Сю Ченьвень продовжив урок зі студентами. ніби щойно нічого не було,
Ши Ань став у найдальшому кінці колони, дещо неуважно опустивши голову. Голос вчителя, що читав лекцію, долинав до його вух, як білий шум, і він зовсім не слухав.
Він заплющив очі й відчув магічну силу драконячої оболонки, яку ще не повністю поглинув його організм.
Поглинання магічної сили було, чим далі, тим складніше.
Вчора, щоб швидше повернути свою людську форму, Ши Ань був змушений поспіхом форсувати процес на 20%.
Хоча він повернувся до людської подоби, але залишив за собою хвоста, цю проблему.
Після цього, щоб сховати хвіст, Ши Ань, використовував будь-яку нагоду, щоб поглинати драконячу оболонку, але, здавалося, через надто швидке поглинання раніше, прогрес застопорився.
Аж до цього моменту —
Він не відчував цього, поки не спробував, і був шокований.
Ши Ань не очікував, що всього за одну ніч, прогрес, який був повністю заблокований, несподівано подав ознаки розблокування.
Він розплющив очі, виявивши здивований вираз.
Дивно, адже вчора ввечері він нічого не робив, окрім як спав з Му Хеном, то чому поглинання драконячої оболонки раптом прискорилося?
Поки Ши Ань був занурений у свої думки, Сю Ченьвень припинив читати лекцію.
Він зловісно посміхнувся до першокурсників перед собою і сказав:
— Я, по суті, вже розповів вам про секрети контролю магічної сили, тепер настав час для практичних занять.
Сказавши це, Сю Ченьвень увімкнув контролер і вправно натиснув на ньому кілька кнопок.
Супроводжуючись чіткими магічними коливаннями, звук роботи машини лунав у великому тренувальному залі.
З поширенням синього світла, однин за одним почали з’являтися змодельовані магічні істоти, шикуючись у рівні ряди неподалік від першокурсників. Ці істоти називалися кам’яними броненосець, вони були величезними, з надзвичайно товстим панциром, майже незламним, і звикли згортатися в клубок, щоб атакувати ворогів.
Звісно, у них були й слабкі місця: на правій задній стороні кам’яного броненосця була світліша ділянка шкіри — їхні дихальні отвори. Варто було лише направити магічну атаку на це місце, щоб примусово вивести кам’яного броненосця з бойового стану.
Але на практиці це було набагато складніше, ніж на словах.
Кам’яний броненосець атакував дуже швидко, і в такому стані високошвидкісного кочення влучити в дихальний отвір було надзвичайно важко.
Кам’яні броненосці перед ними були змодельовані, і їхня швидкість атаки та бойові здібності були значно зменшені, вони не могли вбити людей, але завдати болю на десять-п’ятнадцять днів було цілком реально.
Дивлячись на цілий ряд кам'яних броненосців, першокурсники відчули, як волосся стає дибки.
Хоча вони вже чули про репутацію Сю Ченьвеня, але справді не очікували, що той на першому ж уроці в перший день навчання проведе такі практичні заняття.
Металева підлога біля кам’яних броненосців повільно піднялася, утворюючи схил між монстрами та студентами.
Дивлячись на ряди студентів перед собою, Сю Ченьвень сказав:
— Хоча кожен кам’яний броненосець переслідує лише одного студента, будьте дуже обережні, щоб вас випадково не збив кам’яний броненосець іншого, бо таке дійсно може статися, адже вони сліпі.
Сказавши це, Сю Ченьвень хмикнув і знову натиснув на кнопку на панелі керування.
Змодельований кам’яний броненосець на вершині схилу згорнувся в гігантську кулю і з гуркотом скотився вниз по схилу. Гуркіт був оглушливим, викликаючи страх.
Коли Ши Ань прийшов до тями, інші першокурсники вже розбіглися, зціпивши зуби, вони вступали в битву з власними кам’яними броненосцями.
Він кліпнув очима, дивлячись на величезну кам'яну брилу, що прямо котилася на нього.
Е?
Що сталося?
Через те, що він погано виспався минулої ночі, його мозок був трохи загальмований.
За ці кілька секунд кам’яна брила вже з гуркотом підкотилася до нього.
Ши Ань здригнувся, інстинктивно хотів випустити вогонь, але голос магічного жука стрімко пролунав у його вухах:
— Пане! Ні!
— Сила драконячого полум'я занадто велика, вона може навіть пробити цього змодельованого кам'яного броненосця наскрізь. Але це абсолютно не може зробити звичайний першокурсник. Така сила, ще й під пильними наглядом, повністю зруйнує ваш план діяти непомітно.
Ши Ань:
— !!
Точно!
Він насилу зупинив свій намір випустити вогонь, дещо незграбно відскочив убік, ледве ухилившись від атаки кам'яного броненосця.
Цей кам’яний броненосець, очевидно, націлився на Ши Аня. Прокотившись на деяку відстань, він зупинився, повільно змінив напрямок і продовжив мчати до Ши Аня.
Магічний жук кричав у вухо Ши Аня:
— Дихальний отвір, дихальний отвір, він там!
Ши Ань був роздратований його галасливим голосом. Він мав не тільки контролювати силу, щоб не спалити кам’яного броненосця, а й знайти його дихальний отвір, під час цих шалених обертів. Як дракон, який з народження звик вирішувати проблеми просто і грубо, така тонка робота йому зовсім не підходила.
— Замовкни, — Ши Ань стиснув зуби.
Жук:
— Ей, ей, пане! Ви…
Ши Ань, роздратований, сказав:
— Я сказав тобі замовкнути…
— Ні, ви подивіться назад! — Демонічний жук закричав від хвилювання.
…Е?
Ши Ань здригнувся і повернув голову, щоб подивитися.
Величезна кам'яна брила вже наближалася, швидкий і різкий подих вітру, що вона здіймала, за мить опинився на надзвичайно близькій відстані.
У порівнянні з величезним і потворним монстром, хлопець, якого ось-ось розчавить, здавався таким тендітним і крихким.
Два контрасти створювали сильне візуальне враження.
Наче спостерігати за катастрофічною трагедією, така ситуація завжди не дає відвести погляд, одночасно викликаючи співчуття і очікування.
Плин часу, здавалося, сповільнився.
Але кам’яна брила різко зупинилася перед Шт Анем, міцно застигши на відстані кроку від нього.
Хрускіт, хрускіт…
Тонкі звуки лунали від кам’яного броненосця.
Хлопець повільно відвів руку, його пальці були тонкими, тильна сторона долоні білою, сріблясто-біле мерехтіння ледь промайнуло, ніби металева плівка, і за мить зникло.
«Клац».
Пролунав ще чіткіший тріск, і дрібні кам'яні уламки посипалися вниз.
Інші приголомшено повільно подивилися на кам'яного броненосця.
Виявилося, що на місці його дихального отвору утворилася глибока, провалена чорна діра розміром з кулак, а по товстій броні монстра розповзлися тріщини, схожі на павутину.
Його… просто пробили кулаком, силою.
Кам’яний броненосець двічі здригнувся, його величезне тіло розгорнулося, а потім перетворилося на світло-сині крапки і зникло на місці.
Магічний жук:
— …
Ви справді не використовували магічну силу?
Прибулий Сю Ченьвень також застиг.
Хоча він дуже хотів бачити, як студенти страждають, але Ши Ань був під крилом того офіцером, і якщо він отримає хоч найменшу травму, це не буде добре для нього.
Але він не очікував, що, перш ніж він встигне щось зробити, як справа вже буде вирішена.
А потім, згадавши, як Ши Ань щойно розчавив магічну кулю —
Сю Ченьвень призупинив тест, куточок його рота смикнувся, і він сухо сказав:
— Гм, несподівано, Ши Ань так швидко знайшов своє направлення, силовий тип, непогано, непогано, дуже перспективно.
Інші студенти:
— …
Чорт.
Силовий тип??
Силовий тип — це один із напрямків розвитку здібностей, який зосереджується на ближньому бою, і вся магічна сила використовується для посилення фізичної сили.
Щоправда, користувачі силових здібностей, як правило, мають кремезну статуру та міцне тіло.
А Ши Ань…
Хлопець все ще стояв на місці, кліпаючи віями. Здавалося, він ще не оговтався, його очі були чистими та наївними, він виглядав надзвичайно ніжним і невинним — якби інші не бачили на власні очі, як він щойно одним ударом пробив броню монстра, що славиться своєю захисною силою.
Такий силовий тип, який виглядає слабким і жалюгідним, але може вбити людину одним ударом…
Якщо говорити про першокурсників, то навіть Сю Ченьвень бачив таке вперше.
Крім того, більшість першокурсників зазвичай знаходять своє направлення лише після другого курсу.
Як новоспеченого студента, Ши Аня вже можна вважати надзвичайно обдарованим.
Ши Жвей поруч дивився на Ши Аня, що був у центрі уваги, глибоко вдихнув і відвів погляд.
Ши Ань і так вступив до академії на кілька років пізніше, ніж інші, і був старший за них. Хіба не нормально, що він знайшов своє направлення?
Крім того, силовий тип має найгірший потенціал розвитку, і що з того, що він сильний? Хіба це не все одно рукопашний бій?
Ши Жвей знайшов причини, щоб заспокоїти себе, насилу придушивши негативні емоції, що вирували в його серці.
Лінь Яньмін підійшов ближче, та тихо, з деякою недовірою сказав:
— Ого, ти ж наче був вогняного направлення?
Ши Ань трохи подумав, зрештою невизначено відповів:
— …Два, два види, мабуть.
Адже він дракон.
Він може дихати вогнем, і його фізичний та магічний опір надзвичайно високі.
Після уроку Ши Ань, виляючи хвостом, весело йшов разом з Лінь Яньміном. Той пообіцяв позичити йому ігрову приставку ще на кілька днів, що настільки ошелешило Ши Аня від радості, що він зовсім забув зателефонувати Му Хену.
Однак, маючи досвід кількох попередніх провалів, Му Хен, очевидно, передбачив це.
Як тільки Ши Ань вийшов, його покликала Вень Яо, яка вже чекала біля дверей:
— Ши Ань! Сюди!
Вона махнула Ши Аню:
— Офіцер наказав мені відвести тебе до директора.
Ши Ань:
— …
Чорт, цього вже не уникнути.
Він похмуро помахав Лінь Яньміню і сів у машину Вень Яо.
Невдовзі вони прибули до резиденції директора.
Це була висока гостра вежа, що виглядала надзвичайно старою. Сходи піднімалися вгору по спіралі, дрібні частинки пилу плавали в повітрі, запах старих книг розповсюджувався, створюючи надзвичайно тиху атмосферу, ніби плин часу сповільнився.
На вершині вежі була велика кімната, заповнена книгами.
Сивоволосий старий директор сидів у м'якому кріслі, перед ним на маленькому столику лежали високі стопки книг, а на його носі сиділи окуляри.
Му Хен стояв перед столом, схиливши голову, і тихо про щось розмовляв з директором Пеєм.
Вень Яо підняла руку, злегка постукала по дверях суглобами пальців і ввічливо сказала:
— Офіцере, Ши Ань прибув.
Сказавши це, вона відійшла вбік.
Ши Ань ішов далеко позаду, з труднощами долаючи останні кілька сходинок. Його бліде обличчя через надмірні фізичні навантаження вкрилося рум'янцем та він захекався.
Чому ж він живе так високо?!
Він сумно подумав про себе.
Дивлячись на хлопця, що стояв перед ним, стомлений, як мертвий собака, Му Хен непомітно нахмурився.
Занадто мало руху.
Директор Пей лагідно посміхнувся Ши Аню:
— Привіт, молодий чоловіче.
Ши Ань:
— …
Ти сам молодий, молодий чоловік, який не дотягує до і однієї десятої мого віку!
Директор Пей не знав про внутрішні думки Шт Аня, він з посмішкою сказав:
— Я пам'ятаю вас, саме ви змогли розв'язати моє додаткове завдання, чи не так?
Він потер свою бороду, похитав головою і зітхнув:
— Справді, молодь вселяє повагу, якщо добре будете навчатися, то обов'язково досягнете значних успіхів у давніх мовах.
Ши Ань на обличчі чемно подякував, але в глибині душі не надавав цьому значення.
Зрештою, для людей це давня мова, а для нього це просто мова.
Тільки тоді директор Пей лагідно продовжив:
— До речі, сьогодні офіцер Му прийшов до мене по допомогу, щоб дізнатися про давні письмена, і тоді я подумав про вас. Несподівано ви з офіцером Му виявилися давніми знайомими. Я також вважаю, що ваша участь буде дуже корисною, тому я запросив вас сюди, щоб дізнатися, чи готові ви допомогти?
Ши Ань кліпнув очима:
— З чим допомогти?
Директор Пей поправив окуляри на носі, простягнув свою зморщену, засохлу руку і повільно перегорнув сторінку книги перед собою:
— З перекладом цієї давньої книги.
Погляд Ши Аня впав на розгорнуту на столі книгу — товста обкладинка темно-червоного кольору, старовинний стиль, дорогий матеріал для написання, а також знайомий спосіб збереження за допомогою зачарування…
— … — Ши Ань замовк.
Кінчики його вух повільно почервоніли.
— Це, це та збочена книга! Аааааааааааа!!!
Автор має що сказати:
Публічна страта (х
