Кайдани

Третього місяця весняний вітерець нарешті повіяв теплим подихом.

В очах Лво Мінчваня відобразилося здивування, змішане з невірою, яке зрештою перетворилося на усмішку.

Він не посміхався відтоді, як розлучився з Їнь Біюе в підземеллі. Тому усмішка була трохи невпевненою і виглядала дещо дурнуватою, що він навіть не усвідомлював.

Він стояв там, розгублений через несподівану відповідь Їнь Біюе: «Шиді, дякую, я, я точно зроблю те, що пообіцяв...»

Льов Цішван стурбовано запитала: «Четвертий шиді, ти все обдумав?»

Їнь Біюе кивнув: «Не хвилюйтеся, шидзє, я все усвідомлюю».

Дзюнь Ю нічого не сказав, лише нахмурився.

Двань Чонсюань не знав що й думати, його посмішка залишалася незмінною, коли він дивився на Лво Мінчваня.

Серце Їнь Біюе було не таким спокійним, як здавалося ззовні.

«У наші дні вісім з десяти головних героїв чорніють і займаються помстою, ще один — яндере без надії на одужання. Протагоніста з добрим корінням і щирою справедливістю важче знайти, ніж трилапу жабу! Важко! Дуже важко знайти!»

Він несподівано пригадав те, що сказав технік.

Але якщо процес мислення Діви Марії настільки дивний, то...

Він краще б погодився на головного героя, який чорніє без надії на одужання!!

Хай там як, а такий герой зміг би зіграти свою роль!

Чи може він отримати заміну?! Упакуйте його!!

Він не міг зрозуміти схему роботи мозку Лво Мінчваня, але якщо головний герой запросив його, у нього не було причин відмовлятися, чи не так?

До того, за цих «хлопців, які підтримують лиходія» поряд з ним справді варто хвилюватися! Що він мав зробити, щоб тактовно досягти «уникнення їх протистояння з головним героєм»?

Але тоді він побачив радісний вираз обличчя Лво Мінчваня. Він раптом відчув, що зрозумів ситуацію.

Це було раптове просвітлення!

Виявляється, сценарій цього разу такий: у першій половині відданий головний герой і безпринципний та жорстокий лиходій добрі друзі, що подорожують разом, а у другій зрадник встромляє ніж у спину.

*ідіома 狼心狗肺(láng xīn gǒu fèi) — «серце вовка і легені собаки».

Саме такі трюки люблять робити досвідчені гравці!

Подумавши про це, він відчув велике полегшення, як і очікувалося, розвиток сценарію все ще був під його контролем!

Тож його вираз обличчя до Лво Мінчваня трохи покращився, і в його очах навіть промайнула усмішка: «Шисьон Лво, чи є ще питання?»

Лво Мінчвань немов побачив, як багаторічні шари криги на хребті, затонулому в хмарах, тануть і перетворюються на дзюркотливе чисте джерело, що вливається в його серце.

«Ні, нічого... Шиді, добре відпочинь. Я піду, до наступної зустрічі».

Прощаючись, він чомусь завмер на місці.

Тоді Двань Чонсюань прочистив горло. Тільки після цього він неохоче розвернувся і пішов.

Група людей обговорила маршрут, за яким буде здійснена подорож, і після того, як Їнь Біюе також пішов...

Льов Цішван щиро сказала:

«Слідкуй за Їнь шиді, не дай його обдурити... Хоча зараз усі бачили, що Лво Мінчвань відчуває глибоку прихильність до шиді, але він, зрештою, мав намір примусити його силою, тому не можна залишати нашого шиді на нього».

Обличчя Двань Чонсюаня стало серйозним, уся минула легковажність зникла, і він урочисто сказав: «Не хвилюйся, шидзє, я це розумію».

Їнь Біюе сказав їй бути спокійною, але вона, звичайно, хвилювалася.

Але коли Двань Чонсюань сказав це, вона набула впевненості, що Лво Мінчваню не вдасться отримати перевагу.

Дзюнь Ю нічого не сказав, але у нього була та сама думка.

Таким чином справа була вирішена.

Повернувшись з академії Їнь Біюе знайшов спосіб практикуватися з мечем. Після цього він тренувався вдень і вночі, ні на мить не наважуючись зупинитися.

Він відчував, що вже невиразно бачив поріг Позбавлення обмежень.

Він ненавидів лише те, що час не може плинути повільніше, щоб він міг стати вправнішим у володінні мечем і міцнішим у своїй культивації.

Але місяць минув наче за одну мить, і настав час подорожі.

За день до від'їзду він вирішив на прощання сходити до шисьона і другої шидзє.

Дзюнь Ю було не в «Першому дворі».

Їнь Біюе відчув могутню ауру меча, що тягнула його до крутої скелі за подвір'ям.

Дзюнь Ю вправлявся у фехтуванні.

У його руці була щойно зламана суха гілка.

Коли Їнь Біюе став у десяти футах від нього, він зрозумів, що намір меча Дзюнь Ю розпалюється все сильніше і сильніше, тому він зупинився на місці, щоб не турбувати його.

У наступну мить Їнь Біюе здалося, що перед ним лежить гора, що мчить йому назустріч, це було настільки приголомшливо, що в нього перехопило подих.

Він зібрав свою ці, щоб протистояти енергії меча, і водночас зосередився на очах і уважно спостерігав.

Дзюнь Ю практикував техніку меча «Маленька важка гора», створену самим Святим Меча.

Стоячи на скелі, він бачить величні зелені пагорби й стає на позицію гори.

Так само як коли Їнь Біюе вправлявся з мечем біля холодної водойми, позичаючи воду, щоб загартувати техніку «Покладатися на озеро» меча в руці.

Стан душі, навички, позиція меча та імпульс меча перегукуються з небом і землею, кружляючи по колу, як заманеться, як забажається.

Ранковий вітерець розвіює туман, що пливе під скелями, а промені сонця, що сходить, позолочують гори вдалині.

Міріади переплетених золотих променів світла огорнули суху гілку і злилися в потік. Потік, що тече крізь гори й скелі, нестримно мчить вперед, мчить по рівнинах і пагорбах тисячі миль і, нарешті, тихо вливається в море.

Дзюнь Ю вже опустив свою зброю і, стоячи на краю скелі, здалеку кивнув йому.

Темне, як чорнило, волосся і чорний халат, рукави якого пливли на вітрі.

Насправді не було ні золотого світла, ні річок, ні рівнин і гір, не було моря.

Лише незмінні протягом століть величні зелені пагорби, покриті бур'янами, вперто мовчали.

Усе інше було лише образами, створеними мечем.

Їнь Біюе прийшов до тями. Він вийшов вперед і привітався: «Я потурбував шисьона».

Несподівано Дзюнь Ю прямо запитав: «Як воно?»

Їнь Біюе був здивований, але зрозумів, що чоловік запитав його щодо техніки меча.

Він замислився: «Шисьон вже піднявся на вершину в техніці меча «Маленька важка гора» і зміг встати на краю обриву, безперешкодно оглядаючи навколишні гори. Припускаю, що шисьон вже давно осягнув справжнє значення цього мистецтва меча».

У цих словах не було жодної похвали, тому що меч Дзюнь Ю справді дуже добрий.

Навіть якщо він тримає лише суху гілку і не викликав свою ці. Однієї аури меча вже достатньо, щоб змусити його відчути на своїй спині тиск.

Це різниця в силі між рівнями. І це ще більша різниця в рівні володіння мечем.

²в оригіналі йдеться про кендо — японське бойове мистецтво фехтування на бамбукових мечах.

Однак Дзюнь Ю сказав: «Щодня я змахую своїм мечем 63 000 разів, але за три роки не досяг жодного прогресу».

Лише тоді Їнь Біюе зрозумів, що чоловік намагався поділитися з порадами щодо культивації.

І справді, лише вони двоє на вершині Сі Хва практикуються з мечами.

Попри велику різницю у їх сферах культивації, Дзюнь Ю справді був високої думки про нього.

Невеликі недоліки у техніці фехтування людини, яка за крок до Махаяни, природно, неможливо помітити культиватору у сфері Формування душі.

Але в Їнь Біюе також є досвід. Крім того, він, здавалося, вже туманно відчував, де знаходяться "кайдани" Дзюнь Ю. Оскільки відтоді, як Двань Чонсюань сказав: «Коли шисьон бився проти людини з царства Махаяни, він навіть не використовував Чвень Шань Сяо», у його серці зародилися сумніви...

Тоді він напряму запитав: «Шисьон, чому б тобі не використовувати під час тренування «Чвень Шань Сяо»?»

Дзюнь Ю без вагань сказав: «Я не досяг Махаяни, тому я не гідний цього меча».

Їнь Біюе подумав, що зрозумів суть проблеми.

Ці співучні так багато захищали його, але він ніколи не мав шансу віддячити їм.

Тож зараз, хоча він і розумів, що ці слова звучатимуть так, наче він вважає себе професійнішим за експерта, він все одно вирішив продовжити.

Він подивився в очі Дзюнь Ю і дуже серйозно сказав:

«Моя сфера культивації невисока, але особисто я вважаю, що меч - це меч, і що квіткові гілки, трава і дерева не можуть бути мечем, бойова сокира, гак і вила не можуть бути мечем. Тому лише тримаючи меч у руці — це буде практика меча».

Дзюнь Ю злегка нахмурився.

«Який сенс у мечі, якщо людина не може ним скористатися? Сховати його в кімнаті, повісити на стіну, розглядати його і милуватися ним?»

Дзюнь Ю мовчав.

Їнь Біюе продовжував: «На мій погляд, «Чвень Шань Сяо», безумовно, гарний меч, але якщо він зберігається лише в дерев’яній скриньці, то це не чарівна зброя, а кайдани!»

«Це обмежує тебе!»

Слова, наче мечі, спрямовані прямо в серце людини! Вони прорвалися крізь туман омани!

Дзюнь Ю раптом підняв очі, в яких спалахнуло розуміння, і його гостра енергія меча велично вирвалася назовні!

Ці Їнь Біюе була миттєво напружена до межі, і він все ще відчував, як його енергія і кров закипають.

Через один подих це закінчилося, буйна аура чоловіка, що стояв перед ним, повернулася до звичного спокою, занурившись у тихе море.

«Шисьон, ти коли-небудь думав, що оскільки шифу дав тобі меч, то ніхто інший у світі не вартий цього меча, крім тебе!»

Дзюнь Ю тріпнув рукавом, ніби змахуючи невидимі пилинки.

Стільки років пригнічення, які розвіялися одним помахом його рукава.

Він урочисто сказав: «Дякую, шиді».

Їнь Біюе схилив голову: «Не треба дякувати».

Але Дзюнь Ю все одно вклонився йому. Їнь Біюе поспішно відступив вбік, щоб уникнути цього офіційного жесту.

Дзюнь Ю повернувся в звичне положення, дивлячись на далекі гори.

Їнь Біюе попрощався і розвернувся, щоб спуститися зі скелі на самоті.

Він знав, що Дзюнь Ю розірвав кайдани свого серця і потребує часу для медитації на самоті.

Їнь Біюе розумів, що справа не в тому, що він розумніший за Дзюнь Ю, а в тому, що той не мав можливості побачити ситуацію зі сторони.

А ще всі вважали Дзюнь Ю сильним. Ніхто не міг подумати, що Дзюнь Ю міг бути обмежений кайданами.

Навіть Двань Чонсюань був сповнений захоплення, коли говорив про те, що Дзюнь Ю не довелося використовувати Чвень Шань Сяо в битві.

Дзюнь Ю дійсно сильний. Але на його плечах заважкий тягар.

Статус головного учня Святого Меча, обов'язки першого шисьона. Він був стовпом, що підтримував стабільність вершини Сі Хва, гори Кан Я і навіть світового устрою.

Отже, навіщо обмежувати використання «Чвень Шань Сяо»?

Світ не такий спокійний, як здається на перший погляд.

Оскільки Святий Меч вже давно не з'являвся, люди з прихованими мотивами почали поширювати дуже загадкові чутки про те, що Святий Меча покинув цей світ.

На горі Кан Я немає Мудреця.

Це означало, що коли Святого Меча одного дня справді не стане, тоді Дзюнь Ю, найсильніший з воїнів Кан Я, мав би протистояти не одному Мудрецю.

Коли Їнь Біюе подумав про це, то відчув важкість на серці.

Бо те, про що він розмірковував, могло спасти на думку багатьом іншим, як явно, так і неявно.

Вони навіть могли вирахувати різні варіанти наслідків з тисяч варіацій подій. Наприклад, як пан Директор.