[Світ, повний пригод.
 Вітаємо в Аркадії.]

Коли я побачив персонажів у стартовому селищі, нашій початковій локації, одягнених лише в білу білизну та тримаючи дерев’яні мечі, я відчув дивне почуття. Можливо, я вже звик до цього, а може мені цього бракувало.
І коли рука опинилася на клавіатурі, мій персонаж рухався дуже природно, ніби я щойно грав у цю гру вчора. Я легко вбив 4 слайма і досяг 10 рівня.
«Так як це спекотний сезон, безумовно, мені треба підвищувати свій рівень швидше».
Як казала Хайджін, це був спекотний сезон, такий собі корисний івент, тому отримані очки досвіду зросли, і я зміг швидко пробитися через досить нудний низькорівневий поріг.
Завдяки випаданню каменів душі і спорядженню охоронців 20 рівня, я досяг 60 рівня за три години, і зміг приєднатися до групового полювання в підземеллі під назвою «Болото Обману».
[Гуаябадядя]
[МаминЖартівник]
[Cезам]
[Юля]
Всього таких учасників було потрібно чотири, і в нас була повна команда.
Я отримав бафф під назвою «Благословення досвіду» на годину і продовжував бігати по підземеллю, щоб нескінченно полювати, мені доводилося ходити і лікувати учасників, якщо там було забагато монстрів. Коли я грав бойовим магом, мої пальці блискуче рухалися по клавіатурі, перемагаючи інших, тому зараз було відносно нудно натискати дві або три клавіші, щоб вчасно використати навички після їх відновлення.
[МаминЖартівник: сезам-нім добре бафить]
[Гуаябадядя: саме так]
[Юля: чудово]
Проте на словах тімейти (співкомандники у грі) не зупинилися. Я не робив багато, але щоразу, коли я надавав лікування чи баф, у мене виникали певні підозри.
[Сезам: ㅎㅎ(смулік, який означає «хехе» або «хаха») дякую]
Що ж, глузувань не було, тож я відповідав належним чином.
І, чесно кажучи, я не ненавидів компліменти, тож відтоді я рухався трохи швидше. Я також взяв на себе роль кидати пастки на монстрів, що наближаються, керувати здоров’ям членів групи, щоб воно не опускалося нижче половини, і навіть належним чином відганяв монстрів. Це не була особливо складна задача для мене, який колись підняв персонажа на п’єдестал, але для тімейтів вона здалася досить вражаючою.
[МаминЖартівник: справді чудово;;]
[МаминЖартівник: апнув 20 рівнів за годину;;]
[Гуаябадядя: справді вперше бачу таке]
[Юля: я вас поважаю]
[Сезам: лололол]
Кому не хотілося б, щоб йому лестили, тому що він умілий? Я працював більше, коли отримував компліменти, і спочатку спільна гра тривала годину, але атмосфера була хороша, тож ми ходили на полювання цілих три години.
Потім, природно, ми додали один одного в друзі, і тімейти запитали чи чи є у мене основний акаунт. Я був здивований, але, звичайно, заперечував це.
[Сезам: ні, лолол, не маю]
[МаминЖартівник: ти вперше граєш? ㄷㄷ...(смулік що позначає тремтіння від шоку)? генійка?]
[Сезам: лололооол]
[Сезам: ні, просто, я пробував багато інших ігор, тому...]
[Гуаябадядя: але це дійсно твій перший обліковий запис... Коли я шукав в мережі, з'явився лише цей персонаж..]
Тим часом, схоже, що Гуаябадядя мав дуже скрупульозну особистість, він навіть одразу став шукати обліковий запис із моїм персонажем. Це було трохи моторошно, але я подумав, що це було гарною ідеєю створити новий обліковий запис.
[Юля: у нас насправді є основні акаунти, але зараз гаряченький івент]
[Юля: чудова нагода щоб підняти другорядні аки]
[Юля: ми з одного клану]
[Сезам: о, я бачу]
Ці троє говорили досить природньо між собою, тож я відповів без особливого враження.
Але раптом МаминЖартівник зробив мені раптову пропозицію.
[МаминЖартівник: якщо ти досі не в клані, то може приєднаєшся до нашого?]
Мене трохи здивував цей несподіваний поворот подій.
–...Клан, га.
Моя жахлива травма від кланів насправді була не такою важливою. Поки я все одно перезапускаю проходження гри, хочу я цього чи ні, я змушений вступати в клани.
Однак причиною, чому пропозиція була обтяжливою, це...
«Я тільки-но почав, цього разу хочу приєднатися до великого клану...»
Незважаючи на те, що я вирішив стати фрі-ту-плей гравцем ( гравець, що не донатить), я хотів ретельно вибрати клан. З огляду на те, що розвиток персонажа та підвищення рівня складні до другої половини максимальної прокачки, міркування про вступ до клану було навіть важливішим за все інше. Особливо, якщо мова йде про територію. Зокрема, була велика різниця між приналежністю до клану з замком і ні.
[Сезам: а, я... чула, що клан із територією – це добре...]
[Сезам: я шукала саме такий]
Тож я спробував відмовитися від їхньої пропозиції, але раптом МаминЖартівник використав рух, стрибаючи та плескаючи на місці. [МаминЖартівник: наш клан має 3 території!!!]
«Що? Три?» – здивовано відповів я.
[Сезам: ваууууу, то ви ведете замкові облоги тричі на місяць...?]
[МаминЖартівник: так!!!! аммм...]
[МаминЖартівник: ㅠㅠ (смулік, що плаче) це трошки важко]
[МаминЖартівник: крім цього, атмосфера хороша, і все добре]
[Гуаябадядя: саме так]
[Гуаябадядя: і ми надамо відповідне обладнання!]
[Юля: потрібно лише принести свою тушку]
На мить я втратив дар мови, вражений несподіваною удачею. Не від людей знав як було важко керувати лише однією територією. Але клан із трьома територіями... Я навіть не міг уявити, наскільки він буде могутнім.
[Сезам: гм... назва клану...?]
[МаминЖартівник: «Батьківщина»! ]
Як тільки я побачив назву клану, зробив швидкий пошук і був здивований, побачивши, що він гордо значиться у верхній частині рейтингу кланів.
[Сезам: чи можна такій людині низького рівня, як я, приєднатися?]
Важко повірити, що такий чудовий клан мене знайшов за день після початку гри. Однак тімейти, здавалося, не зважали на це і висловлювали прихильність.
[МаминЖартівник: та ну серйозно ㅠㅠ]
[МаминЖартівник: нам потрібні свіженькі новачки ㅠㅠ]
[Гуаябадядя: гарних цілителів так важко знайти...]
[Юля: тоді я додам тебе, сек ]
«Юля» негайно вийшла, навіть не відповівши мені, і незабаром на моєму екрані з’явилося повідомлення із запрошенням у клан.
[«Шановний» запросив(-ла) вас до клану «Батьківщина».]
Мені було цікаво, чи це нормально, коли речі вирішуються так гладко, але, подумавши, що той, хто не ризикує, не п’є шампанського, і трохи схвильовано я натиснув [Прийняти].
І як тільки кнопка [Прийняти] була натиснута, вікно [Клан] було активовано, і на моєму екрані одночасно з’явилося вікно поточного стану клану та вікно чату лише для клану.
Поточна кількість користувачів: 388
«Вау.. Це дивовижно...»
Коли я тривалий час розвивав клан, максимальна кількість приєднаних гравців була не більше 70. А тут я побачив клан із більш ніж у 4 рази більшою кількістю одночасних користувачів, і тому моя щелепа відвисла до колін. Звичайно, для трьох облогових битв потрібна була б така кількість людей.
[Майстер клану: Муркіт]
«Про цей нікнейм я ніколи не чув.»
Нік голови клану був Муркіт, і він був пов'язаний з кланом. Можливо, через сповіщення, яке з’явилося, коли я приєднався до клану, він був першим, хто зі мною заговорив.
[Муркіт: агов]
[Сезам: привіт!]
[Муркіт: хто тебе запросив?]
Я подумав, що його слова були дуууже короткими, але, перш ніж я встиг образитися, замість нього відповів Шановний, який запросив мене.
[Шановний: це я]
[Муркіт: OK]
На цьому розмова закінчилася. Мені цікаво, чи Муркіт був незговірливою людиною, бо він лише запитав, хто мене запросив, і більше не продовжував комунікацію.
Коли розмова закінчилася, члени клану, які до цього мовчали, наче нікого не було в мережі, почали вітати мене.
[Квіточка: привіт ㅎㅎ]
[Покемон: хіхі~]
[Квассексуал: привітики]
[Альфач: хай!]
Людей було так багато, що мені довелося безкінечно прокручувати вниз лише прості привітання від тих, хто ввійшов у систему. Я навіть не наважувався відповідати їм по одному, тому відписував час від часу та моніторив нікнейми учасників клану.
Якщо натиснути на нік у вікні клану, то можна побачити рівень користувача та зброю, яку він носить, більшість із них на максимальному рівні, і вже були люди зі зброєю найвищого рівня.
І коли я побачив ці предмети, я раптом згадав бойового мага, якого також підвищував раніше.
«Ха... У мене було все це обладнання...»
Під час зубного скрегіту в мене раптом з’явилося бажання витрачати гроші. Я думаю, що зможу отримати всі ці речі відразу, якщо витратити приблизно 5-6 мільйонів...
«Ні, про що я тільки подумав…»
Згадуючи баланс свого банківського рахунку, я ляскав себе по щоках і намагався прогнати божевільні думки.
Тим часом люди, з якими я раніше проводив перше вечірнє полювання, підключилися зі своїх основних акаунтів. Їх було легко впізнати, тому що ніки були зроблені в схожій манері. Однак, як тільки вони увійшли, вони спробували потурбуватися про мене, але мені від цього стало незручно.
[МаминКлоун: усі!! до нас завітав новачок!!! Я його завербував!!!!]
[Гагагагагага: кожен нехай виразить турботу]
[МаминКлоун: подбайте про неї!]
Більшість учасників клану були добрими, і в моїй поштовій скриньці скупчилася передова зброя та матеріали, надіслані гравцями нашого клану.
[Квіточка: сходимо у підземелля разом пізніше, коли вийде майстер-квест ^^]
[Покемон: ти цілитель? Хвилинку, зара надішлю тобі духовний камінь]
Я написав їм усім відповідь подяку. Члени клану були раді, побачивши листа, який я написав, говорячи, що я і справді виглядаю як новачок. Але ж, я навмисно надіслав досить наївну відповідь. Очевидно, у старих іграх, таких як «Аркадія», новачки сильно цінувалися, та й мені доведеться виживати, не витрачаючи грошей. Я створював фундамент, щоб прокласти шлях, використовуючи такі відповідні тактики, як хі-хі, хе-хе...
[Муркіт вийшов із системи.]
[Хідже увійшов.]
Раптом у вікні чату клану з'явився незабутній нікнейм.