Вступаючи на незавершений шлях

Цей масштабний напад можна було порівняти з терористичною атакою. Інформація була заплутаною й складною, адже навіть поширювалися чутки про загиблих. І нарешті голос що нісся вітром, досяг вух кожного Квазі-духа в Дев'ятому регіоні Йесод.

── Баноїн Мізуха та Кірарі Рінему були живі й здорові.

── Нападники Квазі-духи втекли, але незабаром їх буде спіймано.

── Домініон залишиться незмінною і продовжить свою щоденну роботу.

Голос Мізухи був наповнений абсолютним відчуттям безпеки.

Центр регіону знову наповнився шумом співу. Почувши це на власні вуха, Мізуха нарешті полегшено зітхнула.

«Така втома… на щастя я можу відновитися співаючи».

«Ну, нічого не поробиш адже ми пообіцяли～～»

«Ми не хотіли цього обіцяти!»

Менеджерка Мізухи закричала на Рінему, яка насолоджувалася спортивним напоєм. Мізуха махнула рукою, щоб зупинити її поведінку.

«Ні, в будь-якому разі це був необхідний вчинок. Зараз, просто давай повіримо в Токісакі Курумі».

«Ум～～, але щось останнім часом я почуваюся не дуже добре».

Рінему прошепотіла, уважно зчитуючи атмосферу.

І на жаль, Мізуха відчула що змушена з нею погодитися.

Гострота сприйняття Мізухи була однією з причин, чому вона стала Домініоном. Вона могла передавати шепіт кожному Квазі-духу в центральній частині Дев'ятого регіону Йесод і природним чином відчувати події, що відбуваються на відстані.

Особливо це стосувалося небезпечних ситуацій. Рінему вважала, що ця боягузливість була невід’ємним елементом Дев'ятого регіону Йесод.

Тому, вона відчувала спокусу залишити її позаду.

У жодному разі вона ніколи не казала цього вголос. І причина була не в тому, що бути Домініоном було надто клопітно, мабуть.


СТОРІНКА 176

Випадково, Рінему теж відчував більш-менш таке ж зловісне передчуття. Тому, якщо Мізуха зіткнеться з якимись проблемами, вона швидше за все матиме намір повернути собі посаду Домініону.

Але навіть тоді – і Рінему, і Мізуха не могли стримати своїх стурбованих поглядів.

Їхні серця не переставали калатати в тривозі.

Це було схоже на краплю крові, що впала в чисту воду – навіть якщо вона все ще виглядала прозорою, забруднення вже просочилося в їхні кістки.

 

Незабаром після цього, коли люди змогли знову підвестися на ноги, перед ними з’явився Квазі-Дух. Гострі очі, довге сиве волосся, зав’язане у хвіст, синій матроський костюм із видимими металевими пластинами під ним – без сумніву, вона виглядала як куноічі.

«Ви Кареха Ане-сама──?»

Голос Мізухи був сповнений напруги, коли вона зупинила свою охоронницю.

«Мене звати Саґакуре Юї».

Рінему підсвідомо схопилася за груди. Зловісне передчуття продовжувало зростати.

 

«Екстрене повідомлення. Домініон Третього регіону Бінах, широко відома як Біла Королева, з’явилася в Дев’ятому регіоні. У той же час вона вступила в битву з Третім Духом, Токісакі Курумі, і мандрівним Квазі-Духом Тсуан – і схоже здобула перемогу».

 

Ах, Рінему застогнала.

Чому вона сподівалася, що це погане передчуття не справдиться – це завжди було контрпродуктивним.

 

◇

 

Клінг, клінг – звук різонув у вухах. Цей звук був занадто близько. На відміну від скреготу металу та короткочасного вибуху від пострілів, цей звук був схожий на неприємний післясмак, який відчуваєш після закінчення фільму.

Вважаючи його надокучливим і бажаючи щоб він зник, вона знову почула цей неприємний звук.


СТОРІНКА 177

(Ах～～ справді. Хто ж це так шумить?)

Вона розплющила очі, щоб роззирнутися навколо──і здригнулася. Білі стіни, чорні ґрати та сірі ланцюги, що сковували її.

Дзенькіт, дзенькіт пролунав коли вона потягнула за руку.

«Прокинься, я».

Але все це миттєво зникло перед видовищем, що постало перед її очима.

Красиве нічне чорне волосся, перламутрова сяюча шкіра і пошарпана червоно-чорна астральна сукня. Це було безперечно <Елохім>──її власна астральна сукня.

І, нарешті, бурштиновий годинник в одній зі зіниць.

Токісакі Курумі повідомила Токісакі Курумі:

«──Будь ласка придумай будь-який спосіб втекти, я. Власниця цього замку, Біла Королева, поки що не помітила. І обов’язково врятуй цей Сусідній Світ──і цю людину».


СТОРІНКА 178