Голос Вея потонув в іншому, теж знайомому для Бейба. Він обернувся на звук і побачив Чарлі, який рвучко підіймався сходами. Люди навколо були сполохані його поквапністю. Одягнений в офіційний костюм та із зачіскою, хлопець неабияк здивував Бейба.

— Іди за мною, — одразу промовив Чарлі, навіть не привітавшись із Веєм, а тоді вхопив красеня-альфу за руку і повів до бокового виходу з VIP-зони й далі до кімнати очікування нагорі. Цей варіант був кращим, аніж залишатися тут і давати іншим привід для пліток.

Вей провів спину близького друга дивним поглядом, у якому важко було щось прочитати. 

— Fuck, — вилаявся Бейб собі під ніс. Від нього тхнуло алкоголем, і це неабияк дратувало. Навіть якби Чарлі дістав десь серветку, щоб витертися, це б не допомогло, бо запах все одно залишився б. — Мені до вподоби алкоголь, але ж це не означає, що я хотів у ньому скупатися, — пробурчав він, протираючи волосся та шию рушником.

— Хочеш прийняти душ? — запитав Чарлі, стоячи позаду нього.

— Ні, принаймні не тут. Краще зробити це вдома.

Чарлі не відповів. Він просто тихо собі стояв обличчям до вікна і спостерігав за партнером, думки якого, здавалося, були зайняті лише недавнім інцидентом із вихлюпнутим алкоголем. Та юнак розумів, що перейматися зараз варто було геть не цим.

— З тобою все гаразд? — підійшовши до Бейба, тихо запитав він.

— Чорт, звісно! Чи ти хочеш поспостерігати, як я приймаю душ, щоб переконатися самотужки?

— Я мав на увазі слова того чоловіка, — Бейба здивувало, що хлопець звернув на таке увагу. Він продовжував мовчки витиратися, не збираючись якось це коментувати. — Якщо щось негаразд, ти можеш мені сказати.

“...”

— Або якщо хочеш поплакати, я залишуся з тобою.

Бейбові ці слова здалися дуже зарозумілими. Він опустив рушник і обернувся до юнака, мовчки вивчаючи того поглядом. Чарлі не зрушив із місця. І хоч сьогодні він мав незвичний вигляд, проте очі за лінзами окулярів дивилися невинно, як і завжди.   

— Не прикидайся, наче ти знаєш, як це, — Бейб звів кулак і стусанув хлопця в груди. 

А тоді ще раз. І ще. Щоразу сильніше, та Чарлі навіть не думав зупиняти його. Просто дозволяв Бейбові випустити емоції, розуміючи, що партнерові зараз болить більше, аніж йому.

— Думаєш, що добре мене знаєш? — вигукнув старший альфа. Його голос звучав гучно, проте водночас здавався слабким. — Думаєш, мені не все одно? То я мав би рюмсати лише через грубу фразу якогось незнайомця? 

“...”

— Думаєш, такий придурок, як ти, має право жаліти мене?

Спочатку удари Бейба лише посилювалися, та поступово його запал почав гаснути.

— Хочеш побачити мої сльози? Навіть не мрій!

“...”

— Я не збираюся плакати…

Голос красеня-альфи затремтів, і Чарлі огорнув його обіймами. Бейб досі не випустив рушника із рук, ховаючи своє прекрасне обличчя на широких грудях хлопця, на багато років молодшого за нього. Та водночас Бейб був вдячний, що Чарлі обіймав і підтримував його, поки він плакав.

— Так, я знаю, що ти не будеш плакати, — м’яко промовив Чарлі, своїми теплими долонями погладжуючи партнера по голові. Він не промовив більше не слова, мовби не помічаючи хлюпання носом і сліз, що падали йому на груди. Бейбові би це не сподобалося. Раз він сказав, що ніхто не побачить його сліз…

— Я знаю, що ти засмучений, бо він вилив на тебе напій, — тихо продовжував юнак. — Давай трохи постоїмо отак.

“...”

— Я побуду з тобою, поки ти не вгамуєш свій гнів.

Якийсь час у кімнаті лунали лише тихі схлипування. Чарлі обіймав Бейба, заспокійливо погладжував його по спині й не проронив ні слова, щоб партнер не почувався некомфортно. Усі слова, що він хотів сказати, хлопець заховав у своєму серці, адже зараз для них був не час. 

Усі думки Чарлі були зосереджені на Бейбові. Якби він повернувся раніше, цього інциденту могло б і не трапитися. Юнак не повинен був затриматися так надовго. Принаймні, якби він був у клубі, то не дозволив би незнайомцю лихословити про Бейба.

Той чоловік поводився, ніби знав про Бейба геть усе, та це не так. Як він посмів сказати, що Бейб досяг усього лише тому, що був сином багатія? Той брудний покидьок і гадки не мав, крізь що довелося пройти гонщикові: він мало не помер із голоду, аж поки багатій не врятував його.

Хіба можна називати таке удачею, подарунком небес? Тобто Бейб брав участь у перегонах лише тому, що у нього в кишені було лишніх кілька десятків мільйонів на спорткар? Він почав займатися гонками, їздячи на дешевих вживаних японських машинах, щомісяця вносячи за них платежі, адже коли пішов із дому по завершенню старшої школи, то не мав ані копійки в кишені. Єдине, на чому тоді концентрувався Бейб — перемога в перегонах принесе йому купу грошей. Достатньо, щоб прожити. І він робив усе можливе, щоб тодішній капітан Х-Hunter прийняв його в команду без машини.

І саме капітан команди позичив Бейбові авто, на якому багато років тому він змагався з командою номер один. Найдешевше і найнижчого рівня у своєму класі. Якби Бейб тоді програв, він мусів би одразу повернути машину й покинути команду. 

Але Бейбові судилося перемогти того дня.

І перемагати, аж поки він не став тим ПітБейбом, якого всі знають сьогодні.

Те, що хтось вважає, що має право знецінювати чужі зусилля, неабияк бісило. Чому хтось думає, що знає все краще за інших, базуючи свої судження лише на здогадках? 

Так, той багатій дбав про Бейба багато років і дав йому можливості, яких не було в інших. Але те, що Бейб став Королем завдяки батьковим грошам — абсолютна маячня.

Кумир Чарлі значно кращий.

Власне, найкращий. Усім тим невдахам далеко до його таланту.

— Пі’Бейбе, — тихо погукав Чарлі, помітивши, що схлипування на якийсь час стихли.

— Умф, — промимрив старший альфа в ніс: було чутно, що він лише нещодавно перестав плакати. Юнак сподівався, що йому більше ніколи не доведеться побачити сліз Бейба через такі речі. 

— Ти ще хочеш пройтися?

І хоч його голова досі тхнула алкоголем, Бейб кивнув: прогулянка з Чарлі здавалася кращим варіантом, аніж повернення додому.

— Від мене досі смердить?

— Ага. Наче ти геть п’яний.

Бейб на це лише тихо зітхнув. Запах алкоголю зараз був найменшою з його проблем.

.

.

Біла Ferrari, яку вони позичили сьогодні у Вея, виявилася доволі зручною. Машина була з відкидним верхом, тож вони могли лягти і тихо милуватися зірками. А м’які сидіння були ідеальним доповненням для побачення лише для двох в якійсь тихій місцині.

Але це геть не означало, що зараз Бейб і Чарлі були на побаченні.

— А тут завжди так багато зірок? — запитав юнак, спрямувавши погляд у нічне небо.

— Не знаю. Ніколи тут не був після заходу сонця.

— Не думаю, що ти когось ще сюди водив.

— Це ти мене сюди привів, я нікуди тебе не кликав.

— Так, звісно…

Бейб засміявся. Він справді раніше не бував тут уночі — це не в його стилі. Хоч це місце було недалеко від гоночного треку і його друзі часто зависали тут, він завжди відмовлявся, бо надавав перевагу сну в ліжку, а не в палатці.

— То ми спробуємо? — спитав Бейб.

— Ти про що?

— Давай займемося цим тут.

— Це навіть у ліжку нелегко. Прошу, не намагайся заподіяти собі ще більше шкоди.

Ця раптова відмова засмутила Бейба. Попри свою впертість, він розумів, що займатися сексом у машині з травмованою ногою — це не надто хороша ідея. Його тіло було не готове. Довелося викинути цю думку із голови.

Але якщо вони пішли кудись і нічого такого не робили… хіба це не скидалося на справжнє побачення?

— Чому ти сьогодні так одягнений? — запитав Бейб після кількох хвилин тиші.

— Мав деякі справи вдома. Тож довелося подбати про одяг.

— Удома? Ти додому так вирядився?

— Для мого батька такі речі мають вагу. Тож коли я маю з ним справу, мушу одягатись ось так, — тихо відказав Чарлі. — Дивний вигляд, правда?

— Ага. Геть не схожий на самого себе, — чесно відповів Бейб. Коли він уперше побачив Чарлі в цьому костюмі, йому здалося, що це геть інша людина. Якби не невинні очі й незграбна поведінка, він міг би закластися, що це хтось інший. 

Чарлі поводився акуратніше й серйозніше, аніж зазвичай. У цьому костюмі та парфумі… якби Бейб зустрів його таким вперше, то вирішив би, що малий походить із заможної сім’ї. 

Старший альфа почав було думати, що щось тут не так. Його власний досвід проживання у будинку багатія підказував, що Чарлі поводився дуже підходяще для того середовища. Тож, можливо, він, як і сам Бейб, був утікачем, бо малоймовірно, що юнак добре ладнав із домашніми.

— Мені теж не подобається. Краще одягатися нормально.

— Знаєш, у такому одязі ти більше схожий на мого охоронця.

— То тепер мені ходити отак? Щоб ніхто тебе не діставав.

— Ти поруч щодня, і цього досить: ніхто й так не зачіпатиме мене, — скривився Бейб, а Чарлі залився радісним сміхом. Так, схоже, хлопець занадто часто поводиться, наче охоронець, тож інші люди бояться навіть підійти до Бейба. Але Чарлі це мало турбувало. Зрештою, безпека партнера важила значно більше.

— А це погано? Зі мною ти в безпеці, так?

— О, та це добре! — недбало відказав красень-альфа. — Останнім часом мені здається, що з моїми відчуттями щось не те. Не знаю, в чому справа.

— Може, винен стрес?

— Хтозна. Але це тягнеться вже якийсь час.

Чарлі повернув голову, щоб поглянути на профіль партнера. Його охопило дивне відчуття: можливо, забагато емоцій нашарувалося одна на одну, але всі їх перекривала тривога через те, що здібності Бейба раптом ослабли.

— Тепер хто б не стежив за мною — я не відчую його. Доводиться внюхуватися, щоб розпізнати чийсь запах. Раніше, коли ти приймав у мене душ, шум води мало не глушив мене. А тепер я спокійно сплю зранку, навіть якщо ти прокидаєшся першим і йдеш митися.

— І ти хотів би повернути все, як було раніше?

— Не знаю, — відповів Бейб і задумався. — Власне, було добре, коли я міг сприймати речі швидше, ніж інші. Якщо небезпека була поблизу, я дізнавався про неї першим.   

“...”

— Та інколи це дратує. Я отримую забагато інформації й дізнаюся те, чого мені не треба знати.

“...”

— Тож зараз мені здається, що це не така вже й проблема. До того ж, ти майже завжди поруч.

“...”

— Зараз ти прудкіший, аніж я.

Хлопець усміхнувся, почувши це зізнання. Що би Бейб не казав, а безпека партнера — це його, Чарлі, робота. Йому можна довіряти.

— Так, сер, вам не варто цим перейматися. Якщо щось трапиться, я розберуся з цим раніше, аніж ви дізнаєтеся, — голос Чарлі звучав бадьоро, наче у дитини, яка обіцяє матері, що поводитиметься добре весь тиждень чи щось таке.

— Але сьогодні ти дозволив тому покидьку облити мене напоєм.

— Вибач, що не встиг приїхати вчасно.

Крива усмішка юнака розсмішила Бейба. Він також почувався дивно, бо зараз це дурненьке обличчя дратувало менше, ніж раніше. Спершу в Чарлі його бісило все, що б той не робив: хлопець здавався незграбним і геть на це не зважав. Та тепер старший альфа дедалі частіше почувався самотнім і злився, коли малого довго не було поруч. Божевілля якесь. Це ніжне обличчя прагнуло розтопити його холод.

Раптом Бейб згадав, як вистрибнув із машини під час гонки. Він тоді мало не знепритомнів. Та коли почув голос Чарлі, то тримався за свідомість з останніх сил. Інакше юнак захлинувся би плачем. І так, коли Бейб розплющив очі й глянув на цього дурника, в того по щоках текли сльози. Дивно, та у той момент біль у його тілі трохи вщух. Може, гонщик був настільки вражений травмами й істерикою партнера, що геть забув про те, що йому мало бути боляче.

— Чарлі, — м’яко погукав він хлопця.

— Що?

— Твої слова про те, що ти можеш стати королем замість мене…

“...”

— Ти повинен це зробити.

Слова Бейба були несподіваними, та з його розслабленого обличчя і погляду, спрямованого до зірок, Чарлі зрозумів, що гонщик справді мав на увазі саме це. Може, для нього це було питанням престижу. Та відчувалося, що за цим стоїть щось більше. Тим не менш, Чарлі був сповнений рішучості втілити цю ідею в реальність.  

Нехай і раніше, аніж він очікував.

Але одного дня йому таки доведеться стати таким, як Бейб. 

— Гаразд, — відповів юнак з усмішкою на устах. — Я почав покращувати свої навички. І повернуся до тренувань.

— Власне, тепер ти можеш тренуватися з Веєм. Я попрошу його підготувати тебе.

— Ні, краще я їздитиму з тобою.

— Хіба може учень сам обирати собі вчителя? — розсміявся Бейб. Він думав, що Чарлі не хотів тренуватися з Веєм, бо вони не були добре знайомі. І хоч красень-альфа знав, що Вею все одно, та Чарлі часто лякався, тож для нього це не було б легко. — Як ти зможеш покращити свої навички, перебираючи отак?

— Якщо ти навчатимеш мене, я впораюся.

“...”

— Але у мене немає грошей, щоб заплатити тобі за уроки…

— А ти й не маєш платити. Те, що я отримую натомість, значно цінніше.

Бейб обернувся, щоб поглянути на юнака, і впіймав його погляд, звернений у свій бік. На устах Чарлі грала легка усмішка, і він дивився на партнера з тим виразом, що й завжди. Бейб не міг його розгадати. В ньому сяяло обожнювання, доброта чи йому просто здавалося? Цей дурний малий завжди всміхався до нього отак.

Дивно, та старший альфа сподівався, що бачитиме таку усмішку побіля себе ще дуже довго. 

Він усміхнувся хлопцеві у відповідь — той на це заслужив. Чарлі потягнувся до Бейба, ніжно обхопив своєю великою долонею його прекрасне обличчя і поцілував. Легко, спокійно, не тиснучи. Бо саме це відчуття він хотів зараз передати партнерові.

За кілька секунд Чарлі обірвав поцілунок. А тоді ще раз лагідно провів по гладенькій щоці красеня-альфи і повернувся на своє місце. У Бейба щось тьохнуло в серці. Коли юнак дивився на нього отак, та ще й усміхався, він раптом подумав, що самого лише поцілунку замало.

Як правило, Бейб давав волю своєму бажанню. Він не припускався тієї ж помилки, що й Чарлі щойно. Звісно, мова про поцілунки. Вони обидва заплющили очі й подарували один одному бажану ласку. Але дивувало те, що зараз ніхто й не подумав атакувати, як вони зазвичай робили. Двоє альф просто торкнулися вустами, і цей був найм’якіший, найдовший і найдивовижніший цілунок з усіх.

І хоч він відсторонився, Бейбові все одно це здалося дивним.

Чарлі схилив голову йому на плече, а Бейб просто тихо сидів, дозволивши юнакові відпочивати, спершись на нього, бо зараз він і сам почувався ледь притомним, наче алкоголь, яким його облили, проник йому в голову. Серце красеня-альфи несамовито калатало. Билося так швидко, що аж боляче. Бейб почав важко дихати. Обличчя пашіло жаром, навіть вуха розчервонілися. Здавалося, наче він п’яний, але ж це не так. І неважливо, наскільки йому спекотно.

Що з ним?

Чому він раптом почав почуватися дивно?

Скільки б альфа не намагався вгамувати дихання, його серце й не думало зупиняти свого шаленого стукоту. Він був настільки гучним, що Бейб боявся, аби Чарлі, який лежав на його плечі, не почув цього. Тонка рука здійнялася до грудей, немов наказуючи серцю заспокоїтися й не турбувати його.

Тиша, що огортала їх обох, змушувала Бейба почуватися ще безнадійніше. Чарлі просто лежав поруч, а дивний симптом не зникав. Чому це відбувається лише з ним? Чарлі геть нічого не відчуває? 

Бейб вирішив розвіяти свої сумніви й іншою рукою потягнувся повз обличчя юнака до його грудей і торкнувся їх над серцем. Той самий симптом.

Серце Чарлі також вистрибувало з грудей.

Так само, як і його власне.

І хоч він сам хотів дізнатися, зараз Бейб не знав, як реагувати. Він завмер на мить, наляканий незнайомим почуттям. Старший альфа захотів відняти руку з грудей хлопця, бо для нього це було якось дивно, та не встиг, бо Чарлі, який ще мить тому сидів спокійно, раптом упіймав його за зап’ястя й повернув усе як було. 

— Що ти відчуваєш? — м’яко запитав Чарлі. Його голос звучав дуже спокійно, а от Бейбові здавалося, що він зараз збожеволіє. — Б’ється настільки ж сильно, як і твоє?

Бейб не знав, що відповісти.

Йому справді бракувало слів.

— Але чому? — тихо запитав Бейб. Це було геть на нього не схоже.

— Не знаю, — хлопець продовжував говорити спокійно. — Ти почувався так раніше?

— А ти?

— Ніколи.

— Справді?

— Так, це зі мною вперше.

Якщо для Чарлі це справді вперше, то він мав би відчайдушно шукати відповіді у партнера. Тоді чому він такий спокійний? Чому не нервує? Чи він думає, що це нормально?

— Але зі мною не вперше, — промовив Бейб після кількох ударів серця.

— Он як?

— Так.

— То коли це трапилося з тобою? — запитав Чарлі, наче дитина, якій усе-усе цікаво. — І хто та людина, що самою своєю присутністю примушувала твоє серце так калатати? 

Якщо зараз і тоді він відчував одне і те ж — це нормально?

— Я почувався отак, коли вперше зрозумів, що мені подобаються гоночні машини.

Після цих слів серце Бейба, що і так билося страшенно швидко, зробилося наче несамовите. Це відчувалося дивно і трохи соромно. А ще його бісила цілковита мовчанка з боку Чарлі. Той не проронив ні слова.

— Чарлі…

— А я відчув це, лише коли зустрів тебе.

Ось воно. Одна фраза, що злетіла з уст Чарлі, відчинила серце Бейба. Пил і павутину, що прилипла до дверей, змело, і звідти полинуло яскраве світло.

Бейб вхопився за Чарлі, який досі спирався на його плече, й змусив випрямитися. Тоді торкнувся своєю порцеляновою рукою губ юнака і поцілував його втретє відтоді, як вони сюди прибули. Поцілунок був спокійним, бо з таким серцебиттям красень-альфа боявся, що йому запаморочиться в голові й він знепритомніє. Та лише один цей поцілунок призвів до такого стану, що Бейб ледь тримався. 

Якщо зірки справді спостерігали за ними, то він хотів би спитати, чи розуміють вони різницю між цим цілунком і попереднім?

— Чарлі… — голос Бейба був дуже тихим. Їхні обличчя були на відстані подиху одне від одного.

— Так?

— Це наш перший поцілунок.

І хоч зірки могли позаздрити їм, та Бейб сподівався, що цей дурник сповна зрозуміє, чому він промовив саме ці слова.