Вийшли Ці Шаожон і заклинач у чорному одязі.
Бі Льов'юнь подивився на людину, яка вийшла, і зрозумів, що це старший, який прийшов по медичну допомогу, тож не ставив ставити жодних запитань.
Заклинач у чорному мав непримітний вигляд, але від нього віяло благоговінням і почуттям недоторканності.
Бі Льов'юнь відчув, що зовнішність цієї людини майже не змінилася, але його аура ніби переродилася. Якщо раніше цей заклинач був схожий на гниле дерево, яке ось-ось загине, то тепер він відчував життєву силу, яка виходила від цієї людини.
— Молодий господарю Ці, дякую тобі, – з вдячністю сказав Йов Да, нічний блукач у чорному.
Йов Да був щиро вдячний Ці Шаожону. Мало хто з тих, хто був заражений комахою, яка пожирає дух, міг вижити, навіть якщо вони були на рівні святих.
— Будь ласка, старший. У майбутньому, я сподіваюся, що ти подбаєш про мене! – сказав Ці Шаожон.
Йов Да кивнув:
— Так!
Йов Да підняв голову і подивився на Джван Хао, який шепотів з Ці Шаожоном, відчуваючи щось дивне в своєму серці.
Дракони мають довгу тривалість життя, і Йов Да цього року виповнилося понад 600 років. Дивлячись на Джван Хао, якому лише двадцять років, а він вже близький до рівня святого, Йов Да не міг не відчувати легкого страху.
Йов Да дістав талісман зв'язку і передав його Ці Шаожону:
— Це мій талісман зв'язку. Коли будеш готовий знайти мене, просто розчави його.
Ці Шаожон кивнув:
— Зрозумів.
Йов Да залишив талісман зв'язку і поспіхом пішов.
Бі Льов'юнь подивився на талісман в руці Ці Шаожона і сказав:
— Молодий господарю, цей хлопець дійсно багато про себе думає! Ти врятував його, а він віддав тобі якийсь зламаний талісман. Представники морських кланів дійсно один гірший за іншого.
Ці Шаожон подивився на Бі Льов'юня і подумав про себе: «Якщо подумати, ти і сам наполовину морський житель. Чи справді нормально так говорити?»
Хей Ша не міг не зніяковіти, коли почув слова Бі Льов'юня.
***
Палац русалок
Аріель повернулася до палацу, сповнена гніву.
Ірина не стала відразу заспокоювати Аріель, а, натомість, одразу ж пішла на зустріч з русалкою.
— Ну, як все пройшло? Побачила якісь підказки? – нетерпляче запитала Ірина.
— Звук цитри супротивника дуже потужний. Хоча мій рівень вищий, ніж у нього, я відчула легке пригнічення! – сказала русалка у чорному.
Ірина насупилася. Їй було байдуже, сильний Бі Льов'юнь чи ні. Яким би могутнім він не був, якщо він не русал, це не мало б особливого значення.
— Ти відчула на ньому ту саму ауру?
— Здається, так!
Ірина не могла не зробити крок назад:
— Невже принцеса Сюе Фей справді залишила після себе нащадків?
Подейкували, що принцеса Сюе Фей була ексцентричною і робила речі з відхиленнями від норми. Однак насправді ця принцеса була дуже розумною.
— Імператрице, незалежно від того, людина він чи ні, поки він вважає себе людиною, нам немає про що турбуватися, – заспокоїла русалка у чорному.
Ірина холодно посміхнулася:
— А що, якщо він відступить, щоб потім наступити?
Лише після смерті Бі Льов'юня вона зможе відчути себе спокійно.
Побачивши думки Ірини, русалка в чорному трохи збентежено промовила:
— Імператрице, Бі Льов'юнь знаходиться в особняку лорда міста. Якщо ви хочете мати з ним справу, боюся, це буде нелегко.
— Через Хей Ша? – Ірину дуже спантеличив той факт, що Хей Ша служив охоронцем Ці Шаожона. — Хей Ша занадто самовдоволений. Він ж член клану мегалодонів. Хоча цей клан не належить до королівських кланів, він все одно є одним з найбільших. Але він справді втік, щоб служити охоронцем для простої людини.
— Я не про Хей Ша, а про Джван Хао!
— Джван Хао? Цей малий негідник? Яка від нього користь!
— Сила Джван Хао набагато вище моєї. Якби він не був милосердним сьогодні, ми б не змогли повернутися, – з затяжним страхом сказала русалка у чорному.
Ірина витріщила широко розплющені очі і здивовано промовила:
— Він ж ще дитина, а вже такий могутній?
— Він точно сильніший за Хей Ша. Хоча більшість людей слабкі, іноді трапляються дуже сильні та безжальні! – русалка у чорному стиснула губи.
Ірина стиснула кулаки і подумала: «Якщо Джван Хао такий, як вона каже, це буде непросто. Клан русалок надзвичайно слабкий, а майстрів дев'ятого рівня дуже мало, ще й більшість з цих не слухатимуть мене.»
— До речі, є ще одна річ.
Дивлячись на обличчя русалки, Ірина відчула, що нічого хорошого вона не почує, але все ж таки змусила себе проковтнути цю думку і запитати:
— Що таке?
— Ці Шаожон, здається, зцілив нічного блукача Йов Да!
Ірина люто зціпила зуби:
— Цьому Бі Льов'юню дуже щастить, людина, яка дала йому притулок, цілком видатна!
Ірина заплющила очі. Клан русалок на даний момент надзвичайно слабкий. Після смерті останнього майстра рівня святого в клані вже сотні років не було нікого подібного.
Раніше Йов Да також приходив до них шукати жерця, але в його тіло вселилася комаха, яка пожирає дух, а це вважалося невиліковною хворобою в морських кланах, тож їхній жрець був безпорадним. Ірина не могла не думати, що якби знайшлася русалка, яка б вилікувала нічного блукача, це б принесло користь клану русалок!
***
Ці Шаофу залишився в магазині Allure Cosmetics, щоб допомагати, а членів родини Ці, які прийшли з ним, призначили на другорядні посади.
Кілька людей хотіли створити проблем, тож Ці Хен відправив їх ловити рибу на пляжі, а тих, хто залишився, покарав.
Ці Шаофу дивився на Ці Хена з деяким захопленням у серці.
Його молодший брат відповідає лише за дослідження та розробки, а косметичним бізнесом на рівнинах Нефритового моря керує Ці Хен. Ефективність роботи цього хлопця надзвичайно висока, а навички – вражаючі.
Ці Шаофу вважав, що навіть не покладаючись на Ці Шаожона, Ці Хен може створити бізнес самостійно.
Ці Хен подивився на Ці Шаофу і запитав:
— Третій молодий господарю, ти вже звик?
Ці Шаофу усміхнувся:
— Так!
Ці Хен був ввічливим і навіть Ці Шаожон добре до нього ставився, не зганяючи свою злість через справи родини Ці, тож дні тут проходили неквапливо.
— Чи можуть русалки створити проблеми Бі Льов'юню? – запитав Ці Шаофу.
Ці Хен незворушно відповів:
— Це не має значення, у клані русалок вже давно немає майстрів рівня святих. Залишилися лише старі кістки, які не можуть забути славу минулого. Хоча це не припиниться ще деякий час, але при цьому вони не створять великих проблем.
Ці Шаофу:
— ...
***
Особняк лорда міста
— Молодий господарю Джване, я чув, що хтось із клану русалок відвідав вас, – запитав Хай Лін з деяким збентеженням.
Джван Хао кивнув:
— Так, це правда. Молодий господарю Хай, ти дуже добре поінформований!
Хай Лін усміхнувся, не звертаючи уваги на сарказм Джван Хао.
— Молодий господарю Джване, дякую, що захистив Льов'юня.
Джван Хао склав руки і жартома відповів:
— Льов'юнь – людина Шаожона, тож я захищатиму його і без твоїх слів. Але я не знаю, в якому становищі молодий господар Хай, щоб таке говорити!?
Хай Лін усміхнувся, підняв голову, його очі яскраво заблищали, коли він сказав:
— Я його майбутній наречений, це підходить?
— Звичайно, але, Хай Ліне, до Бі Льов'юня не так легко залицятися.
Хай Лін кивнув:
— Я знаю це. Молодий господарю Джване, до молодого господара Ці теж нелегко залицятися, чи не так? Молодий господарю Джване, ти, здається, важко працюєш.
Джван Хао примусив себе усміхнутися і відповів:
— Як це може бути? Молодий господарю Хай, ти занадто багато думаєш. У нас з Шаожоном дуже хороші стосунки. Молодий господарю Хай, твоя фірма продає морський пісок мітріл?
Хай Лін подивився на Джван Хао і запитав:
— Чому питаєш?
— Що не так? Є проблема? – запитав Джван Хао.
— Морський пісок мітріл можна отримати лише шляхом контрабанди з морських кланів, – відповів Хай Лін.
Джван Хао на мить був приголомшений і не міг не розгубитися:
— Контрабанди?
Хай Лін повільно промовив:
— Молодий господарю Джване, ти повинен знати, що загальна сила морської раси сильніша, ніж людської.
Джван Хао кивнув:
— Думаю, це загально відомо.
— Хоча наша загальна сила вища, ніж у людей, є одна річ, з якою ми не можемо зрівнятися. Це здатність робити зброю. Магічна кришталева гармата вашого людського роду дуже потужна. Якщо розпочнеться війна між нашими расами і ця гармата націлиться на нас, безумовно, це матиме великий вплив на морські клани.
Джван Хао подивився на Хай Ліня і сказав з усмішкою, яка зовсім нею не була:
— Чи можна трактувати твої слова, як визнання того, що морські клани бояться нас, людей?
Хай Лін усміхнувся і відповів:
— Це дійсно можна зрозуміти саме так.
Джван Хао здивовано подивився на Хай Ліна і сказав:
— Я дійсно не очікував цього.
Хай Лін усміхнувся:
— Хоча більшість морських жителів дивляться на людей зверхньо, це не означає, що вони не мають ніякої настороги до вас. Тим не менш, молодий господарю Джване, через нашу дружбу, скільки мітрилу ти хочеш? Якщо кількість не надто велика, я можу придумати спосіб.
Джван Хао подивився на Хай Ліна і сказав:
— Десять кілограм.
Хай Лін холодно посміхнувся:
— Молодий господарю Джване, ти дійсно багато хочеш!
Джван Хао безпорадно усміхнувся і відповів:
— Справа не в тому, що я хочу багато, справа в імператорі.
— Якщо так, то ваш імператор дуже амбітний, – не міг не сказати Хай Лін.
Джван Хао кивнув:
— А хто каже, що ні.
Джван Хао потер пальці. Морський пісок мітріл насправді можна отримати лише шляхом контрабанди з морських кланів. Чи знає про це імператор?
— Десять кілограм – це справді забагато, але я допоможу знайти спосіб. Якщо взяти три кілограми, то це не буде проблемою, – сказав Хай Лін.
Джван Хао усміхнувся:
— Мені доведеться потурбувати тебе.
— До речі, я чув, що лорд врятував нічного блукача. Це правда? – запитав Хай Лін.
Джван Хао здивувався:
— Молодий господарю Хаю, ти дійсно добре поінформований!
— Перед тим, як нічний блукач відправився на пошуки лорда, він звертався за медичною допомогою до багатьох представників з морських кланів. Я ніколи не міг подумати, що врешті-решт його зцілить молодий господар Ці, – сказав Хай Лін.
— Він витратив усі золоті монети і не зміг нікого знайти, тож прийшов до Шаожона, – незадоволено пробурмотів Джван Хао.
Хай Лін усміхнувся і сказав:
— Повелитель Йов Да, нічний блукач, має дуже хорошу репутацію і є хорошим чоловіком. Оскільки цього разу він заборгував вам послугу, він, звісно, віддячить, але іншим способом...
Джван Хао усміхнувся:
— Сподіваюся.
Джван Хао подумав про себе: «Всі в морських кланах захоплюються цим нічним блукачем! Однак я не розумію, звідки стільки захоплення до бідняка, який навіть не має грошей, щоб звернутися до лікаря.»
— За кілька днів ми з Шаожоном вирушимо у подорож. На той час особняк лорда міста потребуватиме догляду молодого господаря Хай Ліна, – сказав Джван Хао.
Хай Лін подивився на Джван Хао і кивнув, не задаючи більше ніяких запитань.
