Артур ще не встиг розкрити рота, коли позаду пролунав дикий рев двигуна. Обоє обернулися. З-за повороту з'явився пікап — темний, обгорілий, зварений з уламків металу, схожий більше на бойову вантажівку. В кузові — двоє стрільців. Один уже навів кулемет.
— Лягай! — вигукнув Артур і сам кинувся вбік, хапаючи Кая за плече.
Через мить повітря прорізала черга. Каміння й пісок вибухнули довкола. Артур відкотився за уламок бетонної плити, швидко витяг гвинтівку, ковзнув поглядом по оптичному прицілу. Один постріл — верхній стрілець звалився. Кай підняв трофейну гвинтівку і вистрілив по водієві.
Машина сіпнулася, врізалася в уламок стіни й завмерла. Двоє виживших вискочили — один з ножем, інший із саморобною сокирою. Артур різко виринув з укриття, вистрілив двічі — обидва впали. Але останній, з сокирою, перед падінням жбурнув щось із бляшанки, схованої в кишені.
Жовтувата рідина блиснула в повітрі й бризнула просто в обличчя Каю.
— Обережно! — викрикнув Артур.
Кай схопився за голову, завив. Його обличчя закрилося шкірою, що вже бульбашилась, плавилась. Пахло спаленим м’ясом. Він звалився на коліна, гарчав і хрипів.
Артур підбіг, вхопив його за сорочку, відтягнув за укриття. Кай дихав уривчасто, судомно, з рота текла кров.
Кай стогнав, обличчя його було наче шмат розплавленого воску. Артур не міг змінити хімічні реакції, але він міг зменшити біль. Різко опустився поруч, витяг аптечку, змочив серветку з антисептиком. Лив воду з фляги прямо на рани, поки Кай гарчав від болю, скушуючи губи до крові.
— Терпи, — пробурмотів Артур. — Як у той раз біля Печі. Тоді ж вижили.
Кай нічого не відповідав — лише дихав, схлипуючи.
Коли перев'язав, Артур притулив до плеча його голову. Потім сказав тихо, але твердо:
— Тебе більше немає.
Кай поворухнувся.
— Для Лота, — уточнив Артур. — Ти мертвий. Я так скажу. Заберу твою гвинтівку як доказ. А ти... вибирайся звідси, коли зможеш. Живи, якщо хочеш.
Кай ледве кивнув.
Артур підвівся. Підійшов до трупів нападників, обшукав їх. У одного з них — на плечі татуювання, око зі зламаним списом — маркування людей Мелеаганта. Зірвав нашивку, сховав до внутрішньої кишені — це був доказ порушення кордону.
Витягнув гвинтівку Кая, обтер її від крові. Перевірив залишки набоїв — ще трохи лишилося. Потім залишив Каю автомат одного з нападників і одну з фляг.
— Якщо доживеш — рушай на південь. Не озирайся.
Не сказав більше нічого.
