Відвідування дитячого будинку.

- Привіт, я прийшов провідати тебе.

Був ранній ранок, коли перші промені сонця тільки проникають через маленьке вікно в їдальню. Сумна Кортіна сиділа за звичним столиком і повільно розрізала стейк.

- Дай мені сюди ножик, я тобі допоможу.

Гадорус відібрав у дівчини ножик, але не тільки, щоб допомогти їй. Нехай він і майстер захисту, але від точного удару Кортіни буде складно захиститися навіть йому.

- Умгургу, - Кортіна дожувала шматок стейка і проковтнула його, - якщо хочеш, можеш допомогти, руки щось останнім часом зовсім не слухаються.

- Напевно, я навіть знаю чому вони тебе не слухаються!

Життя Героїв било ключем - їм доводилося ділитися своїм досвідом, тренувати підростаюче покоління, вбивати монстрів біля міст і займатися ще сотнею різних справ. Вони, так само як інші, приходили втомленими додому, так само мріяли про вільний день або просто про невеликий відпочинок.

Тільки в такі моменти вранці, снідаючи, вони могли почуватися трохи іншими, але останнім часом Кортіна була не в дусі, а Рейд пив.

Від чого ж сумувала ця мила дівчина-кішка? Вона розуміла, навіщо саме Рейд приходив до неї того ранку, хоч і не встигла почути заповітну фразу. Просто, все це здалося їй якось гордовитим.

Навіть після того, як Марія і Ріель поїхали в своє село, Кортіна часто з нею листувалася.

Особливо часто дівчина-кішка перечитувала лист, в якому Марія розповідала, як Ріель зробив їй пропозицію руки і серця...

Ріель запросив на нічну прогулянку Марію, вони просто гуляли містом, а потім підійшли до міської церкви. Коли місяць освітив площу перед церквою, Ріель став на коліно і подарував Марії обручку... Ех, як романтично!

А що зробив Рейд? Кортіна його так любить, але це точно не було схоже на пропозицію руки і серця.

Він просто прийшов рано вранці до їдальні, і тим самим хотів зізнатися у своєму коханні. «Це не кохання, це егоїзм!» - так думала дівчина-кішка.

- Думаю, що ти й сам все розумієш, не такого я очікувала... От і злюся!

- Ну, Рейд просто не завжди може зрозуміти, що саме ти чекаєш від нього.

Гадорус по-батьківськи погладив Кортіну по голові, знаючи, наскільки страждає Рейд без своєї коханої, він просто зобов'язаний їх помирити. Він завжди був для Кортіни і Рейда чимось більшим, ніж другом. Старший брат або навіть прийомний батько.

Рейд завжди був трохи дивним. Він ніколи не думав про романтику чи компліменти, тому його й не любили дівчата. Рейд був по-своєму прекрасною людиною, але не такою популярною як Ріель.

Ба більше, його завжди боялися, адже він був не лицарем, а вбивцею.

Насправді багатьом дівчатам подобався Рейд, але через свій уїдливий характер, практично ніхто, крім Кортіни, не міг із ним розмовляти. Він занадто прив'язався до неї, щоб ось так просто забути її після першої невдачі.

- Наш Рейд і справді трохи дивний, але ти й сама про це маєш знати.

- Вірно!

- Ось і домовилися.

Гадорус простягнув Кортіні аркуш паперу.

- Що це? - вона витерла руки серветкою і подивилася на аркуш. - Перевірка дитячого будинку?

- Завдання спочатку спрямоване на новачків, але я подумав, що вам із Рейдом воно підійде.

- Нам? Тобто, ми з ним на одне завдання?

В голові Кортіна відразу уявила їхню прогулянку. Ніч, зірки, і тільки вони вдвох ідуть в бік дитячого будинку, щоб провести час із дітьми.

Вона продовжувала показувати свою серйозність, але десь всередині вже давно пробачила Рейда і була готова дати йому другий шанс.

- Непогане завдання, так?

- Думаєш?

- Більш ніж впевнений! Просто прогулянка для вас двох. Думаю, що поговорити вас зараз потрібно!

- О так! Діти теж будуть щасливі!

- Ха?!

- Дітки будуть раді побачити справжніх Героїв, та й ми купимо що-небудь солодке для цих маленьких і прекрасних дітей.

- А, так! Вірно.

Кортіна перебуває в особливому списку серед всіх шести Героїв. Вона не така сильна як Ріель або Гадорус. Вона не така гарна як Марія, і не така колюча як Рейд. Вона навіть не може використовувати магію як Максвер, але завдяки своїй доброті вона найулюбленіший герой всіх дітей і навіть дорослих.

Дівчина підстрибнула зі стільця і помчала з їдальні.

- Заплати за мій сніданок, Гадорус!

- Ех... - гном поліз в кишеню за парою монет, щоб розрахуватися з офіціанткою.

***

Притулок розташовувався у старій відновленій церкві, в якій молоді монашки та кілька священиків проживали разом із дітьми. Огляд потрібен тільки для того, щоб зрозуміти, що гроші, які виділяє король, ідуть саме на дітей.

Кортіна голосно сміялася, дивлячись на групу дітей, що мчала зустрічати їх. Останнім часом вона рідко бувала доброю, але дитячий сміх повернув їй ці прекрасні почуття.

- Сьогодні до нас завітали самі Герої! Великі Рейд і Кортіна, ласкаво просимо до нашого скромного притулку.

- Велике спасибі!

Монашки зустрічали гостей, а діти бігли до них, щоб обійняти героїв. Кортіна не була проти таких міцних обіймів і дитячого сміху, що тут казати. Це були просто діти.

- Заходьте, скоро в нас буде обід. Ми не багаті, але з радістю пригостимо і вас.

- Ох, дуже дякуємо!

Діти стрибали та сміялися, граючись із дівчиною-кішкою. Найбільше їх цікавили її вуха і хвіст.

- Давайте я вам допоможу. - Кортіна пішла до монашок, щоб допомогти їм із приготуванням обіду.

- Почекай, Тіно! Ти хочеш залишити мене тут одного?

- Думаю, що з групою дітей ти впораєшся.

- Е-хе-хе-хе!

Кортіна тільки вильнула хвостом і попрямувала до притулку, а Рейд залишився один з всіма дітьми. Смуток кудись пішов, і тепер в ньому з'явився тільки азарт.

Життя знову почало набувати фарб.

Раптом Рейд кудись зник, і всі діти почали озиратися на всі боки, щоб знайти його.

- Ну, спіймайте мене.

Рейд виглянув з-за одного дерева, а вже за п'ять секунд з-за зовсім іншого. Діти кинулися в погоню, щоб наздогнати невловимого Героя.

Коли Кортіна підійшла до дверей церкви, десь вдалині почулися крики Рейда.

- Не переживай! Якщо ти помреш, ми поховаємо тебе з всіма почестями!

Дівчина-кішка крикнула йому ці слова і зі сміхом увійшла всередину. В невеличкій їдальні монашки та дівчинка-ельф намагалися приготувати бутерброди з яйцем і салат з овочів.

- О, пані Герой, ми самі.

- Ні, давайте я допоможу вам, не переживайте. Як тебе звати, дитино?

- Фінія. - зніяковіло відповіла ельфійка.

- Ходімо, помиємо овочі!

- Ходімо!

Фінія взяла в руки кілька великих помідорів, а Кортіна взяла решту овочів. Після чого вони разом вирушили до колодязя мити овочі.