Карета Тан Тяньфеня швидко мчала дорогою.
Тан Тяньфен підпер підборіддя, сидячи в розкішній кареті, глибоко замислившись.
— Другий принце, ми скоро прибудемо на рівнини Нефритового моря. Нам їхати прямо до особняка лорда міста? – запитав старий чоловік, що сидів поруч з Тан Тяньфенем.
Тан Тяньфен похитав головою:
— Ні, спершу поїдемо на ринок на рівнинах Нефритового моря.
— Гаразд.
Тан Тяньфен опустив голову. Рівнини Нефритового моря – місце, яке інші лорди завзято уникають, проте він чув, що Ці Шаожону тут дуже добре. Тому він дуже хоче побачити на власні очі, наскільки добре йдуть справи у Ці Шаожона.
Після того, як Ці Шаожон прибув на рівнини Нефритового моря, він провів пластичну операцію кільком морським жителям і зцілив нічного блукача, тож здобув хорошу репутацію серед морських кланів.
Завдяки цьому стосунки між людьми та морськими жителями стали набагато гармонійнішими, а також почастішали різноманітні взаємодії.
Тан Тяньфен походив по ринку і приблизно дізнався, що більшість простолюдинів морських кланів думають про Ці Шаожона.
Лорд міста, хоч і дуже слабкий і худий, але дуже багатий.
Косметика лорда дуже корисна, вона є найкращою зброєю для залицяння до дружин, але вона трохи дорога.
У лорда можна зробити пластичну операцію. Якщо ви хочете мати гарний вигляд, ви можете звернутися до нього, але її вартість дійсно... невимовна.
Чоловік у чорному поруч з Тан Тяньфенем не міг не зітхнути:
— Молодий господар Ці справді вправний у веденні бізнесу. Він фактично поширив свою косметику на морські клани.
— Так! Бізнес Ці Шаожона дійсно процвітає.
Allure Cosmetics в імператорській столиці також стає все популярнішим. Кажуть, що Ї Фань забрав на себе більшу частину обов'язків по ньому.
Старий у чорному глибоко нахмурився:
— Є лише одна дивна деталь. Кажуть, що Ці Шаожон купив кристал за 30 мільйонів, і купив він його для Джван Хао.
— Схоже, стосунки Джван Хао і Ці Шаожона значно покращилися, якщо він дійсно готовий витрачати на нього гроші.
Тан Тяньфен потайки подумав: «У Джван Хао дійсно талант бути маленьким білим личиком, що їсть м'який рис! Все ж, коли Шень Юань та Ї Чусюе поїхали скасовувати його заручини, вони просто даремно витратили свій час.»
— Саме так! – Старий у чорному кивнув на знак згоди: — Тридцять мільйонів, це великі гроші!
Тридцять мільйонів дуже велика сума. Навіть якщо попросити імператора заплатити її, він, мабуть, буде дуже засмучений.
— Що це за кристал, який коштує стільки грошей? – не міг не запитати Тан Тяньфен.
— Я не знаю про це.
— І Джван Хао, і Ці Шаожон не є імпульсивними людьми. Якщо Ці Шаожон готовий витратити 30 мільйонів, щоб купити таку річ, це означає, що вона справді варта цього.
Тан Тяньфен відчув себе дещо пригніченим у своєму серці. Його візит цього разу має дві мети: одна – переконати Ці Шаожона якнайшвидше дістати морський пісок мітріл, а друга – з'ясувати нинішню силу Джван Хао.
Його батько отримав новину про те, що сила Джван Хао вже досягла дев'ятого рівня.
***
Тан Тяньфен підійшов до дверей фірми Тяньлон:
— Це одна з двох найбільших фірм на рівнинах Нефритового моря?
— Так.
— Нарешті я маю можливість її побачити. – Тан Тяньфен жив в столиці, але він також чув, що на рівнинах Нефритового моря є містична фірма, яка торгує лише продукцією морських кланів, і всі товари у ній були високоякісними.
Коли Тан Тяньфен зайшов до фірми Тяньлон, він не міг позбутися відчуття, що вона відкрила йому очі.
Тан Тяньфен – принц імперії Юань, і він також вважає себе людиною, яка бачила світ. Однак, він все одно був шокований. Продукція фірми – скарби морських жителів, а королівська родина імперії Юань не має такого багатства.
Хай Лін стояв на сходах, дивлячись на Тан Тяньфеня та його компанію внизу, куточки його рота скривилися.
— Молодий господарю, походження цих людей невідоме, вони можуть бути...
Хай Лін махнув рукою:
— Все гаразд. Якщо вони прийшли, то нехай будуть. Це все одно не наша справа. Ці Шаожон і Джван Хао розважатимуть цього хлопця.
Тан Тяньфен походив по фірмі Тяньлон, а потім відступив.
— Другий принце, кажуть, що власник фірми Тяньлон – молодий господар клану морських драконів, і цей юнак має дуже тісні стосунки з музикантом Бі Льов'юнем, – сказав чоловік поруч із Тан Тяньфеном.
Тан Тяньфен глибоко вдихнув:
— Я знаю.
Тан Тяньфен вже отримав новину про Бі Льов'юня і Хай Ліна, але не міг підтвердити її, тому залишив це в спокої.
***
Тан Тяньфен вийшов з фірми Тяньлон і попрамував до особняка лорда міста.
— Другий принце, ви нарешті тут. Я чув, що ви приїдете, і вже давно чекаю на вас, – шанобливо промовив Ці Шаожон.
— Це я винен, що ти так довго чекав. – Тан Тяньфен м'яко усміхнувся, виглядаючи дуже дружелюбним.
Джван Хао вийшов з особняка лорда міста.
Тан Тяньфен подивився на Джван Хао і зробив комплімент:
— Молодий господарю Джване, ти став ще імпозантнішим і харизматичнішим. За цей час, завдяки тому, що ти не в столиці, інші молоді видатні постаті можуть бути в центрі уваги.
Джван Хао усміхнувся:
— Другий принц жартує.
— Я чув, що молодий господар Ці витратив 30 мільйонів і подарував кристал молодому господарю Джвану на знак кохання. Здається, ви двоє близькі! – сказав Тан Тяньфен.
Джван Хао щасливо кивнув:
— Майже, майже.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао, який сяяв від радості, і сердито сказав:
— Що означає твоє майже?
Побачивши злий вираз обличчя Ці Шаожона, Джван Хао збентежено замовк.
— Другий принце, ви неправильно зрозуміли, це не знак кохання, – похмуро сказав Ці Шаожон.
Тан Тяньфен здивовано запитав:
— Молодий господарю Ці, хіба річ, куплену за 30 мільйонів, не можна вважати знаком кохання?
Ці Шаожон засміявся:
— Це просто імпульсивна покупка. Коли я побачив того хлопця, який продавав речі, він сказав, що я схожий на бідняка, який не може собі нічого дозволити. Тож я не витримав і купив ту річ. Згодом я дуже пошкодував про це...
— Молодий господарю Ці, навіть якщо це знак кохання, тобі не потрібно так соромитися, – сказав Тан Тяньфен з усмішкою на обличчі.
Джван Хао кивнув:
— Саме так! Цей кристал є знаком кохання, тож тут немає чого соромитися.
Ці Шаожон закотив очі і подумав: «Джван Хао, цей ідіот, який спочатку не дуже любив Тан Тяньфеня, тепер стоїть з ним на одному боці.»
— Кристал все ще у вас? Можете мені показати? – запитав Тан Тяньфен.
Серце Ці Шаожона підскочило, і він замислився: «Тож мета Тан Тяньфеня дізнатися чи Джван Хао вже поглинув той кристал.»
— Ага, добре, – Джван Хао вийняв семиколірний кристал і передав його принцу.
Хоча вираз обличчя Ці Шаожона був таким же як зазвичай, проте на мить у своєму серці він був приголомшений.
Те, що витягнув Джван Хао, було звичайним райдужним каменем морських кланів. Хоча він був красивим, але він не мав ніякої практичної цінності і був дуже дешевим.
— Це той самий камінь? – трохи дивно запитав Тан Тяньфен.
Джван Хао усміхнувся:
— Так! Заради мене Шаожон зазнав такої великої втрати.
Ці Шаожон:
— ...
— Другий принце, ви ще не їли, так? Я приготував для вас бенкет, – сказав Ці Шаожон.
— Я потурбував молодого господаря Ці, – сказав Тан Тяньфен.
— Це те, що я повинен був зробити.
***
Лабораторія
Джван Хао сів поруч з Ці Шаожоном і запитав:
— Тан Тяньфен питав тебе про морський пісок мітрил?
Ці Шаожон похитав головою:
— Ще ні.
Ці Шаожон бачив, що Тан Тяньфен хотів завоювати його прихильність, але не наважувався цтого робити відкрито через підозрілість імператора. Життя у королівській родині дійсно виснажливе, настільки, що Ці Шаожон не міг не відчувати до нього співчуття.
— Здається, він хоче справити на тебе гарне враження, – сказав Джван Хао.
— Я думаю, що це у тебе склалося гарне враження про нього! Ти знайшов з ним спільну мову, – усміхнувся і сказав Ці Шаожон.
Джван Хао збентежено почухав голову і відповів:
— Як це може бути?! Однак, те, що сказав другий принц, дійсно цілком розумно.
Ці Шаожон:
— ...
— Звідки взявся цей кристал? – запитав Ці Шаожон.
Джван Хао відповів:
— Коли ми пішли до моря, я побачив, що цей камінь дуже схожий на кристал, тому підібрав його.
— Ти вже на той час здогадався, що станеться така ситуація? – запитав Ці Шаожон.
Джван Хао схрестив руки:
— Звичайно, я не міг бути впевненим, але я вирішив підготуватися!
Ці Шаожон повернув голову, подивився на Джван Хао і сказав:
— Ти справді добре плануєш наперед!
Джван Хао усміхнувся:
— Я завжди був дуже розумним!
Ці Шаожон:
— ...
— Давай не будемо про це говорити. Ти вже розібрався з тим ножем? – запитав Ці Шаожон.
Джван Хао кивнув:
— Морський пісок мітріл був відокремлений, і загальна кількість становить 3,4 кілограма. Морські клани справді винахідливі! Потужність цього ножа посередня, а майстерність не першокласна, але використаний матеріал – морський пісок мітріл, який дуже рідко можна зустріти.
— Якщо ми віддамо його Тан Тяньфену, то зможемо відправити цього хлопця геть, – сказав Ці Шаожон.
Джван Хао погладив своє підборіддя:
— Хай Лін також сказав, що може трохи для нас дістати.
— Якщо Хай Ліну вдасться його знайти, я хочу залишити трохи собі, – сказав Ці Шаожон.
Джван Хао здивовано подивився на Ці Шаожона і запитав:
— Невже ти також зацікавлений у цій кришталевій гарматі?
Ці Шаожон усміхнувся і відповів:
— Трохи.
Джван Хао:
— ...
— Дати йому 3 кілограми більш ніж достатньо, – сказав Ці Шаожон.
***
— Другий принце, ви не говорили з молодим господарем Ці про морський пісок мітріл? – запитав чоловік у чорному, що стояв поруч з Тан Тяньфенем.
Тан Тяньфен заплющив очі. Наказ про морський пісок мітріл був виданий вже давно, але Ці Шаожон досі не зробив жодного руху, очевидно, він не дуже хотів виконувати цей наказ.
— Пісок мітріл є забороненим предметом у морських кланах. Ці Шаожон повинен це знати, і, напевно, він має зуб на мого імператорського батька.
— Другий принце, хоча морський пісок мітріл є забороненим предметом у морських кланах, проте Ці Шаожон дружить з молодим господарем з клану морських драконів, і навіть зробив пластичні операції кільком важливим фігурам морських кланів, а також врятував нічного блукача. Якщо Він справді захоче виконати це завдання, це не буде для нього неможливим, – сказав старий у чорному.
Тан Тяньфен заплющив очі. Звичайно, він знав і розумів все, що сказав старий, але шкода, що Ці Шаожон зовсім не думав про лояльність до імператора.
Старий у чорному подивився на Тан Тяньфена і сказав:
— Його Величність дуже зацікавлений у справі морського піску мітрілу. Другий принце, якщо можливо, краще посприяти цьому якнайшвидше.
Тан Тяньфен кивнув:
— Я знаю.
— Щойно, коли ми увійшли, я, здається, бачив головного охоронця особняка лорда міста і він, схоже, морський житель на дев'ятому рівні.
Тан Тяньфен глибоко вдихнув. Тільки такий, як Ці Шаожон, міг дозволити собі охоронця-морського жителя дев'ятого рівня. Ці Шаожон справді непередбачуваний!
