Після перемоги над злим драконом Герої швидко стали національними рятівниками світу. Тепер вони були такими ж знаменитими як королі або аристократи, що знатно докучало справжнім дворянам.
Хоча, більшість дворян теж були найманцями, що отримали свої титули за допомогу королям. Ось тільки покоління змінювали покоління, і більша частина аристократів забула про своє коріння.
Спочатку герої намагалися вступити в політику і стати кимось більшим. Але їм всім це швидко набридло, вони не були політиками чи дворянами, що обожнювали проводити час на балах чи нарадах.
Герої вирішили, що зараз відновлення північних міст куди важливіше, ніж політика. Тож всі Герої вирішили вирушити на північ, крім Максвера - він повернувся до себе в країну і став королем.
Також на півночі, в невеликому вцілілому селі знайшовся живий син короля, навколо якого швидко зібралися старі аристократи і почали виховувати з нього майбутнього монарха держави.
Марія стала працювати в церкві, Гадорус відкрив майстерню, а Ріель став лордом невеликого міста.
У всьому цьому світі тільки Кортіна і Рейд не знали, куди їм піти.
- Ти знаєш, я думаю, що мені час піти у відставку.
- Що ти таке кажеш? Ти ж ще такий молодий!
- Чому ти відразу думаєш про вік?
Рейд сидів в будівлі авантюристів нового північного міста, де Гадорус відкрив свою майстерню. Також цього гнома попросили стати тимчасовим директором гільдії авантюристів, і він охоче погодився.
Зараз Гадорус вмовляв Рейда трохи потренувати його хлопців у полюванні на монстрів. Гном поставив кухоль із пивом перед хлопцем, Рейд ще зовсім юний, йому трохи більше двадцяти років, але вже зараз його можна назвати великим воїном. Без нього вони б не змогли вбити дракона.
- Малюк, останнім часом в нас проблеми з тролями, і я хотів би, щоб ти навчив моїх хлопців вбивати цих верзил.
- Але тролі ж небезпечні для недосвідченого авантюриста.
- Ось тому, я і хочу, щоб ТИ поділився з ними своїм досвідом. Покажи їм, як вбивати троля одним точним ударом, а потім мої хлопці зможуть вбивати їх пачками!
Коли Рейд спустошив свій кухоль, Гадорус підлив у нього ще пива. В свій же келих, який був більшим, ніж кухоль Рейда, він налив віскі.
«Віскі набагато смачніше за це вершкове пиво» - подумав Рейд і спробував забрати келих друга. Ось тільки гном був майстром оборони, і він швидко вихопив своє пійло з рук Рейда.
- Це для татка!
- Але віскі ж не продають в магазинах!
- Спецдоставка від старого друга - напій орла!
- Поділися!
Ігноруючи скарги Рейда, Гадорус підняв келих і практично залпом осушив його. Поставивши порожню посудину на стіл, гном із насолодою хрюкнув.
- Ох, смакота, шкода мало було.
- Ти не поділився!
- Ну й добре, пий своє вершкове пиво! Найкраще в місті! Для тебе замовляв!
Рейд зробив скривджене обличчя, але гном тільки розсміявся.
- Так, наша Кортіна і справді на тебе вплинула!
- Ні! Я все такий самий.
- Ні, мужик, ти став м'якшим і не таким озлобленим на весь світ.
Рейд вже намагався навчати когось із учнів, але щоразу на нього чекав провал. Він не міг навчати інших людей, занадто багато від них вимагав, і кожен його учень йшов від нього через кілька тижнів.
Він не був злим або прискіпливим, просто суворе життя навчило його тренуватися до втрати пульсу або готуватися до смерті. За двадцять років, не рахуючи Героїв, він ніколи не заводив знайомств, якщо не брати до уваги роботу.
Рейд може піти на пенсію вже зараз. Кожна держава зобов'язалася виплачувати гроші всім Героям протягом найближчих тридцяти років за перемогу над злим драконом. Тож, грошей Рейд не потребував.
До того ж, хоча дракон і згорів, від нього залишилися деякі частини. Самі частини дракона цінуються на будь-якому ринку. За них готові платити шалені гроші, тільки щоб роздобути кістку або кіготь.
Багато держав обіцяли багатство, владу і будь-які запити, тільки якщо Герої продадуть їм всі останки злого дракона, але Герої вирішили інакше.
Вони порівну поділили останки дракона, і кожен Герой сховав свою частину десь в особливому місці. Так вони вирішили, але не для того, щоб кожен герой доручив порівну або зміг нажитися більше, а для того, щоб зупинити когось із Героїв, якщо він перейде на бік зла.
Меч або кинджал, створений з кістки дракона, буде набагато сильнішим за будь-яку зброю, викувану з металу.
Рейд намагався згадати всіх людей, з якими колись спілкувався. От тільки щоразу перед собою він бачив усміхнене обличчя Кортіни. Милої дівчини-кішки, що завжди ставилася до нього як до друга попри його колючість.
Вона завжди була до нього добра, навіть коли Рейд був не в дусі. Хоч вона й не така сильна, як інші герої, вона добра і по-своєму ласкава. Вона була йому як сестра, якої в Рейда ніколи не було.
- Я подумаю над твоєю пропозицією, Гадорус!
Рейд встав і вийшов із кімнати. Схоже, в нього з'явилися термінові справи!
Далі
Розділ 47 - Безмовна відмова.
Наступного ранку Рейд купив найдорожчу каблучку, найкращий букет квітів і попрямував до готелю. Всю ніч він думав і зрозумів, що кохає тільки одну-єдину дівчину на цьому світі - Кортіну! Рано вранці, коли всі відвідувачі місцевого готелю снідали, Рейд увійшов туди при параді і з великим букетом квітів. Як завжди, дівчина-кішка сиділа в найдальшому кутку за столиком і снідала парою яєць і свіжим хлібом. Також вона купувала молоко і місцеві вафлі. Гадорус сидів за сусіднім столиком і першим помітив Рейда, що прямував до Кортіни, не озираючись на всі боки. Дівчина мала дуже поганий вигляд, в неї явно щось сталося. В такі моменти її краще не чіпати, але Рейд прийшов із великим букетом просто до її столу. - Тіна я... Рейд раптом замовк, коли Кортіна перевела на нього свій погляд. Її втомлене обличчя говорило про те, що вона зайнята черговими роздумами, а потім їхні очі зустрілися. Спочатку вона подивилася йому в очі. Потім на його ошатний костюм, які вбивці ніколи не носять, та й сам Рейд більше надавав перевагу сорочці зі штанами, аніж теплим штанам і кофті з капюшоном. Потім їй на очі потрапив букет, кішка посміхнулася, але потім до неї повернулося її жорстоке задумливе обличчя. Вона взяла серветку і витерла свій рот, ніби вже закінчує снідати, хоча більша частина порції ще залишалася на тарілці. Після цього вона встала, мило посміхнулася, але гнів переповнював її. - Ах, ти! Тільки завдяки своїм розвиненим навичкам, Рейд встиг перехопити кулак кішки, що летів йому в обличчя. Вони ніколи не була сильним бійцем, але зараз намагалася бити по-справжньому, без жартів. - По-моєму, ти прийшов не за адресою! Вона різко відсмикнула свій кулак, а потім ногою вдарила Рейда прямо в обличчя. Квіти впали на підлогу, а потім і сам Рейд за ними. Він отримав удар по обличчю від дівчини, яку любив... - Гадорус, заплати, будь ласка, за мій сніданок. - Добре, милочко! Кортіна попрямувала в бік виходу з готелю, Рейд проводжав її поглядом до самого виходу. До самого вечора її більше ніхто не бачив. - Вона мене ненавидить... Гадорус заперечно похитав головою, ніби натякаючи, що справа не в цьому. - Ти просто не розумієш, що саме сталося. Рейд і справді не розумів. В його серце закралася тільки одна думка. Та єдина, яку він любив всім серцем, зрадила його, не давши сказати навіть пари слів. Залишивши пом'яті квіти в їдальні, Рейд зняв номер в готелі й зачинився в кімнаті... *** З того дня Рейд дуже змінився. Вдень він поводився як зазвичай, і навіть почав навчати авантюристів на прохання Гадоруса, але щовечора, приходячи в готель, він купував кілька пляшок вина і піднімався до себе в кімнату. - Коли справи доходять до дівчат, все найкраще дістається цьому виродку Ріелю! - Тобі треба вибирати слова! Гадорус сидів у кімнаті Рейда, дивлячись на те, як молодий хлопець спивається. Йому було шкода, але після тієї розмови вони так і не поговорили з Кортіною, що приводило Рейда в ще більший смуток. - Багаті люди світу мають померти! - Тобі краще не говорити таке за межами кімнати, інші можуть неправильно тебе зрозуміти. - Та мені на них начхати! Рейд кинув порожню пляшку в Гадоруса, гном її швидко схопив, а потім акуратно поставив поруч із кріслом, на якому сидів, до сотні таких самих кинутих в нього пляшок за найближчий тиждень. Гадорус відрізав шматок м'яса і простягнув його Рейду, але хлопець тільки відмахнувся. - Ти повинен знову стати людиною! Ти воїн, як ти себе ведеш?! - Та мені плювати, я просто людина без серця! Навіщо мені жити? - Як мінімум, щоб знову допомагати нещасним людям! - Тіна мене не любить, інші теж мене не люблять. Навіщо мені допомагати іншим, якщо після цього я знову залишаюся наодинці з пляшкою? - Вставай, п'янь, ти маєш вирушити на завдання і згадати, що таке бути Героєм! Гадорус голосно кричав і стукав своїми великими кулаками по Рейду. В гномів багато сили, тож удари віддавалися болем по всьому тілу. Після того, як гном добряче побив хлопця, він простягнув йому аркуш паперу. - Що це за гидота? - Твій обов'язок. Це ж ти вмовив людей перевозити сюди дитячі будинки! Тепер будь добрий наглядати за ними. Рейд подивився на аркуш, голова боліла від вина й ударів гнома. Сяк-так розібравши почерк, Рейд зрозумів, що за завдання на нього чекає. - Відвідування дитячих будинків? - Спочатку цією роботою мали займатися чиновники, але оскільки вони зайняті, то вирушиш ти. - Це ж завдання для авантюристів-початківців! Чому я? - Ти сам вирішив, що дітям тут буде краще! Так вони зможуть знайти собі нові сім'ї чи вже забув? - Капості злого дракона! - Так, після того як армія була розбита, дитячі будинки переповнилися сиротами. Завдяки освоєнню північних земель частина дітей знайшла свої домівки, але чиновників все одно не вистачає на огляди всіх дитячих будинків. Коли північні міста впали, разом із ними померли не лише аристократи та жителі, а й управлінці та чиновники. Це спричинило хаос. Землі можна відновити, а ось нових чиновників доведеться навчати набагато довше, ніж будувати будинки чи орати землю. Щоб відновити країни, Рейд і Марія попросили церкву перенести частину дитячих будинків на північ, тим самим давши змогу дітям знайти нові сім'ї. Щоправда, кількість дітей в дитячих будинках все одно перевищує допустимі норми. До того ж, чиновники не встигають проводити щомісячні перевірки таких закладів, тож доводиться заручатися допомогою авантюристів і героїв. - Я вирушу разом із Тіною, там ми зможемо поговорити і вирішити всі питання. - АГОВ?! - Що не так? Ти ж сам сказав, що мені треба повернутися до життя. Рейд наче заново набув інтересу до життя. Він викинув у вікно ще не допиту пляшку вина і подивився на себе в дзеркало. - Ну й алкаш! Неголене обличчя, мішки під очима і рваний одяг. І ця людина називає себе героєм?!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!