Навчання

Цього тихого та спокійного ранку хтось відкрив вікно, і згори багатоповерхової будівлі пролунав гучний крик:

— Двань-ґондзи тут!!

*Ґондзи(панич/молодий пан) це звертання до сина знаті.

Рука Двань Чонсюаня, що стискала віяло, раптом вкрилася холодним потом.

Метушня підняла дим і пил, панянки, тримаючи подоли довгих спідниць, розмахували вишитими хустинками, вибігаючи на вулицю з провулків, з шинків і високих веж, приносячи хвилі духмяного запаху і тіні від спідниць, що розвивалися.

За мить обидві сторони довгої вулиці були заповнені натовпом. У одних жінок був вишуканий макіяж із квітами сливи та зачіски, прикрашені шпильками з золотими перлинами; інші тільки-но прокинулися і ще не встигли привести себе до ладу, їхнє довге волосся було розпущене, а обличчя прикрите вуаллю.

Вони стояли обабіч вулиці, дивлячись на Двань Чонсюаня палкими поглядами.

Їнь Біюе та Лво Мінчвань мимоволі одночасно відступили від нього.

Двань Балакун зробив кілька кроків за ними й сказав:

— Ви двоє повинні зачекати на мене...

Їнь Біюе вперше бачив таку сцену:

— ...Невже твоя слава настільки поширилася?

Навіть культиваторки Секти Ляньдзянь не були такими, як ці дівчата з міста Є.

Відтоді, як Двань Чонсюань повернувся зі змагань того дня, озеро Цьов стало жвавим.

Щодня тут «гуляють» різні дівчата, які зупиняються на березі озера, щоб помилуватися краєвидом.

У маленькому дворику, де вони втрьох жили, Їнь Біюе часто прокидався рано вранці й відчиняв двері, щоб побачити подвір'я, повне носових хустинок та ароматизованих мішечків.

Учні гори Кан'я були дуже раді. Вони могли щодня бачити багато гарно вбраних дівчат. Їхні попереки більше не боліли, їхні ноги більше не боліли, і вони могли енергійно вправлятися з мечами.

Але Їнь Біюе не міг не подумати, а що, якщо одного разу дівчина втратить розум і кине в них блискавкою?

Тож він використав прапори масиву, залишені Янь Сіном, щоб створити просту захисну формацію у внутрішньому дворі, головним чином для запобігання падінню об'єктів з великої висоти.

Ситуація значно покращилася.

Двань Чонсюань почувався дещо ніяково:

— Я завдав вам клопотів...

Лво Мінчвань безпорадно посміхнувся:

— ...Це не твоя провина.

Їнь Біюе подивився на вишиті хустинки, що тріпотіли на вітрі за стінами двору. Кутики його рота злегка здригнулися, і він повернувся, щоб запитати балакуна:

— Ти йтимеш сьогодні?

З шістнадцяти сьогоднішніх матчів в чотирьох брали участь учні Кан'я, включаючи матч Лво Мінчваня проти учня Секти Баопу. Якби це було раніше, Двань Чонсюань точно пішов би.

Але тепер, як тільки він робив крок назовні, то одразу потрапляв під палкі погляди жінок, які, здавалося, могли пропалити в ньому діру.

Двань Чонсюань, здавалося, згадав якийсь поганий досвід, і його обличчя на мить напружилося, але він все одно скрипнув зубами та сказав:

— Йтиму! Як я можу не піти!

Сьогодні багато хто з гори Кан'я брав участь у змаганнях, майже всі учні вирушили подивитися на них, тож вони втрьох пішли слідом за величезним військом, вирушивши туди разом.

На світанку вуличні лавки з їжею ще тільки відкривалися, теплий пар від бамбукової пароварки змішувався з білим туманом, що розвіював ранковий вітерець; щойно відчинялися вікна другого поверху чайних, офіціанти похапцем розставляли всередині лавки й вивішували яскраві винні банери; на порожній та тихій довгій вулиці зрідка чувся гавкіт собак і стрекотіння цикад.

Хе Яньюнь поплескала Жвань Сяолянь по плечу і тихо втішила її:

— Не нервуй, бийся сьогодні не стримуючись, а після змагань ми підемо до вежі Тайхе, щоб поїсти смаженої курки!

Кілька учнів зібралися навколо них, обговорюючи ідеї й даючи поради Жвань Сяолянь.

Ці учні Кан'я зовсім не хвилювалися за Лво Мінчваня, який також брав участь у сьогоднішніх змаганнях.

Хоча вони не говорили, що «шисьон Лво обов'язково переможе, яким би могутнім не був суперник», але вони не могли уявити програш Лво Мінчваня.

Ця незрозуміла довіра до нього, здавалося, виникла без причини.

Але Лво Мінчвань був саме такою людиною, і тисячі учнів на горі Кан'я вірили в нього.

Їнь Біюе подивився на людину поряд.

Сьогодні він був таким, як завжди. Йшов впевненим кроком, вираз його обличчя не виказував якоїсь зайвої урочистості чи безтурботності.

Він все ще був одягнений у просту і гідну даоську мантію Кан'я, від зачіски до лацканів, кожна деталь була на своєму місці, як завжди.

Незалежно від того, чи йде він по нерівній гірській дорозі в Кан'я чи по довгій головній вулиці міста Є, що веде до місця змагань, він завжди виглядає однаково, створюючи у людей ілюзію стабільності, наче він залишатиметься незмінним.

Хоча Лво Мінчвань не виділявся, на перший погляд, він виглядав гідно, з деякою урочистістю, очевидно, він був неромантичною людиною честі. Тоді як Їнь Біюе мав біле волосся і холодний вираз обличчя, виглядаючи неприступним.

З іншого боку, Двань Чонсюань завжди мав широку усмішку на губах і виглядав видатним та безтурботним молодим паничем, його натура балакуна не виказувала себе, і він мав найбільшу популярність серед шістнадцятирічних дівчат.

Тому в місті Є майже кожна панянка могла продекламувати два речення: «Нефритова корона, білий одяг і віяло з пейзажами гір та річок. Хто той ґондзи, що розбурхав місто Є?»

На щастя, за два лі від міста, коли вони прибули до арени, біля неї чергували охоронці у формі послідовників Секти меча Цінлу, тож ці дівчата не могли підійти близько і, дізнавшись, що Двань Чонсюань сьогодні не змагатиметься, вони неохоче пішли.

Їнь Біюе почув полегшене зітхання балакуна.

Очевидно, сьогодні біля арени було більше людей, оскільки мали відбутися дві дуже цікаві битви.

І Лво Мінчвань і Джон Шань обидва змагатимуться сьогодні. Попри те, що в обох матчах є очевидна перевага одного з учасників, а результати передбачувані, багато людей хочуть побачити, як вони атакуватимуть і який бойовий ритм використовуватимуть.

Особливо багато було послідовників Секти меча Цінлу, вони оточували двох людей, як зорі, що супроводжують місяць.

Їнь Біюе, дивлячись здалеку, виявив, що один із них виглядає знайомим. Це був молодий майстер Сон, якого він бачив у північній частині передмістя.

Він розмовляв із молодим чоловіком, що стояв поруч із ним з довгим мечем на поясі.

Саме так, з першого погляду фігура і зовнішній вигляд цієї людини не привертає уваги, але впадає в очі його меч.

Здавалося, цей меч мав дивну силу, і жоден культиватор меча не міг ігнорувати його існування.

Двань Чонсюань прошепотів:

— Той, хто поруч із Сон Таном, це Джон Шань.

Саме в цю мить чоловік підняв очі, і його погляд, наче блискавиця, був спрямований прямо на нього!

Минувши натовп і арену, він зупинився точно на Їнь Біюе!

Через майже інстинктивну реакцію на небезпеку справжня енергія Їнь Біюе вирвалась з тіла, рукава його мантії роздулися від сили ці, а кожен цвень його м'язів і кісток напружився до крайності!

*Міра довжини, що дорівнює 3⅓ см.

Він був готовий вихопити меч будь-якої миті!

Двань Чонсюань, який знаходився найближче до нього, не міг не відступити на два кроки.

У цей момент фігура в білому даоському вбранні перекрила йому зір, а також закрила погляд Джон Шаня.

Лво Мінчвань став перед ним.

Лише зробивши два кроки вперед, і Їнь Біюе був схований за його спиною.

Лво Мінчвань спокійно дивився на нього.

Схоже, Сон Тан помітив це. Він прослідкував за поглядом Джон Шаня і, побачивши Лво Мінчваня та групу учнів з гори Кан'я, здалеку кивнув на знак привітання.

Лво Мінчвань кивнув у відповідь.

У цей момент пролунав дзвін, змагання мало ось-ось розпочатися, і обидві секти повернулися на свої місця, наче нічого не сталося.

Насправді весь процес від зіткнення з Джон Шанем до моменту, коли Лво Мінчвань і Сон Тан привіталися, зайняв лише мить. Більше майже ніхто не помітив цього.

Однак Їнь Біюе це чітко запам'ятав. Тепер він міг бути впевненим, що Джон Шань, який перебував на стадії Подолання обмежень, вже був на півдорозі до порога Хінаяни. У тому погляді була неприхована пильність і ворожість.

Очевидно, це була їхня перша зустріч.

Незабаром у нього не залишилося часу на роздуми, тому що Лво Мінчвань вже прямував до арени.

— Лво Мінчвань з гори Кан'я проти Ван Дженя з Секти Баопу...

Учні Кан'я вибухнули радісними оплесками.

Учні Секти Баопу навпроти виглядали дуже незадоволеними.

Хе Лай тихо дав пораду Ван Дженю:

— Після двох ходів просто самостійно здайся. Не програй надто негарним способом, щоб не зганьбити нашу секту.

Ван Джень завжди сліпо поважав Хе Лая і, почувши це, не мав жодних заперечень: «Так, шисьоне». Насправді він також відчував, що йому дуже не пощастило зустріти головного учня гори Кан'я в першому раунді. Він не був готовий підставлятися під удари, щоб протриматися ще кілька ходів, отримавши травми, це було б занадто нерозумно. Тому він вже придумав, як зробити так, щоб визнання поразки після двох ходів звучало красиво, ніби він проявив великодушність, відмовившись від боротьби зі своїм супротивником. Хоча визнання поразки теж є ганебним, це краще, ніж бути викинутим з арени, ще й отримавши поранення. В цьому полягає його план.

Тож, піднявшись на платформу, вони одразу обмінялися привітаннями. Він першим заговорив:

— Для мене честь зустріти першого учня Кан'я. Мене настільки вразив глибокий рівень вдосконалення друга-культиватора, який викликає в мене захоплення, що я відчуваю себе не гідним стояти тут!

Його промова натякала на те, що рівень удосконалення та статус суперника були вищими, ніж його власні, і перемога над ним не принесла б слави.

Після таких слів Лво Мінчвань мав бути надто збентеженим, щоб зробити щось жорстоке.

Лво Мінчвань нічого не сказав, і лише злегка усміхнувся, що було розцінено іншою стороною як визнання компліменту.

Їнь Біюе відчував себе більш сконцентрованим, ніж двоє людей на арені.

Він хотів побачити, як діятиме Лво Мінчвань.

Техніка зіниці Дзя Лань? Це козир або останній хід, він би не використав її так рано.

Напряму розчавити його своєю справжньою енергією? Цей стиль битви дещо грубий.

Техніка контролю рослинності? Їнь Біюе подивився на високий в'яз, що ріс біля кам'яної платформи, це має бути найімовірніший...

Тим часом за змаганням спостерігало багато інших людей.

Під поглядами тисяч очей Лво Мінчвань взявся за меч.

Це, очевидно, було надто неочікувано.

— Що відбувається? Шисьон Лво все ще використовує меч?

— Виявляється... цей меч не лише для краси.

Але Їнь Біюе помітив, що його стійка, коли він тримав меч, була дещо неправильною.

Лво Мінчвань не витягнув Ченьджов з піхов.

Він тримав меч у піхвах рівно й прямо, наче довгу палицю.

Що саме хоче зробити Лво Мінчвань?

Ван Джень, який боровся проти нього, був першим, хто зіткнувся з цим питанням.

Раптом Ван Джень вихопив меч і атакував! Там, де проходило вістря меча, з'являвся візерунок баґва.

Він використав найнадійніший і відомий меч Баопу Баґва!

Однак перш ніж лезо наблизилося на три чи до супротивника, меч у руці Лво Мінчваня поворухнувся.

Все ще в піхвах, він підняв його над головою і важко опустив.

Ніби хотів влучити прямо в голову!

Заблокувавши силу меча Ван Дженя, він прорвав бар'єр зі справжньої енергії та влучив прямо в його праве плече!

Тріск...

Усі присутні чули чіткий звук ламання кісток.

Цей удар був надто швидким і сильним, його ніхто не міг передбачити, але він здавався таким світлим і праведним, без найменшого натяку на порочність чи жорстокість.

Ніби це природно.

Силует Лво Мінчваня розплився і вже за мить з'явився позаду Ван Дженя, знову вдаривши його!

Ван Джень спробував контратакувати, але як тільки його меч зіткнувся з піхвами Лво Мінчваня відбувся вибух справжньої енергії, і меч вилетів з його руки.

Меч Лво Мінчваня знову атакував, влучивши прямо в його хребет!

Їнь Біюе був ще більше вражений!

Нарешті хтось із присутніх впізнав цю техніку й голосно вигукнув:

— Дисциплінарний батіг Академії Лань Юань!

Серед послідовників сект було багато випускників Академії, вони уважно спостерігали й сказали:

— Справді! Це дійсно Дисциплінарний батіг!

Почуття Їнь Біюе були змішаними, він не думав, що Лво Мінчвань вирішить використати цю техніку для змагання.

Дисциплінарний батіг Академії – це не набір рухів батога.

Він використовується вчителями для дисциплінування неслухняних учнів.

Необов'язково використовувати вказівну палицю, при зіткненні з неслухняним учнем, який порушує правила Академії, можна просто відламати гілку сарани або взяти бамбукову палицю, найчастіше беруть дерев'яну палицю, але кожна з них може повною мірою продемонструвати справжню сутність навчального батога.

Їнь Біюе зрозумів, що Лво Мінчвань використав свій меч як палицю для того, щоб виконати Дисциплінарний батіг.

У минулому, коли він навчався в Академії, вчитель, який викладав філософію, був вже в роках і не мав сили виконувати свої обов'язки, тому він попросив Лво Мінчваня, найспокійнішого та найнадійнішого серед учнів, виконувати покарання замість нього.

Це було завдання, яке неминуче завдавало людям образи, але Лво Мінчвань дотримувався правил, був справедливим і поводився гідно, тому ніхто не мав до нього претензій.

«З гідністю вчителя я навчу тебе людської гідності», це і є Дисциплінарний батіг.

Оскільки вчитель навчає учня, як це може бути не почесно та не справедливо? Як це може бути не виправдано?

Але Лво Мінчвань не є вчителем Ван Дженя, тому це виглядало насмішкою.

— Я навчу тебе людської гідності замість твого вчителя.

Вираз обличчя старійшини Секти Баопу потемнів.