Пісок був багряним. Тіла першої п’ятірки лежали в калюжах крові, а над ареною повисла напруга. Глядачі кричали. Хтось вигукував ім’я Артура, хтось — його проклинав. Але всі — чекали продовження.
Важкі ворота знову відчинилися.
На арену вийшли п’ятеро нових.
На відміну від попередніх — ці були обережні, не рвалися вперед.
Вони пильнували один одного, й головне — Артура.
Серед них — двоє з тесаками, один із саморобною дрючкою, ще один — із закріпленими на руках лезами, а п’ятий, старший, міцний, з холодними очима, тримав уламок лопати, як бойову сокиру.
Артур — стояв між тілами. Він встиг за цей час зірвати один з тесаків, перевіривши вагу. На поясі висіла мотузка, знята з задушеного раніше, а в черевику він заховав скляний уламок.
Першим пішов у наступ власник дрючки — здоровило з переламаним носом. Він намагався вибити зброю Артура силовим ударом. Удар прийшов згори — Артур зреагував, але не повністю. Дрючка ковзнула по плечу, роздерши тканину і м’яз. Він відповів боковим ударом тесака — здоровило відбив, але Артур метнув уламок скла в око, і, поки той закричав, вбив його під ребра.
Другий і третій рвонули разом. Один з тесаком, інший — із лезами на руках, швидкий, мов змія. Артур відступив, змінив хват. Він прийняв удар тесака на тильний бік своєї зброї, але швидкий із лезами все ж розсік йому живіт боковим розмахом, але неглибоко.
Кров виступила.
Бій став ближнім. Артур підвернув ногу, але скористався падінням, щоби кинути мотузку на ногу одного з них, збити з рівноваги. Атакуючий з лезами спіткнувся — і Артур роздробив йому обличчя ручкою тесака.
Третій кинувся з криком. Із сильним розмахом. Артур прийняв удар на плече — сухожилля потягло, він відчув, як щось у тілі клацнуло. Але зібрався, підсік, і встромив тесак у шию.
Останні двоє — старий з лопатою та худощавий з тесаком — йшли повільно, обережно.
Вони вже бачили, що відбувається, і не поспішали.
Артур ледве тримався на ногах, але відступив до стіни арени.
Ніхто не хотів стати останнім, хто помре.
Старий таки першим зрушив — розумно, не біжучи, а нависаючи, сковуючи рухи. Артур атакував першим, але той відбив тесак лезом лопати, і розсік ліву руку Артура. Артур закричав, але втримався.
Справжній бій почався саме тут.
Старий був досвідчений, не поспішав. Вони кілька разів обійшли один одного по колу, обмінялися серією ударів — один із яких розсік Артурові брову, інший — старому щелепу. Потім Артур змінив хват, кинувся навпростець — притиснув його до стіни арени, вибив лопату, але отримав удар коліном у живіт.
Упав.
Старий підняв лопату, замахнувся...
Але Артур метнув тесак. Лезо врізалось у груди.
Старий ще стояв. Здивовано дивився на метал у себе в тілі.
Аж тоді впав.
Тиша.
Вперше за весь бій — арена замовкла.
Артур стояв, похитуючись. Рот повний крові. Плече боліло, живіт — палав. Пісок під ногами почорнів. Але він стояв. І не збирався падати.
