Головний будинок сім'ї Мен, у вишуканому та елегантному холі.
Мен Ґуан опустився на коліна. Його голова була опущена і хоча він не говорив, вираз його обличчя був колючим. Його поведінка, здавалося, говорила: «Ви можете сварити мене, але я відмовляюся визнавати, що я вчинив неправильно». У будь-якому разі, це неймовірно розлютило його батька.
Батько Мен був розгніваним до смерті через свого сина: «Ти побився! І навіть відправив опонента в лікарню! Якщо ти такий сильний, чому б тобі не побити й мене!»
«Ти відчуваєш себе таким сильним? Ви думаєте, що не помилилися? Принеси мені дошку – Лао-Цзи сьогодні провчить його, інакше завтра він піде і вб'є когось».
Слуга тремтів, простягаючи довгу дерев'яну дошку.
Мати Мен дуже хвилювалася, спостерігаючи за цим збоку: «Ех, ти навіть не збираєшся вислухати пояснення нашої дитини?»
Батько Мен роздратовано закричав: «Син іншої людини вже в лікарні, що ще тут пояснювати!»
Мен Ґуан продовжував стояти на колінах, не кажучи ні слова.
Сун Юй побачив, що його старший двоюрідний брат не має наміру говорити про те, що він зробив, тож він міг лише зібратися й підвестися: «Все не так, дядьку. Насправді я також відповідальний за те, що сталося сьогодні».
Він здивував всю кімнату, раптово заговоривши. Усі обернулися, щоб подивитися на нього.
Сун Юй продовжував втягувати себе у це: «Я також був сьогодні в «Лінь Шуй». Старший кузен почав битися з Ван Бейданем тільки через мене».
Очі бабусі Мен розширились. Вона була людиною похилого віку і їй було важко прийняти такий рівень стимуляції.
«Юй-юй, що ти робив у «Лінь Шуй»?»
На її думку, «Лінь Шуй» був занедбаним місцем із хаотичною атмосферою.
Батько Мен насупився: «Юй-юй, спочатку йди спати. Тобі не потрібно заступатися за цього нахабу, я знаю, який він».
"Ні-ні-ні. Це правда." Сун Юй швидко заговорив: «Дядьку, ти можеш піти й перевірити записи камер відеоспостереження. Це Ван Бейдань намагався змусити мене випити. Я надіслав повідомлення своєму двоюрідному брату і він почав битися з тим Ван Бейданем тому, що він прийшов мене врятувати».
Звичайно, записів з камер відеоспостереження не існувало. Ван Бейдань перебував у приватній кімнаті, коли робив це. Як він міг залишити докази? Вони, напевно, вже давно розібралися з кадрами.
Очі бабусі Мен ще більше розширилися: «Що? Пити? Вони намагалися змусити тебе пити!»
Мати Мен також була шокована. У неї були хороші стосунки з матір'ю Сун і вона знала, що Сун Юй ледь не помер через склянку алкоголю, коли він був дитиною.
Щойно вона подумала про те, як щось мало не трапилося з сином її невістки, коли він був з ними, мати Мен сповнилася гніву. Мен Ґуан успадкував більшу частину свого темпераменту від неї й в той же момент мати Мен вирвала дошку з руки батька Мен.
«Ти чув це! Цього разу я на боці сина! Він мав право битися! Я навіть відчуваю, що він їх відпустив занадто легковажно! Не секрет, що Ван Бейдань приховано робить погані речі в місті Цзін! Вбивство такої тварини означає просто допомогти небесам відновити справедливість».
Попереднє здивування батька Мен зникло через раптову, люту поведінку його дружини й тепер його змінив гнів: «Подивіться, що ви говорите. Чи є ще якась мати, яка поводиться так, як ти?»
«А чи правильно ти робиш як батько?»
Вони двоє почали несамовито сперечатися. Бабуся Мен втратила терпіння, слухаючи їх, і голосно ляснула по столу: «Повертайся до своєї кімнати та бийтеся там! Ваш син уже давно стоїть на колінах!».
Жалюгідний мер Мен був ніжним і елегантним на людях, але вдома його розлютили дві жінки, і він просто хотів закритися. Він пішов, навіть не повечерявши.
Мати Мен підняла Мен Ґуана на ноги та підморгнула Сун Юю.
Після обіду Сун Юй хотів повернутися до бабусі.
Мен Ґуан відвіз його назад. За домом цвірінькали комахи, нічне небо було чистим і безхмарним, а місяць світив яскраво.
Мен Ґуан більше не стримувався, коли вони були в машині. Він сперся об кермо і почав сміятися: «Це було чудово, ти змусив мене ризикувати життям, щоб допомогти тобі виплеснути свій гнів, це того варте. О, чувак, вираз обличчя мого тата, ха-ха-ха».
Куточок губ Сун Юя піднявся: «Ще занадто рано радіти. Сім'я Ван не захоче відпустити цю справу».
Мен Ґуан підняв брови й це зовсім не хвилювало його: «А що, якщо вони цього не відпустять. Чи можна оприлюднити те, що Ван Бейдань робив у приватній кімнаті? Вони не посміють це оприлюднити, а можуть лише міркувати та тримати свої образи при собі».
Він був принцом міста Цзін стільки років і знав, що він міг зробити, а що ні. Кого можна було спровокувати, а кого ні, незалежно від того, стане це проблемою чи ні, він усе це чітко розумів у своєму серці.
Сун Юй: «Мм».
У цей час Мен Ґуан раптом щось усвідомив: «Ван Бейдань дійсно намагався змусити вас пити?» Тоді він не бачив чітко ситуації, але тепер, коли він подумав про це, здавалося, що щось не так.
Сун Юй коротко засміявся: «Ні. Тоді я був тим хто перший взяв пляшку і спробував його вдарити».
Мен Ґуан: «...»
Через мить він розреготався: «Він на це заслуговує!»
Він нахилив голову, його очі були сповнені цікавості: «Як ти опинився в 305? Ти не збирався піти подихати?»
Сун Юй на мить замислився й засміявся: «Можливо, це доля хоче, щоб я пішов рятувати людей від лиха, караючи зло й сприяючи добру».
*
Ця справа справді закінчилася так, як сказав Мен Ґуан. Це навіть не викликало галасу в місті Цзін.
Єдине, що змінилося для Сун Юя це те, що бабуся Мен відчула страх, і вона більше не намагалася змусити його вийти.
Сун Юй дослідив родину Ван у місті Цзін і нарешті з'ясував, чому вона здається трохи знайомою. У «Ніжний контроль» заможне друге покоління, яке створювало неприємності Се Суй, як божевільний у старшій школі, випадково виявився молодшим сином родини Ван, Ван Ци. Уся родина балувала його, наче він був скарбом і в місті Цзін він міг отримати все, що забажав, і робити, що йому заманеться. З таким старшим братом, як Ван Бейдань, який очолював шлях, Ван Ци почав бавитися з чоловіками та жінками змалечку і був гнилим до самих кісток.
Його мозок уже був сповнений непристойних думок під час старшої школи. Після школи він замкнув Се Суя в класі, бажаючи сфотографувати його голим. Під час спортивних змагань він навмисно підсипав наркотики в напій Се Суя, бажаючи, щоб він зганьбився перед усією школою. Під час випускних іспитів він замкнув Се Суя в туалеті, щоб не дати йому скласти іспит та отримати стипендію. Ван Ци навіть щось робив за лаштунками під час вступних іспитів до коледжу, щоб Се Суй пропустив іспит, тим самим знищивши майбутнє Се Суя.
Сун Юй відчув, що не може думати про сюжет оригінальної книги. Це було б наче мазохізм.
На третій день нічого-не-роблення вдома.
Його бабуся боялася, що він буде нудьгувати й привела до нього дитину-ровесника.
Це був син водія, який того дня забрав його з аеропорту. Він був худим і маленьким; юнак зі шкірою пшеничного кольору, на ім'я Ма Сяодін.
Невідомо, що Ма Сяодін чув від свого батька, але на початку його голос був тихим, як у комарів, коли він говорив із Сун Юєм.Ніби якби він підвищив тон ще більше, він би в кінцевому підсумку відправив Сун Юя до лікарні. Пізніше Сун Юй не витримав. Йому довелося попередити його, перш ніж він захоче змінитися.
Ма Сяодін і Се Суй насправді були однокласниками в молодших класах.
Сун Юй хотів дізнатися більше про Се Суя та почав розмову з ним: «Той Се Суй, який був у вашому класі, яким він був у молодших класах?»
Очі Ма Сяодіна округлилися і він виглядав простодушним і чесним: «Юний майстер, чому ви питаєте про це?»
Сун Юю не сподобався такий спосіб звернення: «Не називайте мене Юним майстром. Якщо ти справді захоплюєшся мною від щирого серця, тоді називай мене Братом Юй!»
Ма Сяодін почухав голову: «Добре, молодий пане, а, ні, добре, брате Юй, чому ти питаєш про Се Суй?»
Сун Юй задихнувся, але раптом осягнув: «Хіба ця людина не отримала перше місце на вступних іспитах у середню школу міста Цзін? Його результати були непоганими і я хочу вчитися у нього. Пізнай себе і пізнай свого ворога, та будеш непереможний у ста битвах*».
Ма Сяодін миттєво сповнився глибокого захоплення. Попри те, що він не знав, як планував навчитися від нього, він все одно був дуже чесним і слухняним та розповів Сун Юю усе, що знав.
«Щодо Се Суя, я відчуваю, що він справді дуже жалюгідний. Його сім'я повинна бути дуже бідною і він може носити один і той же предмет одягу протягом трьох років, продовжуючи носити його навіть після того, як кольори почнуть тьмяніти від прання. Він досить асоціальний і мало хто наважується підійти до нього. За останні три роки у нього не було жодного друга».
«Спочатку були люди, які хотіли до нього підійти. Зрештою, він гарний і має хороші оцінки, і подружитися з ним було б не важкою роботою. Але в класі є люди, які живуть в тому ж кварталі, що й Се Суй і вони часто погано говорили про матір Се Суя за його спиною. Вони сказали, що мати Се Суя померла через те, що вона стрибнула з будівлі та покінчила життя самогубством через СНІД. І, що СНІД міг передаватися від матері до дитини, тож, швидше за все, у Се Суй він також був. Після цього всі в класі злякалися. У будь-якому випадку, Се Суй також ніколи не виявляв ініціативи, щоб зблизитися з ким-небудь і з часом він став невидимкою в класі».
«Усі просто свідомо ігнорують його, коли щось роблять. Вчителі теж. Протягом трьох років молодшої школи я не чув, щоб Се Суй щось говорила».
«Він часто спить на уроках. Я чув, що він, здається, не вчиться навіть, коли повертається додому, ще він раніше працював у ресторані. У класі була група тих, хто завжди порушував спокій, які знали, де він працює, і вони зібралися, щоб ускладнити йому справи, голосно розмовляючи про СНІД і зробивши так, що він втратив роботу. Се Суй нічого не сказав і тримав усе в собі. Одного разу, коли я повернувся з інтернет-кафе, я побачив Се Суя, він був весь у крові, тримаючись за стовп і блюючи».
«Він...» Ма Сяодін зітхнув, «Ймовірно, він змішався з групою гангстерів біля школи. На допомогу в бійках є гроші. Але ці гроші насправді зароблені, коли ви ризикуєте своїм життям».
Коли він слухав, обличчя Сун Юя ставало все більш холодним. Він опустив погляд і почав гратися з телефоном.
Ма Сяодін подивився на небо і продовжив: «Звичайно, я думаю, що ці люди просто говорять з дупи. СНІД — це не те, про що можна говорити випадково як жарт і вони справді заходять з цим занадто далеко. Я думав про те, щоб допомогти Се Сую, але він занадто холодний і до нього важко підійти. Якщо ви йому щось говорите, відповідь потрібно довго чекати. Напевно, він теж не хоче з нами говорити».
Сун Юй раптом згадав минулу ніч і хрипке «дякую», яке нарешті вимовив хлопець.
Він посміхнувся, потім перемкнув телефон на сторінку навігації та ввів адресу, яку йому дав Се Суй.
Сун Юй: «До нього не важко підійти». Річ у тім, що умови його життя були надто жахливими й він ніколи не відчував тепла. Він був спантеличений добротою і ніжністю.
Ма Сяодін: «А?»
Сун Юй зістрибнув з ліжка: «Я йду прогуляюсь ненадовго. Скажи моїй бабусі, що я пішов купувати книжки».
Ма Сяодін: «???»
Сун Юй зупинився на мить і недбало вигадав причину: «Коли в Римі, роби так, як роблять римляни. Я збираюся купити кілька підручників для Цзінчен і прочитати їх наперед».
Ма Сяодін: «...»
Невже всі багаті другі покоління були такими працьовитими в наші дні?
Примітка.
1.Пізнай себе і свого ворога, і ти будеш непереможним у сотні битв – це дуже прямолінійний вислів... загалом, ти досягнеш успіху, якщо знаєш себе та свого ворога.
------
Далі
Розділ 7 - Бійка
[Юй-юй, ти в порядку? Як ти потрапив в неприємності, щойно приїхав в місто Цзін? Можливо, тобі варто повернутися до міста А, мамі завжди тривожно, що ти там сам.] Сун Юй сидів у таксі, коли побачив повідомлення, яке надіслала мати Сун. Він подумав і відповів. [Нічого, бабуся добре про мене піклується.Цього разу я був занадто свавільним. Вибач, мамо.] Він довго чекав, але відповіді не отримав. Мати Сун, мабуть, була зайнята. Сун Юй закрив вкладку з діалогом, щоб глянути на навігаційну карту. У липні в місті Цзін було жарко й сухо і цикади цвірінькали, поки не втомились. Вийшовши з таксі, Сун Юй озирнувся і зайшов в тінь. Він міг бачити весь шлях до кінця алеї. На землі було розкидане листя овочів, тож, ймовірно, вранці тут був овочевий ринок. Будинки на вулиці були старі й, заходячи всередину, можна було побачити почорнілі стіни з потрісканим вапном. На електричному стовпі були наклеєні «шахрайські оголошення», а хтось невідомий кинув на землю інші листівки. Коли він йшов, на вулиці було небагато машин і більшість звуків, які він чув, були жіночою лайкою та криком. Депресивне, бідне, галасливе. Це було місце, де виріс Се Суй. Сун Юй пройшов провулок і вийшов на звичайну головну дорогу. Він здогадався, що в цей час Се Суй працюватиме, тому прогулювався вулицею. Коли він знайшов Се Суй, він був перед маленьким рестораном. Проте здавалося, що щось сталося. Навколо місця на вулиці стояли люди. У центрі стояв перекинутий велосипед і розкидані картопля та перець. Се Суй присів, щоб мовчки зібрати овочі, а заміжня жінка з дитиною на руках стояла й лаяла його. «Ми з дитиною просто йшли вулицею, а він їхав на велосипеді й врізався в нас. Цей злісний нахаба зробив це навмисно! Моя дитина така маленька, він намагається позбавити її життя?!» «Цей велосипед мало не збив мою дитину! Він не має очей? Мабуть, він зробив це навмисне!» «Що моя сім'я зробила не так? Щоб ми зустрілися з ним і його матір'ю». «Він справді син повії. Його мати спокушала чоловіків, як тільки народилась і він теж нічим не кращий за неї. Він брудний, злий виродок і я справді не знаю, що робить ця добра стара жінка. Він викликає огиду у всіх на цій вулиці». Заміжня жінка виплюнула такі брудні слова. Спина Се Суя виглядала жорсткою та тендітною, коли він схилився над землю. Його чорне волосся спало вперед, щоб прикрити його вираз, але коли жінка почала говорити про його матір, руки юнака стиснулися в кулаки й він підняв голову, як тварина в клітці, крикнувши: «Моя мама цього не робила!» Його аура налякала жінку. Вона зробила крок назад і негайно підвищила голос: «Дивіться, дивіться, цей сучий син, якого виховала **, показує своє справжнє обличчя! Він збирається бити людей! Він збирається бити людей!». Се Суй скрипнув зубами. Здавалося, він хотів підвестися. Та жінка закричала ще голосніше: «Ця дитина когось б'є! Він когось б'є!» У наступну секунду Се Суя вдарив ногою в голову дорослий чоловік, який вибіг з натовпу. «Звір!» У той час Се Сую було п'ятнадцять років, його тіло було худим і струнким. Від цього удару він відлетів на стійку вбік, пошкрябавши чоло та закривавивши його. Дорослий чоловік наступив на руку Се Суя. «Ти наштовхнувся на людей і все одно хочеш їх бити?» Глядачі почали показувати пальцями та сміятися. «Спочатку я вважав, що він був жалюгідним, але тепер я відчуваю, що в ньому має бути щось огидне, через що він закінчив таким чином». «Якщо його всі ненавидять, то він повинен спочатку побачити, що не так з ним самим». «Він навіть готовий напасти на таку маленьку дитину; серце Се Суя справді зле та нечисте». «Чи може та стара жінка вигнати його? Він як зірка катастрофи. Тут ніколи нічого доброго з ним не траплялося». Та жінка все ще лаялася та дорікала: «Він мало не вбив мою дитину велосипедом і навіть хотів мене вдарити! Він безнадійний! Безнадійний! Хто повідомить про це в поліцію? Така людина, як він, має сидіти у в'язниці все життя. Не дозволяйте йому піти й шкодити іншим». По дорозі Сун Юй дуже чітко почув її слова. Це була сцена, яку він побачив, коли протиснувся крізь натовп. З Се Суєм таке траплялось неймовірну кількість разів щодня. Наклепи, образи, побої. Автор оригінальної історії неодноразово наголошував на нещасному дитинстві головного героя, щоб створити надзвичайно крихке та чутливе серце, прокладаючи шлях до майбутньої емоційної драми, щоб Ґун №1,Ґун №2 та Ґун №3 могли використовувати слова для допомогти в лікуванні його рани. Як смішно. Це було лише кілька речень, але для надзвичайно травмованого Се Суя це було настільки цінним, що він відчайдушно пішов за ними кинувши все. Це був справді хворий вчинок. Кожна людина в книзі була хвора. Дорослий чоловік, здавалося, відчував, що він справедливий і праведний, зарозуміло бажаючи вдарити Се Суй: «У тебе немає ні батька, ні матері. Я заміню твого батька і навчу тебе бути чоловіком». Сун Юй підняв із землі кілька камінчиків і миттєво кинув їх йому в обличчя. Один із них мало не потрапив чоловікові в око. Чоловік закричав від страху і відступив, вивільняючи руку Се Суя з-під своєї ноги. «Хто мене вдарив!» Він був розлючений. Коли він підвів очі й побачив Сун Юя, його гнів став нестерпним: «Шибенику, ти ж його однокласник, чи не так... Лао-Цзи провчить вас обох!» Він засукав рукави й грізно підійшов.Стримання цього чоловіка було дуже сильним і рясним, але Сун Юй навіть не глянув на нього. Він дивився в телефон. «Гей, 110*? Я хочу повідомити про інцидент». «На вулиці Ляньюнь хтось б'ється. Дорослий чоловік знущається зі старшокласником і збирається побити його до смерті, приїжджайте швидше!» По той бік телефону поліція, здавалося, просила більше деталей. Сун Юй крикнув у трубку: «Цей старшокласник — це я! Життя під загрозою, вам байдуже чи ні?!» Всі: «......» ПІп. Після того, як поклав трубку очі Сун Юя були холодними, коли він зустрів погляд чоловіка. Його дії по виклику поліції були настільки показними, що натовп глядачів був приголомшений. Дорослий чоловік теж завмер за три кроки від нього. Кулаки, які він підняв, просто не могли розбити. Сун Юй полінувався мати з ним справу. Він попрямував прямо до матері та сина і звернувся до дитини, яка ховалася за спиною матері: «Покажи руки». Жінка стерегла свою дитину, як курка стереже курча і верещала: «Що ти робиш!» Сун Юй обійшов її й витягнув дитину наперед. Потім він розкрив долоню, щоб показати рогатку в його руці. Заміжня жінка вмить зблідла. Сун Юй засміявся: «О, непогано, маленький друже.Твої камінці доволі точні». Він нахилив голову й звернувся до жінки: «Тітонько, ви отримали саме те, що хотіли. Я викликав поліцію. Подивимося, кого врешті-решт затримають». У цей момент усі глядачі оніміли. На обличчі Се Суя був помітний неозброєним оком слід, явно зроблений каменем. Це було прямо під оком і якби йому пощастило менше, він міг би осліпнути. Заміжня жінка виглядала схвильованою: «А що тут такого, що моя дитина грається камінням? Йому всього п'ять років. Що він може зрозуміти?!» Сун Юй: «Він може не розуміти багато чого, але його мати повинна розуміти ці речі». Дитина була налякана виразом обличчя та тоном Сун Юя і раптом розплакалася. Щойно він заплакав, як жінка миттєво опинилася на ногах, лаючи, як особа, що обожнює сваритись: «Мені здається, ти разом з тим мерзотником, якого виховала та повія. Один із вас б'є людей після того, як наштовхнувся на них, а інший підходить, щоб повернути справедливість і знущатися з мого сина і мене. Звичайно, неосвічені люди в кінцевому підсумку гратимуться з іншими неосвіченими людьми. Гніздо змій і мишей* — цеце те саме!» «Ти також недоброзичливий, погана повія* !» Сун Юй подивилася на підлість між її бровами й легковажно промовив: «Збережіть трохи сил, щоб пояснити все поліції, коли вона приїде». Заміжня жінка вилаялася: «Моїй дитині лише п'ять років. Він нічого не розуміє, чого йому боятися?! Се Суй — це людина, чия мати рано померла, людина, яку виховали неосвіченою **, і його серце надзвичайно порочне». Коли вона це говорила, не було жодної згадки про те, що її зіштовхнув велосипед. Сун Юй був таким злим, що навіть усміхався. Його поведінка була витонченою та елегантною: «Тітонько, зараз мені п'ятнадцять і я ще не досяг повноліття. Я теж нічого не розумію – чого боятися?» Він пішов уперед, у його темних очах висвітлювався холод, що здатен був заморозити кістки: «Я навіть не боюся вбивати». У цей момент жінка була повністю німою. Її злі слова були проковтнуті назад у її шлунок і вона тримала дитину за руку, відступаючи: «Божевільний, божевільний...» Сун Юй саркастично посміхнувся. Се Суй, який сидів на землі, підняв голову й подивився на профіль Сун Юя на тлі липневого неба, здавалося, що він глибоко задумався. Він не мав нагоди відобразити нажаханий і жалюгідний вигляд себе п'ятнадцятирічного, його очі були холодні й чудові, як дорогоцінні камені під розсипаним чорним волоссям. Се Суй безвиразно простягнув руку, щоб витерти трохи крові на лобі й раптом відчув, що це нудно й нецікаво. Для того, щоб сім'ю спіткала доля гірша за смерть, він зазнав таких травм. ... Воно того не було варте. Невдовзі модно одягнена пара вийшла з торгового центру через дорогу. У чоловіка був великий живіт, а жінка мала поганий і підлий вигляд. Жінка носила туфлі на високих підборах і проклинала прокляту погоду в місті Цзін, але її вираз різко змінився, щойно вона підійшла до машини й побачила, що вікно машини, купівля якої коштувала кілька мільйонів юанів, було розбитим, залишивши серію павутинних тріщин уздовж скла. Вона пронизливо скрикнула. Заміжня жінка на вулиці вже була налякана Сун Юєм і не наважувалася більше голосно лаяти, таємно проклинаючи його за спиною. Вона зовсім не боялася і навіть наважилася вдавати, що не бачить із широко розплющеними очима, коли змушувала сина стріляти кульками в Се Суй, коли той їхав на велосипеді, тому що у неї було виправдання. Її синові було всього п'ять років. Він був такий молодий, чого було боятися? Сун Юй підійшов, щоб допомогти Се Сую піднятися: «З тобою все гаразд?» Се Суй опустив погляд і подивився на свою руку. Через багато часу він стримав глибокі думки та сумніви в очах і тихо промовив: «Дякую». Сун Юй відчував щире страждання через цього головного героя. Він зітхнув: «Цього разу тобі справді доведеться йти до лікарні». Рана Се Суя виглядала справді жахливо; його лоб був синім та фіолетовим і постійно кровоточив. Сун Юй нахилився над ним і поширив свій дуже легкий аромат. Насправді ця травма була дійсно дитячою грою для Се Суя. Він уже в дитинстві почав користуватись ножами та ризикувати життям з вуличними бандитами лише заради грошей, то ж він звик стікати кров'ю та отримувати травми. Пізніше він став молодим майстром міста Се і зіткнувся з тими огидними речами – викраденнями, спробами вбивства. Він стріляв зі зброї та стрибав у море, тож на таке маленьке поранення не варто було навіть звертати уваги. Його всередині це не хвилювало, але він набрав вимушеного, стійкого виразу обличчя. Се Суй коротко кивнув. Це мляве, бліде обличчя з його мовчазним, стійким виразом знову змусило Сун Юя відчути неймовірний душевний біль. З кінця вулиці пролунав звук поліцейської машини. При цьому всі глядачі дивилися в бік поліції. З іншого боку вулиці підійшла жінка і люто вдарила заміжню жінку, яка тримала дитину. Хлоп. Заміжня жінка виглядала приголомшеною. Вона була норовливою та дуже лютою, коли лаяла інших, але на неї безпосередньо ніколи не знущались. Від нападу її розум прояснився. Жінка, яка щойно перейшла вулицю, підняла руку дитини, подивилася на рогатку, яку він тримав і розлютилася! Вона підняла руку і теж вдарила дитину по лицю. «Суко, це був твій нахаба, чи не так?» «Ваааааааа...» Дитина почала плакати ще голосніше. У заміжньої жінки також були червоні очі, і вона заспокоїлася: «Повія, що ти робиш--ах!» Хлоп! Ще один ляпас. Власниця шикарного авто теж була норовливою і нерозсудливою людиною. Коли вона почула слово «повія», вона відкрила рот і почала лаятися у відповідь: «Чому ти не запитаєш свого розумово недорозвиненого сина, що він зробив? Він розбив мою машину! Кілька мільйонів юанів! Хіба може дозволити собі така селючка, як ти, компенсувати мені це?!» Кілька мільйонів. Заміжній жінці справді здалося, що вона потрапила в крижаний льох. Тоді коли камінь її сина влучили в Се Суя, Се Суй переходив дорогу. Вона взагалі не звернула уваги на те, чи не зачепили вони машину поруч. Жаль і тривога охопили її. Їй нічого не залишалося, як набратися сил і пробурмотіти: «Нашій дитині лише п'ять років... він ще не розумний...» Власниця розкішного автомобіля розлючено ступила вперед, але її туфлі на високих підборах випадково наступили на один з камінців на землі. Вона послизнулася і впала на обличчя, як собака, що їсть гній 4. Її поганий настрій злетів до нових висот, а її й без того запальний і владний характер досяг нового піку. Кілька поліціянтів вийшли з поліцейської машини. Вони все ще шукали старшокласника, якого «ледь не вбили». Тоді вони почули жіночий крик: «Поліція тут? Це чудово. Ми ще не закінчили цю справу; якщо хочеш когось звинувачувати, то звинувачуй цього неосвіченого нахабу у своїй сім'ї! Який дурень! Він нерозумний? Ця жінка теж не знає!» -------- Примітки: 1.110 – китайський варіант 911 чи нашого 102. 2.Змії та миші – Неприємні, погані люди 3.Повія – Це те як вона називала матір Се Суя... яка мати, такий син... і його друзі по аналогії такі ж?) 4.Собака їсть гній – жартівливий/принизливий китайський сленг для ситуації коли людина падає обличчям вниз. ---------
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!