Запізніла боротьба

Краплі крові стікали гострими осколками склянки, а вище можна було побачити горло Рома.

Він втратив руку, а його горло було розірване, через що з рота вилилася велика кількість пінистої крові, після чого світло покинуло його сірі очі, а сам старий упав на землю.

Його пульсуюче тіло вже втратило свою життєву силу, і не було жодного сумніву, що у ньому вже не було душі.

Ельза елегантно вклонилася поваленому велетню, ніби віддаючи шану.

Вона поставила склянку, якою вбила Рома, біля його тіла, яке все ще здригалося.

— Повертаю. Розумієш, мені це більше не потрібно, — жорстоко сказала вона, крутячи ножем кукрі в руці.

Очистивши лезо від крові, вона знову направила його на інших двох присутніх.

Субару, який все ще лежав на підлозі, навіть нічого не міг сказати.

Він був повністю зосереджений на жорстокій бійні, яка щойно відбулася перед ним.

Той, з ким хлопець розмовляв лише кілька хвилин тому, тепер мертвий. І це сталося не через нещасний випадок чи хворобу, а через злодіяння іншої людини.

— О, значить, ти зі сміливіших.

Застиглий на місці Субару підвів голову, почувши її сповнений захоплення голос.

Його кінцівки не слухалися його. Поки хлопець лежав у такому приголомшеному стані, він побачив, що Фелт підвелася і стала перед ним, б’ючи тремтячі коліна, наче підбадьорюючи себе.

Вона випрямила ноги і закинула закривавлене волосся назад.

— Як ти посміла…

Субару не бачив її обличчя, оскільки був позаду.

Проте було очевидно, що її напружений голос, сповнений ненависті, не виражав скорботи.

— Якщо будеш чинити опір без потреби, можеш отримати травму.

— Ти все одно мене вб’єш, клята садистко!

— Я не зможу розрізати тебе як слід, якщо будеш рухатись. Бачиш, я не дуже добре володію лезами.

Вона вправно крутила ножем у руці й розіграла репетицію свого ріжучого руху.

Фелт протистояла їй без будь-якої зброї, здавалося, її шансів на перемогу не існувало.

Він повинен щось сказати, вирішив його мозок.

Він повинен привернути увагу Ельзи і виграти Фелт час для втечі.

Він принаймні мав дати їй час покликати когось або просто втекти самій.

Такий висновок зробив Субару зі своїм мінімальним досвідом, аналізуючи різницю в їхніх можливостях.

Попри це, його горло не видавало жодного звуку, наче було заморожене.

Його бажання боротися не досягало його кінцівок, вони просто продовжували тремтіти від страху.

— ...Вибач, що втягнула тебе у це.

— …Я, я.

Вона прошепотіла невелике вибачення Субару.

Ці слова змусили його обличчя різко піднятися до неї, і він повністю забув про свій план, і замість цього з його вуст злетіли лише слова, які, здавалося, благали прощення.

А потім Фелт назавжди відкинула свої почуття і кинулася вперед.

Почувся гучний звук, коли її тіло полетіло вперед, наче було легким, як пір’їнка.

Як тільки вона зрушила з місця, ніби штормовий вітер пронісся будівлею.

Субару здалося, що злодійка повністю зникла, коли почала біг.

Зникнувши з його поля зору, дівчина знову з’явилася поруч із Ельзою, чиї очі були широко розкриті від такої надзвичайної швидкості. Струнка нога Фелт впилася їй у бік.

Здійснивши атаку, дівчина відступила, стрибнувши, і знову закуталась вітром, рухаючись на максимальній швидкості.

У цьому обмеженому просторі вона навіть по стінах бігла, як по твердій землі. Її рухи були просто неймовірними і навіть Ельза не могла не здивуватися.

— Божественний захист вітру. Ах, як чудово. Схоже, світ тебе любить, я заздрю.

Усмішка екстазу на обличчі жінки раптом змінилася, її очі наповнилися ненавистю, а рука зробила мах у повітрі.

Цього було достатньо…

— Ах!

… щоб Фелт розрізало від плеча, поки вона все ще була в повітрі. Дівчина безпорадно впала на підлогу.

Рана простягалася від лівого плеча до правої частини грудей, її глибина була такою, що навіть органи були розрізані разом із кістками.

Її тіло впало обличчям догори, і кров била з неї фонтаном синхронно з пульсом. Здавалося, що біль і шок від того, що її поранили, уже змусили Фелт втратити свідомість. Вона припинила рухатися.

Кров, що витікала з неї, втратила свій темп за кілька секунд, беззвучно сигналізуючи, що її життя обірвалося.

Його тіло не рухалося.

Він хотів підійти до Фелт і зупинити кровотечу.

Якби хтось сказав, що для цього вже надто пізно, він принаймні хотів би закрити їй очі.

Але його тіло відмовлялося робити навіть це, воно фактично стало лялькою, яка могла лише переганяти кров і відчувати біль.

— І старий, і дівчина полягли, а ти все ще не поворухнувся. Може, ти здався?

Її голос був дещо жалісливим, і вона, здавалося, знудилася, поки дивилася на все ще нерухомого Субару.

Усе було б скінчено, якби Ельза підійшла ближче й замахнулася тим ножем. Ймовірно, тому, що вона це усвідомлювала, жінка була настільки невимушеною, що навіть, здавалося, стримувалась, щоб не позіхнути.

Її поведінка викликала нестерпну лють, яка нахлинула на Субару.

Дарма, що вони були людьми, з якими він познайомився менше години тому, хлопець розмовляв з ними і вони відкрилися одне одному. Вона вбила їх, ніби це було звичним ділом, і не проявила жодного докору сумління, а Субару цього пробачити не міг.

І щонайбільше, він не міг пробачити собі, що дозволив їм померти від руки цієї мерзенної жінки й лише дивився.

Ця запізніла лють нарешті змусила його кінцівки рухатися.

Він впився тремтячими кінцівками в підлогу та якось по-звіриному підвівся. Його тіло тремтіло від люті чи від страху? А може, це було і те, й інше?

— О, ти нарешті встав. Ти запізнився і досить нудний, але це непогано.

Субару зустрівся поглядом з Ельзою, яка тримала напоготові свій ніж кукрі, і накинувся на неї з усім, що мав.

Він кидався на неї і бив із силою, що перевершувала його межі.

Але його потуги…

— Це зовсім кепсько.

… негайно зупинив лікоть Ельзи, який влучив хлопцеві прямо в ніс і, схоже, розчавив його.

Вона розвернулась і, з мінімальним рухом, вдарила його ліктем, а коли він відсахнувся, вона наблизилась до нього, змалювавши дугу прямо в його тіло своїми довгими ногами, легко відправивши хлопця у політ.

Субару врізався в полицю з керамікою та впав на підлогу, а осколки розлетілися.

У цьому миттєвому обміні ударами його ніс і передні зуби буди зламані. І бік, який прийняв удар Ельзи, відчував нестерпний біль. Юнак почувався так, наче кілька його ребер зникло.

Попри це, він вдарив кулаком об землю і відразу ж підвівся. Ендорфіни*, що текли по його тілу, притупили жахливий біль, якого він ніколи раніше не відчував.

У цьому збудженому стані дихання Субару було шаленим і він, не задумуючись, знову почав суїцидальну атаку. І її знову відбили.

Його дикі махи не досягли цілі, а Ельза плавно розтрощила його плече тильною стороною леза.

А потім, наче його крики дратували її, вона вдарила ногою прямо в його щелепу, силою заткнувши хлопця. Його зламані передні зуби таки випали. Жінка дивилася згори на його зруйноване тіло.

— Просто жалюгідно. Ти, очевидно, новачок і твої рухи повні помилок. Не володієш ні божественним захистом, ні здібностями, і навіть не зміг придумати якусь стратегію. Навіщо взагалі намагатися?

— Замовкни… У мене є моя впертість… Після того, як ти взяла і зробила все це.

Субару навіть не міг як слід крикнути на неї через зламаний ніс.

Щойно він втратив свою руку через її випад, а все нижче лівого плеча обм’якнуло. Юнак не відчував болю, але дзвін у вухах був жахливим. Поки хлопець хитався, ледь підвівшись, його нудота повернулася і здавалося, що вона вийде з рота разом із гнівом.

Він був вкритий ранами. Шансів на перемогу не було, ба навіть вкрай малоймовірно, що він зможе хоча б завдати удару.

Побачивши, як юнак підвівся всупереч тому, що ситуація була абсолютно безнадійною, Ельза зітхнула:

— Я визнаю, що у тебе видатний дух. Якби наважився раніше, можливо, для цих двох все могло б закінчитися інакше.

Ельза вказала ножем на тіла, які пошматувала.

Його очі простежили за рухом кінчика ножа, що вказував на трупи, і раптовий дискомфорт змусив Субару насупитися.

Чомусь ця сцена здалася йому знайомою.

Лут-хаус, що перетворився на море крові. Велетень, який втратив руку і йому розірвало горло. І тьмяний відблиск коричневого леза в тій темній кімнаті…

Думка раптом промайнула в його голові…

— Давай покінчимо з цим. Я відправлю тебе до ангелів.

Ельза облизнула червоні губи і з чарівною усмішкою зникла в темряві.

Субару застогнав, втративши загрозу з поля зору. Здавалося, що вона просто зникла в тіні.

— Д-де...?!

Хлопець неспокійно озирнувся, його чутливість до кожного дрібного звуку чи знаку значно загострилася.

Його жалюгідна поведінка справді нагадувала поведінку слабака, який чекає, коли його вполює хижак. З точки зору Ельзи, це було, напевно, страшенно нудно, наче хлопця просто поклали на кухонну дошку для м’яса.

Тому, коли вона з'явилася з тіні, її мах був надзвичайно прямим.

— Що?!

Розрахувавши, що вона поцілить йому в живіт, Субару ледве встиг ухилитися.

Він трохи відступив, втягнувши при цьому живіт, через що горизонтальний удар ледве зачепив його. Легкий поріз спричинив різкий біль, який він витерпів, зціпивши зуби.

— Рррруууааахх!!

Потім він розвернувся всім тілом, вдаривши ногою прямо в обличчя Ельзи.

Задовільний удар, завданий скручуванням його талії. Відчуття на ступні підтвердили, що він зміг завдати удару, і це почуття пройняло його серце. А тоді…

— Ах, я справді відчула його.

Другий кукрі, який вихопила Ельза, розірвав приблизно 70% тулуба Субару, в результаті чого кров і кишки вийшли назовні.

— А?

Крок, два кроки, він хитався, аж поки не вдарився плечем об стіну, від чого впав, наче послизнувся. Поглянувши вниз, він побачив, що з його черева тече багато крові, і, не витримавши тиску, його внутрішні органи також почали випадати.

Він спробував помістити їх назад своєю тремтячою рукою, але згортання крові завадило йому це зробити.

— Здивований? Я розпорола твій живіт, коли ми проходили одне повз одного. Це моя спеціальність, — сказала Ельза, усміхаючись. Утворюючи маленькі бризки в морі крові, вона йшла до нього.

Коли жінка підійшла до Субару, який до цього моменту був нездатний навіть говорити, той почав кричати, а вона з любов’ю подивилася на його нутрощі, покриті темною кров’ю.

— Ах, твої кишки дійсно мають такий чудовий колір, як я і думала.

Ця жінка була ненормальною. Божевільною.

Навіть ендорфіни, що текли в ньому, не могли приховати жахливий біль, через що його зір затьмарювався, і перш ніж усвідомив, він опинився на боці.

Отак лежавши, він повільно простягнув руку, слабо схопив Ельзину ногу.

— Ау… уах.

— Боляче? Ти страждаєш? Важко? Ти засмучений? Хочеш померти?

З його рукою на щиколотці, вона присіла біля нього, їхні погляди перетиналися.

Її очі виглядали так, ніби вона була в трансі, наче взагалі нічого не відчувала, коли позбавляла життя. Ні, Ельза точно щось відчувала.

Найвище задоволення.

— Але було б ганебно, якби це відбулось так легко.

Все ще сидівши біля нього, вона мило посміхалася, розмахуючи лезом.

І це було останнє, що Субару побачив.

Її жвавий поріз припав на обличчя Субару. У результаті…

— Ґаааах?!

… йому вирвало обидва ока й він назавжди втратив зір.

Усе ще на землі, Субару руками обмацав глибоко вирізані очі.

Там була суміш крові та сліз, і він знову виблював кров разом із криком. Його охопило відчуття, що всередині нього абсолютно порожньо, ніби вся кров і органи вже були назовні.

Було дивно, що Субару ще живий. Він ніби потрапив у пекло.

Хлопець не міг навіть подивитися на себе, він просто лежав на порозі смерті, не знаючи, коли вона нарешті прийде.

— Повільно, повільно, повільно, повільно, повільно, звивайся.

Поки юнак наближався до кінця, то відчув, як голос Ельзи ніжно проникав до його барабанних перетинок. Здавалося, що той голос мучив, смакував, сумував, пестив і любив.

Його біль, страждання, лють і розпач були переповнені бездонним страхом.

У світі, якого він не бачив, у світі, де він не знав, коли згорить свічка його життя, тим, що домінувало в його тепер порожньому серці, був лише страх, надмірний страх смерті.

«Коли я помру? Коли я помру? Я ще живий? Я не мертвий? Що визначає життя? Чи справді можна сказати, що комаха більш жива за мене у теперішньому стані? Чи можна сказати, що я живий, поки мною грається долоня життя і смерті?»

«Що таке життя і смерть? Чому я боюся смерті? Чи потрібно мені бути живим? Не потрібно?»

«Меністрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашноменістрашно».

Його інстинкти відкидали неминучу смерть, що невпинно наближалася.

Це зрештою заповнило розум Субару, він уже був на межі. Тепер його порожнє поле зору заповнилось білим.

«О, я мертвий».

Таким чином, життя Нацукі Субару дійшло до невтішного кінця.