Битва в лут-хаусі

Вони побачили, що у Субару перехопило подих, і він зрозумів, що припустився помилки.

Якраз тут треба було розслабити атмосферу звичайним жартом, як він робив раніше, але замість цього, його повна нездатність до спілкування розкрила слабкості юнака всім.

У переговорах ніщо не може так збити з ніг, як викриття твоєї слабкості.

Унаслідок цього кутики рота Фелт розслабилися у відповідь на мовчання Субару.

— Жінка, що найняла мене, не хотіла нічого казати і, схоже, ти також, так?

— …Крадіжка — досить аморальна річ сама по собі, тож природно, що будь-хто залучений у це займатиметься чимось темним.

— Але ти тут будеш найтемнішим. Бо, якщо подумати, ти намагаєшся забрати річ, викрадення якої замовив хтось інший.

З жорстокістю звіра, що грався зі своєю жертвою, Фелт безперервно атакувала некомпетентного Субару.

Потім вона холодно звернулася до нього з садистською усмішкою:

— Що таке ці ваші відзнаки взагалі? Правда в тому, що вони коштують більше ніж здається. Саме тому ви всі так хочете їх, так? Іншими словами, вона коштує більше за метію.

— Зачекай, Фелт. Так розмірковувати дуже небезпечно. Я можу досить добре уявити, що ти збираєшся сказати далі, завдяки геймерському мисленню, але… Тобі краще зупинитися на цьому.

Субару помітив, як "шкала скнари" дівчини почала заповнюватися, і намагався втримати її під контролем, навіть попри страх. Наразі, вона просто продовжуватиме підвищувати ціну.

Якщо так піде й далі, то розмова затягнеться і вони дійдуть прямо до "ПОГАНОГО КІНЦЯ", що чекав на них.

— Метія коштує більше, ніж 20 священних золотих монет, просто укладімо угоду! Не намагайся отримати більше! Ель… Та, хто найняла тебе, теж не заплатить більше 20! Ти не заробиш більше!

— І звідки ти це знаєш?

— Ух…

— Ти проговорився: ти знаєш ту жінку.

Наскільки було б простіше, якби він сказав, що знає це через Повернення Смертю.

Але навіть якби Субару спробував пояснити, Фелт нізащо йому не повірить.

Підозра в її очах все поглиблювалася, вона, напевно, зараз не повірить жодному його слову.

Якщо все так піде і надалі, йому краще було б просто забрати у неї відзнаку силою, але…

— Цей накачаний старий не дасть цього зробити, якщо спробую…

— Вона перехитрила тебе, хлопче. Досить жалюгідно бути ошуканим дівчиною молодшою за тебе.

— Це, скоріш за все, через те, що ти її так виховав. Її непохитність доводить мене до сліз.

Якщо застосує насилля, то просто буде розмазаний Ромом.

Навіть якщо припустити, що хлопець зможе вирвати відзнаку, він не певен, що зможе втекти від Фелт.

Якщо мова йшла про великі відстані, то здібності Субару поступалися навіть однокласникам.

Хоч він у будь-чому міг потрапити у першу трійку, в бігу на довгі дистанції юнак міг розраховувати лише на втішні призи, тому в більшості випадків найвища оцінка йому не світить.

— Фелт, будь ласка…

— Благання тобі нічим не допоможе. Я визнаю твоє право на переговори, але без участі іншої сторони буде нечесно, так? Інша справа, якщо скажеш скільки ця емблема взагалі коштує і заплатиш відповідну ціну.

В її гнітючому погляді не було жодного натяку на милосердя чи співчуття.

Її очі було повністю зосереджені на ньому: дівчина сподівалася дізнатися правду з його поведінки. Проте, скільки б вона не дивилася на нього, все одно не могла з'ясувати ціну відзнаки.

Але причина, з якої він хотів ту відзнаку, відрізнялася від причини Ельзи, бо Субару просто хотів віддячити за порятунок.

Крім того, він знав лише вигляд емблеми, що у неї був інкрустований коштовний камінь. Хлопець знав не більше за Фелт.

Тому він і не міг дати відповідь на її питання.

— Причина, з якої я хочу цю відзнаку… полягає у тому, що я хочу повернути її власниці.

— Га?

І тому він з усією щирістю сказав правду.

— Я хочу повернути її власниці. Ось чому я її хочу. Це все.

Субару підняв голову і повторив сказане, дивлячись у здивовані очі Фелт.

Вона поглянула на нього. Її червоні очі були сповнені ворожості, але навіть так хлопець міг тільки мовчати.

Він не мав достатньо свободи дій, щоб пожартувати, тож юнак смиренно сів навколішки й опустив голову.

— …Фелт. Не схоже, що цей малий бреше.

— Не вір йому, Старий. Він точно щось замислив. Повернути власниці? Заплатити таку велику суму, щоби забрати її у викрадача — маячня. Якби він просто привів із собою вартового, щоб мене затримати, усе було б скінчено.

Він не міг цього зробити.

Не-Сателла не хотіла залучати вартових.

Ось чому він навіть відмовився від допомоги Рейнхарда.

Якщо це було чимось неприємним для неї, то Субару не робитиме цього.

Він зробив усе можливе, такою була його щира відповідь дівчині, що врятувала йому життя.

— Вигадай щось краще, щоб обдурити мене. Я не піддамся і байдуже, наскільки серйозно ти говориш. Інакше я… Правильно. Мене так не перехитрити.

— Фелт…

Її голос захрип, ніби вона намагалася щось викинути з голови.

Ром виглядав стурбованим. Можливо, біль на його обличчі був викликаний співчуттям до неї.

У будь-якому разі, Субару розумів тільки те, що з такою впертістю вона не передумає.

Іншими словами, ці переговори закінчилися провалом.

— …Хто там?

На мить, коли Ром поглянув на вхідні двері, його вираз обличчя змінився.

Субару, який досі стояв навколішках з опущеною головою, в ту мить був шокований від провалу в переговорах.

Через це, його відповідь трохи затрималася.

Пролунало кілька різких стуків і Ром неспішно повернувся.

Він подивився на Фелт — вона кивнула і вказала на себе.

— Схоже, це моя клієнтка… Щось вона рано.

Сказавши це, Фелт попрямувала до дверей і підійшла до них з досі помітним гнівом на обличчі.

Субару подивився на її спину, і тоді його раптово почало пронизувати жахливе передчуття.

Лут-хаус, стукіт, клієнтка Фелт… На це була тільки одна відповідь.

— …Не відчиняй! Нас уб'ють!!

Це сталось раніше, ніж очікувалося. Хоч світла з вікна було небагато, але його все ще було достатньо, щоби розгледіти щось. Все ж той помаранчевий відтінок був надто яскравим для заходу сонця.

І в першому, і в другому світах, розпач настав після заходу.

Не те щоб він до цього ставився до справи легковажно, вважаючи, що в нього є час.

Але навіть так, це занадто рано.

…Він все ще не зміг змінити нічого у цьому світі.

Його крик, сповнений похмурої рішучості, був марним, юнак не міг перешкодити Фелт відчинити двері.

Коли двері відчинилися, приміщення ледь посвітлішало від вечірнього сонця.

А тоді...

— …Вбити? Я б не зробила щось настільки різке без попередження.

Срібноволоса дівчина зайшла в дім з кислим виразом обличчя.

 

************

 

— Дякувати богу, ти тут… Цього разу не втечеш.

Фелт мовчки позадкувала, побачивши срібноволосу — Не-Сателлу.

Відступаючи, вона виглядала пригнічено, а її губи скривилися від роздратування.

— Ти справді вперта.

— А ти досить нахабна для крадійки. Я не зроблю тобі боляче, якщо віддаси її без опору.

Голос Не-Сателли був надзвичайно холодним. Фелт, здавалося, почала скрипіти зубами.

Субару відчув, що в кімнаті різко впала температура, і він вже не міг не тремтіти від такої зміни.

"Чому тут Не-Сателла?!"

Сонце тільки почало сідати, що не вписувалося в ті рази, які він пережив раніше. Але ж вона ще не повинна була навіть дістатися до входу в нетрі.

А потім збір даних мав тривати майже дві години. І тільки тоді дівчина добереться до лут-хауса. Так було при першій спробі.

— Тобто без мене вона б прийшла сюди швидше?

Якби вона не зцілила його в тому провулку, вона б просто дійшла сюди сама. І до того ж так швидко.

Субару вже не міг описати своїх почуттів, оскільки з'явився доказ його марності, що виходив за межі часу та простору.

Попри те, що хлопець відчував порожнечу,  події продовжили розвиватися без його участі.

Фелт уже була перетнула середину і, відступаючи, дійшла кінця кімнати, але Не-Сателла плавно перегородила шлях до дверей, повернувши до них долоню.

Чари зібралися в її долоні, викликавши легке потріскування в повітрі. Схоже, дівчина добре зналася на магії криги. Коли вона створила бурульки, у приміщенні знизилась температура.

— У мене тільки одна вимога — поверни мою відзнаку. Вона важлива для мене.

Шість бурульок зависли в повітрі. Їхні кінці були заокругленими, тому їхня сила, скоріш за все, залежала від ваги, аніж від гостроти. При прямому влучанні, шкода буде набагато більшою, ніж від тих камінців.

Звісно, Субару й сам був однією з її цілей і від цього в нього виступив холодний піт. Все, що він міг зробити, це мовчки дивитися, щоб не спровокувати її

— …Старий.

— Я не можу поворухнутися. Ти взялася за клопіт і хтось прийшов, щоб його збільшити, Фелт.

Фелт тихо покликала його, але Ром помахав головою, його велетенське тіло було напруженим.

Знайома палиця з’явилася в його руці в якийсь момент, але не схоже, що він міг нею замахнутися. Ніби розгублений, ніби спантеличений, він по черзі то послаблював, то зміцнював хватку.

— Битва ще навіть не почалася, а ти вже здаєшся?

— Я б не відступив, якби вона була звичайною чаклункою, але… Вона — проблема.

Ром дорікнув Фелт за її провокацію.

Його сірі очі злегка звузилися від погляду на Не-Сателлу, бурульки якої вже були напоготові.

Його вічі сповнилися сильною осторогою і ще сильнішою пошаною, коли він поглянув на неї.

— Юна пані… Ви ельфійка, чи не так? — спитав Ром. Губи велетня тремтіли, що змусило Субару інстинктивно підняти очі.

Куди ж у такому фентезійному світі без ельфів.

Довгі вуха, довгожителі, ще й красиві — все це про них.

Не-Сателла від цього питання на мить заплющила очі, після чого, зітхнула:

— Не зовсім. Насправді я тільки напівельфійка.

Вона сказала це так, ніби від цього їй було боляче, а тому Субару насупив брови.

Але решта двоє зреагували набагато сильніше.

Особливо вразила реакція Фелт — вона здригнулася, відступаючи ще далі.

— Напівельфійка… Сріблясте волосся?! Невже…

— Це просто збіг!… І мені це дещо набридає.

Субару не зрозумів, про що вони, але він певною мірою здогадався, що з цим Не-Сателла дуже не хоче мати справу.

Він не знав точно, що саме вона заперечувала, але, схоже, Фелт це геть не заспокоїло.

Радше, вона перевела погляд на Субару, який просто мовчки стояв, а її червоні очі сповнилися сильною ворожнечею.

Обличчя хлопця застигло від здивування і Фелт засміялася, ніби глузуючи зі себе.

— То ти дурив мене з самого початку, га?

— Що?

— Я відразу подумала, що це якось дивно, коли ти почав говорити про повернення власниці тощо. Завадити мені найняти тих хлопців у провулку, щоб затримати її, теж було частиною плану, так? Ти був з нею з самого початку.

Її питання були сповнені образи і Субару зрозумів, що вона зробила була хибний висновок.

Але він також зрозумів дещо інше. Тепер в нього почав складатися пазл, чому Не-Сателла прибула так рано.

За звичних обставин, вона б не зробила цього так швидко. Звісно, хлопці, яких мала найняти Фелт, втрутилися б та затримали б її.

Цього разу так не сталося завдяки Субару і Не-Сателла змогла прийти раніше, ніж очікувалося.

Логічно, що саме він був головною причиною, чому так сталося, тому гнів Фелт був не зовсім безпідставним. Правду кажучи, обставини почали розвиватися так, як юнак на те сподівався.

Якщо в Фелт та Рома немає якогось козиря у рукаві, то в них не буде іншого вибору, окрім як повернути відзнаку Не-Сателлі.

По правді, Субару хотів забрати відзнаку та повернути її самотужки, але він не буде скаржитися, якщо срібноволоса візьме все у свої руки.

Якщо все так піде й надалі, цей план можна назвати "найкращий план №2". Проте…

— …? Що ти маєш на увазі? Ви не товариші?

Не-Сателла відреагувала на очевидну ворожість між Фелт і Субару.

У відповідь на зізнання Не-Сателли, Фелт презирливо засміялася: "Ха"

— Досить прикидатися. Мене загнали в кут. Як щодо того, щоб ти просто забрала відзнаку й посміялася з моєї дурості?

— Ти надто легко відступаєш. Лиш через трохи невигідне становище?

— Це ти мала сказати після того, як поставила мене в таку скруту? Аах, чорт забирай. Мене перехитрили!

Фелт сердито почухала своє світле волосся й розчаровано застогнала.

Коли Не-Сателла спостерігала за цією абсолютно нежіночою поведінкою, її чоло ще більше нахмурилося.

Побачивши, що вони не зовсім на одній хвилі, Субару плеснув у долоні та втрутився.

— Ну, все стає тільки складнішим, тому давайте так все і залишимо. Поверни відзнаку, Фелт. І Сате… Ти, покинь це місце якнайшвидше. Не дозволяй більше нікому себе обікрасти.

— Чому ти раптом став таким добрим? Я не розумію…

— Я теж не розумію. Що з тобою?

Його спроба плавного втручання провалилася.

Це дало зворотній ефект — він привернув їхню увагу до себе і став центром їхнього гніву.

Це було складно пояснити, тож хлопець звернувся до Рома за допомогою, але той лише схрестив свої товсті руки.

— Наш суперник використовує мистецтво духів, а не звичайну магію. Тому нам не можна бездумно діяти.

Зрештою, він неправильно зрозумів намір Субару і відмовив йому в допомозі.

Юнак зацікавився новим терміном, який мимохідь використав Ром, але гострі погляди дівчат були нестерпними.

Йому треба було якось вибратися звідси. В мить, коли він глянув на двері, до срібноволосої дівчини ззаду, наче ковзаючи, крадькома наблизилася тінь.

— …Паку! Заблокуй!

Спокуслива посмішка промайнула крізь тіні в кімнаті, а срібний відблиск, який, здавалося, звивався, впав на білу шию Не-Сателли.

В одну мить дівчині відірвало голову, а Субару дивився на це широко розплющеними очима. Принаймні, так мало статися.

…Тріск.

Тим, що досягло його барабанних перетинок, був звук сталі, що не розрізає кістку, а розбиває скло.

Не-Сателла злегка пригнулась, і за її головою з’явилося магічне коло, що світилося блідо-блакитним кольором.

Ніж зупинився, врізавшись у верхівку магічного кола — воно ідеально захистило шию дівчини від леза.

— Пак…

— Це було буквально на волосину від смерті.

Не-Сателла відстрибнула вперед і розвернулася.

За нею слідувало її сріблясте волосся, а з нього визирала маленька тваринка із сірим хутром.

Пак гордо прохмикав і глянув на Субару.

— Саме вчасно, ти врятував нас.

— Ні, це саме я врятований. Дякую.

Жест Пака був схожий на піднятий великий палець, і у відповідь Субару також підняв свій.

Не-Сателла прийшла перед заходом сонця — це означає, що її надійна підтримка ще була на варті.

Попри те, що його покликали так раптово, Пак зміг захистити її своїми несподівано чудовими діями.

А щодо нападниці, чий раптовий напад було заблоковано:

— …Дух, ти дух, так? Ха-ха, дивовижно. Я ще не вбивала духів.

Знайома вбивця підняла свій ніж кукрі до обличчя, сповненого задоволення. Це була Ельза.

Її раптова поява насторожила Не-Сателлу та Субару. Однак не вони першими почали діяти у відповідь.

— Гей, що відбувається?! — вигукнула Фелт, ступивши вперед.

Вона вказала на Ельзу і дістала відзнаку зі своєї пазухи.

— Я думала, що твоє завдання — купити відзнаку. Перетворити це місце в море крові не входило в угоду!

— Придбання цієї відзнаки таки моє завдання. Але домовитися буде неможливо, оскільки ти і власницю привела з собою, тож я вирішила змінити свої плани.

Обличчя Фелт почервоніло було від гніву, але зіткнувшись з поглядом Ельзи, сповненим убивчих намірів, вона інстинктивно відступила назад. Жінка поглянула на неї, ніби захоплюючись її страхом.

— Я заріжу тут усіх і заберу відзнаку.

Попри таку жорстоку заяву, посмішка Ельзи була, як у люблячої матері. Вона нахилила голову.

— Ти не змогла виконати свою роботу належним чином. Цілком природно, що тебе покинуть.

— !

Обличчя Фелт скривилося в агонії, але не від страху, а від інших емоцій.

Субару не знав, чи слова Ельзи зачепили її слабке місце. Він й гадки не мав, але…

— Годі вже дуркувати, до біса!!

Це розлютило його достатньо, щоб він аж забув про різницю в здібностях і вилаявся на жінку.

Ельза здивовано подивилася на Субару. Фелт, Ром і Не-Сателла так само. Але найбільше здивувався сам Субару.

Він сам не розумів, чому так раптово з'їхав з глузду.

Хлопець не розумів, тому просто дав волю емоціям і сказав усе, що думав:

— Невже так весело приставати до маленької дитини?! Ти проклята кишколюбна садистка!! А ще твоя поява була надто неочікуваною, ти просто чекала ззовні правильної миті чи що?! Через тебе я почав передчасно святкувати успіх, тому що здавалося, що все йде, як по маслу! Ти надто, бляха, страшна, я справді не хотів тебе більше бачити! Як ти думаєш, скільки, з біса, у мене болючих спогадів, що аж сльози на очі навертаються?! Якби щоразу, коли мене розрізало лезо, мені давали гроші, то я був би клятим мільйонером! І так, я перебільшую!

— …Ти про що взагалі?

— Мої датчики напруги та гніву на межі, тому я теж не розумію, що говорю! Ось як пройшов мій день, а як у вас справи? І, будь ласка, не переводьте тему.

У відповідь на беззмістовний крик Субару, Еліза зітхнула від роздратування, що було для неї досить незвичним.

Для Субару її відповідь була дивно болючою, тож він сплюнув.

— Все, досить ігор. Твоя черга, Паку!!

— Це було надзвичайно незручно. Краще мені виправдати твої сподівання.

Коли Субару тупнув ногою, чийсь відсторонений голос відповів йому, змусивши Ельзу підняти очі.

З усіх боків її оточували гострі бурульки ― їх було більше двадцяти.

— Схоже, я навіть не представився, пані. Моє ім'я Пак; згадаєш його на тому світі.

За мить на Ельзу з усіх боків полетіли бурульки.