Плата за розташування (1)

Кейл просто недбало кивнув Чхве Хану і взяв стакан холодної води, який Рон приготував для нього, і одразу згадав слова, що слуга сказав раніше. Юнак одразу ж відчув, як холодна вода тече по його тілу.

- Молодий Пане, недобре робити такі тривалі нічні прогулянки. Цей старий дуже хвилювався за вас.

Це змусило розум юнака, навіть без холодної води, з якоїсь причини прояснитися. Кейл обережно поставив воду і заговорив з Чхве Ханом:

- Ти попіклувався про все як слід?

- Так, Кейл-нім.

Після того, як Чхве Хан привів Кейла назад в готель, він негайно повернувся, щоб знищити сліди і створити сітку підроблених слідів, що прямували на захід.

- Мяяяяу!

Кейл подивився на котиків, які їли уривками, постійно зіваючи, і почав розповідати Чхве Хану про місто, до якого вони скоро дійдуть.

- Назва наступного міста «Пазл». Це переломний момент нашої подорожі.

Як тільки ви покинете територію Генітюз, що була оточена горами, усі дороги від цього не великого містечка на території віконта в столицю були добре вимощені.

«Саме через це територія Генітюз була в безпеці до сих пір, навіть якщо це трохи дратувало торговців».

Навіть якщо у вас є багато товару для продажу, торговцям було б доволі складно подорожувати, щоб продати ці товари, якщо дороги були поганими. Тим не менш торговці були готові терпіти ці незручності території Генітюз, оскільки варто було тільки її покинути, їх одразу зустрічали гарно вимощені дороги.

Окрім того, ці вимощені дороги дозволяли впливовим людям в східній половині Королівства Роан часто збиратись в столиці. Ось чому люди в столиці могли обговорювати багато проблем східних територій, хоча там і не було дворян вище маркіза.

- Знадобився час, щоб забратись так далеко, тому що наша територія оточена безліччю горами, але звідси дорога піде набагато простіше і займе набагато менше часу.

Місто Пазл не було серединою шляху з точки зору відстані, але з точки зору часу.

- Але, Кейл-нім.

- Що?

- На шляху назад я відвідав віллу віконта, щоб перевірити її.

- І?

Дивлячись на спокійне обличчя Кейла, у Чхве Хана з'явилось відчуття гіркоти, після чого він відповів:

- Вони всі, здавалось, перебували у хаосі. Були солдати і лицарі, що покидали селище. Я впевнений, що вони відправились доповісти про те, що відбулось.

Після того, як вони прийшли в себе, ймовірно, були відправлені люди до Веніона і для дослідження території навкруги печери. Однак, схоже, це не був доклад Чхве Хана.

- Однак...

- Та говори ти вже.

Кейл почав хмуритись, поки Чхве Хан ходив навколо. Останній все ще здавався схвильованим і повільно заговорив:

- Частина таємного шляху, що виводить з печери, була підірвана. Навіть дерева, трава, земля і все навкруги було в повному хаосі.

Пам.

Котики впустили шматки, що в цей момент були в них у роті. Однак Кейл все ще був розслаблений.

- Я впевнений, що це зробив дракон.

Чхве Хан просто мовчки стояв. Кейл, побачивши це, почав посміхатись, після чого піднявся зі свого місця.

Навіть якщо йому було всього чотири роки, дракон все ще був достатньо розумним. Він знав, що хтось може пройти тим самим шляхом для евакуації і, ймовірно, вирішив підірвати його. Оскільки дракони також дуже чутливі до мани, це, ймовірно, було зроблено для того, щоб знищити усі магічні інструменти в даному районі.

- Достатньо добре вже те, що він не вбив усіх людей, що втратили свідомість. Ймовірно, він стримував себе, тому що ще молодий і все ще боїться.

- Зрозуміло. Я відчував велику кількість мани.

- Не дивись зверху вниз на дракона, тому що він маленький. Ти можеш пожаліти про це.

Дракони, як говорили, були крупними істотами, а тому врятований ними здавався неймовірно малим. Кейл знову похвалив себе за те, що залишив дракона замість того, щоб принести його з собою, перш ніж задати питання Чхве Хану:

- Тепер ти можеш йти. Ти збираєшся поспати, поки ми не відправимся?

- Ні, мені треба допомогти Бікросу.

- Що? Бікросу?

Кейл ахнув від шоку й швидко запитав:

- Ох, я думаю, ви зараз доволі близькі?

В цей момент Кейл побачив, що Чхве Хан вперше начепив непроникну маску. Він дуже строго відповів:

- Ні. Ми зовсім не близькі.

- Я... Я бачу... Добре.

Кейл відповів йому зі схожим вираженням обличчя, і Чхве Хан мовчки вклонився, перш ніж покинути його кімнату. Чергове розпорядження Кейла наздогнало Чхве Хана, коли той відкрив двері, щоб піти.

- Ах, скажи Гансу, щоб він підготував випивку.

- Вибачте?

Очі Чхве Хана широко відкрились, коли він поглянув на Кейла. Він переводив погляд з розслабленого Кейла на годинник, що показував сім ранку, і назад. Юнак усміхнувся, задавши йому чергове питання:

- Хіба ти ніколи не чув про похмілля?

Чхве Хану не залишалось нічого інакшого, окрім як промовчати, але Кейлу було все одно. Навіть Он і Хонг дивились на нього і, здавалось, питали, чи дійсно він почне пити в таку рань, але юнак проігнорував і їх, подивившись в дзеркало.

- Яке чудове відображення...

Його обличчя здавалось дуже втомленим і все ще злегка п'яним. Кейл задоволено кивнув, перш ніж відправитись на перший поверх.

«Як я і припускав».

Сім ранку. Було ще дуже рано, але для деяких людей день вже давно почався. Там стояв віце-капітан, усім своїм зовнішнім виглядом говорячи про те, що він навіть не пив минулої ночі, і з кимось розмовляв.

Кейл міг побачити напруженого Чхве Хана поблизу. Це було пов'язано з тим, що людина, з якою розмовляв віце-капітан, був одним з тих лицарів, яких вчора переміг Чхве Хан. Було б нормально напружитись в подібній ситуації.

Кейл підійшов до Чхве Хана і вдарив його ногою.

- Ти чому такий напружений?

- Ах...

Чхве Хан миттєво здригнувся від тихого шепоту Кейла, перш ніж ніяково посміхнутись і спокійно відповісти:

- Я думав, що використав достатньо сили, щоб вони не могли битись приблизно добу, але вони почали рухатись набагато раніше, аніж я очікував. Думаю, я вважав людське тіло набагато слабіше, аніж воно є насправді. Думаю, в майбутньому я можу використати більше сил проти людей.

Кейл відвернувся від Чхве Хана. Чхве Хан дійсно підходить до моделі нормального головного героя, який з радістю знищить все на своєму шляху до справедливості. Були і інші істоти, які опинились за межами очікувань Кейла.

Он і Хонг пішли за ними вниз. У котиків на мордочках виразно вгадувались усмішки, коли вони виляли хвостами і дивились на лицаря, любий міг побачити, що вони насолоджувались цією ситуацією.

«...Я тут найбільший боягуз?»

Коли Кейл подумав про це і сів за свій столик, господар трактиру приніс йому пляшку з алкоголем:

- Молодий Пане, я приготував той самий алкоголь, який ви пили минулої ночі.

- Старий, є дещо, що приходить мені в голову, кожен раз, коли я бачу тебе.

- Так?

Кейл посміхнувся знервованому старому і продовжив:

- Я думаю, що ти дійсно дуже вмілий торговець. Це комплімент. Це ідеально підходить для позбавлення від похмілля.

Понг!

Пляшка з алкоголем була відкрита з освіжаючим звуком, і Кейл одразу ж налив собі чашку і схопив її. Його обличчя майже миттєво почервоніло. Кейл цілеспрямовано прикрив очі і поглянув з-під вій на віце-капітана. Віце-капітан все ще розмовляв з іншим лицарем.

- Вчора в нас була вечірка, організована щоб відпочити після довгої подорожі, поки ми тут. Усі пили і відпочивали. Ніхто не залишав готель. Але я до сих пір не розумію, чому хтось з маєтку віконта міг зацікавитись цим.

Лицар з маєтку маркіза, схоже, представився кимось з маєтку віконта. Лицар посміхнувся на підозрілий погляд віце-капітана, але все ще відповідав з серйозним виразом обличчя:

- Вчора з'явився злодій, що увірвався на віллу віконта. Ще декілька лицарів і я були на варті, але ми все ж дозволили злодію забрати декілька цінних речей. Дізнавшись, що люди з маєтку графа Генітюз знаходяться тут, в селищі, ми прийшли дізнатись, чи не вкрали щось у нащадка графа.

«От же заливає! Ну, я думаю, злодій, що вкрав дракона, все ще вважається злодієм».

Кейл зробив ковток прямо з пляшки, думаючи про це. В цей момент він побачив, що лицар, який вчора був на віллі віконта, дивиться на нього:

- На що ти витріщився?

Лицар тут же вклонився і відвернувся. Віце-капітан ніяково покосився на Кейла, перш ніж випустити удаваний кашель, а після впевнено і гучно відповів:

- Гм... Наш Молодий Пан п'є, тому що його день складається краще, якщо він вип'є зранку. Окрім того, це найкращий засіб від похмілля. Він той тип людини, яка п'є, щоб вилікувати своє похмілля, яке з'явилось через те, що він вчора надто багато випив.

Кейл сердито поглянув на віце-капітана, тому що не міг сказати, чи знущається віце-капітан над ним або придумує привід, після чого знову повернувся до пляшки.

- Я бачу. Який цікавий Молодий Пан.

Лицар відповів на слова віце-капітана позитивно, перш ніж шанобливо вклонитись Кейлу.

***

«Гадаю, це повинно зменшити їх підозру в нашу адресу».

Кейл відчув, що у лицаря маркіза, який з самого ранку приїхав в трактир, більше не було причин підозрювати їх. Дракон зник, а загін Кейла був тут, і хоча вони збирались залишати ці землі, підозрювати їх було ні в чому.

Інші підлеглі Веніона будуть гадати над шістьма зірками на вбраннях нападаючих, вони, здавалось, відносились до певної організації, а також були знайдені сліди, що вели на захід. Найголовніше, однак, було в тому, що вони ніколи не подумають, що хтось на кшталт Кейла, якого називають покидьком, зможе зробити щось подібне.

- Тоді я бажаю вам безпечної подорожі.

Окрім того, вони не могли затримувати старшого сина графа від від'їзду, якщо з ними не було не тільки маркіза або його сина, Веніона, але навіть віконта. Особливо коли ця благородна людина прямує в столицю за наказом корони.

«Хто б міг подумати, що дворянин, який п'є на шляху до столиці, призваний короною, можу бути нормальним?»

Дійсно добре бути покидьком. Кейл продовжував пити з повним задоволенням.

«Я впевнений, що Веніон не буде нас підозрювати, навіть після того, як дізнається, що сталось».

Веніон і маркіз Стен були, ймовірно, людьми, які краще за всіх знали, що між графом Генітюзом і таємною організацією немає абсолютно ніяких відношень. Це було особливо важливо, коли річ йшла про драокна.

Кейл спостерігав, як лицар залишає готель, перш ніж випити чай з лимоном і медом, який Рон поставив перед ним.

- Рон.

- Так, Молодий Пане.

- Медовий чай дійсно здається найкращим для лікування похмілля.

- Хіба це так?

Рон посміхнувся, дивлячись на Кейла, але той відвернувся, намагаючись заспокоїти свій шлунок, який бунтував. Коли Кейл більше не відчував себе погано від великої дози алкоголю, вони знову почали свій шлях.

Наступним пунктом призначення було місто Пазл. Це було місто, яке є центром транспортування товарів на схід, при цьому воно було доволі знаменитим кількістю кам'яних веж навкруги міста.

Кейл повинен був знайти незавершену кам'яну вежу в місті Пазл.

- Ми сьогодні відпочиваємо?

Он відірвала шматок в'яленого м'яса, перш ніж запитати у Кейла. Юнак кивнув:

- Так, починаючи з сьогоднішнього дня ми будемо якийсь час тут відпочивати.

Кейл знову встановив доволі щільний графік руху. Це було пов'язано з тим, що він хотів якомога швидше досягти міста Пазл. Він відвернувся від котиків, які тих шепотіли один з одним, і подивився у вікно карети.

«Живуче Серце».

Це була назва Древньої сили, яка закріпила б його Неруйнівний Щит. Це була сила, яка зосереджувалась на відновленні живучості.

«Ось чому старший син маркіза шукав її».

Тейлор, старший син маркіза, який втратив своє положення спадкоємця. Він був єдиною хорошою людиною в родині маркіза, але нижня половина його тіла була паралізовану через підставу Веніона.

Тейлор порився у всіх можливих текстах, щоб знайти силу, яка б його вилікувала. В цьому процесі він знаходить древній текст в старому книжному магазині, і хоча було складно розшифрувати древній текст, йому вдається розібрати декілька слів після важкої праці.

Відновлення. Кам'яна вежа.

Ці дві речі сали ключом для Тейлора, який одразу ж відправився в місто Пазл, яке також було відоме, як «Місто Кам'яних Веж». Ймовірно, прямо зараз він знаходився в місті Пазл. В романі Тейлор знайде Древню Силу приблизно через місяць.

«Але для нього це було абсолютно марно».

Живуче Серце не змогло б відновити вже ранений організм. Воно могло тільки відновити любі травми, отримані після активації сили. Був також встановлений ліміт на те, скільки можна відновити, а також любе відновлення вимагало певної плати.

Тейлор впав у відчай, дізнавшись про це. В нього не було часу, і ця Древня Сила було його останньою надією. Це було тому, що Тейлор не знав, коли Веніон прийде, щоб вбити його.

«Він помре через місяць після того, як знайде силу».

Тейлор закінчить тим, що помре від дій таємної організації, це відбулося під час хаосу, що почався в столиці під час терористичного акту. Звісно, Веніон відповідав за відправку організації до Тейлора.

Причина, з якої Кейл згадав цього другорядного героя, який, здавалось, мав ще меншу роль, аніж оригінальний Кейл в романі, була в тому, що у Тейлора була міцна дружба з однією людиною.

Божевільна Жриця. Вона була подругою Тейлора і єдиною людиною, яка вижила після вбивства Тейлора. Вона вбила половину вбивць в приступі гніву, і в кінці буде відлучена від храму. Жриця закінчить з сильною травмою спини, отриманої в результаті інциденту, і впевнено розповість храму про те, що вона зробила.

- Я діяла як людина, а не по волі пана. Я вважаю, що це було правильно.

Після чого вона продовжила:

- Тепер я вільна!

Саме тоді її почали називати «Божевільною Жрицею». ЇЇ спеціальністю було використання сили Бога Смерті для проклять. Храм відлучив її, але Бог від жриці не відвернувся.

Коли в романі почалась війна, вона прославилась, хоча і не була героєм. А все тому, що жриця допомагала лікувати поранених.

«Я думаю, що на цей раз все буде інакше».

Був хороший шанс, що Тейлор не помре через місяць. Веніон збирався зам'яти інцидент, що відбувся з драконом, а тому повинен був підлизуватись до маркіза. Ймовірно, йому треба буде зосередитись на своїх молодших брата та сестри, а не на своєму паралізованому старшому брату, щоб зберегти свій статус спадкоємця маркіза.

«І так як я відніму останню надію Тейлора, мені треба буде дати йому нову надію».

Хоча Живуче Серце було Древньою Силою, в якій Тейлор не потребував, Кейл не був настільки, поганим хлопцем, щоб відняти в нього останню надію.

Кейлу було також цікаво знати, чого зможе досягнути ця комбінація з Тейлора і Божевільної жриці, якщо їм вдасться прожити довше. Він думав, що ці двоє зможуть змінити родину маркіза. Якщо б це могло відбутись, то, в довгостроковій перспективі, це було б краще для Кейла.

Однак те, про що він раптом подумав, змусило Кейла завмерти з напруженим вираженням обличчя.

«Навіть Бікрос міг битись під дією її прокляття, хіба ні?»

Коли Кейл подумав про те, якою буде битва між таким експертом по тортурам, як Бікрос, і Божевільної Жриці, і одразу ж перестав думмати про неї. Він вирішив перестати думати про добродушного і благородного дворянина Тейлора.

«Вони не мають до мене ніякого відношення».

Ці люди повністю відрізнялись від Кейла. Це були хороші люди, які були вірні один одному і довіряли один одному. Кейл віддав би перевагу Рону або Бікросу одному з тих людей.

«...Ні, як я можу допускати такі страшні думки?»

Кейл швидко перестав думати про Рона і Бікроса.

В той момент юнак опустив очі, відчуваючи, як хтось поплескує його по нозі. Він побачив золоті очі котиків, які сяяли. Після того, як він звернув на них увагу, котики заговорили:

- Раніше я чув від Ганса...

- Ганс сказав...

Ганс до сих пір не знав, що котики були представниками Котячого Племені і продовжував говорити при них усі можливі речі. Котики, здавалось, хотіли розповісти Кейлу щось, що вони почули від Ганса.

- Що саме?

Брат з сестрою, схоже, звикли до грубого голосу Кейла, тому що спокійно заговорили:

- Якщо ти загадаєш бажання на Кам'яній Вежі, воно збудеться.

- Він сказав, що кам'яні вежі дуже хороші.

- Я хочу піти, але все добре, якщо це занадто проблематично.

- Я хочу піти з вами, але все добре, якщо це занадто складно.

Кейл байдуже подивився на котиків, перш ніж запитати:

- А які ви хочете загадати бажання?

Хонг пригладив своє хутро, тепер він став виглядати здоровішим і сильнішим завдяки тому, що Ганс відмінно піклувався про них, і схвильовано крикнув:

- Усі. Враховуючи мого нового маленького брата...

- Повинні бути вільними!

Кейл миттєво почав ігнорувати котиків і відвернувся від них. Карета в той же момент зупинилась. Вони прибули до місця де зупиняться на цей вечір.

- Схоже, сьогодні нам знову прийдеться розбивати табір.

- Дійсно.

Кейл байдуже відповів на слова Ганса, перш ніж оглянути свій табір. Вітер дув з лісу, хитаючи його волосся. Кейл провів ніч з доволі розслабленим розумом.

Наступним ранком.

- Молодий Пане.

- ...Що це?

Кейл дивився на мертвого оленя, який знаходився на межі їх табору. Його, ймовірно, досить нещодавно вбили. Ганс повідомив Кейлу, який все ще продовжував дивитись на оленя.

- Хтось залишив його тут, в нашому таборі.

Ганс вказав на місце біля оленя. Кейл також подивився на це місце. На землі був малюнок виделки та ножа.

Здавалось, що хтось залишив там оленя, щоб його з'їли. До Кейла раптово прийшла думка... Після чого він подивився на своїх супутників. Брат з сестрою сиділи на руках Чхве Хана, а також сам Чхве Хан, продовжували посміхатись, дивлячись на юнака.

«...У мене погане передчуття».

У нього було дуже погане передчуття.

Істота, яка могла говорити, але не могла писати, залишила для них оленя.

Окрім того, це була істота, яку Чхве Хан, який був відповідальним за охорону табору вчора ввечері, знав, і знав, що він тут, але зробив вигляд, що нічого не помічає.

«...У мене погане передчуття, яке буквально кричить, що це був дракон».

Він повернув голову, що поглянути на Чхве Хана, Он і Хонга, які все ще дивились на нього і серйозно попередив їх.

- Ми збираємось зробити вигляд, що нічогго не знаємо.

- Мяяяяяу!

- Мяу!

Брат з сестрою, здавалось, знущались над ним, але Кейл зробив вигляд, що нічого не зрозумів. Тим не менш нові інгредієнти доставлялись їм кожен день, коли Кейл і його загін розбивали табір на вулиці. Дикі свині, кролики, усі можливі фрукти. Кейл тепер був повністю впевнений в тому, що дракон слідує за ним.

Після чого Кейл прибув до міста Пазл, повністю впевнившись, що він правий.