Наступного ранку Рейд купив найдорожчу каблучку, найкращий букет квітів і попрямував до готелю. Всю ніч він думав і зрозумів, що кохає тільки одну-єдину дівчину на цьому світі - Кортіну!
Рано вранці, коли всі відвідувачі місцевого готелю снідали, Рейд увійшов туди при параді і з великим букетом квітів.
Як завжди, дівчина-кішка сиділа в найдальшому кутку за столиком і снідала парою яєць і свіжим хлібом. Також вона купувала молоко і місцеві вафлі.
Гадорус сидів за сусіднім столиком і першим помітив Рейда, що прямував до Кортіни, не озираючись на всі боки.
Дівчина мала дуже поганий вигляд, в неї явно щось сталося. В такі моменти її краще не чіпати, але Рейд прийшов із великим букетом просто до її столу.
- Тіна я...
Рейд раптом замовк, коли Кортіна перевела на нього свій погляд. Її втомлене обличчя говорило про те, що вона зайнята черговими роздумами, а потім їхні очі зустрілися.
Спочатку вона подивилася йому в очі. Потім на його ошатний костюм, які вбивці ніколи не носять, та й сам Рейд більше надавав перевагу сорочці зі штанами, аніж теплим штанам і кофті з капюшоном.
Потім їй на очі потрапив букет, кішка посміхнулася, але потім до неї повернулося її жорстоке задумливе обличчя. Вона взяла серветку і витерла свій рот, ніби вже закінчує снідати, хоча більша частина порції ще залишалася на тарілці.
Після цього вона встала, мило посміхнулася, але гнів переповнював її.
- Ах, ти!
Тільки завдяки своїм розвиненим навичкам, Рейд встиг перехопити кулак кішки, що летів йому в обличчя. Вони ніколи не була сильним бійцем, але зараз намагалася бити по-справжньому, без жартів.
- По-моєму, ти прийшов не за адресою!
Вона різко відсмикнула свій кулак, а потім ногою вдарила Рейда прямо в обличчя. Квіти впали на підлогу, а потім і сам Рейд за ними. Він отримав удар по обличчю від дівчини, яку любив...
- Гадорус, заплати, будь ласка, за мій сніданок.
- Добре, милочко!
Кортіна попрямувала в бік виходу з готелю, Рейд проводжав її поглядом до самого виходу. До самого вечора її більше ніхто не бачив.
- Вона мене ненавидить...
Гадорус заперечно похитав головою, ніби натякаючи, що справа не в цьому.
- Ти просто не розумієш, що саме сталося.
Рейд і справді не розумів. В його серце закралася тільки одна думка. Та єдина, яку він любив всім серцем, зрадила його, не давши сказати навіть пари слів.
Залишивши пом'яті квіти в їдальні, Рейд зняв номер в готелі й зачинився в кімнаті...
***
З того дня Рейд дуже змінився. Вдень він поводився як зазвичай, і навіть почав навчати авантюристів на прохання Гадоруса, але щовечора, приходячи в готель, він купував кілька пляшок вина і піднімався до себе в кімнату.
- Коли справи доходять до дівчат, все найкраще дістається цьому виродку Ріелю!
- Тобі треба вибирати слова!
Гадорус сидів у кімнаті Рейда, дивлячись на те, як молодий хлопець спивається. Йому було шкода, але після тієї розмови вони так і не поговорили з Кортіною, що приводило Рейда в ще більший смуток.
- Багаті люди світу мають померти!
- Тобі краще не говорити таке за межами кімнати, інші можуть неправильно тебе зрозуміти.
- Та мені на них начхати!
Рейд кинув порожню пляшку в Гадоруса, гном її швидко схопив, а потім акуратно поставив поруч із кріслом, на якому сидів, до сотні таких самих кинутих в нього пляшок за найближчий тиждень.
Гадорус відрізав шматок м'яса і простягнув його Рейду, але хлопець тільки відмахнувся.
- Ти повинен знову стати людиною! Ти воїн, як ти себе ведеш?!
- Та мені плювати, я просто людина без серця! Навіщо мені жити?
- Як мінімум, щоб знову допомагати нещасним людям!
- Тіна мене не любить, інші теж мене не люблять. Навіщо мені допомагати іншим, якщо після цього я знову залишаюся наодинці з пляшкою?
- Вставай, п'янь, ти маєш вирушити на завдання і згадати, що таке бути Героєм!
Гадорус голосно кричав і стукав своїми великими кулаками по Рейду. В гномів багато сили, тож удари віддавалися болем по всьому тілу. Після того, як гном добряче побив хлопця, він простягнув йому аркуш паперу.
- Що це за гидота?
- Твій обов'язок. Це ж ти вмовив людей перевозити сюди дитячі будинки! Тепер будь добрий наглядати за ними.
Рейд подивився на аркуш, голова боліла від вина й ударів гнома. Сяк-так розібравши почерк, Рейд зрозумів, що за завдання на нього чекає.
- Відвідування дитячих будинків?
- Спочатку цією роботою мали займатися чиновники, але оскільки вони зайняті, то вирушиш ти.
- Це ж завдання для авантюристів-початківців! Чому я?
- Ти сам вирішив, що дітям тут буде краще! Так вони зможуть знайти собі нові сім'ї чи вже забув?
- Капості злого дракона!
- Так, після того як армія була розбита, дитячі будинки переповнилися сиротами. Завдяки освоєнню північних земель частина дітей знайшла свої домівки, але чиновників все одно не вистачає на огляди всіх дитячих будинків.
Коли північні міста впали, разом із ними померли не лише аристократи та жителі, а й управлінці та чиновники. Це спричинило хаос. Землі можна відновити, а ось нових чиновників доведеться навчати набагато довше, ніж будувати будинки чи орати землю.
Щоб відновити країни, Рейд і Марія попросили церкву перенести частину дитячих будинків на північ, тим самим давши змогу дітям знайти нові сім'ї.
Щоправда, кількість дітей в дитячих будинках все одно перевищує допустимі норми. До того ж, чиновники не встигають проводити щомісячні перевірки таких закладів, тож доводиться заручатися допомогою авантюристів і героїв.
- Я вирушу разом із Тіною, там ми зможемо поговорити і вирішити всі питання.
- АГОВ?!
- Що не так? Ти ж сам сказав, що мені треба повернутися до життя.
Рейд наче заново набув інтересу до життя. Він викинув у вікно ще не допиту пляшку вина і подивився на себе в дзеркало.
- Ну й алкаш!
Неголене обличчя, мішки під очима і рваний одяг. І ця людина називає себе героєм?!
Далі
Розділ 48 - Відвідування дитячого будинку.
- Привіт, я прийшов провідати тебе. Був ранній ранок, коли перші промені сонця тільки проникають через маленьке вікно в їдальню. Сумна Кортіна сиділа за звичним столиком і повільно розрізала стейк. - Дай мені сюди ножик, я тобі допоможу. Гадорус відібрав у дівчини ножик, але не тільки, щоб допомогти їй. Нехай він і майстер захисту, але від точного удару Кортіни буде складно захиститися навіть йому. - Умгургу, - Кортіна дожувала шматок стейка і проковтнула його, - якщо хочеш, можеш допомогти, руки щось останнім часом зовсім не слухаються. - Напевно, я навіть знаю чому вони тебе не слухаються! Життя Героїв било ключем - їм доводилося ділитися своїм досвідом, тренувати підростаюче покоління, вбивати монстрів біля міст і займатися ще сотнею різних справ. Вони, так само як інші, приходили втомленими додому, так само мріяли про вільний день або просто про невеликий відпочинок. Тільки в такі моменти вранці, снідаючи, вони могли почуватися трохи іншими, але останнім часом Кортіна була не в дусі, а Рейд пив. Від чого ж сумувала ця мила дівчина-кішка? Вона розуміла, навіщо саме Рейд приходив до неї того ранку, хоч і не встигла почути заповітну фразу. Просто, все це здалося їй якось гордовитим. Навіть після того, як Марія і Ріель поїхали в своє село, Кортіна часто з нею листувалася. Особливо часто дівчина-кішка перечитувала лист, в якому Марія розповідала, як Ріель зробив їй пропозицію руки і серця... Ріель запросив на нічну прогулянку Марію, вони просто гуляли містом, а потім підійшли до міської церкви. Коли місяць освітив площу перед церквою, Ріель став на коліно і подарував Марії обручку... Ех, як романтично! А що зробив Рейд? Кортіна його так любить, але це точно не було схоже на пропозицію руки і серця. Він просто прийшов рано вранці до їдальні, і тим самим хотів зізнатися у своєму коханні. «Це не кохання, це егоїзм!» - так думала дівчина-кішка. - Думаю, що ти й сам все розумієш, не такого я очікувала... От і злюся! - Ну, Рейд просто не завжди може зрозуміти, що саме ти чекаєш від нього. Гадорус по-батьківськи погладив Кортіну по голові, знаючи, наскільки страждає Рейд без своєї коханої, він просто зобов'язаний їх помирити. Він завжди був для Кортіни і Рейда чимось більшим, ніж другом. Старший брат або навіть прийомний батько. Рейд завжди був трохи дивним. Він ніколи не думав про романтику чи компліменти, тому його й не любили дівчата. Рейд був по-своєму прекрасною людиною, але не такою популярною як Ріель. Ба більше, його завжди боялися, адже він був не лицарем, а вбивцею. Насправді багатьом дівчатам подобався Рейд, але через свій уїдливий характер, практично ніхто, крім Кортіни, не міг із ним розмовляти. Він занадто прив'язався до неї, щоб ось так просто забути її після першої невдачі. - Наш Рейд і справді трохи дивний, але ти й сама про це маєш знати. - Вірно! - Ось і домовилися. Гадорус простягнув Кортіні аркуш паперу. - Що це? - вона витерла руки серветкою і подивилася на аркуш. - Перевірка дитячого будинку? - Завдання спочатку спрямоване на новачків, але я подумав, що вам із Рейдом воно підійде. - Нам? Тобто, ми з ним на одне завдання? В голові Кортіна відразу уявила їхню прогулянку. Ніч, зірки, і тільки вони вдвох ідуть в бік дитячого будинку, щоб провести час із дітьми. Вона продовжувала показувати свою серйозність, але десь всередині вже давно пробачила Рейда і була готова дати йому другий шанс. - Непогане завдання, так? - Думаєш? - Більш ніж впевнений! Просто прогулянка для вас двох. Думаю, що поговорити вас зараз потрібно! - О так! Діти теж будуть щасливі! - Ха?! - Дітки будуть раді побачити справжніх Героїв, та й ми купимо що-небудь солодке для цих маленьких і прекрасних дітей. - А, так! Вірно. Кортіна перебуває в особливому списку серед всіх шести Героїв. Вона не така сильна як Ріель або Гадорус. Вона не така гарна як Марія, і не така колюча як Рейд. Вона навіть не може використовувати магію як Максвер, але завдяки своїй доброті вона найулюбленіший герой всіх дітей і навіть дорослих. Дівчина підстрибнула зі стільця і помчала з їдальні. - Заплати за мій сніданок, Гадорус! - Ех... - гном поліз в кишеню за парою монет, щоб розрахуватися з офіціанткою. *** Притулок розташовувався у старій відновленій церкві, в якій молоді монашки та кілька священиків проживали разом із дітьми. Огляд потрібен тільки для того, щоб зрозуміти, що гроші, які виділяє король, ідуть саме на дітей. Кортіна голосно сміялася, дивлячись на групу дітей, що мчала зустрічати їх. Останнім часом вона рідко бувала доброю, але дитячий сміх повернув їй ці прекрасні почуття. - Сьогодні до нас завітали самі Герої! Великі Рейд і Кортіна, ласкаво просимо до нашого скромного притулку. - Велике спасибі! Монашки зустрічали гостей, а діти бігли до них, щоб обійняти героїв. Кортіна не була проти таких міцних обіймів і дитячого сміху, що тут казати. Це були просто діти. - Заходьте, скоро в нас буде обід. Ми не багаті, але з радістю пригостимо і вас. - Ох, дуже дякуємо! Діти стрибали та сміялися, граючись із дівчиною-кішкою. Найбільше їх цікавили її вуха і хвіст. - Давайте я вам допоможу. - Кортіна пішла до монашок, щоб допомогти їм із приготуванням обіду. - Почекай, Тіно! Ти хочеш залишити мене тут одного? - Думаю, що з групою дітей ти впораєшся. - Е-хе-хе-хе! Кортіна тільки вильнула хвостом і попрямувала до притулку, а Рейд залишився один з всіма дітьми. Смуток кудись пішов, і тепер в ньому з'явився тільки азарт. Життя знову почало набувати фарб. Раптом Рейд кудись зник, і всі діти почали озиратися на всі боки, щоб знайти його. - Ну, спіймайте мене. Рейд виглянув з-за одного дерева, а вже за п'ять секунд з-за зовсім іншого. Діти кинулися в погоню, щоб наздогнати невловимого Героя. Коли Кортіна підійшла до дверей церкви, десь вдалині почулися крики Рейда. - Не переживай! Якщо ти помреш, ми поховаємо тебе з всіма почестями! Дівчина-кішка крикнула йому ці слова і зі сміхом увійшла всередину. В невеличкій їдальні монашки та дівчинка-ельф намагалися приготувати бутерброди з яйцем і салат з овочів. - О, пані Герой, ми самі. - Ні, давайте я допоможу вам, не переживайте. Як тебе звати, дитино? - Фінія. - зніяковіло відповіла ельфійка. - Ходімо, помиємо овочі! - Ходімо! Фінія взяла в руки кілька великих помідорів, а Кортіна взяла решту овочів. Після чого вони разом вирушили до колодязя мити овочі.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!