Розділ 33.3 - Коли немає вибору

Пісок і Сталь: Хроніки Після Вогню
Перекладачі:

— Що це було?.. — Лот стояв, зчепивши руки за спиною, хоча пальці так судомно стискались, що кістки потріскували. Його обличчя ще зберігало маску байдужості, але щелепа була стиснута, а зіниці — розширені.

— Проклятий виродок... сам, поранений... дві хвилі...

Поряд, в ложі для наглядачів, стояв Мордрет. Він байдуже спостерігав за ареною, поки Лот не повернувся до нього зі стиснутими кулаками.

— Ще одну п’ятірку. Негайно. І цього разу — не якісь голодранці, а справжні забіяки. Найгірші з виродків, яких ми тримаємо внизу!

Мордрет навіть не встиг відповісти.

Двері до ложі відчинилися різко. Один із охоронців, засапаний, у пилюці, кинувся до Лота, зриваючи слова поспіхом:

— Пане Лот! Ми маємо проблему! —

— Що ще?! — гаркнув Лот.

— Люди Малеаганта… вони почали атаку! Східний сектор прорвано, два пости знищено, один склад вогнеприпасів — у вогні!

На мить у приміщенні стало абсолютно тихо.

Лот лише дивився на нього, і лише в кутиках очей здригалися зморшки. Потім, немов вибухнув:

— Ці шакали! Саме зараз?!

Він відвернувся, стиснув пальці до болю.

— Підніміть всіх! Негайно! Підрозділи третього і п’ятого сектору на зміцнення східного флангу! Перекрити тунелі, заблокувати другий прохід!

— Слухаюсь!

Охоронець вмить зник за дверима.

Лот обернувся до Мордрета, очі палахкотіли гнівом:

— Ти лишаєшся тут. Захист арени, головного входу і штабу на тобі. Якщо вони прорвуться — виріжемо всіх, включно з в’язнями.

— Так в зробимо, — холодно відповів Мордрет.

— І… — він різко махнув у бік арени, де Артур ледве тримався на ногах. — Заберіть його назад у камеру. Бої на сьогодні — завершено.

Артур не противився, коли двоє охоронців із зброєю напоготові підняли його з арени. Пісок під ногами димів, наче запам’ятав усю кров сьогоднішнього дня.

Один із охоронців спробував сказати щось зневажливе — але погляд Артура змусив його замовкнути.

Він кульгав, але не просив про допомогу. В очах ще горіло.

І, поки двері за ним зачинялися, він востаннє кинув погляд на арену.

Цього разу — знизу вгору.

Мордрет стежив за ним з верхньої платформи. Без жодного слова. Без жодного руху.

 

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!