Кейл просто недбало кивнув Чхве Хану і взяв стакан холодної води, який Рон приготував для нього, і одразу згадав слова, що слуга сказав раніше. Юнак одразу ж відчув, як холодна вода тече по його тілу.
- Молодий Пане, недобре робити такі тривалі нічні прогулянки. Цей старий дуже хвилювався за вас.
Це змусило розум юнака, навіть без холодної води, з якоїсь причини прояснитися. Кейл обережно поставив воду і заговорив з Чхве Ханом:
- Ти попіклувався про все як слід?
- Так, Кейл-нім.
Після того, як Чхве Хан привів Кейла назад в готель, він негайно повернувся, щоб знищити сліди і створити сітку підроблених слідів, що прямували на захід.
- Мяяяяу!
Кейл подивився на котиків, які їли уривками, постійно зіваючи, і почав розповідати Чхве Хану про місто, до якого вони скоро дійдуть.
- Назва наступного міста «Пазл». Це переломний момент нашої подорожі.
Як тільки ви покинете територію Генітюз, що була оточена горами, усі дороги від цього не великого містечка на території віконта в столицю були добре вимощені.
«Саме через це територія Генітюз була в безпеці до сих пір, навіть якщо це трохи дратувало торговців».
Навіть якщо у вас є багато товару для продажу, торговцям було б доволі складно подорожувати, щоб продати ці товари, якщо дороги були поганими. Тим не менш торговці були готові терпіти ці незручності території Генітюз, оскільки варто було тільки її покинути, їх одразу зустрічали гарно вимощені дороги.
Окрім того, ці вимощені дороги дозволяли впливовим людям в східній половині Королівства Роан часто збиратись в столиці. Ось чому люди в столиці могли обговорювати багато проблем східних територій, хоча там і не було дворян вище маркіза.
- Знадобився час, щоб забратись так далеко, тому що наша територія оточена безліччю горами, але звідси дорога піде набагато простіше і займе набагато менше часу.
Місто Пазл не було серединою шляху з точки зору відстані, але з точки зору часу.
- Але, Кейл-нім.
- Що?
- На шляху назад я відвідав віллу віконта, щоб перевірити її.
- І?
Дивлячись на спокійне обличчя Кейла, у Чхве Хана з'явилось відчуття гіркоти, після чого він відповів:
- Вони всі, здавалось, перебували у хаосі. Були солдати і лицарі, що покидали селище. Я впевнений, що вони відправились доповісти про те, що відбулось.
Після того, як вони прийшли в себе, ймовірно, були відправлені люди до Веніона і для дослідження території навкруги печери. Однак, схоже, це не був доклад Чхве Хана.
- Однак...
- Та говори ти вже.
Кейл почав хмуритись, поки Чхве Хан ходив навколо. Останній все ще здавався схвильованим і повільно заговорив:
- Частина таємного шляху, що виводить з печери, була підірвана. Навіть дерева, трава, земля і все навкруги було в повному хаосі.
Пам.
Котики впустили шматки, що в цей момент були в них у роті. Однак Кейл все ще був розслаблений.
- Я впевнений, що це зробив дракон.
Чхве Хан просто мовчки стояв. Кейл, побачивши це, почав посміхатись, після чого піднявся зі свого місця.
Навіть якщо йому було всього чотири роки, дракон все ще був достатньо розумним. Він знав, що хтось може пройти тим самим шляхом для евакуації і, ймовірно, вирішив підірвати його. Оскільки дракони також дуже чутливі до мани, це, ймовірно, було зроблено для того, щоб знищити усі магічні інструменти в даному районі.
- Достатньо добре вже те, що він не вбив усіх людей, що втратили свідомість. Ймовірно, він стримував себе, тому що ще молодий і все ще боїться.
- Зрозуміло. Я відчував велику кількість мани.
- Не дивись зверху вниз на дракона, тому що він маленький. Ти можеш пожаліти про це.
Дракони, як говорили, були крупними істотами, а тому врятований ними здавався неймовірно малим. Кейл знову похвалив себе за те, що залишив дракона замість того, щоб принести його з собою, перш ніж задати питання Чхве Хану:
- Тепер ти можеш йти. Ти збираєшся поспати, поки ми не відправимся?
- Ні, мені треба допомогти Бікросу.
- Що? Бікросу?
Кейл ахнув від шоку й швидко запитав:
- Ох, я думаю, ви зараз доволі близькі?
В цей момент Кейл побачив, що Чхве Хан вперше начепив непроникну маску. Він дуже строго відповів:
- Ні. Ми зовсім не близькі.
- Я... Я бачу... Добре.
Кейл відповів йому зі схожим вираженням обличчя, і Чхве Хан мовчки вклонився, перш ніж покинути його кімнату. Чергове розпорядження Кейла наздогнало Чхве Хана, коли той відкрив двері, щоб піти.
- Ах, скажи Гансу, щоб він підготував випивку.
- Вибачте?
Очі Чхве Хана широко відкрились, коли він поглянув на Кейла. Він переводив погляд з розслабленого Кейла на годинник, що показував сім ранку, і назад. Юнак усміхнувся, задавши йому чергове питання:
- Хіба ти ніколи не чув про похмілля?
Чхве Хану не залишалось нічого інакшого, окрім як промовчати, але Кейлу було все одно. Навіть Он і Хонг дивились на нього і, здавалось, питали, чи дійсно він почне пити в таку рань, але юнак проігнорував і їх, подивившись в дзеркало.
- Яке чудове відображення...
Його обличчя здавалось дуже втомленим і все ще злегка п'яним. Кейл задоволено кивнув, перш ніж відправитись на перший поверх.
«Як я і припускав».
Сім ранку. Було ще дуже рано, але для деяких людей день вже давно почався. Там стояв віце-капітан, усім своїм зовнішнім виглядом говорячи про те, що він навіть не пив минулої ночі, і з кимось розмовляв.
Кейл міг побачити напруженого Чхве Хана поблизу. Це було пов'язано з тим, що людина, з якою розмовляв віце-капітан, був одним з тих лицарів, яких вчора переміг Чхве Хан. Було б нормально напружитись в подібній ситуації.
Кейл підійшов до Чхве Хана і вдарив його ногою.
- Ти чому такий напружений?
- Ах...
Чхве Хан миттєво здригнувся від тихого шепоту Кейла, перш ніж ніяково посміхнутись і спокійно відповісти:
- Я думав, що використав достатньо сили, щоб вони не могли битись приблизно добу, але вони почали рухатись набагато раніше, аніж я очікував. Думаю, я вважав людське тіло набагато слабіше, аніж воно є насправді. Думаю, в майбутньому я можу використати більше сил проти людей.
Кейл відвернувся від Чхве Хана. Чхве Хан дійсно підходить до моделі нормального головного героя, який з радістю знищить все на своєму шляху до справедливості. Були і інші істоти, які опинились за межами очікувань Кейла.
Он і Хонг пішли за ними вниз. У котиків на мордочках виразно вгадувались усмішки, коли вони виляли хвостами і дивились на лицаря, любий міг побачити, що вони насолоджувались цією ситуацією.
«...Я тут найбільший боягуз?»
Коли Кейл подумав про це і сів за свій столик, господар трактиру приніс йому пляшку з алкоголем:
- Молодий Пане, я приготував той самий алкоголь, який ви пили минулої ночі.
- Старий, є дещо, що приходить мені в голову, кожен раз, коли я бачу тебе.
- Так?
Кейл посміхнувся знервованому старому і продовжив:
- Я думаю, що ти дійсно дуже вмілий торговець. Це комплімент. Це ідеально підходить для позбавлення від похмілля.
Понг!
Пляшка з алкоголем була відкрита з освіжаючим звуком, і Кейл одразу ж налив собі чашку і схопив її. Його обличчя майже миттєво почервоніло. Кейл цілеспрямовано прикрив очі і поглянув з-під вій на віце-капітана. Віце-капітан все ще розмовляв з іншим лицарем.
- Вчора в нас була вечірка, організована щоб відпочити після довгої подорожі, поки ми тут. Усі пили і відпочивали. Ніхто не залишав готель. Але я до сих пір не розумію, чому хтось з маєтку віконта міг зацікавитись цим.
Лицар з маєтку маркіза, схоже, представився кимось з маєтку віконта. Лицар посміхнувся на підозрілий погляд віце-капітана, але все ще відповідав з серйозним виразом обличчя:
- Вчора з'явився злодій, що увірвався на віллу віконта. Ще декілька лицарів і я були на варті, але ми все ж дозволили злодію забрати декілька цінних речей. Дізнавшись, що люди з маєтку графа Генітюз знаходяться тут, в селищі, ми прийшли дізнатись, чи не вкрали щось у нащадка графа.
«От же заливає! Ну, я думаю, злодій, що вкрав дракона, все ще вважається злодієм».
Кейл зробив ковток прямо з пляшки, думаючи про це. В цей момент він побачив, що лицар, який вчора був на віллі віконта, дивиться на нього:
- На що ти витріщився?
Лицар тут же вклонився і відвернувся. Віце-капітан ніяково покосився на Кейла, перш ніж випустити удаваний кашель, а після впевнено і гучно відповів:
- Гм... Наш Молодий Пан п'є, тому що його день складається краще, якщо він вип'є зранку. Окрім того, це найкращий засіб від похмілля. Він той тип людини, яка п'є, щоб вилікувати своє похмілля, яке з'явилось через те, що він вчора надто багато випив.
Кейл сердито поглянув на віце-капітана, тому що не міг сказати, чи знущається віце-капітан над ним або придумує привід, після чого знову повернувся до пляшки.
- Я бачу. Який цікавий Молодий Пан.
Лицар відповів на слова віце-капітана позитивно, перш ніж шанобливо вклонитись Кейлу.
***
«Гадаю, це повинно зменшити їх підозру в нашу адресу».
Кейл відчув, що у лицаря маркіза, який з самого ранку приїхав в трактир, більше не було причин підозрювати їх. Дракон зник, а загін Кейла був тут, і хоча вони збирались залишати ці землі, підозрювати їх було ні в чому.
Інші підлеглі Веніона будуть гадати над шістьма зірками на вбраннях нападаючих, вони, здавалось, відносились до певної організації, а також були знайдені сліди, що вели на захід. Найголовніше, однак, було в тому, що вони ніколи не подумають, що хтось на кшталт Кейла, якого називають покидьком, зможе зробити щось подібне.
- Тоді я бажаю вам безпечної подорожі.
Окрім того, вони не могли затримувати старшого сина графа від від'їзду, якщо з ними не було не тільки маркіза або його сина, Веніона, але навіть віконта. Особливо коли ця благородна людина прямує в столицю за наказом корони.
«Хто б міг подумати, що дворянин, який п'є на шляху до столиці, призваний короною, можу бути нормальним?»
Дійсно добре бути покидьком. Кейл продовжував пити з повним задоволенням.
«Я впевнений, що Веніон не буде нас підозрювати, навіть після того, як дізнається, що сталось».
Веніон і маркіз Стен були, ймовірно, людьми, які краще за всіх знали, що між графом Генітюзом і таємною організацією немає абсолютно ніяких відношень. Це було особливо важливо, коли річ йшла про драокна.
Кейл спостерігав, як лицар залишає готель, перш ніж випити чай з лимоном і медом, який Рон поставив перед ним.
- Рон.
- Так, Молодий Пане.
- Медовий чай дійсно здається найкращим для лікування похмілля.
- Хіба це так?
Рон посміхнувся, дивлячись на Кейла, але той відвернувся, намагаючись заспокоїти свій шлунок, який бунтував. Коли Кейл більше не відчував себе погано від великої дози алкоголю, вони знову почали свій шлях.
Наступним пунктом призначення було місто Пазл. Це було місто, яке є центром транспортування товарів на схід, при цьому воно було доволі знаменитим кількістю кам'яних веж навкруги міста.
Кейл повинен був знайти незавершену кам'яну вежу в місті Пазл.
- Ми сьогодні відпочиваємо?
Он відірвала шматок в'яленого м'яса, перш ніж запитати у Кейла. Юнак кивнув:
- Так, починаючи з сьогоднішнього дня ми будемо якийсь час тут відпочивати.
Кейл знову встановив доволі щільний графік руху. Це було пов'язано з тим, що він хотів якомога швидше досягти міста Пазл. Він відвернувся від котиків, які тих шепотіли один з одним, і подивився у вікно карети.
«Живуче Серце».
Це була назва Древньої сили, яка закріпила б його Неруйнівний Щит. Це була сила, яка зосереджувалась на відновленні живучості.
«Ось чому старший син маркіза шукав її».
Тейлор, старший син маркіза, який втратив своє положення спадкоємця. Він був єдиною хорошою людиною в родині маркіза, але нижня половина його тіла була паралізовану через підставу Веніона.
Тейлор порився у всіх можливих текстах, щоб знайти силу, яка б його вилікувала. В цьому процесі він знаходить древній текст в старому книжному магазині, і хоча було складно розшифрувати древній текст, йому вдається розібрати декілька слів після важкої праці.
Відновлення. Кам'яна вежа.
Ці дві речі сали ключом для Тейлора, який одразу ж відправився в місто Пазл, яке також було відоме, як «Місто Кам'яних Веж». Ймовірно, прямо зараз він знаходився в місті Пазл. В романі Тейлор знайде Древню Силу приблизно через місяць.
«Але для нього це було абсолютно марно».
Живуче Серце не змогло б відновити вже ранений організм. Воно могло тільки відновити любі травми, отримані після активації сили. Був також встановлений ліміт на те, скільки можна відновити, а також любе відновлення вимагало певної плати.
Тейлор впав у відчай, дізнавшись про це. В нього не було часу, і ця Древня Сила було його останньою надією. Це було тому, що Тейлор не знав, коли Веніон прийде, щоб вбити його.
«Він помре через місяць після того, як знайде силу».
Тейлор закінчить тим, що помре від дій таємної організації, це відбулося під час хаосу, що почався в столиці під час терористичного акту. Звісно, Веніон відповідав за відправку організації до Тейлора.
Причина, з якої Кейл згадав цього другорядного героя, який, здавалось, мав ще меншу роль, аніж оригінальний Кейл в романі, була в тому, що у Тейлора була міцна дружба з однією людиною.
Божевільна Жриця. Вона була подругою Тейлора і єдиною людиною, яка вижила після вбивства Тейлора. Вона вбила половину вбивць в приступі гніву, і в кінці буде відлучена від храму. Жриця закінчить з сильною травмою спини, отриманої в результаті інциденту, і впевнено розповість храму про те, що вона зробила.
- Я діяла як людина, а не по волі пана. Я вважаю, що це було правильно.
Після чого вона продовжила:
- Тепер я вільна!
Саме тоді її почали називати «Божевільною Жрицею». ЇЇ спеціальністю було використання сили Бога Смерті для проклять. Храм відлучив її, але Бог від жриці не відвернувся.
Коли в романі почалась війна, вона прославилась, хоча і не була героєм. А все тому, що жриця допомагала лікувати поранених.
«Я думаю, що на цей раз все буде інакше».
Був хороший шанс, що Тейлор не помре через місяць. Веніон збирався зам'яти інцидент, що відбувся з драконом, а тому повинен був підлизуватись до маркіза. Ймовірно, йому треба буде зосередитись на своїх молодших брата та сестри, а не на своєму паралізованому старшому брату, щоб зберегти свій статус спадкоємця маркіза.
«І так як я відніму останню надію Тейлора, мені треба буде дати йому нову надію».
Хоча Живуче Серце було Древньою Силою, в якій Тейлор не потребував, Кейл не був настільки, поганим хлопцем, щоб відняти в нього останню надію.
Кейлу було також цікаво знати, чого зможе досягнути ця комбінація з Тейлора і Божевільної жриці, якщо їм вдасться прожити довше. Він думав, що ці двоє зможуть змінити родину маркіза. Якщо б це могло відбутись, то, в довгостроковій перспективі, це було б краще для Кейла.
Однак те, про що він раптом подумав, змусило Кейла завмерти з напруженим вираженням обличчя.
«Навіть Бікрос міг битись під дією її прокляття, хіба ні?»
Коли Кейл подумав про те, якою буде битва між таким експертом по тортурам, як Бікрос, і Божевільної Жриці, і одразу ж перестав думмати про неї. Він вирішив перестати думати про добродушного і благородного дворянина Тейлора.
«Вони не мають до мене ніякого відношення».
Ці люди повністю відрізнялись від Кейла. Це були хороші люди, які були вірні один одному і довіряли один одному. Кейл віддав би перевагу Рону або Бікросу одному з тих людей.
«...Ні, як я можу допускати такі страшні думки?»
Кейл швидко перестав думати про Рона і Бікроса.
В той момент юнак опустив очі, відчуваючи, як хтось поплескує його по нозі. Він побачив золоті очі котиків, які сяяли. Після того, як він звернув на них увагу, котики заговорили:
- Раніше я чув від Ганса...
- Ганс сказав...
Ганс до сих пір не знав, що котики були представниками Котячого Племені і продовжував говорити при них усі можливі речі. Котики, здавалось, хотіли розповісти Кейлу щось, що вони почули від Ганса.
- Що саме?
Брат з сестрою, схоже, звикли до грубого голосу Кейла, тому що спокійно заговорили:
- Якщо ти загадаєш бажання на Кам'яній Вежі, воно збудеться.
- Він сказав, що кам'яні вежі дуже хороші.
- Я хочу піти, але все добре, якщо це занадто проблематично.
- Я хочу піти з вами, але все добре, якщо це занадто складно.
Кейл байдуже подивився на котиків, перш ніж запитати:
- А які ви хочете загадати бажання?
Хонг пригладив своє хутро, тепер він став виглядати здоровішим і сильнішим завдяки тому, що Ганс відмінно піклувався про них, і схвильовано крикнув:
- Усі. Враховуючи мого нового маленького брата...
- Повинні бути вільними!
Кейл миттєво почав ігнорувати котиків і відвернувся від них. Карета в той же момент зупинилась. Вони прибули до місця де зупиняться на цей вечір.
- Схоже, сьогодні нам знову прийдеться розбивати табір.
- Дійсно.
Кейл байдуже відповів на слова Ганса, перш ніж оглянути свій табір. Вітер дув з лісу, хитаючи його волосся. Кейл провів ніч з доволі розслабленим розумом.
Наступним ранком.
- Молодий Пане.
- ...Що це?
Кейл дивився на мертвого оленя, який знаходився на межі їх табору. Його, ймовірно, досить нещодавно вбили. Ганс повідомив Кейлу, який все ще продовжував дивитись на оленя.
- Хтось залишив його тут, в нашому таборі.
Ганс вказав на місце біля оленя. Кейл також подивився на це місце. На землі був малюнок виделки та ножа.
Здавалось, що хтось залишив там оленя, щоб його з'їли. До Кейла раптово прийшла думка... Після чого він подивився на своїх супутників. Брат з сестрою сиділи на руках Чхве Хана, а також сам Чхве Хан, продовжували посміхатись, дивлячись на юнака.
«...У мене погане передчуття».
У нього було дуже погане передчуття.
Істота, яка могла говорити, але не могла писати, залишила для них оленя.
Окрім того, це була істота, яку Чхве Хан, який був відповідальним за охорону табору вчора ввечері, знав, і знав, що він тут, але зробив вигляд, що нічого не помічає.
«...У мене погане передчуття, яке буквально кричить, що це був дракон».
Він повернув голову, що поглянути на Чхве Хана, Он і Хонга, які все ще дивились на нього і серйозно попередив їх.
- Ми збираємось зробити вигляд, що нічогго не знаємо.
- Мяяяяяу!
- Мяу!
Брат з сестрою, здавалось, знущались над ним, але Кейл зробив вигляд, що нічого не зрозумів. Тим не менш нові інгредієнти доставлялись їм кожен день, коли Кейл і його загін розбивали табір на вулиці. Дикі свині, кролики, усі можливі фрукти. Кейл тепер був повністю впевнений в тому, що дракон слідує за ним.
Після чого Кейл прибув до міста Пазл, повністю впевнившись, що він правий.
Далі
Том 1. Розділ 22 - Плата за розташування (2)
Після легкого проходу через ворота міста Пазл, екіпаж з Золотою Черепахою родини Генітюз на дверці, послухавшись поради заступника дворецького Ганса, пройшов у міський трактир. - Воно менше міста Вестерн. - Правильно. Маленьке. Кейл кивнув на слова Он і Хонг і подивився за карету. «Він же не полізе за мною в місто, правда?» За словами Чхве Хана, чорний дракон слідував за ними на пристойній відстані, перш ніж з самого ранку підходить ближче і підкидує їжу, після чого тікає. - Хіба це не мило? Дракон здається маленькою дитиною, яка не втратила своєї невинності, навіть після того, як жив в такому жахливому житті. «...Насправді, ні». Ось про що думав Кейл, коли Чхве Хан говорив з ним з таким задоволенням на обличчі. Якщо б цей хлопець побачив, як цей дракон знищив гору, він би не казав таких речей, як «милий», щоб описати дракона. Кейл не знав, чому дракон робить це, хоча сам казав, що ненавидить людей. Це було дійсно недоступно розумінню Кейла. Це повністю суперечило тому, що він очікував. Оскільки він був ще молодий, Кейл подумав, що дракон буде триматись подалі від території маркіза і створив особисте лігво, щоб розвити свою силу. Кейл сподівався, що після того, як він стане сильнішим, дракон знищить майно маркіза до початку війни на континенті. Це було б корисно в тому ключі, що допоможе зберегти територію Генітюз протягом більш довгого періоду часу. - Тск! Кейл клацнув язиком, і котики, які схвильовано дивились у вікно, здригнулись, перш ніж підійти до нього. Здавалось, що вони побачили зовні дещо дивне, тому що стали говорити: - У кожного будинку є кам'яна вежа, що стоїть перед ним. - Дуже дивно. Кейл просто недбало відповів: - Це місто Кам'яних Веж. Місто Пазл славився древніми руїнами з безліччю кам'яних веж, але також славився і тим, що перед кожним будинком свої маленькі кам'яні вежі. Люди в цьому місті зробили невелику виїмку за своїми вікнами, щоб побудувати невеличкі кам'яні вежі. Їх в дійсності не можна було назвати кам'яними вежами, тому що вони були створені з більш ніж десяти кам'яних блоків, але кам'яні вежі були виповнені в різних формах, заснованих на особистості власників будинків. Ось чому було цілком природно, що в розкішному трактирі, в якому зупинився Кейл, перед входом була кам'яна вежа. - Ми залишимось тут? Ганс швидко відповів на питання Кейла, поки вони слідували за власником трактиру: - Так, пане, - Ганс, здавалось, був дуже схвильований тим, що йшов з котиками на руках. – Ми зарезервували для Чхве Хан-німа номер на два дні, а також домовились, що за інших заплатимо в залежності від того, скільки днів проведемо тут. Рон трохи здригнувся від слів Ганса, перш ніж швидко відстав від групи з магічним ящиком в руках. Ганс продовжував говорити: - Ми прибули прямо перед фестивалем Кам'яних Веж, тому кімната виявилась не такою дорогою. Фестиваль Кам'яних Веж. В місті Пазл нині відбувалась активна підготовка до фестивалю Кам'яних Веж, який повинен був статись на наступному тижні. Кейл просто сказав те, про що подумав, не задумуючись: - Не схоже, що тут багато каміння, але кам'яні вежі доволі цікаві. Дуже дивно. - Я знаю причину цього. - Так? Кейл поглянув на Ганса, який відповів на його бурмотіння. - Існує сумна, але зворушлива історія, що передавалась з покоління в покоління. - Зупинись прямо зараз, якщо вона планує затягнутись. Кейл дійсно цим взагалі не цікавився. Однак Ганс продовжив говорити, оскільки, ймовірно, вирішив, що історія не дуже довга. Група, яка увійшла в кімнату Кейла, спостерігала, як супроводжуючий їх власник залишає покої. Усі присутні хотіли послухати історію Ганса. - Ця історія, ну, ця легенда, про те, що відбулось в древні часи. - Древні часи? Пам. Власник трактиру закрив за собою двері, і лише група Кейла залишилась в його покоях. Кейл звернув увагу на слова «древні часи». - Так, древні часи. - Продовжуй. Діти котячого племені на руках Ганса завиляли своїми хвостиками, ніби також були зацікавлені в історії, і подивились на нього. Рон просто мовчки налив чашку лимонаду з пляшки, яку носив разом з магічним ящиком, і передав чашку Кейлу. Юнак взяв у руки чашку лимонаду і сів на диван, схрестивши ноги і жестом підборіддя вказав Гансу, щоб той продовжував. Він попросив Ганса не поспішати і розповісти все докладно. - Гм... Це місто ніби впало в немилість Бога в минулому. - Впало в немилість? Кейл нічого не знав про цю історію. - Я перший раз чую про це. - Це тому, що Молодий Пан не вивчав історію. - ...Здається, тобі подобається розмовляти зі мною останнім часом. Ти збираєшся продовжувати говорити в такому тоні? Хмм? Ганс швидко відвернувся від Кейла. - Для великого дворецького цілком природньо інформувати свого господаря про те, що тому невідомо, - Ганс почав говорити про древні часи: - Я не знаю, чому це місто впало у Бога в немилість, але це, мабуть, призвело до того, що деякі з людей в місті почали збиратись разом і будувати кам'яні вежі. Здавалось, що це було зроблено за бажання вклонитись, звернутись до Бога, який кинув їх. - Це спрацювало? Ганс суворо відповів на питання Кейла: - Ні. Бог не почув їх. - Мабуть, жодна з молитов не досягла його вух. Ось чому нині в місті Пазл не існує жодного храму. - В мене немає підстав вклонятися Богу, який мене кинув. Виходить так? - Дін-дін-дін! Наш Молодий Пан справді розумний і взагалі не потребує в навчанні. - ...Ти хочеш отримати кулаком? Ганс відвернувся від Кейла, щоб подивитись на далеку гору, і продовжив говорити: - Гм. В любому випадку, замість храмів в них є кам'яні вежі. Кам'яні вежі уявляють собою обіцянку, яку люди зробили після всього цього. Ця обіцянка торкалась тільки людей, вони дали її один одному і самим собі. - Яку обіцянку? Ганс почав пояснювати дивне правило, якому слідували мешканці міста Пазл. - Людина, яка виконає свою обіцянку, знищує свою кам'яну вежу. Кейл почав посміхатись: - Яке цікаве місто. - Хіба? Оскільки вони були залишені своїм Богом, їм треба було добиватися всього своїми особистими силами. Акт руйнування їх кам'яних веж, представляв собою спосіб «подолання розбіжностей». Кейлу дуже сподобався акт руйнування кам'яних веж. Після чого він згадав безліч кам'яних веж перед будинками. - Кам'яні вежі створені не для того, щоб звертатись за допомогою до бога. - Правильно. Це скоріш подання їх особистої рішучості. Така кам'яна вежа мала більше значення, навіть якщо вам так і не судилося буде знищити. - Напевно, цей Бог взагалі не збирався виконувати їх бажання в кінці кінців. - Так, ви праві. Хоча це сумно, що люди були залишені, але ця історія також дає людям надію. Тим часом Кейл, якому відповів Ганс, кинув байдужі слова: - Подивись вниз. - Перепрошую? Побачивши збентеження Ганса, Кейл вказав пальцем кудись в область грудей Ганса: - Схоже, кошенята зляться. - Що? Ганс подивився вниз і ахнув, широко відкривши очі. Котики явно були в гніві. Золоті очі, що дивились на Ганса, були переповнені злістю. - Айййа! Чому наші милі кошенята такі злі? Чи повинен я дати вам побільше в'яленого м'яса? Ганс почав посміхатись, прибравши котиків від своїхгрудей. Оскільки він до сих пір не знав, що це були звіролюди, заступникдворецького припустив, що вони злились, тому що були голодні. Насправді котики злились не через те. Кейл згадав те, що раніше говорили йому малюки... - Раніше я чув від Ганса... - Ганс сказав... - Якщо ви загадаєте бажання на вершині кам'яної вежі, воно здійсниться. - Він сказав, що кам'яні вежі здійснюють бажання. Тук. Тук. Здавалось, Он розсердилась, тому що вона стала стукати по підлозі лапою, а Хонг постукав по підлозі своїм хвостом. Вони розсердились через те, що Ганс збрехав їм про Кам'яну Вежу, але заступник дворецького, схоже, неправильно їх зрозумів. - Аййа, наші дорогоцінні кошенята. Я піду за смачними закусками! Молодий Пане, чи можу я знайти що-небудь для них? - Ти можеш робити те, що хочеш. - Я повернусь дуже швидко. Ганс сказав, що він поквапиться назад, але перш ніж втекти, подібно пориву стрімкого вітру, заступник дворецького впевнився, що речі, принесені ним для Кейла, були обережно розкладені по своїм місцям. - Рон, ти також можеш відпочити. Старий все ще залишався в його покоях. Його посмішка викликала у юнака ще більше відчуття дискомфорту, аніж звичайно. Рон підійшов до кушетки, і Кейл знову заговорив. - Чхве Хан дійсно їде через два дні? - Так. Кейл раптом посміхнувся ідеї, що прийшла йому в голову, після чого запитав: - А що? Ти не хочеш його відпускати? Або хочеш відправитись з ним? М'яка посмішка Рона стала ще ширшою. - Чому я повинен залишати вас і відправлятись кудись ще, Молодий Пане? Мені подобається бути поруч з вами. Ці слова викликали озноб, що пробігся по спині Кейла. - Просто дуже сумно, що Чхве Хан-нім не поїде з нами у столицю. Мені треба буде поговорити з ним якомога більше, перш ніж цей юнак піде. Можливо, Бікросу буде сумно його відпускати. Вираження обличчя Кейла трохи покращилось, коли він почув останні слова Рона. Він насправді не звертав на це увагу, тому що це було неприємно, але, схоже, деякий рівень дружби вже склався між Роном, Чхве Ханом і Бікросом. Чхве Хана було доволі складно зрозуміти, але якщо б він дійсно ненавидів когось, то навіть не став би говорити з цією істотою. Кейл подумав про свій план і почав злобно посміхатись, відповідаючи: - Ну, ви можете знову побачитись в столиці, тому що всі, так чи інакше, опинитесь там. «Ви втрьох можете взагалі залишити це королівство і відправитись на батьківщину Розалін. Що ти про це думаєш? Чудово, правда?» Кейл не сказав останні слова вголос, але коли він почав усміхатись, Рон також став посміхатись ще яскравіше. - Я, з нетерпінням чекаю, коли ми всі, разом з Чхве Хан-німом, зустрінемось в столиці. Бажання цього старого в тому, щоб усі безпечно прибули туди. Кейл не вірив в те, що говорив Рон. «З нетерпінням чекаю» або «Бажаю, щоб усі туди прибули безпечно». Цей тип емоції просто не міг бути у цього злобного старого. Котики також фиркнули, дивлячись на Рона. Он і Хонг дратувало те, що Рон увесь час намагався навчити їх навичкам вбивства, які вони вже взнали від Кейла. - ...Тепер можеш йти. Кейл легко позбавився від Рона, випроводивши його зі своїх покоїв. - Ганс – брехун! - Я довіряв цьому дворецькому! Котики, нарешті, дозволили своєму гніву вирватись назовні, а Кейл проігнорував їх, дивлячись у вікно. Кейл дивився в сторону печери, розташованої неподалеку від міста Пазл. Ця печера ховала в собі напівзруйновану кам'яну вежу, де було сховано Живуче Серце. В цій печері повинен бути невеличкий будинок. «Хіба там не говорилось, що людина прожила до ста п'ятдесяти років?» Це була сила, яку залишила древня істота після своєї природньої смерті від старості. Людина, що померла, вважала свою силу прокляттям. Кейл піднявся з місця, трохи поправив одяг і відкрив двері. - Айййа! Ганс опинився прямо за дверима. Побачивши заступника дворецького, який тільки повернувся з повними руками смаколиків, Кейл заговорив: - Ходімо, подивимось на кам'яну вежу. Вуха котиків почали тремтіти. Кейл всередині усміхнувся, дивлячись на кошенят, які побігли до нього так радісно, ніби ніколи і не сердились, після чого він обрав людей, щоб ті супроводжували його на прогулянці. - Зі мною відправиться тільки Чхве Хан. О, захвати з собою Он і Хонг. Людина, яка померла у віці ста п'ятдесяти років, хотіла закінчити кам'яну вежу в цій печері, щоб зібрати в ній вітер. «В минулий раз це був ліс, тепер вітер?» В центрі печери панував ураган, який, здавалось, з'явився з нізвідки. Старий витратив більше ста років, намагаючись побудувати кам'яну вежу в «Око Бурі». Однак зазнав поразки. Ну, старий завжди руйнував свою кам'яну вежу, коли здавалось, що вона ось-ось буде закінчена. Він повторював це знову і знову, поки не помер через день після того, як в черговий раз досягнув половини своєї побудови. Яке бажання загадував цей дверній старий? Кейлу було начхати. Він тільки планував уважно подивитись на побудову, поки вони сьогодні будуть оглядати кам'яні вежі. «Якщо я наважусь побудувати одну, гадаю, в мене вийде зробити її більш привабливою». Оскільки він все одно повинен був це зробити, то збирався зробити це добре. Кейл також повинен був звернути увагу на деяких людей в руїнах кам'яної вежі. Так, на всякий випадок. Трохи пізніше Кейл, обидва котика, Чхве Хан і Ганс прибули до входу в руїни кам'яної вежі. Вони не взяли карету, яка б вказувала на родину Генітюз, а Кейл надягнув капелюх, використовуючи в якості виправдання того, що йому не подобалось сяюче сонячне світло. «Вони дійсно все ще тут». Юнак легко зміг виявити людей, яких він шукав, як тільки група увійшла в руїни. Кейл сховано рухався за Чхве Ханом і Гансом. На деякій відстані були недбало одягнуті чоловік та жінка. Чоловік був в інвалідному кріслі, а жінка штовхала інвалідне крісло і прямувала до входу в руїни, який також був і виходом. Вони не помітили потайки кинутого погляду Кейла і спокійно залишили руїни. Чоловік злегка обернувся до жінки і запитав. - Чому ти вирішила приїхати сюди сьогодні? - Я не знаю, чи було це повідомлення від Господа Бога або проста повна дурниця, але в мене був той же сон, що і декілька днів назад. В ньому говорилось, що мені треба прибути сюди. Мій сон повідомляв, що наш майбутній благодійник з'явиться, якщо ми прийдем до розвалин. Дивно те, що навіть Господь не знає, як цей благодійник буде діяти, окрім того, що він сьогодні прибуде в ці руїни. - Є людина, яку навіть Господь не може передбачити? - Хто знає? Половина того, що говорить Бог – лайно. Повна нісенітниця. Жінка з коротким каштановим волоссям говорила з роздратуванням. - Нісенітниця? Це слова Господа Бога. Окрім того, хіба не секрет, що ти чуєш повідомлення від Господа? Людина, що відповідала була старшим сином маркіза Стена, Тейлор Стен. - Не схоже, щоб в місті Пазл були жреці. І хто ж попіклується про слова Бога? Як може з'явитись благодійник для таких, як ми? Це абсолютно неможливо. Я зголодніла, так що ходімо, поїмо. Жінка, яка виглядала такою роздратованою, була близькою подругою Тейлора, Кейдж, жінка, яку в результаті назвуть Божевільною Жрицею. Тейлор відповів Кейдж з серйозним вираженням обличчя: - Кейдж, мені раптом захотілось випити вина. - Справді? А я хочу копченої свинини. Вони подивились один на одного з серйозним вираженням обличчя. Тейлор вказав вперед і серйозно заявив жінці: - Яка чудова комбінація. Поїхали! Штовхай! Це буде моє задоволення! - Аййа! Твоє задоволення?! Ця жриця зробить все можливе, щоб супроводжувати тебе в цьому задоволенні! Вони почали сміятися, рухаючись геть. Кейл не міг почути їх розмову, тому що був доволі далеко, але він зі всіх сил намагався запам'ятати обличчя цих двох людей, які все ще могли сміятись, залишаючись в такій ситуації. «Тепер, коли я впевнився, що це вони, я просто повинен бути впевнений, що зумію їх уникати». Оскільки вони не знали, ким був цей юнак, Кейл простоповинен був впевнитись, що в майбутньому буде їх уникати.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!