Цього тихого та спокійного ранку хтось відкрив вікно, і згори багатоповерхової будівлі пролунав гучний крик:
— Двань-ґондзи тут!!
*Ґондзи(панич/молодий пан) це звертання до сина знаті.
Рука Двань Чонсюаня, що стискала віяло, раптом вкрилася холодним потом.
Метушня підняла дим і пил, панянки, тримаючи подоли довгих спідниць, розмахували вишитими хустинками, вибігаючи на вулицю з провулків, з шинків і високих веж, приносячи хвилі духмяного запаху і тіні від спідниць, що розвивалися.
За мить обидві сторони довгої вулиці були заповнені натовпом. У одних жінок був вишуканий макіяж із квітами сливи та зачіски, прикрашені шпильками з золотими перлинами; інші тільки-но прокинулися і ще не встигли привести себе до ладу, їхнє довге волосся було розпущене, а обличчя прикрите вуаллю.
Вони стояли обабіч вулиці, дивлячись на Двань Чонсюаня палкими поглядами.
Їнь Біюе та Лво Мінчвань мимоволі одночасно відступили від нього.
Двань Балакун зробив кілька кроків за ними й сказав:
— Ви двоє повинні зачекати на мене...
Їнь Біюе вперше бачив таку сцену:
— ...Невже твоя слава настільки поширилася?
Навіть культиваторки Секти Ляньдзянь не були такими, як ці дівчата з міста Є.
Відтоді, як Двань Чонсюань повернувся зі змагань того дня, озеро Цьов стало жвавим.
Щодня тут «гуляють» різні дівчата, які зупиняються на березі озера, щоб помилуватися краєвидом.
У маленькому дворику, де вони втрьох жили, Їнь Біюе часто прокидався рано вранці й відчиняв двері, щоб побачити подвір'я, повне носових хустинок та ароматизованих мішечків.
Учні гори Кан'я були дуже раді. Вони могли щодня бачити багато гарно вбраних дівчат. Їхні попереки більше не боліли, їхні ноги більше не боліли, і вони могли енергійно вправлятися з мечами.
Але Їнь Біюе не міг не подумати, а що, якщо одного разу дівчина втратить розум і кине в них блискавкою?
Тож він використав прапори масиву, залишені Янь Сіном, щоб створити просту захисну формацію у внутрішньому дворі, головним чином для запобігання падінню об'єктів з великої висоти.
Ситуація значно покращилася.
Двань Чонсюань почувався дещо ніяково:
— Я завдав вам клопотів...
Лво Мінчвань безпорадно посміхнувся:
— ...Це не твоя провина.
Їнь Біюе подивився на вишиті хустинки, що тріпотіли на вітрі за стінами двору. Кутики його рота злегка здригнулися, і він повернувся, щоб запитати балакуна:
— Ти йтимеш сьогодні?
З шістнадцяти сьогоднішніх матчів в чотирьох брали участь учні Кан'я, включаючи матч Лво Мінчваня проти учня Секти Баопу. Якби це було раніше, Двань Чонсюань точно пішов би.
Але тепер, як тільки він робив крок назовні, то одразу потрапляв під палкі погляди жінок, які, здавалося, могли пропалити в ньому діру.
Двань Чонсюань, здавалося, згадав якийсь поганий досвід, і його обличчя на мить напружилося, але він все одно скрипнув зубами та сказав:
— Йтиму! Як я можу не піти!
Сьогодні багато хто з гори Кан'я брав участь у змаганнях, майже всі учні вирушили подивитися на них, тож вони втрьох пішли слідом за величезним військом, вирушивши туди разом.
На світанку вуличні лавки з їжею ще тільки відкривалися, теплий пар від бамбукової пароварки змішувався з білим туманом, що розвіював ранковий вітерець; щойно відчинялися вікна другого поверху чайних, офіціанти похапцем розставляли всередині лавки й вивішували яскраві винні банери; на порожній та тихій довгій вулиці зрідка чувся гавкіт собак і стрекотіння цикад.
Хе Яньюнь поплескала Жвань Сяолянь по плечу і тихо втішила її:
— Не нервуй, бийся сьогодні не стримуючись, а після змагань ми підемо до вежі Тайхе, щоб поїсти смаженої курки!
Кілька учнів зібралися навколо них, обговорюючи ідеї й даючи поради Жвань Сяолянь.
Ці учні Кан'я зовсім не хвилювалися за Лво Мінчваня, який також брав участь у сьогоднішніх змаганнях.
Хоча вони не говорили, що «шисьон Лво обов'язково переможе, яким би могутнім не був суперник», але вони не могли уявити програш Лво Мінчваня.
Ця незрозуміла довіра до нього, здавалося, виникла без причини.
Але Лво Мінчвань був саме такою людиною, і тисячі учнів на горі Кан'я вірили в нього.
Їнь Біюе подивився на людину поряд.
Сьогодні він був таким, як завжди. Йшов впевненим кроком, вираз його обличчя не виказував якоїсь зайвої урочистості чи безтурботності.
Він все ще був одягнений у просту і гідну даоську мантію Кан'я, від зачіски до лацканів, кожна деталь була на своєму місці, як завжди.
Незалежно від того, чи йде він по нерівній гірській дорозі в Кан'я чи по довгій головній вулиці міста Є, що веде до місця змагань, він завжди виглядає однаково, створюючи у людей ілюзію стабільності, наче він залишатиметься незмінним.
Хоча Лво Мінчвань не виділявся, на перший погляд, він виглядав гідно, з деякою урочистістю, очевидно, він був неромантичною людиною честі. Тоді як Їнь Біюе мав біле волосся і холодний вираз обличчя, виглядаючи неприступним.
З іншого боку, Двань Чонсюань завжди мав широку усмішку на губах і виглядав видатним та безтурботним молодим паничем, його натура балакуна не виказувала себе, і він мав найбільшу популярність серед шістнадцятирічних дівчат.
Тому в місті Є майже кожна панянка могла продекламувати два речення: «Нефритова корона, білий одяг і віяло з пейзажами гір та річок. Хто той ґондзи, що розбурхав місто Є?»
На щастя, за два лі від міста, коли вони прибули до арени, біля неї чергували охоронці у формі послідовників Секти меча Цінлу, тож ці дівчата не могли підійти близько і, дізнавшись, що Двань Чонсюань сьогодні не змагатиметься, вони неохоче пішли.
Їнь Біюе почув полегшене зітхання балакуна.
Очевидно, сьогодні біля арени було більше людей, оскільки мали відбутися дві дуже цікаві битви.
І Лво Мінчвань і Джон Шань обидва змагатимуться сьогодні. Попри те, що в обох матчах є очевидна перевага одного з учасників, а результати передбачувані, багато людей хочуть побачити, як вони атакуватимуть і який бойовий ритм використовуватимуть.
Особливо багато було послідовників Секти меча Цінлу, вони оточували двох людей, як зорі, що супроводжують місяць.
Їнь Біюе, дивлячись здалеку, виявив, що один із них виглядає знайомим. Це був молодий майстер Сон, якого він бачив у північній частині передмістя.
Він розмовляв із молодим чоловіком, що стояв поруч із ним з довгим мечем на поясі.
Саме так, з першого погляду фігура і зовнішній вигляд цієї людини не привертає уваги, але впадає в очі його меч.
Здавалося, цей меч мав дивну силу, і жоден культиватор меча не міг ігнорувати його існування.
Двань Чонсюань прошепотів:
— Той, хто поруч із Сон Таном, це Джон Шань.
Саме в цю мить чоловік підняв очі, і його погляд, наче блискавиця, був спрямований прямо на нього!
Минувши натовп і арену, він зупинився точно на Їнь Біюе!
Через майже інстинктивну реакцію на небезпеку справжня енергія Їнь Біюе вирвалась з тіла, рукава його мантії роздулися від сили ці, а кожен цвень його м'язів і кісток напружився до крайності!
*Міра довжини, що дорівнює 3⅓ см.
Він був готовий вихопити меч будь-якої миті!
Двань Чонсюань, який знаходився найближче до нього, не міг не відступити на два кроки.
У цей момент фігура в білому даоському вбранні перекрила йому зір, а також закрила погляд Джон Шаня.
Лво Мінчвань став перед ним.
Лише зробивши два кроки вперед, і Їнь Біюе був схований за його спиною.
Лво Мінчвань спокійно дивився на нього.
Схоже, Сон Тан помітив це. Він прослідкував за поглядом Джон Шаня і, побачивши Лво Мінчваня та групу учнів з гори Кан'я, здалеку кивнув на знак привітання.
Лво Мінчвань кивнув у відповідь.
У цей момент пролунав дзвін, змагання мало ось-ось розпочатися, і обидві секти повернулися на свої місця, наче нічого не сталося.
Насправді весь процес від зіткнення з Джон Шанем до моменту, коли Лво Мінчвань і Сон Тан привіталися, зайняв лише мить. Більше майже ніхто не помітив цього.
Однак Їнь Біюе це чітко запам'ятав. Тепер він міг бути впевненим, що Джон Шань, який перебував на стадії Подолання обмежень, вже був на півдорозі до порога Хінаяни. У тому погляді була неприхована пильність і ворожість.
Очевидно, це була їхня перша зустріч.
Незабаром у нього не залишилося часу на роздуми, тому що Лво Мінчвань вже прямував до арени.
— Лво Мінчвань з гори Кан'я проти Ван Дженя з Секти Баопу...
Учні Кан'я вибухнули радісними оплесками.
Учні Секти Баопу навпроти виглядали дуже незадоволеними.
Хе Лай тихо дав пораду Ван Дженю:
— Після двох ходів просто самостійно здайся. Не програй надто негарним способом, щоб не зганьбити нашу секту.
Ван Джень завжди сліпо поважав Хе Лая і, почувши це, не мав жодних заперечень: «Так, шисьоне». Насправді він також відчував, що йому дуже не пощастило зустріти головного учня гори Кан'я в першому раунді. Він не був готовий підставлятися під удари, щоб протриматися ще кілька ходів, отримавши травми, це було б занадто нерозумно. Тому він вже придумав, як зробити так, щоб визнання поразки після двох ходів звучало красиво, ніби він проявив великодушність, відмовившись від боротьби зі своїм супротивником. Хоча визнання поразки теж є ганебним, це краще, ніж бути викинутим з арени, ще й отримавши поранення. В цьому полягає його план.
Тож, піднявшись на платформу, вони одразу обмінялися привітаннями. Він першим заговорив:
— Для мене честь зустріти першого учня Кан'я. Мене настільки вразив глибокий рівень вдосконалення друга-культиватора, який викликає в мене захоплення, що я відчуваю себе не гідним стояти тут!
Його промова натякала на те, що рівень удосконалення та статус суперника були вищими, ніж його власні, і перемога над ним не принесла б слави.
Після таких слів Лво Мінчвань мав бути надто збентеженим, щоб зробити щось жорстоке.
Лво Мінчвань нічого не сказав, і лише злегка усміхнувся, що було розцінено іншою стороною як визнання компліменту.
Їнь Біюе відчував себе більш сконцентрованим, ніж двоє людей на арені.
Він хотів побачити, як діятиме Лво Мінчвань.
Техніка зіниці Дзя Лань? Це козир або останній хід, він би не використав її так рано.
Напряму розчавити його своєю справжньою енергією? Цей стиль битви дещо грубий.
Техніка контролю рослинності? Їнь Біюе подивився на високий в'яз, що ріс біля кам'яної платформи, це має бути найімовірніший...
Тим часом за змаганням спостерігало багато інших людей.
Під поглядами тисяч очей Лво Мінчвань взявся за меч.
Це, очевидно, було надто неочікувано.
— Що відбувається? Шисьон Лво все ще використовує меч?
— Виявляється... цей меч не лише для краси.
Але Їнь Біюе помітив, що його стійка, коли він тримав меч, була дещо неправильною.
Лво Мінчвань не витягнув Ченьджов з піхов.
Він тримав меч у піхвах рівно й прямо, наче довгу палицю.
Що саме хоче зробити Лво Мінчвань?
Ван Джень, який боровся проти нього, був першим, хто зіткнувся з цим питанням.
Раптом Ван Джень вихопив меч і атакував! Там, де проходило вістря меча, з'являвся візерунок баґва.
Він використав найнадійніший і відомий меч Баопу Баґва!
Однак перш ніж лезо наблизилося на три чи до супротивника, меч у руці Лво Мінчваня поворухнувся.
Все ще в піхвах, він підняв його над головою і важко опустив.
Ніби хотів влучити прямо в голову!
Заблокувавши силу меча Ван Дженя, він прорвав бар'єр зі справжньої енергії та влучив прямо в його праве плече!
Тріск...
Усі присутні чули чіткий звук ламання кісток.
Цей удар був надто швидким і сильним, його ніхто не міг передбачити, але він здавався таким світлим і праведним, без найменшого натяку на порочність чи жорстокість.
Ніби це природно.
Силует Лво Мінчваня розплився і вже за мить з'явився позаду Ван Дженя, знову вдаривши його!
Ван Джень спробував контратакувати, але як тільки його меч зіткнувся з піхвами Лво Мінчваня відбувся вибух справжньої енергії, і меч вилетів з його руки.
Меч Лво Мінчваня знову атакував, влучивши прямо в його хребет!
Їнь Біюе був ще більше вражений!
Нарешті хтось із присутніх впізнав цю техніку й голосно вигукнув:
— Дисциплінарний батіг Академії Лань Юань!
Серед послідовників сект було багато випускників Академії, вони уважно спостерігали й сказали:
— Справді! Це дійсно Дисциплінарний батіг!
Почуття Їнь Біюе були змішаними, він не думав, що Лво Мінчвань вирішить використати цю техніку для змагання.
Дисциплінарний батіг Академії – це не набір рухів батога.
Він використовується вчителями для дисциплінування неслухняних учнів.
Необов'язково використовувати вказівну палицю, при зіткненні з неслухняним учнем, який порушує правила Академії, можна просто відламати гілку сарани або взяти бамбукову палицю, найчастіше беруть дерев'яну палицю, але кожна з них може повною мірою продемонструвати справжню сутність навчального батога.
Їнь Біюе зрозумів, що Лво Мінчвань використав свій меч як палицю для того, щоб виконати Дисциплінарний батіг.
У минулому, коли він навчався в Академії, вчитель, який викладав філософію, був вже в роках і не мав сили виконувати свої обов'язки, тому він попросив Лво Мінчваня, найспокійнішого та найнадійнішого серед учнів, виконувати покарання замість нього.
Це було завдання, яке неминуче завдавало людям образи, але Лво Мінчвань дотримувався правил, був справедливим і поводився гідно, тому ніхто не мав до нього претензій.
«З гідністю вчителя я навчу тебе людської гідності», це і є Дисциплінарний батіг.
Оскільки вчитель навчає учня, як це може бути не почесно та не справедливо? Як це може бути не виправдано?
Але Лво Мінчвань не є вчителем Ван Дженя, тому це виглядало насмішкою.
— Я навчу тебе людської гідності замість твого вчителя.
Вираз обличчя старійшини Секти Баопу потемнів.
Далі
Розділ 29 - Джон Шань
Коли Дисциплінарний батіг Академії було розкрито, багато людей усвідомили його значення. Ван Джень, що знаходився на арені, не міг уникнути його, отримавши п'ять ударів він відчув такий сильний біль, наче всі його кістки були зламані. Лво Мінчвань бив надто швидко, не даючи йому часу заговорити. Якщо це продовжуватиметься далі, він буде може отримати серйозні пошкодження ядра... Він скрипнув зубами, не піклуючись ні про свою репутацію, ні про престиж своєї секти, і збирався голосно визнати поразку. Раптом його обличчя зблідло, а тіло вкрилося холодним потом. Він усвідомив... що не може вимовити ані слова! Його думки були у паніці, коли він отримав ще один удар по спині, який викликав пекучий біль. Глядачі бачили лише те, що атаки Лво Мінчваня ставали все швидшими та швидшими, а сліди від його ударів спліталися у велику сітку, повністю покриваючи суперника. Ван Джень був нажаханий, його очі були широко відкриті, але він не міг вимовити ні слова. У нього в руках не було меча, і його справжня енергія вже була вичерпана у спробі захиститися від ударів, тепер він міг лише незграбно ухилятися. Лво Мінчвань більше не використовував свою справжню енергію, покладаючись лише на свої бойові навички, оскільки суперник вже не міг від нього втекти. Їнь Біюе відчув дещо підозріле. Не було причин, з яких Ван Джень досі відмовлявся б визнати поразку. Невдовзі він згадав, що для того, щоб студенти при покаранні не порушували своїми криками порядок, Дисциплінарний батіг першим ударом перекривав потік повітря, що проходить біля голосових зв'язок. Це схоже на «Заборону говорити». Проте від цього методу відмовилися триста років тому і зараз ним ніхто не користується. Якби він не прочитав тисячі праць класиків у нічній бібліотеці, деякі з яких були пов'язані з історією Академії, він би ніколи не дізнався, що у Дисциплінарного батога є ця особливість. Крім цього, Дисциплінарний батіг Лво Мінчваня, у порівнянні з тим, який застосовується в Академії для покарання учнів, потужніший та суворіший. Ніхто з глядачів не мав про це уявлення. Крім вигуків про те, що Лво Мінчвань був обізнаним і гідним учнем Академії, щоб знати таку техніку, були також люди, які звернули увагу на Ван Дженя: — Я не очікував, що цей хлопець матиме настільки сильну волю і не визнаватиме поразку навіть після таких травм! Як тільки ці слова пролунали, старший учень з тієї ж секти заперечив: — Яка воля, це дурість! Хвилинна слава, але якщо він пошкодить свої меридіани та ядро, як буде йти дорогою вдосконалення в майбутньому?! Ти не повинен брати з нього приклад! Інші послідовники кивнули на знак згоди. Лво Мінчвань, як головний учень Кан'я, був відомий багатьом послідовникам сект і мав серед них гарну репутацію. — Цей хлопець мав здатися раніше! Він не здається, тому шисьон Лво змушений продовжувати його бити. Певно це дуже втомлює. — Шисьон Лво такий щедрий. Він знає, що його суперник більше не може битися, тому тепер навіть не використовує свою справжню енергію. Час від часу до вух Секти Баопу доходило одне-два речення. Окрім люті, вони також відчували, що це неймовірно. Платформа для змагань мала захисний масив, який запобігав витоку справжньої енергії та завдання шкоди глядачам. Крім того, було використано ізоляційний масив, щоб запобігти будь-якому втручанню сильних культиваторів у авдиторії, яке могло б вплинути на битву на платформі. Лише Секта меча Цінлу, як господар, могла контролювати масиви, щоб уникнути значних травм або смертей у разі виникнення несподіваної ситуації. У теперішній ситуації Лво Мінчвань вже не використовував енергію ядра, а Ван Джень отримав лише поверхневі травми. Очевидно, жодному з них не було завдано смертельних пошкоджень. Ван Джень не здавався, тому старійшина, який відповідав за масиви, природно, не мав бажання зупиняти його. У всякому разі, бої в першому раунді були обмежені за часом. Коли час закінчиться, буде оголошено результати. Хе Лай смутно відчув, що щось з цим не так, оскільки Ван Джень розповів йому про свої плани перед тим, як піднятися. Він уважно спостерігав за виразом обличчя Ван Дженя і раптом подумав, що, можливо... той не мав можливості здатися! Колір обличчя Хе Лая одразу змінився. Насправді Їнь Біюе також вважав це дивним, з точки зору моралі цей метод був недостатньо доброчесним, здавалося, він навіть суперечив поведінці благородної людини. Потім він раптом почув сміх Двань Балакуна. Їнь Біюе спантеличено подивився на нього, а Двань Балакун наблизився і прошепотів: — Четвертий шисьоне, чутку про те, що в тебе сталося відхилення Ці, яке зашкодило твоїй культивації, першим пустив цей Ван Джень... Після цієї подорожі Двань Чонсюань більше не був вороже налаштований до Лво Мінчваня. — Раніше він не міг тримати язика за зубами, але тепер шисьон Лво зробив так, що він не може заговорити. Їнь Біюе раптом згадав слова Лво Мінчваня, сказані на хребті Паньлон, про те, що як культиватори, вони завжди повинні бути готовими оголити меч. Лво Мінчвань не був абсолютною Дівою Марією. У нього є принципи та методи, він не буде знущатися з інших, користуючись своєю силою, і не дозволить іншим знущатися з нього, це приклад виразу «порядна людина робить те, що повинна робити, і не робить того, чого не повинна». Їнь Біюе подумав, що його попереднє враження від Лво Мінчваня було надто упередженим. У цей момент Ван Джень, який знаходився на арені, здавалося, доклав усіх сил й крикнув: — Я здаюся!.. Майже в ту саму мить пролунав дзвін, і учень-наглядач Секти меча Цінлу оголосив: — Час минув... цей матч закінчився, перемога за Лво Мінчванем з гори Кан'я. Лво Мінчвань припинив свої атаки й зістрибнув з платформи. Одночасно учні Секти Баопу винесли з платформи Ван Дженя, ніс і обличчя якого були розбиті. Цей поєдинок розпочався несподівано і так само закінчився. Учні Кан'я більше не веселилися, можливо, тому, що суперник виглядав надто жалюгідним, або, можливо, на них вплинула аура Лво Мінчваня, тому всі вони виявляли ввічливість і байдужість престижної секти, не реагуючи на похвалу чи образи. Проте кожен з них носив стриману, але горду посмішку, маючи гідний вигляд. Така поведінка, ніби перемога була для них логічним результатом, змусила Секту Баопу почуватися більше збентеженою і розлюченою, ніж якби вони гучно аплодували. Хе Лай вже встиг заспокоїтися, оскільки подумав про завтрашнє зіткнення з Їнь Біюе на арені. Це було добре, з моменту прибуття у місто Є і до останніх двох днів змагань, незалежно від того, чи це був Двань Чонсюань, чи Лво Мінчвань, усі вони викликали гнів, що переповнював його, ніби саме серце палало вогнем, і якщо він не випустить його назовні, то згорить живцем. З боку Секти меча Цінлу піднявся галас, тому що Джон Шань мав бути наступним. Погляди всіх зосередилися на ньому. Учень, який бився проти Джон Шаня, походив із прикордоння Південного континенту і не був відомим. Попри розчарування через власну невдачу, він, здавалося, змирився зі своєю долею і був більше пригнічений, ніж знервований. Проте людей більше хвилював виступ Джон Шаня, ніж реакція цього хлопця. В цей момент на рівнині застигла тиша, і лише декілька людей тихо перешіптувалися, наче вони боялися, що, якщо відволічуться, то пропустять удар Джон Шаня. Не так багато людей на Південному континенті бачили Джон Шаня особисто, не кажучи вже про жителів інших чотирьох континентів. Однак цей молодик з чудовою репутацією не мав жодних прикметних рис обличчя, що впадали б в око. Можливо, меч на поясі цього чоловіка був настільки сліпучим, що затьмарював його власний блиск. Поглянувши на нього, Їнь Біюе помітив лише прямі чорнильні лінії брів та дуже бліді й тонкі губи. Але він не міг забути гострий погляд, що пронизав його вранці, наче блискавка. Це дуже небезпечна людина. Щойно вони вийшли на арену, учень, зустрівшись поглядом з Джон Шанем, негайно крикнув: — Я здаюс... Бум! Гучний удар! Фігура злетіла високо в повітря і розбилася прямо об край платформи, здійнявши хмару пилу та крові! Від його падіння здійнявся пил. Кров'яний туман розбризкався від удару обрізом у черевну порожнину. І те, і інше сталося майже одночасно. Меч Вітру та Дощу ще не був витягнутий, а вже наніс поранення. Занадто швидко. Коли натовп прийшов до тями, Джон Шань вже зійшов з платформи та пішов геть. Він прямував не до групи Секти меча Цінлу, а назад до міста. Але ніхто не сказав йому жодного слова. На арені та поза нею панувала тиша. Вираз обличчя Їнь Біюе став серйозним. Оскільки він побачив, що перше, що вразило супротивника, було не енергією ядра, що покривала піхви, а самою надмірною енергією меча. Ця атака здавалася надзвичайно недбалою, просто використання вищого рівня культивації та вибухової енергії ядра, щоб завдати шкоди. Але що змусило його бути обережним, так це демонстрація Джон Шанем його майстерності фехтування. Цей громовий удар був легко контрольований. Суперники на інших трьох бойових аренах ще не закінчили церемоніальні привітання, коли бій Джон Шаня вже закінчився. У підсумку послідовники Секти меча Цінлу підготували арену для наступного бою. — Жвань Сяолянь з гори Кан'я проти Джов Юе з Секти Баопу... Жвань Сяолянь усміхнулася Хе Яньюнь, показуючи, що їй не варто хвилюватися. Потім вона підібрала поділ спідниці й піднялася на платформу. В момент, коли вона стала на арені, багато людей вже оговталися від свого подиву через Джон Шаня. Жвань Сяолянь була вбрана в білосніжну спідницю зі сріблястим поясом та туфлі кольору морозу. На ній не було жодної зброї. В очах людей вона була схожа на тендітну квітку білого лотоса, яка не витримає пориву прохолодного вітру. *Цікаво, що ім'я Сяолянь(小莲) також означає «маленький лотос». Порівняно з яскравістю і розкутістю культиваторок Секти Ляньдзянь, така мила та жаліслива аура, очевидно, змусила очі багатьох культиваторів прояснитися. Навіть у тихій та зібраній Секті меча Цінлу пронісся короткий шепіт. Учень, що стояв навпроти неї, усміхнувся. Джов Юе спочатку трохи хвилювався, витягнувши в жеребкуванні гору Кан'я, особливо коли почув, що суперник був на одному з ним рівні. Але побачивши це немічне дівчисько, він, звичайно, відчув себе неймовірним щасливчиком. Після того, як вони двоє привіталися, Джов Юе відкрив рота, вирішивши трохи подражнити її: — Ця шимей... І побачив, як на нього летить кулак! З величезною справжньою енергією він розбив його обличчя! За мить кулак був уже між його очей! Джов Юе був настільки шокований, що міг лише спішно вихопити меч і відступити! Багато хто думав, що оскільки обидві сторони в цьому змаганні були однакового рівня, воно надовго зайде в глухий кут. Тепер вони тупо спостерігали, як тендітний білий лотос голими кулаками бив огрядного чоловіка, зростом 8 чи, наче відбивав м'ясо. Техніка меча Джов Юе не могла бути виконана під градом її ударів! *1 чи = 33⅓ см, тобто його зріст 2.6 метра. Хе Яньюнь з гордістю сказала: — Сяолянь практикує «Кулак, що перевертає гори», як її може зупинити його показний стиль фехтування! Двань Чонсюань легенько кашлянув і пояснив: — Ця техніка схожа на «Кулак вітру та грому» другої шидзє... Їнь Біюе також помітив це. Якби Жвань Сяолянь була в парі з іншою людиною, вона не мала б жодних переваг, однак майстерність фехтування Джов Юе вимагала вправності. Рухи, які він відпрацьовував, виглядали витонченими, але, на його жаль, він не був у цьому досвідченим. Зустрівшись з кимось на кшталт Жвань Сяолянь, яка може перемогти десятьох одним ударом, він міг лише отримати побої. Деякі послідовники Секти меча Цінлу вже відвернули голови, не в змозі дивитися на цю сцену. Звісно, це не тому, що вони вважали Джов Юе надто жалюгідним, натомість вони не знали, як дивитися в очі дівчині, чиї рукави були засукані для бійки, це була Жвань Сяолянь. Їнь Біюе співчував їм, подібний удар, розчарування їхньою богинею, можна порівняти з відхиленням Ці. Тіні схилилися на захід, з міської барабанної вежі доносилися тихі звуки ударів в барабан, а мізерні чорні цятки втомлених ворон удалині поверталися до своїх гнізд. *Вежа в центрі міста, з якої через барабанний бій повідомляють про тривогу, початок свята/церемонії чи настання нічного часу, як в цьому випадку. Закінчився черговий день змагань Фестивалю збирання цвіту. Дехто з молодшого покоління культиваторів сміявся з людьми поруч, обговорюючи результати денних матчів. Деякі були неспокійні через завтрашні змагання, слухаючи заохочення співучнів. Вони попрямували в різні боки, розходячись вдалині. Але всі вони були однакові: надзвичайно пишалися своїми досягненнями та були сповнені неспокоєм та очікуванням майбутніх подій. Призахідне сонце розтягувало їхні косі тіні, але вечір не був важким; радше, він демонстрував бурхливу життєву силу. ****** Кожна секта мала свої перемоги та поразки. На цей день кількість учнів гори Кан'я, що просунулися до наступного раунду, була досить непоганою. Вона стабільно займає перше місце серед «однієї гори, трьох сект». Що стосується двох матчів з Лво Мінчванем і Джон Шанем, то звичайні люди міста Є не могли їх осягнути й навіть шкодували, що вони були недостатньо захопливими. Але для культиваторів це мало велике значення. Джон Шань виправдав свою славу. Сила Меча Вітру й Дощу не зменшилася навіть у піхвах. Однак інша справа була явно соковитішою. Інформація про Фестиваль збирання цвіту завжди поширювалася швидко. Тому від міста Є до всього Південного континенту люди знали про учня Секти Баопу, якого поставив на місце головний учень Кан'я, Лво Мінчвань. Почувши такі зауваження, учні Секти Баопу сказали: Кан'я завжди бездумно знущається з інших, але невже ви вважаєте, що в нашій секті більше нікого немає? Завтра шисьон Хе битиметься з учнем Святого Меча! Нехай вони побачать, що таке врівноваженість і витонченість великої секти. З двадцяти восьми учнів Секти Баопу, що взяли участь в змаганні, п'ятеро вибули в першому раунді. Порівняно з іншими невеликими сектами цей рівень просування вже дуже високий. Однак Секта Баопу завжди вважала себе рівною з горою Кан'я, але цього разу в порівнянні з нею вона виявилася нижчою. Що ще важливіше, події, що сталися за останні два дні, розлютили їх до нестями. Тому завтрашній бій Хе Лая проти Їнь Біюе набув особливого значення. Не тільки Хе Лай, але й усі послідовники Секти Баопу відчули всередині себе приплив гніву, який необхідно було виплеснути. Чим ближче було змагання, тим спокійнішим ставало обличчя Хе Лая, і навпаки, його серце ставало все більш схвильованим. Завтра він прославиться, перемігши учня Святого Меча, як він міг не змусити людей з нетерпінням чекати на це? У дворі біля озера Цьов, під деревом магнолії, Їнь Біюе також відчув себе спокійнішим. Завтра відбудеться його перший бій відтоді, як він спустився з гори. Можливо, багато людей прийде подивитися, але він не вважав, що це має якесь особливе значення. Як глядач він уже спостерігав за багатьма поєдинками, його бойовий дух був на піку, і йому потрібно було вийти в бій, щоб підтвердити своє нещодавнє прозріння. І це все, нічого особливого.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!