Ю Дженду застиг на місці, почувши слова на іншому кінці дроту, і лише за мить прийшов до тями.
– Перепрошую, я не розчув. Ви не могли б повторити?
Старий знову повторив свої слова та цього разу урочисто наголосив:
– Товаришу, я ніколи не робив нічого безсовісного. Навіть якщо я не зможу знову стати людиною, то принаймні мав би стати коровою чи конем, чи ще кимось таким. Чому я маю стати свинею?
Ю Дженду:
– …
Він замислився на пів хвилини, а потім серйозно відповів:
– Шановний, це службовий телефон. Будь ласка, не використовуйте його для жартів.
Сказавши це, він повісив слухавку й подумав: “Що, хіба танців на площі й продажу яєць вже недостатньо для старих?”
Поки Ю Дженду зітхав через моральне падіння суспільства, він спустився на обід.
Згодом обідня перерва закінчилася, і його нові колеги мовчки повернулися до офісу.
Ю Дженду не сприйняв серйозно той дивний дзвінок. Він відкрив кілька шаблонів заяв на звільнення, щоб підготувати свою й надіслати Лу Лінсі до кінця дня.
Поки він складав заяву на звільнення, паралельно переглядав повідомлення у WeChat. Схоже, сталося щось цікаве, адже чат його університетської групи був напрочуд активним.
[Альянс проти облисіння]
Джан Цінцін: [Однокурсники, я отримала оффер від “Ox Factory” на посаду контролера якості]
Однокурсник А: [Вау, вітаю!]
Однокурсник В: [Чуєте плач? Це ті, хто все ще безробітні]
Однокурсник С: [Плачу +1. І відверто заздрю Цінцін]
Джан Цінціц: [Чого тут заздрити? Якщо вже й заздрити, то Дженду. Він ще під час осіннього рекрутингу хапнув оффер від Nowa. Ось хто справжній гігант міжгалактичного масштабу!]
Джу Янь: [ _(:з」∠)_ Істино так. Враховуючи, що він єдиний з нас, хто цього року отримав пропозицію від них]
Однокурсник А: [Як є]
Хов Ґвандзон: [Хе-хе, не зовсім? Я теж отримав оффер від Nova. Уже кілька днів як працюю там, але Дженду не бачив]
Однокурсник В: [Вау, Ґвандзон теж до них потрапив? Це круто!]
Хов Ґвандзон: [Та так, просто пощастило]
Джан Цінцін: [І навіть не згадував про це, який скромний~]
Джу Янь: [Але як же Дженду? Я точно бачив його оффер ще під час кампусного набору минулого року]
Однокласник А: [@Ю Дженду, Призвись-но-дзюцу, з'явись, наш Боже Заліків!]
Ю Дженду підняв очі від готової заяви на звільнення й побачив, що його вже кілька десятків разів згадали в чаті. Він швидко переглянув листування і, коли побачив повідомлення Хов Ґвандзон про оффер від “Nova S&T”, то лише злегка усміхнувся. Він не збирався нічого пояснювати.
Ю Дженду: [Ун, я не пішов до міжгалактичного гіганта, просто обрав іншу компанію]
Цей коментар викликав хвилю здивування в груповому чаті. Усі почали розпитувати, чому так, і в якій компанії він зараз працює.
Ю Дженду проігнорував перше запитання й уже збирався написати, що взагалі-то планує вже звільнятися з нової роботи, коли в офіс раптом увірвався сивий старий. Його погляд швидко пробігся по кімнаті, після чого він, затинаючись, запитав:
– Перепрошую, це Лвофен Менеджмент*?
* В тексті досить часто будуть з'являтися скорочення повної назви компанії, тому я вирішив попередити, що це не помилка.
У цій маленькій компанії навіть не було приймальні. Стіл Ю Дженду стояв недалеко від входу, тож він нахилився через стіл і відповів:
– Так, чим можемо допомогти?
– Нарешті я вас знайшов. – В очах старого світилася справжня радість. Він рішуче підійшов ближче, дістав телефон і майже ткнув його в обличчя Ю Дженду. — Товаришу, мене звати Чень Кан, я отримав ваше повідомлення сьогодні зранку…
Ю Дженду деякий час не міг вийти зі ступору. Він підсвідомо подивився на телефон старого. Все, що він побачив, було збільшеним шрифтом текстового повідомлення на застарілому телефоні.
[Шановний клієнте, ваш час переродження вже визначено. Будь ласка, з’явіться до пункту перевірки переродження “Старий Колодязь”, місто Фу, 20 березня 2018 року вранці. Ваш номер у черзі: 1022. Згідно з вашими заслугами та провинами у цьому житті, ви переродитеся свинею на фермі. Будь ласка, цінуйте час, що залишився. У разі запитань телефонуйте за номером: 000-xxxxxx. Компанія Лвофен: Консалтинг Життєвого Менеджменту]
Ю Дженду:
– …
Ю Дженду:
– ???
Він двічі перечитав повідомлення, не вірячи власним очам, і лише тоді усвідомив – слова, сказані старим у телефонній розмові, виявилися зовсім не дурним жартом.
І що це означає?
Це означає, що компанія Лвофен: Консалтинг Життєвого Менеджменту, де він працює, — шахрайська організація! І ще й така, що навіть літніх людей не шкодує!
А спосіб шахрайства у них взагалі примітивний: змусили старого повірити, що він переродиться у свиню?!
Ю Дженду не міг не подивуватися – виявляється, такі схеми ще існують. Він узяв старого за руку й обережно повів до дверей, тихо мовивши:
– Дідусю, це шахрайське повідомлення, не можна в таке вірити. Йдіть краще додому.
Але старий не збирався його слухати й вперто повторював:
– Ні-ні, я мушу прояснити це питання. Я ж перероджуюсь вже завтра, це не жарти…
Ю Дженду почувався трохи безпорадно. Він не раз бачив у новинах таких літніх людей, як Чень Кан. Через брак критичного мислення й страх перед смертю вони часто беззастережно вірять шахраям, а дехто навіть сліпо їм підкоряється.
І от перед ним стояв живий приклад. Ю Дженду вже збирався вивести Ченя Кана з офісу, аби переконати його, як раптом хтось із консультаційного відділу помітив, що щось коїться. Цей співробітник підвівся й запитав:
– Що тут відбувається?
Ю Дженду миттєво став перед Ченем Каном, ніби захищаючи його:
– Нічого…
Та не встиг він договорити, як Чень Кан вигукнув у паніці:
– Товаришу, з моїм повідомленням про переродження щось не так!
“Чому я не можу його зупинити, що б не робив?” – зітхнув Ю Дженду. Тепер йому залишалося тільки безпосередньо зіткнутися з цими “силами зла”. Він уже приготувався викрити колег-шахраїв, коли раптом відчув, як тіло пройняв холод. Зір потьмянів – і в наступну мить він побачив, як Чень Кан пробіг повз нього… Його фігура навіть мала, здавалося, мала легкий післяобраз.
Ю Дженду:
– …??
Він застиг на місці, й лише за мить усвідомив – Чень Кан щойно пройшов крізь його тіло.
Приголомшений, Ю Дженду дивився, як той прямує до консультаційного відділу:
– Товаришу, ось повідомлення, яке я отримав…
Колега з консультаційного відділу тепло зустрів старого:
– Будь ласка, покажіть ваше посвідчення особи.
Чень Кан дістав документ і простягнув його. Колега перевірив його й сказав:
– Прошу зачекати хвильку, я перегляну ваші дані.
Він поворушив мишкою, деякий час звіряючись з інформацію в комп’ютері, після чого попросив вибачення:
– Перепрошую, сталася невеличка помилка у розрахункових формулах в Книзі Життя і Смерті**. Через це було неправильно обчислено ваші заслуги та провини. Насправді, згідно з вашою біографією, у наступному житті ви маєте переродитися людиною, та ще й у досить заможній родині.
** "Книга Життя і Смерті" (生死簿, Shēngsǐ bù) — це містичний реєстр, що зберігається в підземному світі, в Пеклі (地府, Dìfǔ). У цій книзі записані дати народження та смерті всіх живих істот. Її веде й охороняє влада підземного світу.
Почувши це, Чень Кан не тямив себе від радості:
– Справді?
Колега кивнув:
– Справді-справді, уже все виправлено. Я надішлю вам нове повідомлення. Можете не хвилюватися й спокійно готуватися до переродження.
Чень Кан без упину дякував за доброту. Після кількох взаємних люб’язностей співробітник, мабуть, відчув докори сумління й наполіг на тому, щоб провести його до виходу.
От тільки… вони разом просто пройшли крізь двері офісу й вийшли.
Ю Дженду стояв із розгубленим обличчям, спостерігаючи за всім цим. І коли побачив, як Чень Кан і його колега проходять крізь стіну, він нарешті спромігся вимовити щось:
– Ви це бачили? Чи це в мене галюцинації?
Інші колеги підвели голови, переглянулися й синхронно похитали головами:
– Ні, все нормально.
Ю Дженду:
– …
Ймовірно, почувши галас ззовні, з офісу вийшов гарний і молодий бос Шан Цюе, щоб подивитися чи все гаразд. Він запитав:
– У чому справа?
Ю Дженду обернувся до нього. Можливо, шок був надто сильним, тож він несподівано зберіг незвичну для такої ситуації спокійність перед обличчям пережитого.
– Босе, здається, я щойно зустрів привида.
Щойно він це сказав, як до офісу повернувся той самий колега, що проводжав Ченя Кана. І, звісно ж, повернувся він, пройшовши просто крізь двері.
Обличчя Ю Дженду залишилося спокійним, і він все ще мав сили смикнути за Шан Цюе за рукав:
– Босе, ви це бачили?
Але Шан Цюе навіть оком не моргнув. Тільки з легким невдоволенням звернувся до колеги:
– Кан Дзінь, ти знову проходиш крізь стіни? Скільки разів я тобі казав: ми працюємо в офісній будівлі у світі людей, маємо поводитися по-людськи. Не принось сюди своїх примарських звичок.
Колега, якого спіймали на гарячому, злякався почутого так, що мало не кинувся обійняти боса за стегно. Він закричав зі страху:
– Босе! Я не навмисно, я просто… просто забувся! Тільки не їжте мене, будь ласка……
Ю Дженду:
– …
Кан Дзінь тремтів так, що його примарна постать наче почала трохи розпливатися. Лише коли бос запевнив, що не збирається його їсти, він полегшено зітхнув, втягнув шию й повернувся на своє робоче місце.
Шан Цюе незадоволено хмикнув, а потім знову звернувся до Ю Дженду – з тією самою зацікавленістю, якою капіталісти запитують про реакцію співробітників:
– Це ж дещо захопливе?
Ю Дженду відповів йому натягнутою, але ввічливою усмішкою. Дещо? Це було не те слово, яке підходило для наявної ситуації.
Шан Цюе пояснив без найменшого докору сумління:
– Власне, я планував розповісти тобі правду, коли ти трохи звикнеш до нового робочого місця…
Ю Дженду подивився на обличчя Шан Цюе – надто вродливе, щоби належати звичайній смертному, – і відчув, що все це здається неймовірно абсурдним.
Він подумав, що мав би боятися, але з якогось дива в нього ще залишалися сили на торг.
– Босе, я можу подати заяву про звільнення?
Шан Цюе мовчки глянув на нього. Через деякий час він повільно відповів:
– Спочатку міг. Ми дуже гуманна компанія…
Коли Ю Дженду почув, як цей капіталіст – який скоріше всього був монстром або привидом – використовує слово “гуманний”, відчуття абсурдності ситуації тільки поглибилось.
Шан Цюе обережно потер великі пальці один об одного:
– Але ж ти вже підписав трудовий договір. До завершення контракту краще не звільнятися…
Ю Дженду був спантеличений, але не збирався здаватися й усе ще намагався захистити свої права:
– Згідно з Трудовим кодексом, навіть після підписання договору працівник має право звільнитися в будь-який момент…
Говорив він не надто впевнено. Щось постійно муляло в його свідомості – усе-таки, сперечатися про трудове право з привидом було якось… дивно.
Шан Цюе знизав плечима:
– За законами людського світу – жодних проблем. Але ти ж підписав контракт потойбічного світу. Це все одно що укласти угоду з примарами. Якщо силоміць розірвеш її до виконання умов, то, цілком можливо, отримаєш відкат.
Ю Дженду сміливо заперечив:
– Та ви ж це навмисне зробили, га? З такою умовою ви мали б попередити працівника ще перед підписанням договору!
Шан Цюе моргнув:
– Хіба не ти сам наполягав, що тобі терміново потрібне соціальне страхування?
Ю Дженду:
– …
Він не витримав і пробурчав:
– У такої… компанії взагалі може бути соцпакет?
Заминка приховала кілька надто різких слів.
Шан Цюе цілком серйозно кивнув:
– Ми цілком офіційна компанія, зареєстрована у Державному управлінні з питань промисловості та торгівлі.
Мозок Ю Дженду остаточно зламався.
Соціалізм дійшов до того, що навіть привиди працюють за усіма правилами.
Перекладачу є що додати:
Тут багато жартів про соціалізм. І автор має тенденцію плутати соціалізм і капіталізм, тому не дивуйтесь (або ж це для більшого гумору, я все ще не впевнений, хоча читав це кілька разів)
