Доставка ліків

Розділ 6 - Розуміння

Головний будинок сім'ї Мен, у вишуканому та елегантному холі. Мен Ґуан опустився на коліна. Його голова була опущена і  хоча він не говорив, вираз його обличчя був колючим. Його поведінка, здавалося, говорила: «Ви можете сварити мене, але я відмовляюся визнавати, що я вчинив неправильно». У будь-якому разі, це неймовірно розлютило його батька. Батько Мен був розгніваним до смерті через свого сина: «Ти побився! І навіть відправив опонента в лікарню! Якщо ти такий сильний, чому б тобі не побити й мене!» «Ти відчуваєш себе таким сильним? Ви думаєте, що не помилилися? Принеси мені дошку – Лао-Цзи сьогодні провчить його, інакше завтра він піде і вб'є когось». Слуга тремтів, простягаючи довгу дерев'яну дошку. Мати Мен дуже хвилювалася, спостерігаючи за цим збоку: «Ех, ти навіть не збираєшся вислухати пояснення нашої дитини?» Батько Мен роздратовано закричав: «Син іншої людини вже в лікарні, що ще тут пояснювати!» Мен Ґуан продовжував стояти на колінах, не кажучи ні слова. Сун Юй побачив, що його старший двоюрідний брат не має наміру говорити про те, що він зробив, тож він міг лише зібратися й підвестися: «Все не так, дядьку. Насправді я також відповідальний за те, що сталося сьогодні». Він здивував всю кімнату, раптово заговоривши. Усі обернулися, щоб подивитися на нього. Сун Юй продовжував втягувати себе у це: «Я також був сьогодні в «Лінь Шуй». Старший кузен почав битися з Ван Бейданем тільки через мене». Очі бабусі Мен розширились. Вона була людиною похилого віку і їй було важко прийняти такий рівень стимуляції. «Юй-юй, що ти робив у «Лінь Шуй»?» На її думку, «Лінь Шуй» був занедбаним місцем із хаотичною атмосферою. Батько Мен насупився: «Юй-юй, спочатку йди спати. Тобі не потрібно заступатися за цього нахабу, я знаю, який він». "Ні-ні-ні. Це правда." Сун Юй швидко заговорив: «Дядьку, ти можеш піти й перевірити записи камер відеоспостереження. Це Ван Бейдань намагався змусити мене випити. Я надіслав повідомлення своєму двоюрідному брату і він почав битися з тим Ван Бейданем тому, що він прийшов мене врятувати». Звичайно, записів з камер відеоспостереження не існувало. Ван Бейдань перебував у приватній кімнаті, коли робив це. Як він міг залишити докази? Вони, напевно, вже давно розібралися з кадрами. Очі бабусі Мен ще більше розширилися: «Що? Пити? Вони намагалися змусити тебе пити!» Мати Мен також була шокована. У неї були хороші стосунки з матір'ю Сун і вона знала, що Сун Юй ледь не помер через склянку алкоголю, коли він був дитиною. Щойно вона подумала про те, як щось мало не трапилося з сином її невістки, коли він був з ними, мати Мен сповнилася гніву. Мен Ґуан успадкував більшу частину свого темпераменту від неї й в той же момент мати Мен вирвала дошку з руки батька Мен. «Ти чув це! Цього разу я на боці сина! Він мав право битися! Я навіть відчуваю, що він їх відпустив занадто легковажно! Не секрет, що Ван Бейдань приховано робить погані речі в місті Цзін! Вбивство такої тварини означає просто допомогти небесам відновити справедливість». Попереднє здивування батька Мен зникло через раптову, люту поведінку його дружини й тепер його змінив гнів: «Подивіться, що ви говорите. Чи є ще якась мати, яка поводиться так, як ти?» «А чи правильно ти робиш як батько?» Вони двоє почали несамовито сперечатися. Бабуся Мен втратила терпіння, слухаючи їх, і голосно ляснула по столу: «Повертайся до своєї кімнати та бийтеся там! Ваш син уже давно стоїть на колінах!». Жалюгідний мер Мен був ніжним і елегантним на людях, але вдома його розлютили дві жінки, і він просто хотів закритися. Він пішов, навіть не повечерявши. Мати Мен підняла Мен Ґуана на ноги та підморгнула Сун Юю. Після обіду Сун Юй хотів повернутися до бабусі. Мен Ґуан відвіз його назад. За домом цвірінькали комахи, нічне небо було чистим і безхмарним, а місяць світив яскраво. Мен Ґуан більше не стримувався, коли вони були в машині. Він сперся об кермо і почав сміятися: «Це було чудово, ти змусив мене ризикувати життям, щоб допомогти тобі виплеснути свій гнів, це того варте. О, чувак, вираз обличчя мого тата, ха-ха-ха». Куточок губ Сун Юя піднявся: «Ще занадто рано радіти. Сім'я Ван не захоче відпустити цю справу». Мен Ґуан підняв брови й це зовсім не хвилювало його: «А що, якщо вони цього не відпустять. Чи можна оприлюднити те, що Ван Бейдань робив у приватній кімнаті? Вони не посміють це оприлюднити, а можуть лише міркувати та тримати свої образи при собі». Він був принцом міста Цзін стільки років і знав, що він міг зробити, а що ні. Кого можна було спровокувати, а кого ні, незалежно від того, стане це проблемою чи ні, він усе це чітко розумів у своєму серці. Сун Юй: «Мм». У цей час Мен Ґуан раптом щось усвідомив: «Ван Бейдань дійсно намагався змусити вас пити?» Тоді він не бачив чітко ситуації, але тепер, коли він подумав про це, здавалося, що щось не так. Сун Юй коротко засміявся: «Ні. Тоді я був тим хто перший взяв пляшку і спробував його вдарити». Мен Ґуан: «...» Через мить він розреготався: «Він на це заслуговує!» Він нахилив голову, його очі були сповнені цікавості: «Як ти опинився в 305? Ти не збирався піти подихати?» Сун Юй на мить замислився й засміявся: «Можливо, це доля хоче, щоб я пішов рятувати людей від лиха, караючи зло й сприяючи добру». * Ця справа справді закінчилася так, як сказав Мен Ґуан. Це навіть не викликало галасу в місті Цзін. Єдине, що змінилося для Сун Юя це те, що бабуся Мен відчула страх, і вона більше не намагалася змусити його вийти. Сун Юй дослідив родину Ван у місті Цзін і нарешті з'ясував, чому вона здається трохи знайомою. У «Ніжний контроль» заможне друге покоління, яке створювало неприємності Се Суй, як божевільний у старшій школі, випадково виявився молодшим сином родини Ван, Ван Ци. Уся родина балувала його, наче він був скарбом і в місті Цзін він міг отримати все, що забажав, і робити, що йому заманеться. З таким старшим братом, як Ван Бейдань, який очолював шлях, Ван Ци почав бавитися з чоловіками та жінками змалечку і був гнилим до самих кісток. Його мозок уже був сповнений непристойних думок під час старшої школи. Після школи він замкнув Се Суя в класі, бажаючи сфотографувати його голим. Під час спортивних змагань він навмисно підсипав наркотики в напій Се Суя, бажаючи, щоб він зганьбився перед усією школою. Під час випускних іспитів він замкнув Се Суя в туалеті, щоб не дати йому скласти іспит та отримати стипендію. Ван Ци навіть щось робив за лаштунками під час вступних іспитів до коледжу, щоб Се Суй пропустив іспит, тим самим знищивши майбутнє Се Суя. Сун Юй відчув, що не може думати про сюжет оригінальної книги. Це було б наче мазохізм. На третій день нічого-не-роблення вдома. Його бабуся боялася, що він буде нудьгувати й привела до нього дитину-ровесника. Це був син водія, який того дня забрав його з аеропорту. Він був худим і маленьким; юнак зі шкірою пшеничного кольору, на ім'я Ма Сяодін. Невідомо, що Ма Сяодін чув від свого батька, але на початку його голос був тихим, як у комарів, коли він говорив із Сун Юєм.Ніби якби він підвищив тон ще більше, він би в кінцевому підсумку відправив Сун Юя до лікарні. Пізніше Сун Юй не витримав. Йому довелося попередити його, перш ніж він захоче змінитися. Ма Сяодін і Се Суй насправді були однокласниками в молодших класах. Сун Юй хотів дізнатися більше про Се Суя та почав розмову з ним: «Той Се Суй, який був у вашому класі, яким він був у молодших класах?» Очі Ма Сяодіна округлилися і він виглядав простодушним і чесним: «Юний майстер, чому ви питаєте про це?» Сун Юю не сподобався такий спосіб звернення: «Не називайте мене Юним майстром. Якщо ти справді захоплюєшся мною від щирого серця, тоді називай мене Братом Юй!» Ма Сяодін почухав голову: «Добре, молодий пане, а, ні, добре, брате Юй, чому ти питаєш про Се Суй?» Сун Юй задихнувся, але раптом осягнув: «Хіба ця людина не отримала перше місце на вступних іспитах у середню школу міста Цзін? Його результати були непоганими і я хочу вчитися у нього. Пізнай себе і пізнай свого ворога, та будеш непереможний у ста битвах*». Ма Сяодін миттєво сповнився глибокого захоплення. Попри те, що він не знав, як планував навчитися від нього, він все одно був дуже чесним і слухняним та розповів Сун Юю усе, що знав. «Щодо Се Суя, я відчуваю, що він справді дуже жалюгідний. Його сім'я повинна бути дуже бідною і він може носити один і той же предмет одягу протягом трьох років, продовжуючи носити його навіть після того, як кольори почнуть тьмяніти від прання. Він досить асоціальний і мало хто наважується підійти до нього. За останні три роки у нього не було жодного друга». «Спочатку були люди, які хотіли до нього підійти. Зрештою, він гарний і має хороші оцінки, і подружитися з ним було б не важкою роботою. Але в класі є люди, які живуть в тому ж кварталі, що й Се Суй і вони часто погано говорили про матір Се Суя за його спиною. Вони сказали, що мати Се Суя померла через те, що вона стрибнула з будівлі та покінчила життя самогубством через СНІД. І, що СНІД міг передаватися від матері до дитини, тож, швидше за все, у Се Суй він також був. Після цього всі в класі злякалися. У будь-якому випадку, Се Суй також ніколи не виявляв ініціативи, щоб зблизитися з ким-небудь і з часом він став невидимкою в класі». «Усі просто свідомо ігнорують його, коли щось роблять. Вчителі теж. Протягом трьох років молодшої школи я не чув, щоб Се Суй щось говорила». «Він часто спить на уроках. Я чув, що він, здається, не вчиться навіть, коли повертається додому, ще він раніше працював у ресторані. У класі була група тих, хто завжди порушував спокій, які знали, де він працює, і вони зібралися, щоб ускладнити йому справи, голосно розмовляючи про СНІД і зробивши так, що він втратив роботу. Се Суй нічого не сказав і тримав усе в собі. Одного разу, коли я повернувся з інтернет-кафе, я побачив Се Суя, він був весь у крові, тримаючись за стовп і блюючи». «Він...» Ма Сяодін зітхнув, «Ймовірно, він змішався з групою гангстерів біля школи. На допомогу в бійках є гроші. Але ці гроші насправді зароблені, коли ви ризикуєте своїм життям». Коли він слухав, обличчя Сун Юя ставало все більш холодним. Він опустив погляд і почав гратися з телефоном. Ма Сяодін подивився на небо і продовжив: «Звичайно, я думаю, що ці люди просто говорять з дупи. СНІД — це не те, про що можна говорити випадково як жарт і вони справді заходять з цим занадто далеко. Я думав про те, щоб допомогти Се Сую, але він занадто холодний і до нього важко підійти. Якщо ви йому щось говорите, відповідь потрібно довго чекати. Напевно, він теж не хоче з нами говорити». Сун Юй раптом згадав минулу ніч і хрипке «дякую», яке нарешті вимовив хлопець. Він посміхнувся, потім перемкнув телефон на сторінку навігації та ввів адресу, яку йому дав Се Суй. Сун Юй: «До нього не важко підійти». Річ у тім, що умови його життя були надто жахливими й він ніколи не відчував тепла. Він був спантеличений добротою і ніжністю. Ма Сяодін: «А?» Сун Юй зістрибнув з ліжка: «Я йду прогуляюсь ненадовго. Скажи моїй бабусі, що я пішов купувати книжки». Ма Сяодін: «???» Сун Юй зупинився на мить і недбало вигадав причину: «Коли в Римі, роби так, як роблять римляни. Я збираюся купити кілька підручників для Цзінчен і прочитати їх наперед». Ма Сяодін: «...» Невже всі багаті другі покоління були такими працьовитими в наші дні? Примітка. 1.Пізнай себе і  свого ворога, і ти будеш непереможним у сотні битв – це дуже прямолінійний вислів... загалом, ти досягнеш успіху, якщо знаєш себе та свого ворога. ------