Закинути шнурок на міцну гілку і закріпити її. Оскільки сили дитини недостатньо, щоб підняти вбитого штурмовика, доводиться використовувати вагу каміння. Піднявши величезну тушу на гілку і прив'язавши її за задні ноги, Ніколь береться за оброблення.
Спочатку потрібно розрізати артерію на нозі, а потім і на шиї, щоб вся кров вибігла з тіла. В цей час Мішель сидить на дереві й озирається на всі боки - запах свіжої крові може привабити й інших монстрів.
Коли Рейд помирав, він бачив всі свої внутрішні органи, і зараз, розрізаючи штурмовика, він розумів, що не сильно відрізняється від цього монстра.
Розділивши монстра на ті частини, що можна з'їсти, і на ті, що непридатні до вживання в їжу людини, Ніколь закопала непотрібні їй внутрішні органи і кістки. Усе інше, що стане їм в пригоді, дівчатка забрали з собою і вирушили в село.
Коли вони повернулися, Марія відразу похвалила їх за оброблення туші.
- Так, ви не тільки змогли вбити штурмовика, але ще й правильно його обробили. Ніколь, коли ти встигла навчитися правильного оброблення туші?
- О ні, я просто робила все інтуїтивно.
Насправді, в минулому житті Рейд часто полював на монстрів, не маючи можливості зайти в найближчу таверну, щоб купити собі їжі. Однак через недостатню силу в маленькому тілі, йому знадобилося значно більше часу і зусиль, щоб обробити штурмовика.
На даний момент полювання на сильних монстрів - це випускний іспит. Вони просто повинні показати, що можуть постояти за себе.
- Який результат?
- Ну, це було досить просто. Мішель стріляла в шию і тулуб.
Якби Мішель була старшою, то завдяки своєму стрілецькому дару, вона змогла б пробивати і череп монстра, але зараз стріла не проб'є товстий лоб кабана.
- Голова штурмовика захищена міцним черепом, і пробити його звичайною стрілою складно.
- Так, ми переживали, що стріла може просто відскочити, тому стріляли переважно в шию або тулуб кабана.
В кожної тварини є свої слабкі точки. Наприклад, якщо влучити в ногу або перебити артерію, то через втрату крові штурмовик повільно почне втрачати сили. Якщо ж влучити в голову, то штурмовик помре одразу, але це зробити досить складно.
- Думаю, дівчатка, що у вашому випадку шия кабана - найслабше місце.
- Так, ми теж так подумали. Ось тільки він не помер з одного пострілу, як ми сподівалися...
- Правда?
Мішель і справді хотіла вбити штурмовика одним точним пострілом, але його шкіра виявилася набагато щільнішою, ніж вони думали. Навіть влучний постріл з посиленого магією лука не пробив товсту шию.
М'язи штурмовика міцні, і це робить його особливо небезпечним противником для непідготовлених подорожніх.
- Ох, так.
- Ну, не переживайте. Головне, що ви змогли його вбити. Штурмовик - не той противник, якого можна вбити з "наскоку".
- Добре, ми вас зрозуміли.
Далі Марія повернулася і подивилася на доньку.
- Тепер ти, Ніколь, чому ти не зачарувала свій меч, коли пішла атакувати штурмовика? Тоді б ти змогла завдати йому поранення куди значніше, ніж просто поріз.
- Ем...
Це вірно, Ніколь допустила помилку, про яку навіть не могла подумати. На посилення зброї йде не так багато часу, і та незначна атака могла бути куди більш небезпечною для штурмовика.
Потрібно було витратити лише кілька секунд, щоб прочитати заклинання і посилити свій власний меч. Все це сталося через неправильний підхід Ніколь, вона нервувала перед боєм.
- Якби шкода Ніколь була значно більшою, то битва могла б закінчитися раніше. Тобі потрібно не забувати про це.
- Так.
- Будь обережна. Чим менше триває бій, тим краще для вас обох. Тільки такі воїни, як Ріель, володіють достатнім запасом витривалості, щоб вести тривалий бій, ви ж маєте бути швидкими і блискавичними.
Марія розуміла, про що говорила. Навіть будучи загоном Героїв, вони не намагалися втручатися в затяжні бої, оскільки запас манни і сил має свою межу. Швидкі атаки, пастки з отрутами або точний постріл - ось все, що потрібно.
- Ми будемо обережнішими в майбутньому.
- Гаразд, щось я до вас занадто чіпляюся. Ви ще маленькі, хоча й дуже здібні.
- Гм...
Марія подивилася на великого обробленого штурмовика і прикинула, скільки в ньому буде м'яса. Кілограм 70 точно, і як вони тільки принесли його самі?
- Гаразд, половина належить Мішель. Тепер здобич треба поділити.
- Але.... Ні, я ж не змогла б вбити його сама!
- Ну і що? Ти ж теж брала участь у полюванні.
- Так, але Ніколь зробила куди більше за мене. Самотужки мені не вдалося б вбити такого монстра.
- Ні, Мішель, я б теж не змогла без тебе вбити штурмовика, тож ми обидві заслужили половину здобичі!
Марія спритно перебирала шматки м'яса і ділила порівну здобич, на око прикидаючи, скільки важить кожен шматок. Так, понести це до дому маленька Мішель не зможе однозначно.
Обід цього дня приготували з великою кількістю м'ясних страв. Коли Ріель почув, що його дочка та її подруга змогли вбити штурмовика, він був радий, але водночас засмучений.
Той факт, що вони самостійно змогли впоратися з монстром, з яким не може впоратися авантюрист-початківець, достатньо, щоб вступати до академії Раума.
Водночас це означає, що скоро Ніколь доведеться попрощатися з батьками.
Після смачного обіду вся сім'я вирушила до каміна, щоб зігрітися і трохи відпочити. На дворі стояла весна, і навіть вдень у будинку було прохолодно. Ніколь в'язала теплий шарф з овечої вовни. Це було не просто відпочинком, а розробкою дрібної моторики рук.
- Ніколь, ти точно впевнена, що зараз тобі потрібен теплий шарф?
- Так, Ніколь, мені теж цікаво.
- Ти хочеш собі такий самий, мамо?
- Ні, але час для шарфа вже минув, хоча можна зв'язати великий і теплий светр.
- На тата?
- Светр на тата... - Марія задумливо подивилася на чоловіка, що читав чергового листа зі столиці. - Нам знадобиться багато ниток.
Ріель зніяковіло розсміявся. Оскільки його улюблена донька скоро поїде, то навіть теплий светр спекотного літа буде чудовим подарунком для батька. Коли настануть холоди, він одягатиме його і згадуватиме про свою доньку.
Зрозуміло, Максвер володіє магією телепортації, але поїздку додому потрібно ще заслужити.
Ріель встав і пішов кудись в кімнату. Спочатку Ніколь подумала, що щось сталося, але потім батько повернувся з мечем у руках.
Щоправда, назвати це мечем досить важко. Тонке лезо, та й наточений він тільки з одного боку.
- Ніколь, я хочу, щоб ти взяла з собою цей меч! Спочатку я хотів передати його тобі після навчання, але оскільки ти змогла вбити штурмовика, ти можеш взяти його з собою!
- Що?!
- Це подарунок від тата, щоб ти завжди пам'ятала про мене.
Ніколь взяла в руки меч і оглянула. Це так званий клинок майстрів зі сходу - катана. Каламутно-темне лезо відбивало світло лампи, але було видно, що метал хороший.
- Це не чарівний меч, але він дуже легкий і гострий.
- Дякую, тату...
- Радий, що тобі сподобалося. Мені дуже шкода, Ніколь, але ти надто слабка, щоб справлятися зі звичним дворучним або одноручним мечем, але це допоможе тобі стати сильнішою.
- Я розумію.
Тим не менш, Ніколь не збирається здаватися. Цього разу її мета не найманий вбивця, а чарівний мечник. Воля незмінна!
Ніколь склала ще кілька іспитів перед батьками, і ось настав день, коли вона разом із Мішель і Фінією має вирушити в Раум.
Далі
Розділ 24 - Ранок перед від'їздом.
І ось настав день, коли Ніколь і Мішель пора збиратися для поїздки в Раум. Тільки вони змогли досягти потрібного рівня майстерності, щоб вступити. Решта дітей не досягли навіть мінімуму. Якби в академію Раума брали кожного, вона не вважалася б елітною. Ніколь повільно складала багаж в карету, що стояла біля входу в будинок. Їй було важко прощатися з батьками. Водночас Фінія складала всі необхідні речі. Марія та Ріель часто подорожували, тож кількість багажу була зведена до мінімуму, а от Фінія була готова спакувати весь будинок. - Ну, що Ніколь. Мені сумно, що моя донька має покинути дім в такому віці. Але я радий, що ти вступаєш до найкращої академії світу! - Мені теж шкода... Ріель міцно обіймав свою єдину і гаряче кохану доньку, притискаючи її до своїх грудей. По щоці бігли сльози. З одного боку Ніколь обіймав Ріель, а з іншого боку - Марія, що притискалася до них обох. Вони Герої, але в такі моменти навіть вони можуть плакати. - Ніколь, будь ласка, пам'ятай, що ти ще фізично слабка. За тобою наглядатимуть Кортіна та Максвер. - Я пам'ятаю, тату! - Якщо щось трапиться, обіцяй, що підеш до них по допомогу і не будеш геройствувати. Одним із важливих чинників того, що батьки вирішили відпустити Ніколь до Рауму, є опікунство Кортіни і Максвера. Зрозуміло, Фінія теж вирушить із нею, але вона звичайний ельф і не зможе захистити дитину від небезпеки. Над Мішель також буде взята опіка від імені Максвера, оскільки дочка селян не зможе пройти іспити просто з міркувань моралі аристократів. - Добре, ти пам'ятаєш, чого я тебе вчила? - Так, завжди погоджуватися зі старшими, але думати своєю головою. - Ось і чудово! - Гей, Маріє, не забивай дівчинці голову перед поїздкою! Зрозуміло, завдяки спогадам Рейда, Ніколь багато знала про Максвера і, тим паче, про Кортіту, але Марія все ж розповіла їй багато цікавого. Цікаво, як вони ставитимуться до дочки своїх старих друзів? Ріель же був більш холодний, ніж завжди. Його дочка в сім років вирушає в іншу країну, де на неї чекатимуть небезпеки. Навчання в Раумі - це не звичайна сільська школа! - Ніколь, твоя катана в тебе? - Так, зараз вона лежить у сумці! - Ось і чудово! Пам'ятай, якщо зустрінеш ворога, вбий його без вагань! Ріель говорив це з серйозним виразом обличчя, і він явно не збирався жартувати. Можна сказати, що село, де народилася Ніколь, відносно безпечне місце. Будь-які монстри, що підходять до села, винищуються Ріелем або Марією. Ось тільки за межами села все зовсім інакше. Одна північна країна була повністю знищена драконом, а дві інші сильно постраждали. Зараз вони об'єдналися в одне королівство, а це означає, що робочих рук не вистачає. Навіть поля охороняються сторожами, оскільки на покинутих землях оселилися монстри, і тепер людям доводиться відвойовувати землі метр за метром. Щоб позбутися загрози, доводиться навіть лицарів посилати в поля на полювання за монстрами. Навіть Ніколь і Мішель кілька разів зустрічалися з монстрами, з якими їм зараз не впоратися, але ж Рейд охороняє село! Якщо говорити про здібності вбивці, то Рейд був другим Героєм зі списку, що міг холоднокровно вбивати як людей, так і монстрів. До речі, першим у цьому списку була Кортіна. В гіршому випадку потрібно тікати від монстрів і поспішати до найближчого міста, де можна сховатися. Батьки Мішель вже закінчили вантажити її багаж, Фінія теж впоралася з вантажем, і практично все було готово до поїздки. - Фінія, ти точно впораєшся з Ніколь? - Будь ласка, не переживайте, пані Марія. Я захищатиму й оберігатиму вашу доньку навіть ціною власного життя. - Не треба так говорити, Фіні! Головне, щоб ви всі були живі. І стеж за дівчатками. Вони такі пустотливі, що можуть ненароком потрапити в біду. - Обов'язково, я буду суворою нянькою. - Ось і добре! Ніколь просто стояла біля карети і голосно свистіла. Ця ситуація почала їй вже набридати. Після того, як дівчинка дізналася, чому Фінія так про неї піклується, то їй стало трохи не по собі від цієї опіки. - Не забувай слова Ріеля. Ти тепло одягнулася? - Так! - Фінія? - Хм... А, так, я теж взяла теплі речі. - Ну, ось і чудово! Ти частина нашої сім'ї, не забувай про це! -Але... На очах ельфійки з'явилися сльози. Марія переживає не тільки за Ніколь, а й за Фінію, що стала для неї чимось на кшталт молодшої сестри або, навпаки, старшої доньки. Фінія так сильно намагається спокутувати борг за загибель Рейда, що зовсім не помічає, що думають про це інші. - Дякую вам, пані Марія, за все! Фінія і Марія міцно обійнялися, а потім Ріель поклав руку їй на плече і тихо промовив: - Ми тобі вже говорили про це безліч разів. Ти не винна в смерті Рейда, не будь такою фанатичною. - Але пан Рейд... - Почалося... Тим часом Ніколь дивилася на всі боки, намагаючись не слухати, що говорять дорослі. Ця історія взагалі покрита таємницею, і тільки Ніколь знає, чому саме Рейд вчинив так. Оскільки і була тим самим Рейдом. - Так, він був дурнем, що вирішив врятувати вас і не дочекався нас. Ось тільки, Рейд сам прийняв це рішення, і ти не повинна звинувачувати себе в його смерті. - Але... - Його смерть - це результат його рішення, і ти не повинна почуватися винною! Особисто Ніколь була згідна з думкою Ріеля. У Фінії немає причини звинувачувати себе в смерті Героя. Адже, будучи Рейдом, вона сама прийняла таке рішення. Він міг би пожертвувати ще кількома дітьми і дочекатися Кортіну, і тоді разом вони б вбили джина. Ось тільки чи зміг би Рейд пробачити себе, що обміняв спробу врятувати дітей на свою шкуру? Ні, не зміг би! - Будь ласка, доклади всіх зусиль, щоб зрозуміти, що Рейд сам вибрав свою долю. - Ви найняли мене тільки для цього?! - Ні, ми взяли тебе, тому що тобі потрібна була надія. Ти так полюбила Ніколь, що готова була не спати, сидячи вночі біля її ліжка. "Ех, Фіні, чому ж ти так сильно звинувачуєш себе в моїй смерті?" Ніколь тільки посміхнулася, Фінія ж із дивним виразом обличчя сіла в карету, і всі були готові вирушити в подорож.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!