Розділ 19

З тієї ночі, як вони з Чарлі милувалися зірками, дещо змінилося. Якщо спитати Бейба, що саме, то він, швидше за все, не відповість. Але йому вистачило мудрості зрозуміти це, хоч у його оточенні не бракує ідіотів, котрі не здатні хоч щось уторопати. 

— Мені не подобається, який вигляд має білий одяг.

І один із таких ідіотів зараз поруч із ним.

Бейб тихо зітхнув і розплющив очі, щоб поглянути на хлопця, який впродовж останньої години малював щось на iPad і бурмотів собі під ніс.

Поки Бейб сидів на дивані й дивився серіал, Чарлі лежав на животі на килимі, втупившись у свій девайс. Спеціальним стилосом молодий альфа щось сумлінно виводив на екрані, наче працював над конкурсом, проте насправді займався цим лише тому, що більше робити було нічого. Хочете запитати, наскільки сильно він поринув у роботу? Бейб міг би відповісти — настільки, що геть перестав звертати на нього увагу. Гонщик уже все перепробував: устав і сам пішов по перекус, повернувся, гучно жував, навмисне голосно зітхав, та цей дурник навіть голови на нього не підняв.

Тобто між ним і iPad цей придурок обрав iPad.

Урешті Бейбові залишалося лише дивитися серіал, навіть не розуміючи, що відбувається на екрані, й скрипіти зубами. Він насупився, дратуючись, що не може привернути увагу Чарлі, хоч мав би. Красень-альфа ламав собі голову над тим, що ще можна зробити, щоб відірвати малого від роботи, і водночас не здатися надто надокучливим. Варіантів залишилися не надто багато. Один із них спав Бейбові на думку, коли він кинув погляд на свою праву руку. 

Старший альфа зняв пов’язку, та гіпс на руці залишився. Нехай так: якщо він зазнає труднощів і перешкод через травму, то хоча б приверне увагу юнака.

Не довго думаючи, Бейб кинув погляд на Чарлі, який досі не відривав очей від екрану iPad, а тоді легенько вдарив правою, травмованою, рукою по підлокітнику дивана. 

— Ауч! — застогнав він гучніше, аніж коли вистрибував із машини.

— Гей! Що сталося?

І, звісно, як Бейб і сподівався, це спрацювало. Молодий альфа, який ігнорував партнера впродовж останніх двох днів, негайно обернувся до нього, а тоді байдуже жбурнув стилос і кинувся до нього, наче охоронець, зачувши крик господаря.

— Рука болить? — приголомшений, Чарлі ніжно підтримував руку партнера в гіпсі, боячись нашкодити йому ще більше. Хвилювання юнака принесло Бейбові заслужене задоволення. — Що трапилося? Сильно вдарився?

— Наткнувся ось на це, — тихо сказав Бейб, вказуючи на підлокітник дивана. Той був м’якенький, та для такої тривожної людини, як Чарлі, це не мало значення. Якщо партнер сказав, що йому боляче, він вірив, адже побоювався, щоб той знову не постраждав.

— Дуже болить? Хочеш, поїдемо до лікарні?

— Не перебільшуй, просто вдарився.

— Гіпс міг зміститися. Може, краще нехай лікар перевірить?

— Якщо тобі так кортить, то їдь туди сам. Я з тобою не поїду, мені буде соромно лікарю в очі глянути через таке, — старший альфа прикинувся роздратованим, наче йшлося про щось незначне і це не він стогнав пару хвилин тому. Він думав, що Чарлі прибіг так швидко через його удаваний плач.

— Упевнений, що з тобою все добре? — стурбовано перепитав хлопець. Бейб анітрохи не почувався винним через те, що змусив його хвилюватися. Коли справа доходила до ігнорування, доводилося впливати на ситуацію ось так.

— Ох, звісно, мені боляче.

— Досі? Чи уже не болить?

Бейб засумнівався. Якщо він скаже, що біль вщух, Чарлі повернеться до малювання? І якщо так, то яка користь із його невеличкої вистави? 

— Ще трохи поболює, — він вирішив грати свою роль до кінця. Бейб намагався заспокоїтися, щоб обличчям не видати брехні. — Подуй — і все пройде.

— Якщо я подую, перестане боліти?

— Ага.

Чарлі моргнув. Він був трохи спантеличений тим, що хтось на кшталт Бейба може вірити в повір’я. Юнак думав, що на таке здатні лише діти й ті, хто вимагає уваги другої половинки. Бейб не мав би цікавитися таким.

— Добре, я подую, — хоч Чарлі й був дещо здивований, він вирішив ні про що не питати. Юнак повільно схилився, підніс Бейбову праву руку до своїх уст й урочисто подмухав на неї. 

Облудник сидів і усміхався, аж йому щоки заболіли.

— Біль минув.

— Уже?

— Так. Більше не болить, —  хлопець сприймав будь-яке його слово за чисту монету. Чарлі зробив те, що він сказав. А тоді взявся покривати його зап’ястя поцілунками, наче намагаючись у такий спосіб прогнати увесь біль.

Такий дурненький.

Дурненький-дурненький Чарлі.

— Годі, — Бейб відняв руку, прикидаючись, наче йому не дуже подобається ніжитися в руках партнера. Неважливо, наскільки він насолоджувався цим — його образ повинен бути бездоганним. — Кажу ж, не болить.

— Я подув — і все минулося?

— Саме так. За секунду.

— Сподіваюся, наступного разу ти будеш обережнішим. Не поранься.

— Наказуєш мені?

— Я хвилююся!

Слів було достатньо, та Чарлі вирішив подратувати його ще й усмішкою. Красень-альфа намагався не надавати значення тому, що щось змінилося, та це була інша усмішка. Чи ні? А, може, така, як і завжди, та Бейб сприймав її інакше, і це неабияк втомлювало. Бо коли юнак в окулярах усміхнувся і сказав, що хвилюється, серце Бейба забилося швидше. 

А коли Чарлі наблизився, серце старшого альфи мало не вистрибнуло з грудей. Він не сподівався такого поцілунку. Зазвичай саме Бейб контролював гру, та зараз якраз юнак прилинув до нього й узявся цілувати, не стримуючи бажання і спускаючись своєю великою рукою йому від шиї до грудей.

Навіть обірвавши поцілунок, хлопець не відсторонився. Чарлі погладив партнера й уткнувся носом у вигин його шиї, проводячи губами по гладенькій шкірі. А тоді цілував і облизував, аж поки Бейб не став почуватися геть виснаженим. Бажання в його тілі пульсувало все сильніше й сильніше. Чим більше він торкався партнера, тим більше його хотів. І прокручував у своїй голові, як це буде та як він почуватиметься. 

— Ум…

І саме тому, що він знав, старшому альфі здавалося, що він не зможе цього прийняти. 

— Чарлі, — покликав Бейб, та хлопець не збирався відриватися від нього. — Ох, чекай.

— Тобі не хочеться? Навіть трішки? — прошепотів Чарлі, цілуючи його вухо. Бейб знав, як він завівся. — Я не робив цього зранку.

— Ні, досить.

Це була вкрай дивна реакція для Бейба, тож Чарлі не міг цього не помітити. Юнак, який ще мить тому пестив тіло красеня-альфи, зупинився й розгублено глянув на партнера. Бейб мав дивний вигляд, наче йому було некомфортно, але ж це не так. Чарлі був спантеличений.

— Ти не хочеш?

— Угу, — повільно відказав Бейб. — Я не готовий. Не хочу цього робити.

— Хочеш спочатку підготуватися?

— Ні, мені ліньки. 

Аргументи здавалися юнакові все дивнішими. Якби ці слова злітали з уст когось іншого, все було б гаразд. Кожен може лінуватися, адже секс між двома чоловіками потребує більше підготовки, аніж секс між чоловіком і жінкою. Бейб здавався завжди готовим, бо знав, що потребує в цьому плані більше, аніж малий. Але все змінилося і Чарлі не знав, що з цим робити. Він не звик до того, що Бейб не хоче сексу. Раніше такого не траплялося.

— Окей, — навіть якщо Чарлі було цікаво, що він міг удіяти? Якщо Бейб сказав «ні», юнак мусить одразу зупинитися. Він вивільнився з обіймів й повернувся на килим, роздратований несподіваною реакцією партнера. — Можемо пізніше.

— Ох, вибач.

— Усе гаразд, — легенько похитав головою Чарлі. — Певен, що з тобою все добре?

— Що? Так, — звично відповів Бейб, здивований таким запитанням. — Просто не хочу сексу. От і все.

— І все гаразд, так?

— Рука боліла. Але ти подув на неї, і все минулося.

— Ох…

— Що? Тебе дивує, що я не хочу близькості?

— Ага, — Чарлі швидко кивнув із невинним виразом обличчя. Бейб був розчарований. Він здавався аморальною людиною? — Хіба тобі не завжди хочеться?

“...”

— Зазвичай ти постійно хочеш сексу.

— Fuck, Чарлі!

— Я щось не те зробив?

Від такої безпосередності юнака Бейб не стримався і розсміявся. Коли той із дурнуватим обличчям витріщався на нього, то був схожий на цуценя — бездомне цуценя, що сидить і пильнує очима, поки ти купуєш смажену свининку. Зараз Чарлі мав якраз такий вигляд.

— Ти ж нічого не зробив. Усе гаразд, — жартома відповів Бейб.

— Справді?

— Якщо ти чимось розізлиш мене, я дам тобі знати. Думаєш, я буду терпіти?

Почувши це, Чарлі моргнув, а тоді кивнув, наче лише зараз усвідомив, що за людина перед ним. Його обличчя відразу осяяла усмішка. Хлопець потягнувся, наче позуючи, і не встиг Бейб спитати, що він зібрався робити, як Чарлі опустив голову йому на коліна. «А ти сміливішаєш із кожним днем, хлопче». 

— Хто дав тобі дозвіл вкладатися мені на коліна? — спитав Бейб, наче був невдоволений тим, що маленький вовчик послуговується ним як подушкою. Але водночас він не зрушив із місця, дозволяючи цю ласку. Його слова, як завжди, розходилися з діями.

— Прошу в тебе компенсацію. 

— Ти вже лежиш у мене на колінах і смієш ще про щось просити?

Чарлі збентежився. А тоді щасливо всміхнувся, вхопив партнера за загіпсовану руку і залишив на ній кілька ніжних поцілунків, ніби вони могли швидше зростити зламані кістки. 

—  Що ти винюхуєш? — поскаржився Бейб, поки юнак продовжував цілувати його руку й не збирався зупинятися.

— Сподіваюся, мій герой одужає якнайшвидше.

— Ой, годі тобі. Від цих ніжностей мене зараз вирве.

— Ти так не вмієш?

— Вмію, але ти говориш до мене так, наче ти мій чоловік. 

— Бо так і є, — тихо промовив Чарлі.

— Що? — перепитав Бейб, не розчувши до кінця слів юнака. Чарлі прикрив рукою вуста і щось пробурмотів, наче пошкодувавши про свої останні слова.

— Одужуй якнайшвидше, Пі’Бейбе.

— Хіба ти це казав?

— Ага.

Бейб промовчав. Він не міг не помітити в собі ще однієї зміни. Не міг не думати, що раніше… Якби Чарлі говорив так тихо, Бейб усе одно добре б чув його обидвома вухами, але тепер усе було інакше.

Схоже, його відчуття погіршуються.

Хотілося думати, що це якась дурня. Але, якщо чесно, Бейб не вважав себе тугодумом. Так, деякі жінки часто базікали, що обличчя гонщика мало дурнуватий вираз. Але це не означало, що Бейбові бракує клепки. Принаймні, зараз він без сторонньої підказки усвідомлював, що з ним коїться щось не те.

Бейб змінювався.

І хоч це спантеличувало старшого альфу, він не міг заперечувати того, що відбувалося. Що йому робити? Чи повернеться від колись до нормального життя?

За останні майже два тижні у них не було сексу. Ні разу. І хоч це було нормально, раніше Бейб ніколи не полишив би цю приємну справу так надовго. Зазвичай, залишаючись без сексу бодай на два дні, він починав злитися. Проте за весь цей час красень-альфа ні разу не проявив ініціативи.

Навіть коли вони цілувалися, обіймалися чи пестили один одного. На цьому Бейб усе й зупиняв, продовжуючи повторювати «я не готовий» знову і знову. Спершу Чарлі думав, що партнер нудьгував чи лінувався, та тепер почав у цьому сумніватися.

— Ти втомився? — запитав хлопець у Бейба, бо той справді здавався виснаженим. Вони нещодавно повернулися додому з гоночного треку, де провели майже весь день. Останнім часом Бейб поводився обережніше, щоб не захопитися і не травмувати коліно знову. Але його стан покращився настільки, що старший альфа міг тренувати Чарлі, й він зробив ці тренування обов’язковими, адже до змагань залишилося лише кілька днів.

— Ага. Сьогодні надто спекотно, — промовив Бейб, лягаючи на диван. Схоже, він натерпівся від спеки більше, аніж Чарлі. Адже гонщик постійно ходив по краю поля під палючим сонцем, пильнуючи за заїздом підопічного. А сам Чарлі майже весь час сидів у комфортній машині з кондиціонером. 

— Ти почервонів, — хлопець став позаду дивана і притулився рукою до розпашілої щоки партнера. — Хочеш поніжитися у воді? Це тебе освіжить.

— А ти хочеш зі мною?

— Так, ми вже давно не лежали у ванні разом.

— Але ні. Якщо ти мокнутимеш у ванній, то знову зляжеш із гарячкою.

— Почуваюся здоровим як ніколи. Приймемо ванну разом?

Бейб кинув на партнера задумливий погляд. Перш ніж той устиг ще щось сказати, він заперечливо похитав головою:

— Не хочу.

— Та чому?

— Мені ліньки. Просто ввімкни кондиціонер, і мені скоро стане краще, — не підіймаючись з дивану, відповів старший альфа. — Іди сам, якщо хочеш.

— І яка тобі різниця: тут сидіти чи у ванні?

— Тут мені не треба тіснитися в маленькому просторі з велетнем, — бовкнув Бейб, не подумавши. Але такі слова не могли не засмутити юнака. Чарлі міцно стиснув уста і витріщився на партнера широко розплющеними очима. Бейб кинув на цього розбещеного нахабу збентежений погляд.

Чарлі мовчав. Він почувався скривдженим, і це одразу стало помітно на обличчі юнака. Помітивши це, Бейб подумав, що не варто було раніше потурати йому. Бо онде малий, який раніше побоювався його, зараз реагував зовсім по-іншому.

— Ти спитав, і я відповів. 

— Не хочеш бути поруч зі мною? — запитав Чарлі. Це було легке запитання.

— Ну, це некомфортно.

— Тобі некомфортно зі мною?

— Не в тому сенсі, — втомлено відказав Бейб. Чому він узагалі має щось пояснювати цьому малому? Це його не стосується.

Але як можна проігнорувати цей набундючений вираз?

— Але ж я сказав, що мені некомфортно.

“...”

— У фізичному плані, — Бейб тихо зітхнув. — Ти величезний. Навіщо ж мучитися і тіснитися вдвох у вузенькій ванні? 

— Для мене це не проблема.

— Знаю, та сьогодні я не хочу тебе змушувати.

— Пі’Бейбе…

— Чарлі, можеш не робити з мухи слона?

— Тобі зі мною нудно?

Бейб глянув на Чарлі, не розуміючи, звідки він узагалі таке взяв. А тоді важко зітхнув, піднявся і обхопив руками юнака за талію.

— І що це означає? — тихо запитав Чарлі. Від обіймів йому не поліпшало.

— Ні, мені поки не нудно з тобою, — спокійно відповів красень-альфа, притулившись обличчям до його живота. — Звідки такі думки?

— Про це неважко здогадатися.

— Я не нудьгую поруч із тобою.

— Але тобі байдуже до мене.

— А тепер уважно: я просто попросив тебе відступити. Хіба це означає, що мені байдуже?

— Я тобі нецікавий.

— Ну чого ти дуєшся? — знаменитий гонщик кинув роздратований погляд на нахабу. Його не засмучувало, що Чарлі прагне його уваги. Але казати, що він байдужий? Це неабияк бісило. — Скільки уваги я маю тобі приділяти?

— Якби ти не був настільки зацікавлений мною раніше, може, я б не почувався зараз отак.

— Тобто, це я зробив щось не так?

— Тоді чому ти змінився?

— Я поводжуся, як і раніше.

— Ні, не так.

— Ох, і що ти зробиш?

Чарлі не відповів. Він не зводив із партнера промовистого погляду, мовляв, той сам повинен здогадатися. Бейба цей вираз неабияк стривожив. Старший альфа зрозумів: якщо він зараз не вплине на ситуацію, то все так просто не минеться.

— Що не день — то проблема, — пробурчав Бейб, міцніше обіймаючи юнака за пояс. Він уткнувся головою в живіт Чарлі й похитав нею туди-сюди, ніжачись і вмовляючи без слів. А, і не забувайте ще про кілька поцілунків. Зазвичай ніхто не міг змусити Бейба до таких ластощів, та цьому бешкетникові вдалося.

— Не впирайся, Чарлі. Нічого не змінилося, не надумуй собі, — тихо промовив старший альфа, не відсторонюючись від хлопця.

Чарлі не відповідав, проте не зводив із нього очей. Бейб зрозумів, що юнак прийняв усе близько до серця, тож спершу підняв на нього невдоволений погляд, а тоді знову притулився до твердого живота партнера, сподіваючись, що це змусить його трохи розслабитися. 

Раптом Чарлі стримав Бейба долонею. Роздумуючи над чимось, хлопець обережно поклав руку йому на голову. Красень-альфа був дещо спантеличений цим жестом, аж поки Чарлі не натиснув йому на потилицю, змушуючи опуститися нижче до його промежини.

— Що за?.. — тихо запитав Бейб, чудово розуміючи, до чого веде юнак.

— Відсмокчи мені, — дивно, та Чарлі відповів коротко і без жодних вагань. Це було геть несхоже на малого полохливого дурника.

— Сумно, що це все, чого ти від мене хочеш.

— Думаєш, це все, чого я хочу?

— Зараз усе серйозно, Чарлі, — твердо промовив Бейб, а його обличчя почало рухатися вздовж промежини штанів юнака. Відвертий вираз обличчя партнера схвилював Чарлі, а задоволено вдихнувши запах старшого альфи, він урешті розслабився, глибоко вдихнув і прибрав руку з його голови. — Ти смієш мені наказувати?

— Я прошу тебе.

— Але ти звелів мені це зробити! — грубо запротестував Бейб, перш ніж ніжно поцілувати член хлопця, від чого той одразу напружився. — Бачиш, ти так легко здався. Але це ж саме те, про що ти просив!

Піднявши погляд, красень-альфа тихо засміявся над відважним виглядом хлопця.

— Але я радий, що все отак, — тендітна рука ніжно стиснула член юнака, рухаючись в єдиному ритмі з глибокими поцілунками, що охоплювали голівку. Аромат партнера змушував кров у його жилах бігти швидше, хоч зазвичай Бейб ненавидів запах альф. Але, хвала небесам, Чарлі відрізнявся від них. — Що ти проявив ініціативу й попросив про це.

— Пі’Бейбе…

— Що?

“...”

— Що, я настільки тобі подобаюся?

Бейб не знав, що змусило його це сказати, бо щойно усвідомивши сенс фрази, він раптом зупинився, а тоді підняв голову і зустрівся з Чарлі поглядом. Хлопець був менш здивований запитанням, а в його очах легко можна було прочитати відповідь.

У них світилося щось дуже схоже на «ТАК».

Воу!

І чим більше Бейб про це думав, тим важче йому було продовжувати перерване заняття. Він відсторонився від юнака і знервовано підвівся з дивана. Чарлі міг лиш спантеличено спостерігати за партнером. 

— Ні, я не можу цього зробити, — швидко кинув Бейб, наче його дії були чимось недоречним.

— Так? Що я…

— Не можу, не можу. Не силуй мене, Чарлі, — щойно почувши це, хлопець негайно змовк. Він добре розумів, що означає Бейбове «ні». Але ситуація була дуже дивною. — Роби, що хочеш. Я піду подрімаю.

— Гаразд, — тихо відказав Чарлі.

— Якщо не прокинуся до сьомої, розбуди мене.

— Добре.

Бейб глянув на юнака, який не зрушив із місця й відповідав, наче робот, із дивним почуттям провини. Він знав, що Чарлі хоче бути ближчим до нього, проводити час разом і радіти цьому. Він і сам цього хотів.

Але щоразу, як Бейб бачив його обличчя, йому було складно поводитися, як раніше.

— Окей, — промовив старший альфа й поспішив до спальні, щоб якомога швидше виплутатися з цієї складної ситуації. Чарлі ж залишився стояти там, де й був, не затримуючи партнера й ні про що більше не запитуючи.

Та Бейб таки не стримався й знову звернувся до юнака.

— Чарлі, — погукав він. Хлопець одразу обернувся на його голос.

— Що?

— Прийми душ і зберися, поки я спатиму, — тихо наказав Бейб. — Не хочу потім тратити час, чекаючи на тебе.

— Плануєш кудись піти?

— Сьогодні в будинку капітана буде вечірка. 

“...”

— Поведу тебе знайомитися з Командою Х.

Після цих слів знаменитий гонщик вийшов із кімнати. А Чарлі застиг на місці, не з змозі поворухнутися.

«Пі’Бейб сказав, що познайомить мене з командою…

То я таки стану гонщиком?»

.

.

.

— Розслабся і поводься нормально. 

Лише небесам відомо, скільки разів Бейб повторив хлопцеві цю фразу. Ще у квартирі Чарлі сказав, що нервує, та коли вони приїхали на вечірку… юнака трусило так, що він навіть не міг дати раду обличчю, адже це було вперше, коли Бейб запросив його побачитися з командою без маски. Вкрай незвичне відчуття.

— Ага, — Чарлі кивнув і став виглядати трішки впевненіше. Але його голос тремтів. Бейбові було шкода хлопця, проте той мусів дати собі з цим раду. Інакше він ніколи не зможе ввійти до команди.

— Іди за мною.

Вони вийшли з машини і попрямували до великого будинку. З першого погляду можна було з певністю сказати, що якщо в тебе немає купи грошей, ти не зможеш дозволити собі такий. Будинок був білий і аж світився чистотою. До входу вела доріжка на підвищенні, з обох боків оточена садом. Проте мало хто звертав на нього увагу, бо хоч сад і був прекрасним, значно більше вражали численні спорткари, припарковані вздовж дороги. 

Врешті, це таки вечірка гонщиків. І це одразу впадало в око.

— О, Король уже тут, — пролунало, щойно Бейб підійшов до будинку. Високий засмаглий юнак із пляшкою пива в руці широко всміхнувся, а тоді підійшов до нього і легенько вдарив по плечу, вітаючись. 

— Усі прийшли? — запитав Бейб.

— Все готово, давай, заходь, — юнак кивнув і увійшов досередини. Тут гриміла музика, тож веселощі вже розпочалися. Бейб прибув останнім, бо довелося прикласти чимало зусиль, щоб витягти його з ліжка. — Привів із собою малого?

— Угу, — Бейб потягнув Чарлі за руку, щоб той підняв голову і став поруч із ним. — Дозволи спершу представити його. Це Чарлі, хлопець, про якого я розповідав.

“...”

— Чарлі, це Сонік, один із гонщиків команди.

Чарлі здивувався було цьому раптовому знайомству, але одразу ж схвильовано схилив голову уперед старшим, що змусило Соніка голосно розсміятися.

— Оу, радий познайомитися, — Сонік поплескав його по плечу. — Не хвилюйся, ти чого такий напружений?

— Ага, — хоч йому й звеліли розслабитися, відповідь Чарлі пролунала трохи глухо. Сонік лише головою похитав й усміхнувся Бейбовому малому, який мав геть інший вигляд, аніж він собі уявляв.

— Зайдімо всередину, — промовив Сонік, недбало проходячи до будинку. Бейб нишком узяв Чарлі за руку і, не дивлячись у його бік, потягнув за собою.

Усередині сновигало чимало людей. Більше, ніж очікував Чарлі, адже Бейб запевняв, що це буде приватна вечірка Команди Х. Однак схоже, що більшість гостей не були гонщиками. Кілька людей дружньо теревенили неподалік. Решту танцювали, рухаючись у ритмі чуттєвої музики. А дехто був зайнятий випадковим фліртом, геть не звертаючи уваги на оточуючих.

— Гляньте, хто тут, — весело промовив Сонік. Вони підійшли до басейну, де плюскотілися чоловіки в шортах і жінки в бікіні. 

— О, а я думав послати за тобою карету.

Щойно знаменитого гонщика помітили на вечірці, звідусюди почали лунати привітання. Схоже, основні гості зібралися біля басейну: тут було багато знайомих облич. Звісно, Вей туж був тут — сидів у колі й попивав пиво.

— Немає потреби, я можу приїхати сам, — Бейб оглянув усіх і привітався. А Чарлі безпорадно стояв позаду нього. — Врешті, я така ж людина, як і ви.

— Що ти маєш на увазі? — роздратовано спитав хлопець, який жартував про карету.

— Красно дякую, — Бейб вклонився, наче актор на сцені, а тоді потягнув Чарлі за руку, щоб той став поруч із ним, бо юнак завжди ховався позаду. — Всі тут, тож я хочу декого вам представити.

Усі погляди зосередилися на Чарлі. Навпроти нього сиділо семеро знаменитих гонщиків, свого роду комітет, оцінюючи хлопця.

— Це Чарлі. Він змагатиметься замість мене.