Вони трохи почекали. Вей Ці нарешті привів себе в належний стан та вийшов із кімнати з похмурим обличчям.
Незалежно від того, яка людина перерве цю справу, настрій однаково буде не дуже.
Коли Вей Ці нарешті вийшов, Дзі Хань і Джао Дзяньґвей відчували себе дуже незручно, й не знали, що говорити.
Троє стояли деякий час в тиші, перш ніж Дзі Хань раптово сказав:
— Сьогоднішнє сонце справді палюче.
Джао Дзяньґвей кивнув:
— Занадто сонячно.
Вей Ці:
— ...
Вони ще мить постояли.
Дехто вийшов з будинку.
Ця людина була одягнена в чорне, з красивим і ніжним обличчям, а тонка талія, як у водяної змії, дуже витончено звивалася, поки він йшов.
Імовірно, ця особа була маленьким коханцем Вей Ці, Дзі Хань і Джао Дзяньґвей майже відразу звернули на нього увагу.
Джао Дзяньґвей нахмурився.
Цей чоловік виглядав знайомим, наче вони вже десь зустрічалися.
Чоловік також подивився на Джао Дзяньґвея й радісно сказав:
— Джао Дася, я не очікував, що ми знову зустрінемося, та ще й тут!
Дзі Хань негайно повернув голову й холодно поглянув на Джао Дзяньґвея.
Джао Дзяньґвей здивувався:
— ...Ти?
Чоловік закрив обличчя й пискнув:
— Джао Дася, чому ти так швидко про мене забув?
Джао Дзяньґвей:
— ...
Здається, він згадав.
Хіба він не той чоловік, якого спеціально запросили його старші з бойових мистецтв з публічного будинку на березі річки Ціньхвай, щоб навчити його, як спокусити лідера секти Демонів, пан на ім'я Ю... Що далі після Ю?
Чоловік усе ще дивився на нього, його очі були наповнені туманом, і він здавався дуже сумним.
Джао Дзяньґвей сказав:
— Я пам'ятаю тебе, тебе звати...
Чоловік ображено сказав:
— Гм, Джао Дася навіть не пам'ятає мого імені, я такий засмучений.
Джао Дзяньґвей:
— Я...
Це було просто короткострокове знайомство, як він міг чітко запам'ятати його ім'я?!
Дзі Хань:
— ...
Чоловік знову заговорив:
— Я Ю Сянь-ер. Не забувай про це більше, Джао Дася.
Джао Дзяньґвей:
— Е...
Дзі Хань посміхнувся.
Вей Ці поспішно ступив вперед, щоб згладити ситуацію:
— Сянь-ере, мені потрібно дещо обговорити з Дзяоджу, піди в кімнату першим.
Ю Сянь-ер ніжно на нього подивився, слухняно кивнув, покрутив талією й пішов назад у будинок.
Джао Дзяньґвей був дуже стурбований. Адже Ю Сянь-ер був запрошений старшими з альянсу, і він неминуче знав внутрішні деталі плану спокушення. А зараз він став фаворитом Вей Ці. Чи міг він щось відкрити секті Демонів...
Вей Ці серйозно промовив:
— Дзяоджу, справа про вбивць...
Дзі Хань раптом ледь помітно сказав Джао Дзяньґвею:
— Він вже пішов. Тобі не потрібно дивитися в ту сторону.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Вей Ці:
— ...
Дзі Хань холодно сказав:
— Я не очікував, що ти так добре знайомий з головною зіркою публічного будинку на березі річки Ціньхвай. Я тебе недооцінював.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Вей Ці подивився на Дзі Ханя, а потім на Джао Дзяньґвея й тихо сказав:
— Дзяоджу, спочатку поговоріть між собою, я почекаю всередині...
Сказавши це, він поспішно повернувся й вислизнув.
Джао Дзяньґвей був дуже спантеличений і тому запитав у Дзі Ханя:
— Звідки ти знаєш, що він головна зірка публічного будинку на березі річки Ціньхвай?
Дзі Хань ледь стримав гнів:
— Ім'я Ю Сянь-ера дуже відоме, як я міг його не знати!?
Джао Дзяньґвей на мить був приголомшений, а потім тихо пробурмотів:
— Здається, ти знайомий з найкращими зірками публічного будинку на березі річки Ціньхвай...
Дзі Хань:
— ...
Неподалік нога Вей Ці спіткнулася об поріг і чоловік мало не впав.
Здається, Джао Дзяньґвей досі не розуміє, що щось не так.
— Зараз важливіше запитати про вбивць. – сказав Джао Дзяньґвей. – Ходімо.
Дзі Хань:
— О.
Джао Дзяньґвей був спантеличений:
— Що з тобою?
Дзі Хань пирхнув і нічого не відповів.
Джао Дзяньґвей:
— Нам потрібно зайти.
Дзі Хань відповів крижаним тоном:
— Я незадоволений.
Джао Дзяньґвей серйозно подумав про його слова і раптом схопив Дзі Ханя за руку.
Дзі Хань, здавалося, злякано підскочив, і, трохи поборовшись, зупинився, дозволивши Джао Дзяньґвею потримати його за руку, залишаючись спокійним і відмовивляючись говорити.
Джао Дзяньґвей:
— Хоча Ю Сянь-ер замішаний у проституції, але він не контролює цю справу. Якби він міг народитися в хорошій сім'ї, він ніколи не захотів би так себе зневажити.
Дзі Хань холодно на нього подивився.
Джао Дзяньґвей сказав:
— Йому подобається Вей Ці, це ж добре.
Дзі Хань почав відчувати, що щось не так.
— Він такий же, як ми з тобою, і його також народили й виростили батьки. Ти не повинен дивитися на нього зверхньо лише через те, що він займався проституцією. Думати так дуже погано й неправильно. Незважаючи ні на що, ми повинні його поважати. – Джао Дзяньґвей сказав із серйозним обличчям. – Пообіцяй мені бути слухняним.
Дзі Хань:
— ...
***
Дзі Хань:
— Ти хворий.
Далі
Розділ 64
Нарешті Дзі Хань погодився зайти в будинок, щоб поговорити з Вей Ці про вбивць. Вони разом зайшли в будинок і побачили Вей Ці та Ю Сянь-ера, які сиділи разом і тихо пепешіптувалися. Ю Сянь-ер виглядав дуже щасливим. Побачивши, як вони зайшли, він знову усміхнувся та проявив ініціативу, щоб вийти, дозволивши їм увійти та нарешті обговорити справи. Вей Ці спостерігав за тим, як виходить його коханий і, дочекавшись, поки він вийде, обернувся. Вираз обличчя Дзі Ханя все ще був холодним. Вей Ці довелося проявити ініціативу: — Цей підлеглий не отримав жодної інформації від цих людей. Дзі Хань сказав: — Вони небагатослівні? — Не те, що вони небагатослівні, – зітхнув Вей Ці, — Лідер Ханьї дав їм список. Вони відповідальні лише за вбивства людей. Вони навіть не знають, з ким взагалі контактують. Джао Дзяньґвей запитав: — Хто лідер Ханьї? Вей Ці похитав головою: — У нього немає конкретного імені в Дзянху, і ми також не знаємо, хто він. Дзі Хань: — Це означає, що немає жодної підказки. Вей Ці кивнув: — Немає. Дзі Хань наче вже очікував цього, тому він не розсердився, а лише злегка кивнув і сказав: — Ви з Хва Хуфа добре попрацювали. Його обличчя було спокійним. Хоча він робив комплімент, але це анітрохи так не виглядало. Вей Ці не наважувався говорити. Дзі Хань підвівся й сказав, що через те, що він так багато гуляв, він виснажився, тому Джао Дзяньґвею довелося відвести його назад. Коли Дзі Хань пішов відпочивати, він скористався ще одним шансом і попросив Сяо Ліня зустрітися в таємному місці, щоб розповісти про всі його відкриття. — Джао Дася, це чудові новини, – Сяо Лінь був у захваті – Я вже подумав про це. Оскільки секта Демонів хоче скористатися можливістю потайки напасти під час конференції з бойових мистецтв, ми також можемо взяти перевагу для контратаки. Джао Дзяньґвей не міг не злякатися: — Що ти збираєшся зробити? — Я думаю, якщо ми зможемо влаштувати для них подвійний блеф, а потім потай напасти зі спини, вони будуть дуже збентежені. Якщо ми змусимо їх піднятися на скелю в цей час, ми точно переможемо, – Сяо Лінь був дуже схвильований. — Це прекрасна можливість знищити цих демонів! — Знищити секту Демонів? – Джао Дзяньґвей був приголомшений. — Хіба нам не потрібно просто уникати їх? — Перед нами відкривається чудова можливість, тому ми не можемо її так легко проґавити. – сказав Сяо Лінь. — Дзі Хань отримав внутрішню травму, тому з ним не повинно бути надто важко впоратися. До того часу, будь ласка, Джао Дася, підкоріть Дзяоджу та співпрацюйте з нами всередині та ззовні... – Тема розмови раптово змінилася. — Джао Дася, ти не повинен... ти не можеш цього зробити? — Я... – Джао Дзяньґвей злегка нахмурився і суворо сказав. — Звичайно... Звичайно я не зможу вчинити правильно. Чомусь він не зміг вимовити цих слів. — Добре. Я і не думав, що Джао Дася така людина, – усміхнувся Сяо Лінь, — Я піду і розповім цю новину альянсу. Джао Дзяньґвей спостерігав, як Сяо Лінь йде, його голова була сповнена хаосу. Він справді не міг заснути, тому вдягнувся й пішов прогулятися подвір’ям. Цей день був невідповідний для прогулянки. Він пройшов два кола, небо було похмурим, здавалося, що от-от піде дощ. Він зустрів Ю Сянь-ера. — Джао Дася, – усміхнувся йому Ю Сянь-ер, — Тобі також не спиться? Джао Дзяньґвей озирнувся по сторонах і не міг не запитати: — Де Вей Ці? — Він зайнятий офіційними справами, тому не може завжди бути зі мною, – повільно сказав Ю Сянь-ер. – Я взагалі не знаю, що він робить. Але Джао Дзяньґвей знав. Альянс Хаожан вже давно знає функції філій секти Демонів. І Вей Ці у ньому відповідає за розвідку. Якщо він зайнятий у цей час своїми службовими справами, він або розслідує справу вбивць, або зайнятий збором інформації до дня конференції бойових мистецтв. Ю Сянь-ер раптом знову сказав: — Джао Дася, не хвилюйся, я нічого не сказав Вей Ці. Джао Дзяньґвей був приголомшений і раптом зрозумів, що молодий чоловік говорив про той день коли його старші запросили Ю Сянь-ера, просячи його навчити методам спокуси, щоб спокусити лідера секти Демонів. Джао Дзяньґвей не міг не відчути себе трохи збентеженим, тому він прошепотів: — Дякую. Ю Сянь-ер все ще усміхався: — Джао Дася, не потрібно бути чемним. Обоє чоловіків деякий час мовчали, після чого Ю Сянь-ер раптово сказав: — Джао Дася, ти думаєш про Дзяоджу, тому і не можеш заснути? Джао Дзяньґвей: — ... Він раптом згадав, що Ю Сянь-ер уже давно займається проституцією, тому він повинен багато знати про ці емоційні речі, принаймні більше за нього. Джао Дзяньґвей не міг не запитати: — Якби ти... Він вважав недоречним питати таке, але Ю Сянь-ер уже відповів: — На твоєму місці, я б ніколи не піклувався про думки інших людей. Джао Дзяньґвей: — Але праведність світу перед нами... — Якщо мені подобається якась людина, це моя особиста справа, і це не має нічого спільного з праведністю світу. Але... – Ю Сянь-ер тихо зітхнув, – Можливо, тому ти й герой, а я просто жиголо. Джао Дзяньґвей на деякий час втратив дар мови. — Здається, бути героєм не так вже й добре, – тихо усміхаючись, сказав Ю Сянь-ер, — На щастя, ти мені тоді не сподобався.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!