Спеціальне нічне тренування.

Вночі Ніколь покинула будинок через вікно. Вдень, у музичній кімнаті вона змогла вкрасти струну від рояля, поки Ретіна грала на скрипці.

Єдиний вихід за межі міста вночі - через стіну, тож, це ще й експеримент. Ворота, біля яких Ніколь билася з контрабандистами, в цей час охороняються найменше, ось там вона і зможе покинути місто.

На жаль, Ніколь фізично слабка, та й не може маленька дівчинка протистояти дорослій людині тільки за допомогою катани і магії. Але небезпека може чекати на кожному розі, а тому, потрібен вірний спосіб розправитися з ворогом.

Ось для цього Ніколь і поцупила струну від рояля, щоб зробити для себе нитку. Щоб маніпулювати нитками, не потрібно багато сил чи витривалості, достатньо просто правильно використовувати їх.

Ніколь покинула місто і знайшла собі невеличку галявину, щоб почати тренування.

Ніколь намотала нитку навколо рукояті катани і прив'язала її до своєї руки. У дівчинки недостатньо сили, щоб керувати катаною однією рукою, але вона вирішила, що, використовуючи нитку як утримувальний інструмент, сили має вистачити.

Рейд часто так робив, щоб керувати дворучним мечем, коли в нього не вистачало сил.

- Ну що ж, настав час!

Ніколь однією рукою підняла меч, завдяки струні від рояля катана не спадала. Дівчинка посміхнулася і зробила плавний змах по горизонталі. Раптом катана випала з рук, а нитка почала тиснути на руку.

- Чорт...

Манжети сорочки порвалися, а по нитці почала йти кров.

- Блін, що ж я наробила...

Ніколь поспішила зняти з себе нитку. Рана на руці глибока, йде кров. Щоб зупинити кровотечу, Ніколь приклала шматок тканини.

- Погано, що ж робити?

Ніколь не може використовувати цілющу магію, але їй потрібно приховати травму. Без сумнівів, якщо залишити все так, завтра вранці Кортіна і Фінія будуть злими.

- Обережність - це не про тебе!

- Хто тут?!

Ніколь обернулася, щоб знайти людину, яка заговорила з нею. Позаду стояла вона, біла як сніг на вершині гори.

Як завжди, самотня вродлива дівчина в дивній сукні та з милим обличчям. Вона більше нагадує загубленку, ніж найсильнішу істоту в світі.

- Ти!

- Дай сюди руку - я залікую рану, хоча я цього й не повинна робити!

- Що ти маєш на увазі?

- Треба залікувати твою рану, інакше вранці в тебе будуть проблеми. Що за дурниці?

Богиня взяла Ніколь за руку, а потім просто провела своєю рукою по рані. За секунду кров і сама рана зникли, наче їх і не було.

Вона не вимовляла заклинання, вона не відкривала магічне коло, вона не зробила нічого! Але при цьому заклинання зцілення практично моментально залікувало рани на руці Ніколь.

Приголомшлива сила!

- Що за травма!.. Жах, з тобою не засумуєш, постійно щось відбувається. Ти найдивніша людина в цьому світі.

- Дивна?

- Твоя душа все ще залишилася в цьому тілі, хоча твоє справжнє тіло померло вже давно. Тим не менш, ти не змінився, все намагаєшся бути таким же, як і раніше.

- Навіщо ти дозволила мені повернутися?

- Хм... це секрет!

Богиня тільки підморгнула, не даючи точної відповіді. Напевно, в неї є свої плани, не так само просто вона повернула Рейда в цей світ, нехай і в тіло дівчинки.

- Струни рояля занадто тверді для тебе, використовуй що-небудь м'якше!

- Як це?

- Занадто багато запитань, далі думай сам!

Її тон не подобався Ніколь, та й з якоїсь причини богиня зверталася до неї як до Рейда, а не як до Ніколь.

- Будь обережний з цього моменту Рейд Арбайн!

- Ні, це ж не правда!

- Хто знає. - знизала плечима богиня.

Арбайн... Прізвище давнього шляхетного роду, що до появи злого дракона вважалася наймогутнішою у світі. Вони не були шляхетними, але були багатими й сильними.

Коли Рейд став Героєм, він хотів знайти своїх батьків або хоча б дізнатися, що з ними сталося. Він так і не зміг знайти своїх батьків, але записи говорили про те, що його віддали в сирітський притулок під прізвищем Арбайн.

Богиня ще раз назвала Ніколь на ім'я, а потім зникла. Наче все це був страшний сон, і тільки рваний рукав нагадував про те, що поява богині була правдою.

- В будь-якому разі, доказів немає...

Рукав був розірваний і залитий кров'ю, залатати його вже не вийде, та й відіпрати кров із білої тканини практично неможливо.

Ніколь подивилася на сорочку. Якщо відрізати рукава по самий лікоть, вийде непогана сорочка з короткими рукавами.

Після цього дівчинка дістала з кишені клубок пряжі, який вже давно носила із собою. Тепер вона повторила свій трюк, але тільки з використанням м'якої вовняної нитки, а не жорсткої струни рояля.

Ніколь підняла катану однією рукою, нитка напружилася, але не тиснула на шкіру. Цього разу м'яка пряжа не могла нашкодити дівчинці.

- Треба спробувати.

Повільно відпрацьовувати удари однією рукою - тепер в Ніколь виходило це робити, хоча швидкість залишала бажати кращого. Все ж, працювати однією рукою набагато зручніше, ніж двома.

Щоправда, на п'ятнадцятому помаху нитка порвалася, і дівчинка тільки встигла зловити катану.

- Хм, а якщо так?

Ніколь намотала на руку ще одну вовняну нитку і посилила її магією інтерференції. Тренування тривало, і навіть на двадцятому помаху вовняна нитка не порвалася.

- Це вже великий прогрес! Навіть якщо мені треба використовувати магію.

Ніколь продовжувала тренуватися, вона могла махати катаною все швидше і швидше, роблячи плавні рухи однією рукою. Дівчинка так була рада, що зробила швидкий випад уперед, але спіткнулася об гілку і впала.

- Боляче...

Вона перевернулася на спину, на небі було багато зірок.

Рано вранці Ніколь вийшла з кімнати, щоб поснідати. Як завжди, на кухні на неї чекали Кортіна та Фінія.

- Ніколь, що в тебе з носом?

- З ліжка впала...

Ніс Ніколь був червоний, як в північного оленя з казки. Це все через забій під час тренування.