чхве Хан думав про це останні декілька днів.

- Я роздумував над цим деякий час і вирішив, що мені треба дещо розповісти.

Вчорашній звіт про дракона не був тим, що Чхве Хан хотів повідомити. Деякий час він вагався, перш ніж уважно подивитись на Кейла і почати говорити:

- Пане, Рон – небезпечна людина, - погляд Чхве Хана був спрямований за плече Кейла на дерево біля гірської стежки.

Кейл на мить здригнувся від цього прямолінійного повідомлення, яке обрушилося на нього, як грім серед ясного неба. Чи повинен він зробити вигляд, що знає, або зробити вигляд, що не в курсі? Юнак швидко визначився. Кейл не очікував такого, але спокійно відповів:

- Це так?

- Ви не здивовані? Від нього йде небезпечний сморід. Він сильна людина, що пролила багато крові. Спочатку я подумав, що Кейл-нім вже знає про це, але все ще був вимушений тримати Рона поруч із собою.

Але якщо б Кейл знав, хіба не взяв би він з собою сильного Рона, щоб врятувати дракона? Але Кейл цього не зробив. Чхве Хан подумав, що це значить, що Кейл або не знав про силу Рона, або не довіряв йому. Але як Кейл міг не довіряти тому, хто був з ним вісімнадцять років.

Ось чому Чхве Хан прийшов до висновку, що Кейл не знав про силу Рона.

- Але ані Кейл-нім, ані хтось інший, схоже, не знають про силу містера Рона.

Чхве Хан деякий час обговорював це. Чесно кажучи, той факт, що Кейл сказав, що не має якихось очікувань, змусив юнака тримати в таємниці знання про силу Рона. Однак той факт, що Кейл обрав для захисту сьогодні саме його, змусив Чхве Хана відчути себе винуватим.

- Ось чому я подумав, що мені треба розповісти про це Кейл-німу.

- Справді? Я не знав, що Рон сильний.

Чхве Хан знову запитав, почувши спокійну відповідь Кейла:

- Ви все ще плануєте тримати його поруч з собою? Здається , він зла людина.

Кейл фиркнув на слова Чхве Хана. Тримати Рона біля себе? Кейл планував підштовхнути Рона до Чхве Хана, як тільки вони прибудуть у столицю.

- Ти або Рон.

- Перепрошую?

- Ти говориш, що він має небезпечну силу, але чому тоді залишаєш Рона в спокої?

- Це тому, що...

Чхве Хан раптом замовк, не знаючи, що відповісти.

- Ймовірно, тому що він нічого тобі не зробив.

Чхве Хан не міг спростувати слова Кейла. Спочатку непорозуміння призвело до їх невеличкої сутички, але Рон допоміг йому знайти підходящий меч після цієї події, а також допоміг впоратись з проблемою селища Харріс.

Кейл мовчки спостерігав за Чхве Ханом.

Це було правильно не тільки у відношенні Чхве Хана. Рон нікому нічого не зробив. Єдине, що зробив Рон, так це продовжував поїти Кейла лимонадом занадто часто або насміхався над ним, згадуючи м'ясо кролика. Але це не було небезпечно або шкідливо.

- Рон був моїм слугою протягом вісімнадцяти років.

Не залежачи від обставин, Рон на даний момент вирішив присвятити себе служінню. Навіть віце-капітан, який сильно піклувався про ієрархію, не сердився, коли Рон йшов з ним плечем до плеча. Навіть заступник дворецького Ганс не сердився, якщо Рон виконував його роботу.

Це було тому, що Рон був досвідченим і любимим усіма мешканцями маєтку.

- Ти ненавидиш Рона?

Чхве Хан похитав головою, лише на мить задумавшись.

- Тоді?

- Я просто подумав, що вам буде краще знати, що він небезпечна людина, саме тому і вирішив повідомити.

- Ти або Рон...

Чхве Хан подивився на Кейла, почувши ці слова ще раз.

- Ви обидва однакові для мене. В цьому аспекті ти не менш небезпечний.

Кейл подивився на Чхве Хана зі стійким вираженням обличчя, і продовжив говорити:

- Ти також сильний.

- Ах.

Чхве Хан зітхнув. Кейл не знав причину цього, але продовжив говорити.

- Для мене це одне й те саме.

Він не знав причини, але Рон, який приїхав зі східного континенту, жив на території Генітюз, ховаючи свою особистість. Якщо хтось на кшталт нього посмів би доторкнутись до сина графа? Ця новина поширилась би, як лісна пожежа по всьому королівству.

Рон був тим, хто не піклувався ні про що і ні про кого іншого, окрім його сина і самого себе. Так чому ж хтось подібний може визвати шум? Кейл просто боявся, тому що знав, що Рон був небезпечним старим. Він хотів як можна скоріше позбавитись від цього небезпечного суб'єкта, щоб він міг спокійно жити.

- Поки він мій слуга, він всього лише мій слуга. Так само, як ти, Чхве Хан, якому потрібно лише безпечно повернути мене назад.

Кейл перевірив свій годинник. Сила вітру в печері була різною в залежності від часу доби. Йому потрібно було поспішати.

- Тобі більше нічого сказати, правильно? Не йди за мною.

Чхве Хан мовчки кивнув у відповідь. Кейл навіть не обернувся, коли попрямував до маленької гори.

Впевнившись, що більше не може бачити Кейла, Чхве Хан обернувся до дерева, що стояло біля гірської стежки, і заговорив:

- Ти чув його, правда?

Рон плавно зістрибнув з дерева. Він подивився на Чхве Хана і широко посміхнувся. З вуст Рона почувся його глухий голос:

- Я міняв йому пелюшки і виховував з дитинства.

Це була правда.

Чхве Хан стояв перед гірською стежкою і почав говорити:

- Кейл-нім сказав, що звідси ніхто не повинен йти за ним.

- Я знаю, ти, хлопчисько.

Рон без жалю повернувся спиною до гори. Почувши, що Кейл збирається взяти з собою тільки Чхве Хана, залишивши навіть дітей котячого племені, Рон пішов за ними на той випадок, якщо щось відбудеться.

- Я не повинен був приходити.

Говорять, що чим старіше, тим мінливішими ви стаєте. І ця мінливість було головним болем. Рон повернувся в трактир набагато повільніше, аніж коли прийшов з нього, і Чхве Хан спостерігав, як Рон зникає з поля зору, перш ніж сісти на валун, де і збирався очікувати повертання Кейла.

***

Кейл зупинився перед печерою недалеко від гірської стежки. Вхід в печеру був вкритий лозами, так що знайти його було б складно, якби ви не були особливо уважними.

- Чорт.

Кейл нахмурився.

Вхід в печеру був доволі маленьким. Юнак подивився на свій одяг. Він вдягнув простий одяг, але він все ще був доволі дорогим.

Зітхання.

Кейл зробив протяжне зітхання, перш ніж поповзти в печеру. Чи було це деревом, яке їло людей, чи ця печера, все, що було пов'язано з древніми силами, здавалось просто безглуздим. На землі біля входу в печеру тепер були сліди Кейла.

Через мить на том самому місці залишився слід невеликої рептилії.

Через декілька хвилин рухаючись повзком, Кейл побачив, що печера стає широкою.

«Тейлор, повинно бути, дійсно відчаявся. Він проповз весь цей шлях навіть з непрацюючою нижньою частиною тіла».

Оскільки вам треба було скласти кам'яну вежу своїми особистими силами, старшому сину маркіза, Тейлору Стену, прийшлось особисто їхати сюди. Те, що в Кейла зайняло п'ять хвилин, в Тейлора відняло б набагато більше часу.

Кейл встав, коли печера достатньо розширилась, і пішов далі. Чим глибше він проходив, тим ясніше ставав шум, що доходив до його вух.

Це був звук вітру. Звук, який з'являвся, коли потоки вітру били один одного, стаючи все гучніше, поки юнак рухався в глибину печери. Нарешті, Кейл побачив якусь тканину і стовп, який був, ймовірно, хатиною, колись дуже давно.

Подивившись на неї, Кейл продовжив свій шлях.

Свииииист!

Звук вітру став ще сильнішим. Бам. Бам. Він навіть чув, як вітер врізається в стіни печери, як гігантський кулак. Кейл прискорив свої кроки.

«Вітер. Цікаво, чи буде він звучати так само, коли я отримаю древню силу «Звучання Вітру» пізніше?»

Щит. Після чого Відновлення. А після Швидкі Ноги. Це був план дій Кейла. Юнак, нарешті, зупинився, задумавшись про наступну древню силу, яку планував отримати.

Справа не в тому, що він перестав рухатись, він просто не міг йти далі.

«Оце так...»

«Це було набагато гірше, аніж очікував Кейл.

Перед Кейлом з'явився великий підземний район. В той же час в полі його зору попав величезний смертоносний торнадо.

Бам! Бам!

Скелі на стінах печери повільно руйнувались торнадо. На підлозі доволі багато каміння, яке дозволило Кейлу зрозуміти, що ця область постійно збільшується.

Юнак переводив погляд між підземною зоною і стежкою, по якій він йшов, щоб дійти сюди. Кейл відчував, що його відкине вітром, якщо він вирішить увійти всередину. Ні, не просто відкине, а розіб'є об стіну, що, ймовірно, серйозно зашкодить йому.

Це був сильний вітер.

- Ммм...

Звісно, центр торнадо буде спокійним, так як це Око Бурі.

«Напевно, Тейлору було б неможливо отримати цю силу без допомоги Кейдж».

Тепер він зрозумів, чому в романі говориться, що ці двоє боролись цілий тиждень. Однак Кейл почав посміхатись. Тепер це буде битва з часом.

Кейл зробив крок в підземну зону, де кружляв жорстокий торнадо, без якихось вагань. Червоне волосся юнака почало тремтіти разом з його одягом.

В той же час...

- Ні, ні! Тобі буде боляче! Ти дуже слабкий!

Дракон з'явився в задній частині стежки і крикнув.

І в той же самий момент...

- ...А?!

Дракон побачив великий бар'єр зі срібними крилами, який оточив Кейла.

Крила, що сяяли так яскраво, що їх можна було назвати святими, оточили Кейла, а великий щит блокував вітер. Щит і крила дозволили Кейлу бути в безпеці.

Юнак обернувся. Його очі широко відкрились, коли погляд впав на дракона.

- Якого біса ти тут робиш?!

Чорний дракон не знайшов, що відповісти.