Злива продовжувалася. Це був черговий день відбору безсмертних в Дзінь Цюе. За нею, Нефритовий вхід був переповнений натовпом. Замість вибору безсмертних, це радше нагадувало ринок.
Там навіть були деякі чоловіки та жінки, що нанесли макіяж. Їхні щоки палали рум’янцем. Це було популярним протягом останнього століття — палітра лазурового дракона, що почалася від водних кланів, згодом поширилася і на інші види. Але, протягом століття це змінилося, і більше не було таким помітним, як початкове творіння водних видів з двома глибокими червоними колами. Тепер усі накладали червоне лише злегка, що змушувало їх видаватися дуже здоровими.
Через битву між драконом та феніксом сотню років тому, репутація секти Юлін стала навіть кращою. І через те, що Лво Пінь помер, а його культивація розсіялася, небеса та земля мусили досягнути нового балансу. Протягом останніх ста років виникло чимало чудових коренів вдосконалення.
Якщо хтось хотів стати на шлях культивації, їхнім першим вибором, звісно, була секта Юлін. Навіть якщо в них було недостатньо таланту, вони все одно отримували досвід в Юлін і лише після цього переходили до інших місць.
Джао Мен’ян був смертним з країни Жон. Оскільки він мав корінь мудрості*, його привели в Юлін, щоб він узяв участь у Наборі Імперського Палацу.
*тобто його тіло було підхожим для культивації
Довкола нього було багато людей, з якими він подружився дорогою. Зрештою, не усіх оберуть для входу в Імперський Палац та справжню Юлін. Але навіть бути біля неї було достатньо, щоб викликати у них захват.
— Погляньте, це, мабуть, зображення Безсмертного Володаря Ю Джао!
Хтось вказав на кам'яну статую вдалині, на вершині скелі Нефритового входу.
Навіть якщо вони не могли бачити деталей, вони все ще належним чином вигукували про своє захоплення.
Особливо Джао Мен'ян. Він був зі столиці Жон!
Та битва між драконом та феніксом відбувалася біля столиці країни Жон. Він виріс на історіях про секту Юлін та лазурового дракона. Ю Джао також зайняв у цих оповідках чимало розділів. Тепер, перед входом до столиці Жон стояла бронзова статуя Ю Джао, виготовлена за спогадами присутнього там майстра. Родини самі зібрали бронзу. Спочатку вона стояла на вулиці, однак пізніше імператор особисто видав наказ, щоб її перенесли туди, де стояв Ю Джао.
Прадідусем Джао Мен'яна був тогочасний чиновник, який служив імператору Жон Ву, котрий був сином бога.
Щодо цього, то пізніші покоління вважатимуть імператора Жон Ву доволі контроверсійним. Вони думали: того дня, коли він сходив на трон, з'явилися дракон і фенікс, але потім зійшлися у великій битві, що також було передвістям. Імператор Жон Ву обіймав трон сорок років, але отримав його неправедними методами, що люди критикували. Але він безпрецедентно швидко розширив території країни Жон. Щобільше, він був безжальним до корумпованих чиновників, навіть до жорстокості, коли обирав їх для катувань. Це так лякало усіх придворних чиновників, що вони боялися робити навіть правильні речі.
Думки Джао Мен'яна помандрували. Тоді він озирнувся, щоб побачити цьогорічного екзаменатора — Юаня Ґана. Говорили, що він був учнем Його Високості лазурового дракона Шеня, і також був присутній під час битви дракона та фенікса. Однак, він досі мав вигляд юнака двадцяти років.
Ось що значило бути культиватором… Так подумав до себе Джао Мен'ян. Сто років пролетіли для нього, як одна мить. Померли вже декілька поколінь смертних, але він залишався вічно юним.
— Існують звичайні методи магічних технік та чудодійні. Пам'ятайте, що ваш вибір дуже ймовірно вплине на ваш шлях у майбутньому!
На іспиті, Юань Ґан використовував ілюзорні техніки. За мить, сотня років здалася сном. Прокинувшись знову, Джао Мен’ян вже пройшов Набір Безсмертних Імперського Палацу та став учнем секти Юлін.
Джао Мен’ян стримав свою радість і насилу залишився спокійним. Він увійшов на Дзінь Цюе разом з новими співучнями, котрі могли бути справді спокійними, або прикидалися такими, як і він.
Нових учнів привели до павільйону Сямо. Там вони ступили перший крок на своєму шляху культивації.
Управитель павільйону Сямо почав давати перший урок новоприбулим учням. Він став перед ними, заклавши руки за спину, та спитав:
— Ви всі знаєте, яка найважливіша річ для культиватора, особливо для культиватора секти Юлін?
Він спитав таке в новопризначених учнів? Кожен давав власні відповіді, вигадані чи колись почуті.
— Нескінченні амбіції!
— Непоступливий характер?!
— …
— Ні, — похитав головою управитель. — Це — завжди повертати свої борги.
Завжди повертати борги? Усі глибоко замислилися, що це означало. Чи мав він на увазі, що не потрібно квапитися на шляху вдосконалення? Що якщо ви швидко досягли успіху сьогодні, то завтра за це заплатите? Що ви не мусите мати наміру комусь нашкодити, а якщо нашкодите, то точно зазнаєте кармічної відплати?
Управитель голосно сказав:
— Наша секта Юлін у великому боргу. Його власником є Його Високість лазуровий дракон Шень. Усі учні Юлін ніби брати та сестри, тож ми усі відповідальні за те, щоб допомагати розплачуватися! Вітаю, коли ви сьогодні увійдете в Юлін, то матимете цю спільну ідентичність. Після цього, буде рівень вашої культивації низьким чи високим, буде вона сильною чи слабкою, під яким би наставником ви не вчилися, ви повинні пам'ятати, що безплатних вод у Юлін немає. Наш позикодавець — Його Високість Сяошень.
Усі:
— ……
Управитель закінчив свою красномовну промову, яка дивним чином мотивувала і звучала так, ніби він повторював її багато разів. Тепер він дуже швидко змінив вираз обличчя, ніби все, що тільки-но відбулося, було фрагментом їхньої уяви. Він сказав, ніби тріпочучи разом із безсмертною енергією:
— П'ять тисяч років тому, Засновник Фан Цвень сказав безсмертні слова: “Коли людина культивує, вона розвиває свою природу та вдосконалює долю. Вона використовує серце, щоб зрозуміти Дао. І її серце є для Дао інструментом…
Не поспішаючи, він виголосив промову на тисячу слів, дуже ґрунтовну промову. Хто серед них продовжував турбуватися, що в них раптово з'явився спільний борг? Вони поквапилися запам'ятати кожне слово.
Нарешті, управитель підняв один палець:
— Також, запам'ятайте правило номер один для входу на гору — Не турбуйте зануреного дракона!
— …
Не турбувати зануреного дракона? Що саме це означало?
Джао Мен'ян чимало думав про це речення, не розуміючи його. У цілій секті Юлін, Його Високість Сяошень мав бути єдиним драконом. Але хіба він не мав власного палацу? І хіба він не був в усамітненні? Тож чому було потрібно говорити, щоб його не турбували? Мало бути так, що ніхто не міг би його потурбувати. Тоді чи потрібно було говорити не турбувати Його Високість, котрий під водою?
З іншого боку, як учні Юлін, навіть якщо вони були по вуха у боргах, відколи увійшли до секти, насправді вони отримали велику перевагу, якої не могли отримати інші. Це означало, що вони могли піти працювати до Палацу Драконячого Князя, щоб займатися господарськими справами!
Насправді для нових учнів це вважалося за шлях культивації. У інших сектах вони були б звичайними низькорівневими працівниками. Якщо вони не могли вибратися нагору, то застрягали у цій болісній ситуації. Однак, у Юлін це було чудовою можливістю побачити Його Високість лазурового дракона.
В усьому людському вимірі, хто не знав, що Його Високість Сяошень скористався вершиною ілюзорної техніки, відомої як так звана трансцендентна гілка водних технік, і зіграв з Лво Пінем, ніби той був у нього на долоні. Можна було навіть сказати, що його Шлях дав нове розуміння сутності водних технік. Він посприяв та використав блакитну хмарку, щоб відправити безсмертного, дозволяючи Ю Джао вознестися. Його вчинки, навіть якби він не народився драконом, все одно обговорювали б століттями.
Звісно, зазвичай Сяошень проводив більшість часу у своєму палаці на суші. Було незвично побачити його у якомусь іншому місці. Чимало учнів, які підняли свій рівень, насправді не хотіли залишати цю роботу. У Юлін був нескінченний потік людей, які з ностальгією згадували, як вперше увійшли до палацу, не оцінюючи цього належним чином.
Джао Мен'ян вже пів року як увійшов до секти, коли отримав перший шанс близько зустрітися з Його Високістю Сяошенем. Серед учнів, які вступили одночасно з ним, було багато тих, хто вже говорив з Його Високістю Сяошенем. Повертаючись, вони були такі збуджені, що три доби не могли спати, проводячи час лише за вдосконаленням.
До речі, у павільйоні Сямо був запис про учня, який після першого ж запитання Його Високості був такий схвильований, що тієї самої ночі прорвався на наступний рівень. Він також став учнем, що найшвидше перейшов до стадії Їннін*. На жаль, після цього його відіслали з палацу, і йому стало дуже важко побачитися з Його Високістю.
*перша стадія культивації з дванадцяти
Джао Мен'ян раптово побачив Його Високість Сяошеня. Він доглядав за палацом, висаджуючи духовні рослини. Він несподівано зрозумів, що вода поруч із ним захвилювалася. З-під неї з’явився лазуровий дракон, розбризкуючи усюди воду та залишаючи Джао Мен'яна зовсім вимоклим. Але він зовсім цього не відчув. Він лише витріщався на дракона.
Для людей це було величезне тіло; кожна його лусочка мерехтіла сяйвом. Суворі драконячі очі, гостро підняті драконячі роги… Це було саме те, як Джао Мен'ян безліч разів уявляв, який на вигляд дракон.
Лазуровий дракон опустив голову і побачив крихітну людину.
— Гей, я випадково тебе намочив. Ти в порядку?
Його голос був чітким, з дещо незнайомим акцентом, але дуже чарівним.
Джао Мен'ян почервонів:
— Це… все добре.
За мить, він додав:
— Ваша Високосте.
Насправді, у приватному житті всі робили так, як робив глава, називаючи Його Високість Сяошеня “Власник боргу” це, “Власник боргу” інше. Вони думали, що це кумедно. Але вони не наважувалися називати його так в обличчя.
— Ха-ха, — Сяошень двічі засміявся. Він зменшився до своєї культиваторської форми, котра була юнаком, вбраним у зелене. Це відрізнялося від того, яким його зазвичай уявляли люди — впливовим на вигляд чоловіком середнього віку — але, з точки зору Джао Мен'яна, хіба не створював він більш романтичну постать, перемагаючи зло з тілом молодого чоловіка?
Сяошень прийшов зібрати трохи безсмертної трави. Таким чином, це показало Джао Мен'янові його доступнішу сторону — що він сам прийшов її зібрати.
Джао Мен'ян закінчив свою роботу. Далі він мав повернутися.
Він не наважувався затягувати та залишатися надовше. Джао Мен'ян неохоче пішов назад. Але оскільки він досі потайки спостерігав за Його Високістю Сяошенем, то випадково впав у воду!
Джао Мен'ян досі був юним учнем, який лише ступив на шлях до безсмертя. Було б справедливим сказати, що він нічим не відрізнявся від звичайної людини. І, що ніяково, він зовсім не вмів плавати. Він негайно почав хлюпатися у воді та хапатися за рослини на березі. Але вода текла швидко — його хитало вгору і вниз, і він випив кілька її ковтків. Він вже збирався закричати про допомогу–
Сяошень сказав:
— Не бійся! Тримайся!
Джао Мен'ян був такий схвильований, що ледь не заплакав. Його Високість йде мені на порятунок!
Цієї миті, він зовсім не боявся. Він міцно вчепився у водні рослини, які збиралися вислизнути з його рук. Скоро, скоро він побачить, як Його Високість Сяошень керує водою! Його Високість так добре контролює воду!
Однак, він побачив лише, як Його Високість випростався з серйозним виразом обличчя. Тоді він голосно сказав:
— Хто-небудь! Допоможіть! Покваптеся!
Джао Мен'ян:
— ???
Джао Мен'ян був у шокові. Його Високість тільки що покликав на допомогу? Він покликав на допомогу, правильно?
Чому коли я впав перед драконом у воду, цей дракон все одно мав кликати на допомогу? Це точно не було якимось абсолютно новим магічним закликанням!
Мокрої та слизької водної трави для Джао Мен'яна було більше недостатньо, щоб триматися. Він почав хаотично махати руками, його тіло тонуло. Дуже швидко, він вдарився об щось тверде. Він поглянув вниз — це була величезна риба з товстою головою, яка прийшла, коли лазуровий дракон покликав на допомогу… або радше, коли її викликали. Він* підтримав Джао Мен'яна.
*це риба чоловічого роду, не заплутайтеся в займенниках
Риба з товстою головою несла Джао Мен'яна. Він випустив низку бульбашок:
— Що з тобою коїться, дитино? Ти ледь не змусив Його Високість тебе врятувати. Не турбувати зануреного дракона, хіба ти не знаєш?
Джао Мен'ян:
— …Га?
Товстоголова риба недоброзичливо сказала:
— У воді Його Високість чи поруч із нею, ти не повинен штовхати чи тягнути його.
— Насправді це не так суворо, — сказав Сяошень, заклавши руки за спину. Він поглянув вдалину: — Просто я справді давно перестав робити подібні речі.
Обличчя Джао Мен'яна було сповнене розгубленості. Які саме “подібні речі”? Порятунок людей? “Не турбувати зануреного дракона” саме це означає?
Риба з товстою головою кинула заздрісний погляд. Його Високість та консорт справді мали глибокі та ніжні стосунки.
Щодо речей на кшталт особистого життя Його Високості, усі наважувалися говорити про них лише потайки. Товстоголова риба була в Юлін усього десять років. Він чув, як інші водні види говорили, що в роки юності Його Високість був розпусником. Лише у Юлін, він мав понад сотню наложників, включно з нинішньою Майстринею Бібліотеки Вей Ю та керівником вершини Цанлань Шу Феном та іншими.
Пізніше, він повністю їм відмовив, бо встановив у воді зв'язок із консортом.
А щодо консорта…
Риба з товстою головою мала сказати, що хоча консорт був смертною формою озера Ланью, він все ще був у людському тілі.
–Не те щоб він заздрив! Він точно не заздрив! Звісно це чудово, що він був водою, але його фізичний зовнішній вигляд… залишав бажати кращого.
Яо мали власні естетичні вподобання для оцінки людської форми.
Наприклад, товстоголова риба відчувала, що очі не повинні бути занадто серйозно чорними. Найкраще, якщо вони темно-зелені, як у Його Високості, або навіть блакитні. Вони повинні бути великими та круглими. На щоках має бути легкий рум'янець…
Ех, але якщо сам Його Високість мав такі вподобання, то це найважливіше.
Сяошень поспостерігав, як риба уносить новачка геть. Тоді він увійшов у воду разом з зібраною травою. Увійшовши у воду цього разу, він відчув, як його оточило течією та потягнуло до самого водного дна.
У якусь мить, на дні озера опинився Шан Дзію. Він простягнув руку — і течія підхопила Сяошеня, понісши до нього.
Сяошень теж розслабився та кинувся в його обійми, огортаючись довкола.
Шан Дзію узяв його за обличчя. Його чорнильного кольору очі випромінювали надійність та кохання. Хоча його душі вже об'єдналися, він досі постійно тужив за Сяошенем, можливо навіть сильніше. У цьому, він не змінився б навіть за десять тисяч років.
Сяошень міг відчувати, що коли Шан Дзію став цілим, то залишився звично лагідним та зосередженим на собі, але також став із ним навіть більш нерозлучним, іноді демонструючи трохи впертості. Коли він був на дні, здебільшого все було в порядку — вони могли постійно відчувати один одного. Але поза водою, Шан Дзію йшов на його пошуки кожну годину чи менше.
Але Сяошень також нарешті повністю зрозумів; зрозумів, що Шан Дзію — водойма. Навіть якщо на поверхні хвилі можуть видаватися повільними та м'якими, мирними та тихими, усі знали, що їх не можна сприймати легковажно. Вода завжди могла створити величезні хвилі, що сягатимуть небес.
Течії непередбачувані. Лише дракон міг направити їхні рухи.
— Мій жетон! Я залишив свій жетон у медичному саду!, — закричав, раптово пригадавши, Джао Мен'ян. Він попросив товстоголову рибу: — Товстий шишу, можеш віднести мене забрати жетон?
— Ти божевільний? Називай мене Рибою-шишу. Я не товстий! Просто моя голова трохи велика. Теперішні юнаки… можуть забути навіть власний жетон, — бурчала товстоголова риба. Він розвернувся та поплив назад: — Думаєш, я човен, що розраховуєш, що я возитиму тебе туди-сюди?
Джао Мен'ян сказав, закашлявшись:
— Перепрошую за турботи, Рибо-шишу.
Коли вони повернулися до медичного саду, Його Високість Сяошень вже, звісно, давно зник. Джао Мен'ян квапливо забрав свій жетон. Потім його рука зісковзнула — і жетон впав у воду.
Риба з товстою головою кинула на Джао Мен'яна погляд. Той був розгублений. Однак, Риба-шишу лише поглянула на дно та сказала:
— Він заплутався у водоростях. Можеш розплутати сам!
Ех. Його тіло все одно вже вимокло. Джао Мен'ян повернувся на риб’ячу спину, міцно схопився та затримав дихання.
— Добре.
Товстоголова риба пірнула на один джан*. Жетон справді заплутався у водних рослинах. Джао Мен'ян розплющив очі та відчув, що він в порядку. Тремтячою рукою він дістав жетон, поки іншою міцно тримався за Товстого Шишу. Його ноги також були міцно затиснуті, щоб не спливти. Він не знав, як пірнати.
*близько 3,3 метра
Джао Мен'ян мимоволі озирнувся, але насправді, в глибоко зеленій воді був і Його Високість. І він був у обіймах, переплетений із чоловіком у білому. Навіть їхній вуста торкалися одне одного. Його Високість Сяошень, здавалося, майже висів на тілі іншої людини. Він був такий зайнятий, що не помітив Джао Мен'яна. Довкола їхніх тіл, вода вирувала течіями такими самими несамовитими, що і їхні рухи.
Від такого видовища, Джао Мен'ян почав полум'яніти. Він не міг відвести погляду і був дуже зніяковілим. Він міг лише сухо ковтнути. Він навіть забув, що під водою, і захлинувся.
Тоді він побачив, як вони озирнулися з невдоволеними поглядами. Він поквапився на поверхню, не чекаючи на товстоголову рибу. Це відчувалося так, ніби їх викинуло на берег водним потоком.
Риба з товстою головою кілька разів ворухнулася на землі. Його риб’ячий рот відкривався і закривався:
— Ти, дитино, завів мене у неприємності. Вони завжди говорять не турбувати зануреного дракона. Не турбувати зануреного дракона!
Джао Мен'ян:
— ……
Ех. Не дивно, що управитель не пояснював в деталях. Там… Там справді було занадто багато такого, що не можна було турбувати!
Далі
Розділ 39 - Екстра 2.1 Після вознесіння
Тераса Вознесіння Безсмертний, який зустрічав інших, дрімав біля нефритового стовпа. Сьогодні успішно вознеслися ще два культиватори з Шеньджов, людського виміру. Він мав зустріти їх та зареєструвати у книзі, але оскільки нещодавно він увесь день та всю ніч грав у азартні ігри, у нього не було енергії. Говорили, що завтра вознесеться група з демонічного виміру. Було багато роботи — з гостями виміру демонів було складно мати справу. Цього справді було для нього забагато. Ех. Це все через Його Величність Безсмертного Імператора. Зазвичай безсмертні не втомлювалися від азартних ігор, але йому не подобалося, що всі такі залежні від них. У кожного з них було таке огидне обличчя (але насправді ні!), тож він видав указ, залізне правило: якщо хтось продовжить грати, навіть безсмертний відчуватиме незрівнянну втому, змушуючи всіх робити перерви. Він замислився, якими були культиватори, що сьогодні прибули. У цьому вимірі безсмертних все зовсім не було таким ідеальним, як це уявляли культиватори людського. Там досі були володіння, секти — і буття союзниками в сектах нижніх вимірів не означало, що у вимірі безсмертних вони залишаться на одному боці — іноді вони були навіть жорстокішими. Зрештою, нікому не було що робити… Кожен новоприбулий мусив налагодити зв’язки. Або вони могли стати мандрівними безсмертними, але це було тим самим, що бути мандрівним культиватором у нижніх вимірах. Вони могли робити що їм заманеться, але також не мали жодної підтримки та покладалися лише на себе. — Старший? Цей звук розбудив безсмертного реєстратора. Він різко встав та побачив перед собою людського незнайомця, високого та гарного. Це мав бути безсмертний, що тільки-но вознісся. Тож він квапливо сказав: — Я безсмертний, що сьогодні відповідає за реєстрацію, Сань-Сань. Ти, мабуть, новенький, що щойно прибув у безсмертний вимір… Він трохи озирнувся: — Га? Дивно. Сьогодні мали прийти двоє осіб. Ти знаєш другого? — Знаю, — кивнув Шан Дзію. — Він сказав, що збирається трохи пограти в хмарах, і що я маю піти першим та зареєструватися, щоб не змушувати безсмертного реєстратора чекати занадто довго. — О… Це нічого, все добре, — безсмертний реєстратор зовсім не засмутився. Його обличчя повнилося усмішками. Судячи з того, що другий вознесений також любив лінуватися та гратися, однак очевидно знав процедуру безсмертного виміру, він точно не був звичайним вознесенцем. Тому він не ризикнув поставитися до них з недбалістю та дуже ввічливо сказав: — Ніякої різниці, якщо я зареєструю тебе першим. Треба заповнити багато форм. Він здогадався, що інша особа теж про це знає, і не став гаяти часу. Спочатку безсмертний реєстратор спитав їхні імена та до якої секти чи клану вони належали у вимірі смертних. Він мовчки покивав головою. Він чув про цю секту Юлін. Більшість з її вознесених були людьми та доволі добре ладнали між собою. Не дивно, що вони такі знайомі з безсмертним виміром. Він також мав при собі деяку природно створену інформацію. Оглянувши її для перевірки, він здивовано сказав: — Ти людина чи ні? Як так сталося, що на вигляд ти людина, але тут пишеться, що ти іншому вознесеному… належиш? Що це означає? Ти дух зброї? Що нового придумав цей людський вимір? Дух зброї тепер може вознестися самостійно? — Неправильно, — просто сказав Шан Дзію. — Ми вже дуже давно культиваторські партнери. Щобільше, я й не людина. Безсмертний реєстратор гмикнув. Цей вознесений досі не сказав, яким саме він був духом, але хай би там що, це було достатнім шоком. Світ величезний і може статися будь-що. Закохатися не було зовсім нечуваним для духа меча чи чогось подібного. І навіть закохатися у свого власника. Але стати таким схожим на людину, щоб він навіть відрізнити не зміг — це було дуже незвичним. Здавалося, його шлях до безсмертя був чимось іншим. Він кілька разів поглянув на нього, не зумівши стримати цікавість: — Тоді твій… культиваторський партнер, як він зазвичай до тебе ставиться? Є кілька таких пар у нашому безсмертному вимірі. Власники зазвичай зберігають свої погані звички та гордовито наказують своїм культиваторським партнерам. Говорячи про Сяошеня, Шан Дзію злегка усміхнувся: — Він би такого не зробив. Він невинний, милий та доброзичливий з іншими. Він би нікому гордовито не наказував. — Вав, вав, вав, тоді ти справді везучий, — почувши це, безсмертний реєстратор одразу його привітав. — У цьому світі, найважчим є баланс. Баланс між їнь та ян, щоб досягнути Великого Шляху, хоча не всі здатні його культивувати. Тож, між закоханими також часто траплялося, що хтось сильніший, а хтось слабший. Така пара, як у вас, народжена рівними, але така любляча та навіть здатна разом вознестися… Очевидно, що твої слова правдиві. Він був таким багатослівним, але Шан Дзію все одно люб'язно кивнув. Безсмертний реєстратор подумав, що ця родина лагідна та легка на підйом. Цієї миті, повз пройшли двоє юнаків, з руками на плечах один в одного. На їхньому вбранні були візерунки, а на лобі в обох були роги. Очевидно, що вони були драконами. Ці двоє молодих осіб видавалися недисциплінованими, однак насправді були дуже проникливими та відчули погляд Шана Дзію. Вони звернулися до безсмертного реєстратора: — Це новий вознесений? З якого він виміру? — З того самого, що й ви!, — представив безсмертний реєстратор, також бажаючи допомогти Шанові Дзію налагодити хороший зв'язок. — О? З нашої батьківщини! Не дивно, що він здається людиною, — підійшли два дракони, тримаючись за руки. — Він не людина, — безсмертний реєстратор був із ними приятелем в азартних іграх, тож одразу все розповів. Почувши це, два дракони не надто переймалися тим, чия людська форма видавалася досить достовірною. Там було багато драконів з великою силою. Вони перезирнулися та не втрималися від сміху, із захопленням говорячи: — І усі говорять, що ми, дракони, сентиментальні. Поки це не наш вид, можна було одружуватися. Було доволі незвичним закохатися у дух зброї чи подібного, і найчастіше це було в кланах яо чи духів. Не очікував, що людські клани теж таке робитимуть. Вони рефлекторно подумали, що культиваторський партнер Шана Дзію — людина, і тому надав йому людської подоби. — Який саме ти дух? — У твого господаря такий чудовий апетит. Коли він підійде, чому б нам не повернутися разом, щоб ви стали моїми гостями? Шан Дзію почув їх та, як би він не слухав, здавалося, вони висміювали його. Вони сказали про гостей, але у їхньому тоні не було жодної поваги. Радше видавалося, що вони прагнули вистави. Тож він втратив усю доброту, яку мав до них через те, що вони були того самого виду, що й Сяошень, і припинив їм відповідати. Звісно, ці два дракони шукали розваг. Вони обійшли Шана Дзію, ніби розглядали річ: — Агов, агов, швидко відповідай! Чи ти спочатку був духом гарбуза і не любиш розмовляти? Безсмертний реєстратор відчув, як його лоб вкривається потом. Він хотів познайомити їх, але не очікував, що станеться щось подібне. Він подумав, що Шан Дзію був добродушним, тож поквапився зупинити драконів: — Ви двоє, будь ласка, збережіть мені обличчя… Щойно він договорив, Шан Дзію злегка посміхнувся та витягнув меч на своїй талії з піхов: — Хочете дізнатися? Сила меча була такою потужною, що їм довелося відступити на кілька кроків. Вони недовірливо поглянули на Шана Дзію. Безсмертний реєстратор застиг. Він відрізнявся від того, що він думав, не порозумівшись та після кількох слів витягаючи меча. Він кинувся задобрювати та змінив об’єкт своїх вмовлянь: — Минуло чимало часу, відколи в людському вимірі були дракони. Товаришу культиваторе, ви, мабуть, не можете визначити, але ці двоє — дракони! Обидва дракони також опанували себе та холодно сказали: — Здається… ми справді занадто надовго залишили вимір смертних. Видається, ніби всі клани в людському світі забули, які ми, дракони, погані характером. Шан Дзію вже збирався підняти меч, але дещо відчув. Він поглянув праворуч. На його обличчі була добре прихована посмішка: — Тобі чому б вам не спитати його особисто? Дракони ще не мали шансу зазирнути, щоб поглянути, коли почули чистий голос, сповнений недоброзичливості: — Чи залишив я драконячий вид занадто надовго, щоб клани драконів іншого кольору забули, наскільки поганий характер у мене? Дракони: — …… Безсмертний реєстратор побачив як два дракони, які зазвичай домінували та чинили як їм заманеться, раптово відступили, а тоді перелякано втекли з криками, волаючи: — А! Він вознісся! — Допоможіть, на допомогу! Вони бігли недостатньо швидко. Два камені невідомо звідки влучили їм у спини. Драконяча луска була відома своєю міцністю, але вони обидва впали головами у власне лайно, більше не в змозі навіть повзти. Безсмертний реєстратор: — ?? Що це було? Що вони… Вони знали власника Шана Дзію? Він озирнувся, але побачив лише юнака у зеленому вбранні, з ніжними та чарівними рисами обличчя. Однак, на голові у нього було два драконячі роги. Безсмертний реєстратор був у шокові: — Як у Шеньджов могли залишитися дракони? Сяошень поглянув на нього, ніби посміхаючись, а ніби й ні. Те, що Сяошень залишився у вимірі смертних, було драконячою таємницею. Навіть якщо він був безсмертним верхніх вимірів, то не мав високого статусу. Він не знав усіх тонкощів драконячих справ. Лише сьогодні безсмертний реєстратор дізнався, що у людському вимірі справді залишався дракон і, судячи з поведінки інших двох, цей дракон мав бути незвичайного статусу. Він знав, що, мабуть, торкався драконячих секретів, і більше не ризикнув питати. Він слабко сказав: — Перепрошую, Ваша Високосте… дозвольте мені допомогти вам зареєструватися. — Гм, — Сяошень підібрав цих двох драконів та сів на них, ніби на лавку. Двоє повністю здалися, також не наважуючись відбиватися. Вони могли лише тихо промовити: — Брате Шеню, давно не бачилися. Брате Шеню, я не мав цього на увазі, я не знав… — Брате Сяошеню, ми всі друзі дитинства. Ти бив… ми гралися разом, відколи були малими. Ти знаєш, що ми не маємо на увазі того, що говоримо. Сяошеневі здалося, що вони занадто галасливі, і він недбало вдарив їх так, що вони знепритомніли. Безсмертний реєстратор: — …… Він ще раз поглянув на Шана Дзію, чий вираз обличчя був абсолютно звичайним… Я не мав тобі вірити! Інші дракони побачили його й почали кричати та плакати… І ти сказав, що твій культиваторський партнер невинний, милий та доброзичливий з іншими? Він, мабуть, доброзичливий лише з тобою! Під час реєстрації, безсмертний дізнався, що Сяошень насправді був лазуровим драконом. Він відчув, як по ньому пробіглися сироти: — Лазуровий дракон? Тоді як ви пов'язані з Володарем Дженьбао? Сяошень: — Він мій батько. Безсмертний реєстратор був у шокові: — Щ…що? Сяошень дивно на нього поглянув. Те, що в шокові були люди зі смертного виміру, було однією річчю. Що мало шокувати цього безсмертного. — У чому справа? — Нічо… Я теж не знаю.., — безглуздо вимовив безсмертний реєстратор. — Це… Ось і все, вашу реєстрацію завершено. Оскільки у вас у вимірі безсмертних є зв'язки, а також приятелі одного з вами виду, цей нікчемний безсмертний не втручатиметься у ваші справи. Прощавайте! Він осідлав тендітного білого оленя та втік під супровід ударів копит. Що відбувалося? Сяошень подумав, що щось не так. — Ні, спочатку знайдемо Володаря Дженьбао. Раніше він думав, що не варто поспішати до Володаря Дженьбао. Що спочатку він повинен сходити до Фана Цвеня, Чень М'яосян і так далі. І Засновник Фан Цвень, і Чень М'яосян успішно вознеслися. Вони мали бути у вимірі безсмертних. Хоча він не знав, чи зустрічалися вони тут раніше, обидва були тими, хто чимало Сяошеню заборгував… Чи було достатньо того, щоб члени секти Юлін віддавали борг? Безумовно, цього було недостатньо. Але, побачивши цю поведінку безсмертного реєстратора, Сяошень почав перейматися, що щось сталося з Володарем Дженьбао. Він вирішив спочатку з'ясувати, що з ним. Сяошень ніколи раніше не був у безсмертному вимірі. Там не було перепон чи кордонів. І там було чимало кланів та сил з різних вимірів. Але, на щастя, тут було двоє нещасних, на яких він сидів. Йому потрібно було лише розбудити їх. Двоє драконів розплющили очі, щоб побачити Сяошеня, і знову болісно їх заплющили. Сяошень потягнув їх за роги: — Я запитую вас, де Володар Дженьбао? Щойно, цей безсмертний реєстратор почув, що я його син. Чому у нього був такий вираз обличчя, ніби він не наважувався відповісти? Вони слабко відповіли: — Володар Дженьбао зник… — Що?, — обличчя Сяошеня змінилося. Навіть Шан Дзію стурбовано насупився. Чи була якась змова або боротьба за силу у драконячому клані? — Він не зник. Він сховався! Ось так!, — квапливо пояснив один з драконів. — Коли Володар Дженьбао привів нас до виміру безсмертних та облаштувався тут, він також налагодив зв'язки з різними владними силами. Протягом цього часу, Володар Дженьбао потайки укладав шлюбні контракти між їхніми дітьми з могутніми членами інших кланів, як доказ їхнього союзу. Він розповів їм, що насправді має сина, що залишився у вимірі смертних, який дуже винятковий та скоро теж вознесеться. Звісно, тоді ти деякий час не міг вознестися, і Володар Дженьбао не міг виконати своїх обіцянок, тож їх просто призупинили. Ти розумієш. За останні десять тисяч років він багато кого обдурив. Ніхто навіть не знає, чому він весь цей час їх обманював, але вони продовжували на це вестися! Тільки деякі старші потім вирішили, що в нього, мабуть, взагалі немає сина. Сяошень: — …… Шан Дзію: — …… Зрештою, він Володар Дженьбао; укласти стільки шлюбних договорів з одним лише сином. Так подумав Сяошень. І він говорив усім, що той скоро вознесеться, але він не возносився десять тисяч років. Він безпорадно сказав: — Тоді, якщо зараз він зник, це було тому, що він переймався, що я буду на нього дуже злий? Шан Дзію теж був дуже нещасним. Що це таке? Сяошень припинив підбирати наречених, але поки вони про це не знали, Володар Дженьбао знайшов для нього купу інших? — Звісно ні! Володар Дженьбао — добрий батько!, — швидко вимовив інший дракон. — Кілька років тому, хіба ти не прислав Ю-щось-там з повідомленням? Ця риба сказала, що у нижньому вимірі в тебе є культиваторський партнер. Володар Дженьбао відчув, що якщо продовжить використовувати тебе, щоб обманювати інших, коли ти вознесешся, це не дуже добре позначиться на ваших з культиваторським партнером стосунках. Тож він припинив це робити. Сяошень подумав про це та впевнено сказав: — Ха, тож він все-таки переймався про мій характер. Що ж, він був драконом. Шан Дзію теж більше не був таким нещасним. Цей дракон теж засміявся. З їхньою повагою до Володаря Дженьбао, звісно він не відповів Сяошеневі. — У всякому разі, тоді Володар Дженьбао змінився і почав дурити людей собою. З роками, він заручився сімнадцять чи вісімнадцять разів — у кланах демонів, птахів, давніх божеств — і навіть стверджував, що може народити. У будь-якому випадку, багато хто повівся… Здається, нещодавно знову щось с-с-сталося. Тому що цього разу це велика проблема. Навіть з усією завзятістю Володаря Дженьбао, йому було важко вибратися з цього, тож він пішов ховатися, поки все не вщухне. Інший дракон також скористався нагодою підлеститися до нього: — Брат Сяошень та невістка прибули якраз вчасно; ви зможете розібратися з цією ситуацією для Володаря Дженьбао! Сяошень і Шан Дзію: — ……
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!