Ці Шаожон продовжував їсти, слухаючи розповідь дівчини про їхній жалюгідний досвід. Коли вона побачила, що він із задоволенням їсть, вона не могла не відчути себе трохи скривдженою у своєму серці.
Ці Шаожон гикнув і звернувся до Джван Хао:
— Я піду відпочити, а ти можеш робити все, що хочеш.
Дівчина, яка жалібно розмовляла збоку, подивилася на Ці Шаожона з образою в очах.
Ці Шаожон позіхнув і замислився: «У світі так багато бідних і жалюгідних людей, але до цих привілейованих молодих пана й панянки я не відчуваю жодного жалю».
— Зачекай хвилинку, – Джван Хао швидко звільнив простір на землі й дістав зі сховища в сережці маленьку хатинку. Хоча вона була маленькою, у ній були всі необхідні деталі, а умеблювання всередині було відмінним.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао і сказав із деяким здивуванням:
— Я не очікував, що ти так добре підготувався!
Джван Хао усміхнувся і сказав:
— Я також поклав всередину пахощі, які відлякують комах, тому тобі не потрібно турбуватися про те, що тебе вночі можуть покусати комарі.
Ці Шаожон:
— …
Він уперше побачив цю ніжну та уважну сторону Джван Хао.
Ці Шаожон смикнув ковдру на ліжку, насупився і, ніби навмисне намагаючись знайти помилку, сказав:
— Ця ковдра така легка!
— Ця ковдра виткана із шовку тисячолітнього вогняного шовкопряда, зсередини оббита флісом і дуже тепла, – сказав Джван Хао.
Шень Юань почув слова Джван Хао й почухав голову. Хто б міг подумати, що одного дня він стане таким старанним і справді робитиме все можливе, щоб завоювати Ці Шаожона.
Ці Шаожон зважив ковдру в руці і сказав:
— Вона занадто легка, чи є товстіша?
Шень Юань був приголомшений словами Ці Шаожона. Джван Хао вже пішов на такий компроміс заради нього, але він усе ще не бажав полегшити тому життя.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Так, є.
Ці Шаожон на мить застиг і сказав:
— Виймай.
Джван Хао дістав барвисту ковдру і сказав:
— Ця ковдра зроблена з бавовни семи кольорів, і вона може автоматично регулювати температуру.
Ці Шаожон подивився на ковдру, яку вийняв Джван Хао, і задоволено промовив:
— Вона мені подобається.
Джван Хао усміхнувся:
— Це добре.
Ці Шаожон узяв ковдру і сказав:
— Я йду спати.
Він заніс ковдру всередину й зачинив двері.
Шень Юань підійшов до Джван Хао, поплескав його по плечі і сказав:
— А-Хао! Ти дуже добре підготувався! Ти випадково не взяв хатини і для себе?! Якщо ні, боюся, тобі доведеться тіснитися в наметі зі мною.
Джван Хао подивився на Шень Юаня і сказав:
— Сьогодні нічна вахта, я чергуватиму до півночі, а ти – після півночі. Зараз тобі варто відпочити.
Шень Юань:
— …
Чому він вирішив розтулити свого рота і втрутитися?
Після того, як Джван Хао закінчив говорити, він сів біля вогнища, притулився до дерева й почав вдосконалювати свою магію.
Поки Джван Хао медитував біля вогню, молодий пан і маленька панянка, яких проігнорував Ці Шаожон, підійшли до Джван Хао й сіли поруч із ним.
— Ґондзи, той, що сидить у хатині – твій чоловік!?
— Це моя дружина, – Джван Хао вважав себе досить толерантною людиною, але поняття про те, хто зверху, а хто знизу, не можна плутати.
***
— Здається, у нього поганий характер! – сказала дівчина.
Джван Хао кивнув:
— Він справді не дуже хороший.
— А ще він, схоже, трохи дріб'язковий.
Джван Хао кивнув:
— Так! Навіть не трохи.
Шень Юань образив Ці Шаожона в минулому, але той досі тримає на нього образу.
— Ґондзи, ця твоя дружина, здається, трохи упереджено ставиться до тебе!
Джван Хао гірко посміхнувся й відповів:
— Так! Він справді не дуже мене любить.
Коли дівчина почула відповідь Джван Хао, на душі стало трохи легше:
— Ґондзи, чому така благородна й доброзичлива людина, як ти, так зациклилася на одній людині? Ти точно можеш знайти когось кращого.
— Я не хочу шукати когось іншого, – без вагань сказав Джван Хао.
Дівчина поперхнулася й не змогла відповісти на слова Джван Хао, а її усмішка застигла на обличчі.
— Ґондзи, хіба в нього не багато недоліків?
— Він мені подобається, тож незалежно від того, скільки в нього недоліків, я терпітиму, – сказав Джван Хао.
Дівчина співчутливо подивилася на Джван Хао і сказала:
— Ґондзи, це, мабуть, завдає тобі багато незручностей.
Джван Хао обернувся, подивившись на дівчину, й урочисто промовив:
— Коли йдеться про сердечні справи, найкраще можна пізнати лише на власному досвіді*. З людиною, яка мені подобається, якою б поганою вона не була, я можу змиритися, а на людину, яка мені не подобається, якою б хорошою вона не була, я більше не подивлюся. Пані, тобі не варто турбуватися про мої справи, тобі, мабуть, краще піти спати.
*Той, хто п'є воду, найкраще знає, гаряча вона чи холодна; самоусвідомлення приходить зсередини.
Дівчина подивилася на Джван Хао й пішла, відчуваючи себе трохи скривдженою.
***
Поспавши трохи, Ці Шаожон вийшов.
— Ти ще не спав!? – Ці Шаожон сів поруч із Джван Хао.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона й відповів:
— Я чекав Шень Юаня, щоб він змінив мене, але той, здається, проспав. Ти не збираєшся ще поспати? Ще рано.
— Ні, я не відчуваю себе дуже сонним, – Ці Шаожон махнув рукою перед носом. — Який сильний сморід парфумів! Ти сидів не сам! З тобою була красуня! Ти, мабуть, був дуже щасливий.
— Який сильний запах оцту! Тц-тц… – Джван Хао засміявся.
Ці Шаожон опустив голову й незадоволено сказав:
— Кого ти щойно назвав ревнивим?
Джван Хао усміхнувся до вогню і сказав:
— Ну, не тебе, ти не ревнивий.
Ці Шаожон подивився на усмішку Джван Хао, і відчув себе трохи не у своїй тарілці:
— Ти досі не відповів мені, перебуваючи в компанії красуні, хіба ти не бажав, щоб ніч тягнулася довше!?
— Красуня? Вона... не така вродлива, як я, – сказав Джван Хао.
Ці Шаожон:
— ...
Джван Хао нахилився до вуха Ці Шаожона і сказав:
— Хоча вона не така вродлива, як я, але ти виглядаєш краще за мене. З тобою поруч, я думаю, що чим довша ніч, тим краще.
Ці Шаожон:
— …
Джван Хао дражнить його зараз?
— Я вродливий? Раніше я тобі не дуже подобався! Я такий гарний, але однаково тобі не подобався? – запитав Ці Шаожон.
До того, як викрили його особистість Злого лікаря, Джван Хао, цей придурок, по-справжньому зневажав його!
Джван Хао усміхнувся і сказав:
— Я той, хто більше звертає увагу на те, що всередині.
Ці Шаожон:
— …
Джван Хао дійсно насмілюється говорити що завгодно! Пф, звертає увагу на те, що всередині.
— Ця дівчина зізналася тобі? – Ці Шаожон подивився на Джван Хао.
Джван Хао кивнув і спокійно відповів:
— Так!
— Хіба ти не щасливий!? – поцікавився Ці Шаожон.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона з деяким подивом і запитав:
— Щасливий? Чому я маю бути щасливим?
— Хтось зізнався тобі, чому б тобі не бути щасливим? – розгублено запитав Ці Шаожон.
— Я вже звик до цього, тож нічого не відчуваю, – сказав Джван Хао.
Ці Шаожон смикнувся і сказав:
— Ти вже звик?
Джван Хао кивнув:
— Так, звик. Коли мені було п'ять років, хтось сказав мені, що хоче вийти за мене заміж, незважаючи ні на що. Коли мені було сім, перше, що я робив, коли приходив до академії щодня, це прибирав усі любовні листи, що залишалися на моєму столі. Коли мені було дванадцять, я вже став публічним ворогом усіх юнаків в імперській столиці...
Ці Шаожон подивився на Джван Хао й подумав: «Що цей хлопець робить? Випендрюється?»
Джван Хао повернув голову, подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Шаожоне, тобі коли-небудь зізнавалися в коханні раніше?
Ці Шаожон:
— …
Що Джван Хао намагається зробити зараз?! Він зверхньо на нього дивиться?
— Цей молодий господар – незрівнянний талант, мені зізнавалися безліч людей.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Справді! Що за люди?!
Ці Шаожон розсердився й подивився на Джван Хао, кажучи:
— Навіщо тобі це знати? Ти що, підозрюєш, що в цього молодого господаря немає шанувальників? Що я намагаюся тебе обдурити?
— Звичайно, ні. Ти такий чарівний, як у тебе може не бути шанувальників!? – промовив Джван Хао.
Ці Шаожон кивнув, відчуваючи задоволення, і сказав:
— Добре, що ти знаєш.
— Що ти відчував, коли я зізнався тобі раніше? – запитав Джван Хао.
Ці Шаожон скривився:
— Зізнався? Коли ти зізнався мені?
Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Ти забув, я ж казав тобі раніше, що я кохаю Злого лікаря, хіба ти не він? Це хіба не вважається зізнанням? Що ти тоді відчував?
Ці Шаожон повернув голову й подивився на Джван Хао, сказавши:
— Я відчував тільки одне в той час. Усі говорили, що Джван Хао, молодий господар сім'ї Джван, був незрівнянним генієм, але насправді це занадто образливо – називати тебе генієм. Якщо навіть бовдура можна назвати генієм, то генії мають бути скрізь.
Джван Хао:
— …
***
У наметі Шень Юань підслуховував розмову Джван Хао та Ці Шаожона.
Спочатку Шень Юань був готовий вийти, щоб помінятися змінами з Джван Хао. Однак, коли він дізнався, що Ці Шаожон вийшов із хатини, він повернувся назад до намету. Шень Юань був упевнений, що якщо він вийде й порушить світ двох людей*, Джван Хао й Ці Шаожона, то Джван Хао точно не оцінить цього.
*«Світ лише двох людей» зазвичай стосується романтичної пари.
Шень Юань нашорошив вуха й потайки підслухав розмову між Джван Хао та Ці Шаожоном.
— То ти сьогодні вартуєш сам? Я чув, як Ї Фань казав, що ти сьогодні чергуватимеш разом із Шень Юанем, – промовив Ці Шаожон.
Джван Хао кивнув і сказав:
— Так! Але Шень Юань зовсім не надійний. Якщо він буде вартувати на самоті, і через деякий час сюди прийде звір, він, може, навіть не помітити його. Тож, я просто попильную на самоті, – сказав Джван Хао.
Шень Юань:
— ...
Чи справді він був таким ненадійним? Коли вони раніше подорожували в дикій природі, Джван Хао не так сильно про це дбав!
Ці Шаожон подивився на Джван Хао і сказав:
— З таким поганим помічником тобі, мабуть, дуже важко.
Джван Хао кивнув:
— Дуже важко, але я вже звик.
Шень Юань закотив очі, позіхнув і знову заснув.
***
Рано вранці Джван Хао сидів біля вогнища й розпалював вогонь. Шень Юань ліниво потягнувся й сів поруч із ним.
— Ти вчора всю ніч не спав?
Джван Хао кивнув:
— Так, я все чекав, що ти прийдеш, але ти так і не прийшов.
Шень Юань закотив очі й відповів:
— Я хотів, але коли зібрався вийти, то побачив, що ти зайнятий, тож я просто пішов далі спати.
— Он як, тоді ти можеш продовжувати спати, – сказав Джван Хао.
Шень Юань:
— ...
— Молодий господарю Джван, у мене тут є тістечка, не бажаєш? – дівчина підійшла, тримаючи в руках тістечка.
Шень Юань штовхнув Джван Хао ліктем і сказав:
— Ти такий щасливчик! Ти не будеш голодним, куди б не пішов.
Джван Хао подивився на Шень Юаня й відповів:
— Пані, я вже поїв, тож не треба.
Шень Юань подивився на неї і сказав:
— Пані, якщо Джван Хао не хоче, я з'їм! Я відчуваю себе дещо голодним зараз, тож як щодо того, щоб дати мені трохи?
Дівчина подивилася на Шень Юаня й сердито пішла геть.
Далі
Розділ 107 - Маски з людськими обличчями
Ї Фань підійшов до Джван Хао та сказав із деякою насмішкою: — Молодий господарю Джван, ти такий же популярний, як і завжди! Джван Хао подивився на Ї Фаня і сказав: — Справді? Шкода, що я не такий популярний у Ці Шаожона! — Стандарти молодого господаря дуже високі, хоча молодий господар Джван хороший собою, ти все ще далекий від стандартів молодого господаря, – сказав Ї Фань. Джван Хао: — ... — Твій молодий господар ніколи не зможе одружитися, якщо в нього завжди будуть такі високі стандарти, розумієш? – підійшов і сказав Шень Юань. Ї Фань подивився на Шень Юаня і сказав: — Молодий господарю Шень, ти маєш більше турбуватися про себе. Коли ти збираєшся одружитися? Тобі не потрібно турбуватися про мого молодого господаря, його особисте життя процвітає. У будь-якому випадку, є важливіші справи, про які треба подбати. Шень Юань: — Які справи!? Ї Фань відкрив коробку, яку він приніс із собою, і сказав: — Подивись і вибери одну. Шень Юань подивився на вміст коробки, і його рот смикнувся: — Маски з людськими обличчями. Здається, це дуже потворні маски. Ї Фань кивнув і сказав: — Так, нам потрібно якнайшвидше дістатися до країни Лі, але здатність Джван Хао привертати небажану увагу занадто велика, такими темпами це значно нас сповільнить. Шень Юань подивився на маски для обличчя в коробці та сказав: — А-Хао! Поквапся й вибери одну. Якщо ти станеш потворним, то, коли ми підемо знімати дівчат, мені більше не доведеться бути для тебе фольгою, і, можливо, я сподобаюся тим красуням більше. Шень Юань подумав про себе: «Схоже, що цей хлопець, Ї Фань, також здатен іноді робити щось хороше! Як несподівано! Йому справді спала на думку така гарна ідея». Джван Хао подивився на Ї Фаня й серйозно промовив: — Я не можу зробити себе занадто потворним! — Чому ні? – запитав Ї Фань. — Молодий господарю Джван Хао, ти дуже дбаєш про свою зовнішність? Молодий господарю Джван, ти повинен знати, що твоя зовнішність – це не більше, ніж шкіра. Це не так уже й серйозно. Ти не повинен бути таким поверховим, потрібно мати певну глибину свого характеру. — Шаожон любить красу, якщо я зроблю себе занадто потворним, це справить на нього погане враження, – серйозно сказав Джван Хао. — Хто тобі це сказав? – сказав Ї Фань. — Шаожон, коли він був замаскований під Злого лікаря, – сказав Джван Хао. Ї Фань: — ... — Ти неправильно зрозумів, молодий господар любить людей, які потворніші за нього. Коли є хтось, хто виглядає краще, він заздрить і стає нещасним! – сказав Ї Фань. Джван Хао з сумнівом запитав: — Це правда? Ї Фань кивнув: — Звичайно, я знаю Ці Шаожона багато років, тож я точно краще його розумію, ніж ти. Джван Хао подивився на Ї Фаня і сказав: — Те, що ти знаєш когось протягом тривалого часу, не обов'язково означає, що ти можеш добре його розуміти... Ї Фань кивнув: — Звичайно, здатність по-справжньому зрозуміти когось залежить від випадку, так само як ти провів стільки часу зі Злим лікарем, молодий господарю Джван, але однаково не впізнав у ньому того, з ким розірвав заручини. Джван Хао: — ... Шень Юань: — … Шень Юань подивився на Ї Фаня й подумав: «Ї Фань, безумовно, щось із чимось! Як він може так спокійно провокувати Джван Хао? Хіба він не знає!? Люди з нездійсненими бажаннями та мріями – найстрашніший тип людей, а Джван Хао зараз виглядає досить моторошно». — Ти впевнений, що Ці Шаожону подобаються потворні люди? – промовив Джван Хао, підозріливо дивлячись на Ї Фаня. Ї Фань подивився на Джван Хао та сказав: — Молодий господарю Джван, чому б тобі просто не спробувати? У будь-якому випадку, не схоже, що нинішній ти приваблюєш молодого господаря. Джван Хао: — … — Цього разу я тобі повірю, – сказав Джван Хао. Ї Фань усміхнувся: — Джван Хао, ти повинен навчитися довіряти іншим. Якби ти послухав мене раніше, ти б не опустився до такого стану. Хіба ти не пам'ятаєш, що тоді я сказав тобі, що одного дня ти пошкодуєш про те, що розірвав заручини. Обличчя Джван Хао на мить спотворилося. І Ї Фань, і Бі Льов'юнь говорили йому, що він пошкодує, але й той, й інший лише стверджували, що він пошкодує, не кажучи, чому! Ці двоє, замість того, щоб попередити, здавалося, більше хотіли, щоб він пошив себе в дурні, а після того, як правда розкрилася, тепер хизуються тим, що їхнє так зване пророцтво справдилося. — Що ти робиш? – підійшов Ці Шаожон. — Ти... Джван Хао? – невпевнено запитав Ці Шаожон, дивлячись на Джван Хао, який був одягнений у маску з людським обличчям. Джван Хао кивнув. Ці Шаожон підняв брови й засміявся: — Джван Хао! Ха-ха... Джван Хао, ти зараз такий потворний! Хто б міг подумати, що ти можеш стати таким потворним. Ти справді занадто потворний. Дивлячись на реакцію Ці Шаожона, обличчя Джван Хао вкрилося чорними зморшками. Ї Фань запропонував дурну ідею. Джван Хао простягнув руку, бажаючи зняти маску, але Ці Шаожон зупинив його: — Не треба, і так добре. — А-Фаню, ти також повинен надіти маску, – промовив Ці Шаожон. Ї Фань застиг: — Га! Я? Ці Шаожон кивнув: — Так. Ї Фань насупився і сказав: — Мені це не потрібно, я й так не дуже гарний. Ці Шаожон подивився на Ї Фаня і сказав: — Що ти маєш на увазі? Ти теж маєш досить гарну зовнішність, інакше чому тоді Му Сюелань, одна з трьох красунь імперської столиці, обрала саме тебе, а не когось іншого? Хіба не тому, що ти гарний!? Ї Фань: — … У Шень Юаня сіпнувся рот, і він задумався: «Му Сюелань обрала Ї Фаня випадково і, певно, не через гарну зовнішність. Насправді Ї Фань досить гарний, але в минулому він був нікчемою, тому, навіть якщо він і був гарний, він нікому не подобався». — Поквапся і просто вибери одну, – закликав Ці Шаожон. — Ці маски занадто потворні, – промовив Ї Фань. Джван Хао подивився на Ї Фаня й подумав: «О, то ви, хлопці, теж знаєте, що ці маски потворні, а то я вже навіть почав думати, що, можливо, ви не знали». Ці Шаожон подивився на Ї Фаня і сказав: — Потворність – це добре, ніхто не прийде турбувати нас, якщо ми будемо потворними! Ї Фань глибоко вдихнув і сказав: — Молодий господарю, дозволь мені зберегти своє обличчя перед Тінсюанем. Ці Шаожон подивився на Ї Фаня і промовив: — Тінсюань любить потворних людей. Джван Хао подумав: «Ось і відплата! Доля людей насправді злітає й падає! Раніше Ї Фань казав, що Ці Шаожону подобаються потворні люди, а тепер Ці Шаожон каже, що Му Тінсюаню подобаються потворні люди». Джван Хао поплескав Ї Фаня по плечі та сказав: — Молодий господарю Ї, ти дуже дбаєш про свою зовнішність? Молодий господарю Ї, ти повинен знати, що твоя зовнішність – це не більше, ніж шкіра. Це не так уже й серйозно. Ти не повинен бути таким поверховим, потрібно мати певну глибину свого характеру. Губи Шень Юаня сіпнулися. Джван Хао так швидко зумів повернути ці слова до першоджерела. Ї Фань подивився на Ці Шаожона і сказав: — Молодий господарю, ти впевнений? — Шаожон має рацію, і до того ж з одного погляду на Му Тінсюаня, я можу сказати, що йому подобаються потворні люди, – щиро сказав Джван Хао. Ї Фань витріщився на Джван Хао з невдоволенням, яке спалахнуло в його очах. Джван Хао усміхнувся і сказав: — Я кажу правду, твої слова можуть бути правдою, але й мої зазвичай теж правда. Ї Фань: — Молодий господарю Джван Хао, я якось чув, що після того, як ти скасував заручини, ти якось казав, що твоє серце як камінь, і що ти ніколи не пошкодуєш про це. Джван Хао: — … Скільки ж разів Ї Фань збирається згадувати ці прикрі події з минулого! Хай там що, Ї Фань послухався наказу Ці Шаожона й вибрав маску. Шень Юань моргнув і запитав Ці Шаожона: — Мені теж надіти маску? — Тобі? – Ці Шаожон подивився на Шень Юаня і промовив: — Молодий господарю Шень, тобі не потрібно. Твоя зовнішність посередня, вона не досягла того рівня, щоби приваблювати шанувальників, куди б ти не пішов. Шень Юань: — … Ці Шаожон завжди зверхньо дивився на інших, притому, що його зовнішність... Гаразд, він справді вродливий. — Молодий господарю Ці, я, можливо, не досяг цього рівня, але ти досяг! Як щодо того, щоб ти одягнув одну? – промовив Шень Юань. Ці Шаожон махнув рукою і сказав: — Мені? Мені не потрібно. Шень Юань спантеличено запитав: — Чому тобі не потрібно? Ці Шаожон безтурботно відповів: — Я настільки сильний, що незалежно від числа людей, чию увагу я привертаю, я можу з ними впоратися. Шень Юань: — ... *** — Тінсюаню. Почувши голос Ї Фаня, Му Тінсюань обернувся. Побачивши, як виглядав інший, Му Тінсюань не міг не відчути себе приголомшеним. — Чому ти так виглядаєш? – запитав Му Тінсюань. Ї Фань розвів руками і сказав: — Шаожон змусив мене це зробити. Він сказав, що так я привертатиму менше уваги. Му Тінсюань кивнув: — Молодий господар має рацію, твій первісний вигляд був занадто яскравим, ти легко міг привернути до себе небажану увагу. Ї Фань здивовано подивився на Му Тінсюаня і промовив: — Тінсюаню, ти вважаєш, що моя первісна зовнішність трохи привертає увагу? Му Тінсюань кивнув: — Так! — Тоді ти вважаєш мене вродливим? – обережно запитав Ї Фань. Му Тінсюань кивнув: — Так! Ти завжди був дуже вродливим. Ї Фань збентежено опустив голову, маска приховувала рум'янець на його обличчі. Побачивши неприховану радість в очах Ї Фаня, Джван Хао не міг не відчути себе трохи пригніченим. Ї Фань, безумовно, щасливчик! Хоча, що не так із зором Му Тінсюаня? Хіба такого, як Ї Фань, можна вважати красивим? Хіба він не красивіший за нього? *** — Ґондзи, – Дівчинка, яку врятував Джван Хао, кинулася до нього. Джван Хао обернувся, і дівчина відразу ж злякалася, зробивши кілька кроків назад: — Ґондзи, як ти став таким? — Насправді це його первісний вигляд, але пізніше він змінив свою зовнішність, тому став дуже красивим, – сказав Ї Фань, поклавши руку на плече Джван Хао. — Тож, він змінив свою зовнішність, але чому він більше не такий? – з сумнівом запитала дівчина. Ї Фань усміхнувся й відповів: — Тому що маска, яку він використовував раніше, щоб змінити свою зовнішність, зламалася й він перестав її носити. Дівчина подивилася на Джван Хао, у її очах промайнула паніка, і вона сказала: — Я... я піду першою. Ї Фань почав сміятися: — Ця дівчина занадто простодушна! Її було так легко обдурити. Я спочатку думав, що це буде складніше. Джван Хао подивився на Ї Фаня й запитав: — Де твоя маска? — Тут не так багато людей, тому я поки що не буду її носити. Я одягну її, коли ми вирушимо в дорогу пізніше, – сказав Ї Фань. Джван Хао кивнув: — Он як! Це не тому, що ти боїшся, що Му Тінсюань зневажатиме тебе за те, що ти занадто потворний?! Ї Фань: — ... Ї Фань подивився на Джван Хао та сказав із фальшивою усмішкою: — Молодий господарю Джван, тільки поглянь, як ти налякав цю дівчину. Мабуть, від тебе вперше втікають із такою огидою, чи не так? Джван Хао: — ... — Не кожному в цьому світі буде цікаво, який ти всередині, ти повинен добре захищати свою зовнішність. Переконайся, що не зіпсуєш своє обличчя, – Ї Фань усміхнувся й пішов геть. Джван Хао подивився на Ї Фаня й замислився: «Чому поруч із Ці Шаожоном є така перешкода як Ї Фань?» Джван Хао подивився в бік Шень Юаня. Коли Шень Юань побачив, що той дивиться на нього, він подарував йому дурнувату усмішку. Джван Хао зітхнув і подумав: «Люди навколо Ці Шаожона не дуже корисні, але люди навколо мене – ще гірші». — Гаразд, тепер, коли ці двоє нарешті забралися, нумо швидше підемо, – сказав Ці Шаожон. *В оригіналі ЦШЖ називає їх «пляшки з олією», що використовується для опису дітей жінки від попереднього шлюбу, коли вона бере їх із собою в другий шлюб. Це означає, що вони є небажаною перешкодою або чимось на зразок того. Ї Фань подивився на Ці Шаожона і сказав: — Молодий господарю, чи потрібно так хвилюватися? — Ця дівчина просто отримала шок і була налякана, але вона, ймовірно, скоро прийде до тями. Коли це станеться, нам буде вже пізно йти, – сказав Ці Шаожон. Джван Хао кивнув: — Шаожон слушно каже, ходімо.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!