Вночі Ніколь покинула будинок через вікно. Вдень, у музичній кімнаті вона змогла вкрасти струну від рояля, поки Ретіна грала на скрипці.
Єдиний вихід за межі міста вночі - через стіну, тож, це ще й експеримент. Ворота, біля яких Ніколь билася з контрабандистами, в цей час охороняються найменше, ось там вона і зможе покинути місто.
На жаль, Ніколь фізично слабка, та й не може маленька дівчинка протистояти дорослій людині тільки за допомогою катани і магії. Але небезпека може чекати на кожному розі, а тому, потрібен вірний спосіб розправитися з ворогом.
Ось для цього Ніколь і поцупила струну від рояля, щоб зробити для себе нитку. Щоб маніпулювати нитками, не потрібно багато сил чи витривалості, достатньо просто правильно використовувати їх.
Ніколь покинула місто і знайшла собі невеличку галявину, щоб почати тренування.
Ніколь намотала нитку навколо рукояті катани і прив'язала її до своєї руки. У дівчинки недостатньо сили, щоб керувати катаною однією рукою, але вона вирішила, що, використовуючи нитку як утримувальний інструмент, сили має вистачити.
Рейд часто так робив, щоб керувати дворучним мечем, коли в нього не вистачало сил.
- Ну що ж, настав час!
Ніколь однією рукою підняла меч, завдяки струні від рояля катана не спадала. Дівчинка посміхнулася і зробила плавний змах по горизонталі. Раптом катана випала з рук, а нитка почала тиснути на руку.
- Чорт...
Манжети сорочки порвалися, а по нитці почала йти кров.
- Блін, що ж я наробила...
Ніколь поспішила зняти з себе нитку. Рана на руці глибока, йде кров. Щоб зупинити кровотечу, Ніколь приклала шматок тканини.
- Погано, що ж робити?
Ніколь не може використовувати цілющу магію, але їй потрібно приховати травму. Без сумнівів, якщо залишити все так, завтра вранці Кортіна і Фінія будуть злими.
- Обережність - це не про тебе!
- Хто тут?!
Ніколь обернулася, щоб знайти людину, яка заговорила з нею. Позаду стояла вона, біла як сніг на вершині гори.
Як завжди, самотня вродлива дівчина в дивній сукні та з милим обличчям. Вона більше нагадує загубленку, ніж найсильнішу істоту в світі.
- Ти!
- Дай сюди руку - я залікую рану, хоча я цього й не повинна робити!
- Що ти маєш на увазі?
- Треба залікувати твою рану, інакше вранці в тебе будуть проблеми. Що за дурниці?
Богиня взяла Ніколь за руку, а потім просто провела своєю рукою по рані. За секунду кров і сама рана зникли, наче їх і не було.
Вона не вимовляла заклинання, вона не відкривала магічне коло, вона не зробила нічого! Але при цьому заклинання зцілення практично моментально залікувало рани на руці Ніколь.
Приголомшлива сила!
- Що за травма!.. Жах, з тобою не засумуєш, постійно щось відбувається. Ти найдивніша людина в цьому світі.
- Дивна?
- Твоя душа все ще залишилася в цьому тілі, хоча твоє справжнє тіло померло вже давно. Тим не менш, ти не змінився, все намагаєшся бути таким же, як і раніше.
- Навіщо ти дозволила мені повернутися?
- Хм... це секрет!
Богиня тільки підморгнула, не даючи точної відповіді. Напевно, в неї є свої плани, не так само просто вона повернула Рейда в цей світ, нехай і в тіло дівчинки.
- Струни рояля занадто тверді для тебе, використовуй що-небудь м'якше!
- Як це?
- Занадто багато запитань, далі думай сам!
Її тон не подобався Ніколь, та й з якоїсь причини богиня зверталася до неї як до Рейда, а не як до Ніколь.
- Будь обережний з цього моменту Рейд Арбайн!
- Ні, це ж не правда!
- Хто знає. - знизала плечима богиня.
Арбайн... Прізвище давнього шляхетного роду, що до появи злого дракона вважалася наймогутнішою у світі. Вони не були шляхетними, але були багатими й сильними.
Коли Рейд став Героєм, він хотів знайти своїх батьків або хоча б дізнатися, що з ними сталося. Він так і не зміг знайти своїх батьків, але записи говорили про те, що його віддали в сирітський притулок під прізвищем Арбайн.
Богиня ще раз назвала Ніколь на ім'я, а потім зникла. Наче все це був страшний сон, і тільки рваний рукав нагадував про те, що поява богині була правдою.
- В будь-якому разі, доказів немає...
Рукав був розірваний і залитий кров'ю, залатати його вже не вийде, та й відіпрати кров із білої тканини практично неможливо.
Ніколь подивилася на сорочку. Якщо відрізати рукава по самий лікоть, вийде непогана сорочка з короткими рукавами.
Після цього дівчинка дістала з кишені клубок пряжі, який вже давно носила із собою. Тепер вона повторила свій трюк, але тільки з використанням м'якої вовняної нитки, а не жорсткої струни рояля.
Ніколь підняла катану однією рукою, нитка напружилася, але не тиснула на шкіру. Цього разу м'яка пряжа не могла нашкодити дівчинці.
- Треба спробувати.
Повільно відпрацьовувати удари однією рукою - тепер в Ніколь виходило це робити, хоча швидкість залишала бажати кращого. Все ж, працювати однією рукою набагато зручніше, ніж двома.
Щоправда, на п'ятнадцятому помаху нитка порвалася, і дівчинка тільки встигла зловити катану.
- Хм, а якщо так?
Ніколь намотала на руку ще одну вовняну нитку і посилила її магією інтерференції. Тренування тривало, і навіть на двадцятому помаху вовняна нитка не порвалася.
- Це вже великий прогрес! Навіть якщо мені треба використовувати магію.
Ніколь продовжувала тренуватися, вона могла махати катаною все швидше і швидше, роблячи плавні рухи однією рукою. Дівчинка так була рада, що зробила швидкий випад уперед, але спіткнулася об гілку і впала.
- Боляче...
Вона перевернулася на спину, на небі було багато зірок.
Рано вранці Ніколь вийшла з кімнати, щоб поснідати. Як завжди, на кухні на неї чекали Кортіна та Фінія.
- Ніколь, що в тебе з носом?
- З ліжка впала...
Ніс Ніколь був червоний, як в північного оленя з казки. Це все через забій під час тренування.
Далі
Розділ 62 - Медичний огляд.
З цього дня Ніколь продовжувала навчатися в академії і тренуватися за допомогою вовняних ниток. Всі студенти в класі визнали Ніколь слабкою домашньою дівчинкою після того, як її відправили до кабінету лікаря в перший день. - Це ж ви були в музичній кімнаті? - В музичній кімнаті? - Ну так, вчитель розповідав, що дві дівчинки там грали на скрипці. - Хах, та ми просто заходили туди подивитися на інструменти. Напевно, щоб привернути увагу інших дітей до музики, вчитель вирішив розповісти про Ретіну та Ніколь. В першому класі є обов'язкові уроки музики, але вони закінчуються тільки на роботі з нотами і співі, тож жодних проблем у Ніколь просто не буде. Зараз Ніколь займалася тим, що заплітала кілька вовняних ниток в одну. Їй просто набридло лагодити нитки, а тому, легше було зробити самій, ніж постійно красти у Фіні. До того ж, Ніколь довелося почати знову в'язати вечорами. Коли всі уроки зроблені, а покидати дім вже не можна, вона в'яже шарфи чи светри, щоб потім роздавати їх як подарунки, або просто носити самій. В Раумі всі схиблені на моді. Після того, як Кортіна прийшла в академію в шарфі, зв'язаному Марією, мода на в'язані речі пішла по місту новою хвилею. Саме з цієї причини Ніколь постійно намагалася в'язати, адже це не тільки розвиває навички роботи з нитками, а ще й дрібну моторику рук. До того ж, в'язаний шарф буде чудовим подарунком для вчителя чи подруги. - Ніколь, відкладай нитки, скоро прийдуть лікарі. - Що? Ніколь відклала нитки і подивилася на подругу. - Сьогодні ж день вимірювань. Ти що, забула? Приблизно один раз на півроку проходить медичний огляд, щоб лікарі могли оглянути дітей. Всі діти роздягалися в одній кімнаті, бо в класі немає навіть роздягальні, хоча це й не потрібно, адже їм всього по сім років. Ретіна вже знімала з себе сорочку, готуючись до приходу лікарів. - Ох, я й забула! Ніколь завжди слухала, що каже вчитель, але інколи інформація сама забувалася під час тренувань чи прогулянок. Ніколь закинула клубок ниток в свою сумку і почала роздягатися, як і всі. Трохи неприємно, коли на тебе дивляться, але нічого не поробиш. Ніколь одягнена в куртку, сорочку і спідницю, тож роздягнутися вона змогла практично за кілька хвилин. Це трохи напружувало малятко Ніколь, але все ж оточуючі - діти, так що хвилюватися практично не варто. - До речі, Ніколь, ти не забула про контрольну? - Контрольну?! - Так, письмо і математика. Так, контрольна має бути найближчим часом. Вона потрібна, щоб перевірити знання дітей. Ніколь не переймалася з цього приводу, оскільки давно вміла і писати, і рахувати. - Ніколь, ти така маленька... - Так, що тут сказати, не виросла! - знизала плечима дівчинка. Поруч із Ніколь стояла ще одна дівчинка, вона сиділа поруч із нею, але до цього моменту вони ніколи не спілкувалися. Вона була така ж гарна, як Ретіна, але водночас скромна, як Мішель. - Вибач, я забула, як тебе звати. - А, не переживай. Матіса Холтон. Мій батько голова торгового дому Холтон. - Ого! Великі угоди відбуваються в Раумі, тож не дивно, що в місті проживає так багато різних торговців або представників торгових домів. - Тобі не холодно? - Не турбуйся, до холоду я вже звикла. Вона простягнула Ніколь руку трохи зніяковіло, але Ніколь теж потиснула руку нової подруги. - Друзі? - Зрозуміло, я рада буду з тобою подружитися! Ретіна вочевидь хотіла опиратися новому знайомству Ніколь, але її невдоволення зруйнувала Кортіна, яка увірвалася в аудиторію. - Отже, діти, зараз сюди прийдуть лікарі, щоб перевірити вас. - А що вони перевірятимуть, вчителю Кортіно? - Просто оглянуть ваше тіло на наявність різних захворювань, а також виміряють зріст, вагу та об'єми тіла. Ніколь важко зітхнула. Як же їй не хотілося зустрічатися з лікарями!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!