Коли я розплющив очі (2)

- ... До тих пір, поки я дотримуюся змісту історії, якщо вона буде йти, як в книзі, і якщо я упокорюся з тим фактом, що мене поб'ють, головний герой подбає про все інше.

Через якусь дивну причину, хлопець міг згадати кожний рядок роману без якихось проблем. Кейл розслабився в теплій воді, а завдяки своїй ясній голові, він зміг прийти до остаточного висновку.

- Варто спробувати.

Варто спробувати уникнути війни на континенті та жити мирно. Це становище покидька було набагато краще, аніж його життя, як Кім Рок-Су. Цей маєток розташований в кутку західного континенту, що робило його ідеальним місцем для уникнення війни. Навіть якщо він не міг повністю уникнути такого розвитку подій, Кейл повинен був, що найменш, знизити можливу шкоду до мінімуму.

- Молодий Пане, ви у ванній?

Він почув голос Рона, що лунає зі спальні. Кейл подумав про справжню особистість Рона. Рон був вбивцею, який покинув східний континент та перетнув море. Він прикинувся доброзичливим старим, але справжній Рон був жорстокою та нещадною людиною.

- Так, я скоро вийду.

Подібне неформальне спілкування зі старим було для нього звичною  поведінкою. Кейл зрозумів, що робить, та подумав про те, що буде робити в майбутньому.

Йому потрібно було підштовхнути цього старого до головного героя і відправити до нього на зустріч.

Цей старий міг легко вбити Кейла одним ударом, але відносився до нього, як до цуценя, якого залишив в спокої, тому що воно не викликало в ньому теплих почуттів. Він ніжно посміхався, але всередині не було й унції піклування про Кейла. В романі Рон йде, прихопивши сина, за головним героєм після того, як Чхве Хан поб'є Кейла до напівсмерті.

Кейл одягнув халат, після чого швидко вийшов з ванної. Рон стояв з усмішкою на обличчі та підносом з чашкою в руках.

- А ось і Молодий Пан.

Кейл підняв чашку і пройшов повз старого. Він не хотів входити в контакт з таким небезпечним старим.

- Щиро дякую.

Вираз обличчя Рона знову здався дивним, але Кейл вже пройшов повз нього. Юнак випив холодну воду та почав думати.

«Тут занадто багато сильних людей».

Їх насправді було занадто багато. Незалежно від того, куди прямував головний герой, йому завжди зустрічались сильні створіння, або істоти з якимись таємницями. Це були й люди, і представники інших рас.

«Мені потрібна сила, щоб, що найменш, я міг захистити себе».

Щоб жити довго без болю на континенті, який скоро буде палати війною, необхідний пристойний рівень сил. Звісно, не варто ставати занадто сильним, інакше можна притягнути на свою голову інші складнощі.

Кейл подумав про різні рокові зустрічі, які відбулись в перших частинах роману. Сили, які зміцнюють головного героя та членів його команди... Він подумав про ті, які допомогли б йому жити без болю. На думку спало декілька. Йому просто потрібно було обрати один з варіантів.

- Молодий Пане, ми почнемо вас одягати.

- О, так, дякую.

Двері незабаром відчинилися, і увійшло декілька слуг, щоб допомогти Рону вдягнути Кейла. Кейл не помітив, що на обличчі Рона застиг стоїчний вираз обличчя, на відміну від його звичайного «я», в цей час він був зайнятий розглядом одягу, який принесли слуги.

- Ах, сьогодні щось просте.

Він ненавидів дійсно складні вбрання. Простий одяг, який дозволяв комфортно відпочивати, був набагато краще.

- Так, Молодий Пане.

Слуга, відповідальний за вбрання, швидко дістав простий одяг, і Кейл одягнувся в найпростіший із запропонованих варіантів. Після того, як він закінчив одягатись, юнак насупився. Навіть це «просте» було надзвичайно екстравагантним та не прийшлось йому до душі.

Однак відображення в дзеркалі було доволі гарним.

«Він дійсно гарний, будь-який одяг на ньому добре виглядає».

Обличчя справді було найважливішою частиною модника. Він подивився в дзеркало, поправив свої рукава, перш ніж обернутись і подивитись на Рона.

Рон знову посміхався, ніби ласкавий дідусь.

- Роне, ходімо.

- Так, Молодий Пане.

Кейл пішов за Роном. Приємно було, що йому не потрібно згадувати, як розташовані кімнати в маєтку. Йому просто потрібно було йти за Роном, і той привів би його куди потрібно. Усі слуги, яких зустрічав Кейл, здригалися й шанобливо кланялись, перш ніж квапливо поспішати геть, здавалось, вони тікали.

«Чому вони такі налякані? Кейл ніколи не бив людей».

Йому просто подобалось пити й грати. Інколи він напивався й влаштовував галас. Але саме тому він й вважався ганьбою сім'ї. Він також не розглядав інших людей, як людей, окрім тих небагатьох, кого він любив.

«Ну, буде навіть краще, якщо ніхто не розмовлятиме зі мною».

Кейл подумав про це доволі спокійно. Було б складно, якщо б він опинився в тілі зразкового громадянина. Покидьок може робити те, що йому захочеться, ні про що не турбуючись. Це було можливо тільки тому, що не було бажання проживати життя зразкового громадянина.

- Я зараз відчиню двері.

- Звісно.

Кейл кивнув Рону. В книзі згадувалось, що Кейл звертався до Рона, до того, хто його виховував, як власного онука, з тих самих пір, як Кейл був зовсім маленьким, так само, як відносився до свого батька. Згадувалось, що він завжди відносився до Рона, як до особистості. Безумовно, Рон насправді так не думав. Ось чому Кейлу було легко говорити з ним. Йому просто потрібно було відповідати на його питання та відноситись до нього, як до особистості.

- Сподіваюсь, вам сподобається ваш сніданок.

- Дякую. Роне, переконайся, що ти теж добре їси.

Кейл пройшов повз Рона в їдальню. Він побачив сидячих за столом членів родини. Його батько, нинішній глава сім'ї Генітюз, Дерус. Поруч з ним сиділа мачуха Кейла, графиня, а також її син та дочка. Четверо людей подивились на юнака, що увійшов.

- Сьогодні ти запізнився, знову.

Погляд Кейла звернувся до батька, що говорить. В «Народженні Героя» почуття Кейла до батька описувались так:

[Його батько був тим чоловіком, якого Кейл слухався. Причина, через яку цей покидьок не залишив дім і отримував все, що хотів на території графа, була повністю в його батькові, графі Дерусі Генітюзі.]

Але, на жаль, батько Кейла відрізнявся від сильних батьків в цьому романі. В нього не було особливих навичок або впливу. В нього просто було багато грошей. Однак Кейлу це дуже подобалось. Це було ідеальне сімейне середовище, щоб можна було жити спокійним життям.

Тепер про трьох інших присутніх.

Його мачуха, котра знала, що він її не любить, саме тому уникала юнака.

Її розумний первісток, котрий вважав, що складно мати справу зі старшим братом Кейлом.

Та симпатична молодша сестра, котра старанно уникала свого старшого брата Кейла.

Але це було не через те, що Кейл їх турбував, або вони турбували Кейла. Вони просто відносились один до одного як до незнайомців.

Кейл подумав, що це таки гарне середовище, де можна жити у спокійній самоті.

- Сідай.

- Так, батьку.

Кейл подивився на накритий стіл, котрий не відповідав простому значенню сніданок, та сів на своє місце. Потім він відчув щось дивне і підняв голову:

- Є щось, що ви хочете мені сказати, батьку?

- ...Ні, я не...

Дерус дивився на сина. Решта родини також не відводила від нього поглядів. Кейл вступив поглядом в контакт з кожним із присутніх за столом. Вони всі швидко відвернулись, коли юнак подивився їм в очі, перш ніж повернутись до трапези.

«Напевно, вони вважають, що зі мною складно впоратись».

Кейл також повернувся до розглядання стола. Трапеза більш нагадувала розкішний бенкет, аніж звичайний сніданок, котрий він вживає, щоб набити живіт, і це змусило його посміхнутись. Спочатку він відрізав половину ковбаски ножем.

«Вона така соковита».

Він не знав, чому саме потік сік, варто йому було лише надрізати ковбаску, тому що вона зроблена руками, чи тому, що шеф-кухар просто гарно готує, але вигляд ковбаски змусив його відчути голод. Кейл посміхнувся, навіть не підозрюючи цього.

Кланг!

Він почув, як щось впало і підняв погляд на молодшого брата Басена. Кейл побачив, що брат впустив виделку з руки.

- Вибачте...

Басен спокійно вибачився, як і личило особистості з його характером, котрий описувався в романі. Слуга, відповідальний за їжу, швидко підійшов до Басена з новою виделкою, і підняв з підлоги ту, що впала. Спостерігаючи за цим, Кейл подумав, що благородним бути приємно, перш ніж знову зосередитись на їжі перед собою.

Кейл тільки що виявив першу гарну річ в тому, що потрапив в роман. Цей сніданок був занадто розкішним й неймовірно смачним, настільки, що його живіт був абсолютно щасливим.

- ...Хо?

Він був таким захопленим, що не почув шокованого вигуку брата Басена.