Слова Джефа дзвеніли йому в голові. Чарлі прокручував їх у думках знову і знову, аж поки мало не пропустив свою станцію. Схопився в останній момент перед сигналом і закриттям дверей, а то б опинився на наступній.

Юнак вийшов зі станції не надто задоволений собою. Він не переставав шукати легший і безпечніший шлях виконати задумане, бо хоч і запевнив Джефа, що вже все вирішив, та досі сумнівався. Схоже, це дорого йому коштуватиме — значно більше, аніж машина, яку позичив йому Бейб.

Чарлі настільки втомився обмізковувати це.

Він справді на таке здатний?

Молодий альфа волочив ноги, наче пробіг кілька кілометрів, хоч шлях від станції до квартири Бейба був геть коротким. Була шоста по полудню. Бейб, певно, замовив у ресторані щось поїсти, як Чарлі й велів йому перед виходом. Тож коли він повернеться, то й собі пошукає якусь їжу. Зараз він не міг про це думати, навіть обіднє меню видавалося надскладним.

Останніми днями вітер посилювався, і зараз дув хлопцеві прямо в обличчя. Опале листя закручувалося вихором, підкоряючись силі стихії. За кільки митей із неба полилися величезні дощові краплі, змусивши Чарлі пришвидшити ходу і пошукати якесь укриття.

На щастя, він якраз минав автобусну зупинку, тож хутко став під вузький дашок, щоб не перетворитися на мокре цуценя. Юнак глянув на дощ і засмучено зітхнув. Він не встиг пройти лише одне перехрестя до будинку. Чарлі не міг стояти спокійно: він хотів прожогом кинутися до квартири, та, судячи зі зливи, промок би до нитки, зробивши лише два кроки. Будучи найчутливішим до застуд альфою на планеті, він точно захворіє, а зараз злягти з гарячкою було б рівносильно катастрофі.

Бо якщо один травмований, а в іншого жар…

Буде хаос.

Молодий альфа нетерпляче чекав закінчення дощу, навіть не помічаючи, що підтупує ногою. Звісно, це ніяк не допомагало. Може, варто було таки рвонути додому під дощем? Якщо прийняти душ одразу після повернення, все може обійтися.

Щойно Чарлі про це подумав, він вирішив дочекатися зеленого світла на світлофорі на перехресті й перебігти вулицю. І міг лише сподіватися, що на тому боці трапиться ще якийсь дашок, під яким він зможе сховатися від дощу, щоб не промокнути вщент. Але що було робити? Юнак справді не хотів більше чекати, він і так залишив сьогодні Бейба самого занадто довго.

За пару хвилин сигнал світлофора змінився. Чарлі обійняв свою сумку, приготувавшись бігти. Колона машин, великих і малих, поступово зупиняла рух, поки для них не засвітився червоний.

Щойно проїхала остання велика вантажівка, можна було переходити дорогу. Раптом Чарлі зачепився поглядом за когось, хто з невдоволеним виразом обличчя стояв під парасолькою на тому боці вулиці. Та, помітивши Чарлі, він усміхнувся.

Бейб. У прозорому дощовику із парасолькою в руках. Дивитися на юнака з таким виразом обличчя, мовляв: «От же ж дурний малий! Скільки з тобою клопоту!»

Чарлі шугонув через перехід, не зважаючи на бризки, що летіли йому з під ніг й замочили штани, бо все, про що він міг думати — то це як дістатися на той бік якомога швидше.

— Що за усмішка? — такими були перші слова, що промовив до нього Бейб, піднявши руку з парасолькою, щоб вони обидва під нею помістилися. 

У цей момент Чарлі ледь звернув увагу на буркотіння Бейба і навіть на те, що тому було важко ходити. Натомість він зрадів, що партнер проявив ініціативу і вийшов йому назустріч.

— Ти прийшов, щоб зустріти мене? — спитав Чарлі, переймаючи у Бейба парасольку. Він досі не міг стримати усмішки.

— Не зазнавайся. Я вийшов за снеками, — як доказ, красень-альфа потряс пакетом із кількома упаковками смаколиків.

— Чому ж ти їх не замовив? Навіщо було виходити?

— Бо я не знав, чого саме мені хочеться. Довелося піти й обрати на місці, — відповів Бейб, шкутильгаючи поряд із Чарлі, який підтримував його. — А тоді я помітив собаку на автобусній зупинці. Оце так пощастило.

— Так, ти щасливчик, — навіть після таких слів Чарлі не міг перестати всміхатися.

Він не знав: партнер справді зустрів його випадково чи прийшов сюди навмисно, та це не мало великого значення. Зараз для нього важило те, що вони йшли під однією парасолькою.

— Добре, що ти здогадався одягнути дощовик, а то гіпс би промок.

— Дощ не промочив мене всього, але знизу, здається, вже не сухо, — Бейб глянув на фіксатори на нозі, які встиг забризкати водою. — Прийдеш додому — прийми ванну. Не додавай мені проблем.

— Ой, ти ж сказав, що вийшов по снеки?

— Так, по снеки! — вигукнув Бейб, наче Чарлі міг його не так зрозуміти. Молодший альфа лише кивнув і усміхаючись підтримував струнке тіло партнера, поки вони поволі верталися до квартири. Юнак не мав ані найменшого бажання сперечатися.  

Вони йшли поруч під парасолькою: Бейб із дещо невдоволеним виразом обличчя, а Чарлі всміхався, наче ідіот. Перехожі милувалися цією парою, та для спостерігача, який сидів у дорогій машині, вони викликали протилежні емоції. 

Нарешті вони дісталися додому. Чарлі негайно повів Бейба до ванної. Він закутав гіпс у поліетиленовий пакет і обережно скупав партнера під душем. Юнак діяв дуже вправно, адже допомагав Бейбові митися з першого дня, як той повернувся з лікарні.

Після банних процедур вони звично повечеряли разом. Вийшло не так, як думав собі Чарлі — що йому доведеться їсти самому, адже Бейб чекав на нього, хоч він і сказав, що просто був не голодний.

Цього разу вони не дивилися серіал перед сном, бо Бейб сказав, що трохи втомився. Вони пішли спати рано — о 22:30, хоч зазвичай не вкладалися раніше за першу ночі.

Проте проспавши майже дві години, Чарлі відчув дивні рухи партнера поруч із собою. Спочатку в темряві спальні лунало лише сонне сопіння Бейба. Та він почав поводитися дивно: спочатку обняв хлопця, тоді раптом відсторонився. Тоді обійняв знову. Це повторювалося, поки Чарлі, нарешті прокинувшись від міцного сну, здивовано розплющив очі.

— Не можеш заснути? — хриплим голосом запитав юнак у Бейба, що спав у його обіймах спиною до нього.

— Хм… — ось і все, що відповів той, не обертаючись. 

— Щось не так? Десь болить?

— Усе гаразд.

— Хочеш молока? Я загрію для тебе.

— Не хочу, — відповів Бейб, глибоко вдихнув і повернувся обличчям до юнака. — Гіпс бісить.

— Незручно? — Чарлі кивнув, а тоді підняв руку і погладив Бейба по голові, намагаючись хоч трохи втішити. — Потерпи, будь ласка. Якщо ти не носитимеш його, буде тільки гірше.

— Відколи мені наклали гіпс, ти не спиш поруч зі мною.

— Я ж завжди сплю отак близько до тебе, хіба ні?

— Але не обіймаєш мене, — просто відповів Бейб. Виявилося, що він звик до обіймів, а їх відсутність неабияк дратувала. 

— Бо боюся ненароком потривожити травму, — спокійно пояснив Чарлі. — Якщо хочеш обійняти мене, ти можеш просто це зробити. Але якщо я обійматиму тебе — тобі буде боляче.

— Як це бісить.

— Я знаю, але прояви трішки терпіння. Скоро стане краще.

— Чарлі, — тихо погукав Бейб. Чарлі з розумінням ставився до того, що партнер засмучений тим, що не може легко робити звичні речі.

— Що?

— Хочу тебе.

Хлопець затих, почувши це. Схоже, ось в чому полягало найбільше джерело Бейбового роздратування. З дня аварії у них не було сексу, бо Бейбове тіло цього б не витримало.

— Може, я скористаюся руками? — запитав Чарлі, ніжно поцілувавши його у скроню. — Та й рот згодиться. 

— А ти не можеш зробити все, як завжди?

— І як? Тобі не можна активно рухати ногами.

— Ох, Чарлі, — вкрай роздратований, Бейб обернувся до нього спиною. Окрім того, що він не міг тепер водити, відчутність сексу змушувала касеня-альфу справді ненавидіти свій стан. — Я засмучений, ясно? Я хочу зробити це. Тому засмучений… Дуже.

— Так, я зрозумів, — Чарлі обійняв його, щоб захиститися від удару в груди. — Та лікар велів мені бути обережним. Може, з твоїми руками все не так і погано, але як бути з ногою?

— Тобто ти не зможеш?

— Раптом ти вдаришся і тобі знову буде погано?

— Мені вже байдуже. Просто трахни мене! Зараз, — Бейб спробував потягнути Чарлі за руку, наче він міг піднятися і осідлати юнака. А Чарлі мусів стримуватися і діяти вкрай обережно, щоб не зачепити його травмовану ногу.

— Пі’Бейбе, легше, — спробував заспокоїти партнера хлопець. — Якщо ти впиратимешся, то видужуватимеш повільніше. Я теж терплю і стримуюся.

— Я більше не можу терпіти. Я маю зробити це зараз, негайно, інакше помру.

— Хіба можна померти…

— Трясця, я серйозно, Чарлі, бажання може бути смертельним!

Чарлі на цю впертість лише головою похитав. Він розумів, як це — не могти відпустити власні бажання. Та Бейб хотів близькості настільки, що наплював на всяку обережність. Коли це мине?

— Хіба тобі не кортить? Чому лише я хочу цього?

— І я хочу. Але боюся нашкодити тобі.

— Чого тобі боятися? Слухай, якщо ти не зробиш цього, я страждатиму більше, аніж якщо ти зачепиш моє коліно, — від серйозного тону Бейба у Чарлі затиснуло у висках. Хлопцеві було шкода красеня-альфу, але й страх його не покидав. І ось ще який сором: зараз він подумки обирав найбезпечнішу позицію для Бейбової ноги під час сексу. 

Та він божеволів!

— Гаразд, — Чарлі зітхнув, а в очах Бейба одразу ж загорівся вогник. — Але я зроблю це обережно.

— Наскільки обережно? Не переборщи з обережністю, інакше це буде схоже на лоскіт.

— Ні, лоскотом усе не обійдеться.

— Окей… — Бейб задоволено всміхнувся, одразу почавши вести рукою по широких грудях партнера: він не міг більше чекати. — Ти можеш робити це повільно, але я хочу трохи жорсткіше, добре?

— Тільки прошу — не будь упертим. Якою б не була позиція — не тисни. І якщо болітиме, одразу кажи.

— Ти що, лікар? Навіщо стільки вказівок?

— Інакше я не буду цього робити.

— Ох! Окей, окей, як хочеш, яку б позу ти не обрав — я за.

Погодившись, Чарлі одразу ж почав. Він піднявся і опустив голову у вигин Бейбової шиї. Тим часом тонкі руки красеня-альфи ковзнули по його широких грудях униз до живота і далі до члена, торкнулися його і звично стиснули. Бейб уявив, які відчуття він подарує йому, коли повністю затвердіє і ввійде всередину його тіла.

— Ум… — солодкий стогін вирвався з горлянок обох альф, перемежовуючись пристрасними поцілунками. Їхні язики сплелися й рухалися в шаленому ритмі, аж в куточках уст слина збиралася, та вони на це не зважали. Цілуватися із такою жагою було для Бейба справжнім блаженством.

Чарлі не намагався осідлати Бейба, щоб випадково не поранити його праву ногу. Натомість юнак ліг поруч із партнером, ні на мить не перестаючи пестити його. Він розстібнув Бейбову піжаму і взявся вилизувати і посмоктувати його затверділі соски — красень-альфа полюбляв цю ласку. Те, як він вигинався в руках Чарлі, яскраво свідчило про задоволення, що він отримував.

— Ох, Чарлі, — тихо застогнав Бейб. Провівши рукою по промежині партнера, хлопець підняв його ліву ногу і розкрив її убік. Трохи зсунувши білизну, Чарлі змоченим власною слиною пальцем потер анус Бейба. — Лише від твоїх пальців мені добре.

— Тобто ти не хочеш нікого іншого?

— Я таки тебе ударю, Чарлі!

Та юнак лише засміявся і знову схилився над злегка почервонілими грудьми красеня-альфи. А пальці його працювали, готуючи партнера до проникнення.

— Ах… ах…

— Який ти впертий, — тихо прошепотів Чарлі на вухо Бейбові, наносячи лубрикант на його анус і повільно вводячи палець. Та отвір пульсував і був таким вузьким, що він заледве міг проникнути туди. — Минув же лише тиждень. А ти уже такий тугий?

— Ну, наступного разу не стримуйся так довго!

— Дивовижно.

— Що саме?

— Справді хочеш, щоб я це сказав?

Бейб радісно розсміявся з такої винахідливості Чарлі, а тоді згріб юнака за шию і втягнув у пристрасний поцілунок. Його тонкий стан рухався в одному ритмі з пальцями партнера, що входили і виходили, дразнячи його, і зупинялися й натискали саме на ті місця, що приносили Бейбу справжнє задоволення.

— Уф… Збираєшся вийняти його отак? — промовив Бейб низьким голосом. Чарлі взявся за його член і почав інтенсивно рухати рукою, поки старший альфа не застогнав від задоволення. — Чи боїшся, що не кінчиш?

— Боюся, що тобі буде не надто приємно, — відповів хлопець, провівши язиком від живота угору до грудей партнера. — Спершу треба підготуватися як слід.

— Чарлі… ах!

— Так?

— Я більше не витримаю, — Бейб благав, його вуста тремтіли. Він рвучко здійняв руку, щоб стягнути з юнака піжамні штани. — Годі тих пальців.

Та труднощі були не лише у Бейба. Чарлі задихався кожної секунди, коли канал партнера стискався навколо його пальців, а він сам прикусував губу і поїдав його поглядом. Теплі руки Бейба блукали по його тілу. Стримати бажання було важко, воно майже межувало з болем.

— Але я справді хочу лизнути його.

— Ах… Чекай хвилю, — тремтячим голосом проказав Бейб. — Спершу зробимо одне коло, а тоді я дозволю тобі полизати.

— Ти пообіцяв.

Чарлі міцно поцілував партнера, а тоді бережно вклав на бік спиною до себе. Він підхопив ногу в гіпсі й обережно відсунув подалі, переконавшись, що з того боку на неї буде менше тиску. Тоді Чарлі ліг на спину, вийняв свій член і навмисно торкнувся ним підготованого входу Бейба.

— Чарлі… годі розмахувати. Раз зібрався — просто ввійди, — красень-альфа був змушений знову благати, бо його стрункий партнер, схоже, збирався дражнити його, кружляючи пенісом біля входу. 

— А якщо я просто робитиму ось так?

— Так ти розпалюєш мене ще більше… ах.

— Хіба отак не добре? — дражливим тоном промовив Чарлі, ввійшовши голівкою рівно настільки, щоб приємно скрутило в животі, а тоді вийняв її. — Тобі не подобається? Скажи, кайф?

— Це не задовольняє мене.

— А що для тебе задоволення?

— Ах!

— Ось це?

Бейб увесь здригнувся, коли Чарлі раптом рвучко ввійшов у нього. Не з усієї сили, та одним несподіваним ривком і на всю довжину. Бейб відчув, що саме цього він і бажав.

— Ооо так… так, — видихнув Бейб, подаючись сідницями назустріч партнеру: він просто не міг втриматися. — Значно краще, аніж було.

— Якщо болітиме — скажи, — Чарлі досі не припинив повторювати це, хоч його стегна невпинно рухалися, піддаючись ритму юності.

— Ах… ах…

— Тобі подобається? — прошепотів хлопець. — Смакує?

— Так добре…

— Цього досить?

— Можеш трохи сильніше?

— Хіба що трішки, — відповів Чарлі, дещо пришвидшуючи ритм. Тіло Бейба підхопило його, та ляскоту не було чутно, бо юнак не викладався на повну. Він намагався рухатися доволі повільно, але сильно, щоб задовільнити партнера. 

— Ти можеш краще. Daddy, сильніше. Будь ласка… ах… ах…

— Так, — простогнав молодий альфа, схилившись до шиї Бейба і вдихнувши його солодкий запах. Могутні руки обхопили красеня-альфу за талію, а стегна не припиняли свого руху. — Візьмімося за це серйозно.

— Нарешті… ах!

Бейб задихався, слова бездумно злітали з його вуст. Круглі сідниці охоче приймали у себе член партнера. І хоч секс був не таким, як раніше, та Бейб насолоджувався ним, адже Чарлі, як і завжди, не бракувало запалу. До того ж юнак добре знав, що зараз варто шепотіти йому на вухо.

— То що, хочеш отримати прочуханку?

— Хочу… ах, хочу ще й як, Daddy…

— Тобі точно дістанеться… ах.

— Ах! І тобі дістанеться.

— Зачекай, поки твоя нога заживе. А тоді Papa зробить зі мною все, що захоче, — низькі стогони Чарлі ставали дедалі голоснішими. А його гаряче дихання посилало мурахи по тілу Бейба. — І щоб не скаржився на біль у кінцівках.

— Так, але Daddy йде до піку так повільно, я втомився.

— Втомився? — хлопець клацнув язиком і провів ним по потилиці красеня-альфи. — Хочеш здатися?

— Ах…

— Справді?

— Уф… Давай на повну, — тихо відповів Бейб, обернувшись і потягнувшись за поцілунком до Чарлі. — …умм.

Їхні язики сплелися в танці, як і стегна. І він ставав дедалі інтенсивнішим, гострота емоцій не спадала, а подвоювалася з кожною секундою.

— Papa, я не одягнув презерватива, — прошепотів Чарлі. — Куди мені?..

— Всередину… ах… ах…

— Точно?

— Ох… ах… — Бейб швиденько кивнув, пасмо волосся впало йому на очі. — Я так хочу.

— Тоді так і буде, — високий альфа задоволено всміхнувся. Коли він був у настрої, Бейб завжди поводився отак: фліртував, благав і дражнив без крихти сорому. І Чарлі це обожнював. — Ти справді цього хочеш?

— Дуже… ах… дуже.

— Ох, мій хороший.

— Daddy, прошу, покажи, на що ти здатен, — Бейб міцно стиснув сильні руки, що обхопили його поперек грудей, і цілував партнера знову і знову, намагаючись продемонструвати, наскільки він насолоджується сексом. Чарлі знав, що він мав на увазі. — Якщо ти хочеш чогось — просто зроби це.

— Чорт…

— Я твій, Daddy.

Чарлі справді було страшно. Бейб промовив це, ніби точно знав, як звести його з розуму. Спершу юнак хотів бути настільки ніжним, наскільки це можливо, але зараз йому було вкрай важко стримуватися.

— Пі’Бейбе, не кажи такого.

— Не дай мені бути чиїмось іще.

Бейб геть не зважав на попередження.

— Дозволь мені бути лише твоїм.

Чарлі сподівався, що Бейб пам’ятатиме ці слова і не пошкодує про них.

Бо він таки втілить їх у життя.