Ши Ань був останнім у світі драконом безодні.
Через надмірну нудьгу він обійняв свої скарби й солодко заснув.
Через п'ятдесят тисяч років Ши Ань задоволено розплющив очі.
— Аж раптом виявив, що перетворився на маленьку людську постать з короткими руками та ногами.
Він опустив голову, розглядаючи своє незбагненно зменшене тіло, а потім підвів погляд, оглядаючи свою порожню печеру:
«…»
Де моє величне, могутнє тіло? Де мій великий хвіст?
І найголовніше — де мої скарби???!!!
·
Му Хен, єдиний нащадок шляхетних драконоборців, найсильніша людина.
«Дракони? Вимирання — їхня найкраща доля», — холодно й зарозуміло сказав він.
Через певний час…
Му Хен повернув голову, глянувши на дракончика, що лежав у купі скарбів позаду нього, відвів погляд і повільно промовив:
«Останнім часом є завдання? Дайте якесь високооплачуване».
Вимирання неможливе, доведеться навіть більше заробляти, щоб утримувати сім’ю і ввечері не бути викинутим з ліжка.
Читати
