Випадкове відкриття.

Минуло дві години, а Ніколь все тренувала Курадо. Це погано, оскільки він залишив притулок, йому потрібно не тільки повернутися до світанку, а ще й прокинутися за дзвінком, інакше потім в нього будуть проблеми.

Крім того, навіщо їй зайві знущання від інших дітей? Дитина, яка спить вранці, завжди піддається «приколам» від інших, а вже познущатися з напівдемона не відмовиться ніхто!

Все ж таки Ніколь відправила його до притулку, а потім вирушила додому й сама. Вона низького зросту, незнайома людина може прийняти її за гнома або карлика, до того ж шарф на голові не надавав їй доброзичливого вигляду.

З іншого боку, оскільки в місті немає освітлювальних ліхтарів, Ніколь може ховатися в тіні та йти додому. До того ж, вночі просто не ходять люди, більша частина городян лягає спати із заходом сонця.

Ось тільки в місті є стражники, які щогодини обходять вулиці міста в пошуках злодіїв або просто дивних особистостей. Тому Ніколь не можна йти центральною вулицею, якщо її помітять, від стражників їй не втекти.

Ніколь застрибнула на дах невеликого будинку і повільно крокувала далі. До будинку залишилося не так багато, а тому дівчинка притулилася до даху, коли почула голос:

- Прийшов?

- Так...

Чорт, її можуть помітити. Ніколь побачила димар і швидко туди залізла. Труба невеликого розміру, але й сама Ніколь маленька.

- І що?

Ніколь не бачить, хто розмовляє, але судячи з того, що голос чути через трубу, вона на даху будинку людей, які говорять.

- Чорт, в тебе вийшло?

Ніколь зосередилася, щоб почути, про що саме говорять двоє чоловіків.

- Як довго ми будемо тут? Може, краще продати її работорговцям і не мучитися?

- Ідіот, в нас вже йдуть переговори, нас навіть запросили на угоду завтра.

- Чорт, він і справді погодився на угоду?

- А що йому ще робити, життя дочки чи контрабандний товар?

Двері грюкнули, але Ніколь не побігла додому, їй здалося, що тут відбувається дуже важливе. Із труби почувся звук удару, а потім плач...

Плаче явно дівчинка, може, трохи молодша за Ніколь.

- Ми захопили його доньку, коли вона гуляла вулицею. Тепер йому доведеться погодитися на нашу угоду.

- Так-так, чудово!

- Найголовніше, щойно гроші будуть в нас, ми повинні покинути місто, інакше в нас потім будуть проблеми.

- Ясно.

Дівчинка все ще плакала. Можна сказати тільки, що до неї тут ставляться явно не по-людськи.

- Де насіння?

- В надійному місці.

- Навіщо?

- Ти що, дурень? Не можна зберігати і товар, і заручника в одному місці!

Після цих слів Ніколь зрозуміла, що потрапила за адресою. Але кого ж викрали ці вбивці?

- Перевіримо цю справу, і треба буде залягти на дно.

- Ти думаєш, вийде?

- А як же, треба ховатися. З такими грошима краще не показуватися у великих містах.

- Ти серйозно думаєш, що зможеш відійти від справ?

Обидва чоловіки в голос засміялися, а Ніколь тим часом складала картину з отриманої інформації.

Їм відмовили в купівлі контрабандного товару, після чого спіймали доньку якоїсь людини і тепер вимагають, щоб в них купили товар.

Дівчинка весь час реве, іноді чути удари і крики «Заткнись!»

Висновок простий: це ті самі люди, що вбили королеву трентів, забрали насіння, а потім намагалися продати його в Раумі. Після того, як їм відмовили, вони викрали дівчинку... Матіса!

Вони вибрали ідеальний будинок, робочий район, де вночі всі сплять, та й вартові тут практично не з'являються. Зрозуміло, їх можуть побачити, та й поводяться вони не так, як люди, які намагаються ховатися, але це, швидше, нервозність.

Потрібно терміново розповісти про це Кортіні й Максверу, щоб вже за кілька годин будинок був взятий штурмом.

От тільки як розповісти їм? Зізнатися, що Ніколь вночі тренувалася, а потім, повертаючись, почула розмову бандитів?

- Ти збираєшся повертати дівчину?

- Ні, вона бачила нас. Щойно гроші будуть в мене, вб'ємо її.

Чорт... Вони збираються вбити Матіс!

- Час згадати, хто я насправді!