Дзі Хань холодно на нього витріщився.
Джао Дзяньґвей лише відчув, що нещастя в його серці, яке не полишало його останні кілька днів, було зметено. Він швидко пішов у двір і деякий час був у гарному настрої. Побачивши, що двері всередині напівзачинені, але не зачинені, він швидко їх штовхнув.
Світло в кімнаті було тьмяне, і він збирався покликати Вей Ці, коли раптом побачив, що той притискає когось до столу. Одяг цього чоловіка був у безладі, відкриваючи світле та худе плече, а одна рука стискала край столу. Вей Ці обіймав його ззаду, прискорено дихав, та кусав вухо, щось шепочучи йому. Джао Дзяньґвей на мить завмер, потім поспішно зачинив двері, зробив кілька кроків назад і швидко обернувся.
Дзі Хань холодно на нього подивився.
Раніше він кілька разів дражнив Дзі Ханя. Молодий чоловік стримуючи гнів запитав:
— Чому ти зачинив двері?
Джао Дзяньґвей був збентежений і тихо сказав:
— Ми повинні піти першими...
Дзі Хань пирхнув:
— Хіба є щось, чого я не маю бачити?
Джао Дзяньґвей:
— Ні...
Дзі Хань:
— Тоді чому ти мене зупинив?
Зрештою, Дзі Хань відчинив двері ногою.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Здавалося, що двоє людей у кімнаті були дуже налякані. Дзі Хань все ще не міг чітко побачити, якою інтимною справою займалися двоє чоловіків, оскільки світло в кімнаті було тьмяним. Тож він покликав Вей Ці суворим голосом. Раптово він побачив чиюсь незнайому руку, яка поспішила підняти хаотично розкиданий одяг. Зрозумівши ситуацію, чоловік з силою грюкнув дверима, повернув голову та вийшов.
Джао Дзяньґвей зробив крок уперед, почуваючись дуже збентеженим, і сказав:
— Ти...
Дзі Хань сердито сказав:
— Чому ти мене не зупинив?!
Джао Дзяньґвей почувався трохи засмученим:
— Я зупиняв...
Дзі Хань:
— Ти не зупиняв мене серйозно!
Джао Дзяньґвей був ще більше ображений:
— А як ти хотів, щоб я тебе зупиняв..?
Сказавши це, він раптом виявив, що, хоча його вираз обличчя був спокійним, Дзі Хань трохи почервонів.
Дзі Хань сказав:
— Ти мав мене відтягнути й не впускати!
Джао Дзяньґвей:
— ...
Двоє стояли так деякий час біля двору, чекаючи поки вийде Вей Ці. Дзі Хань раптово запитав тихим голосом із великою цікавістю:
— Вей Ці сказав того дня, що повернувся разом із своїм коханим, чи може ним бути ця людина?
Джао Дзяньґвей сказав:
— Це цілком можливо.
Дзі Хань сказав:
— Ти бачив, хто ця людина?
Джао Дзяньґвей похитав головою.
Зараз у домі було темно. Крім того він поспішно глянув і вийшов, тому лише побачив, що шкіра цього чоловіка була дуже білою.
Як тільки він розповів про це Дзі Ханю, обличчя чоловіка раптово потемніло.
— Чому ти так уважно дивився? – сердито вилаявся Дзі Хань. – Безсоромник!
Джао Дзяньґвей:
— ...
Дзі Хань сердито говорив:
— Ти занадто безсоромний!
Джао Дзяньґвей:
— ...
Джао Дзяньґвей раптом замовк.
Далі
Розділ 63
Вони трохи почекали. Вей Ці нарешті привів себе в належний стан та вийшов із кімнати з похмурим обличчям. Незалежно від того, яка людина перерве цю справу, настрій однаково буде не дуже. Коли Вей Ці нарешті вийшов, Дзі Хань і Джао Дзяньґвей відчували себе дуже незручно, й не знали, що говорити. Троє стояли деякий час в тиші, перш ніж Дзі Хань раптово сказав: — Сьогоднішнє сонце справді палюче. Джао Дзяньґвей кивнув: — Занадто сонячно. Вей Ці: — ... Вони ще мить постояли. Дехто вийшов з будинку. Ця людина була одягнена в чорне, з красивим і ніжним обличчям, а тонка талія, як у водяної змії, дуже витончено звивалася, поки він йшов. Імовірно, ця особа була маленьким коханцем Вей Ці, Дзі Хань і Джао Дзяньґвей майже відразу звернули на нього увагу. Джао Дзяньґвей нахмурився. Цей чоловік виглядав знайомим, наче вони вже десь зустрічалися. Чоловік також подивився на Джао Дзяньґвея й радісно сказав: — Джао Дася, я не очікував, що ми знову зустрінемося, та ще й тут! Дзі Хань негайно повернув голову й холодно поглянув на Джао Дзяньґвея. Джао Дзяньґвей здивувався: — ...Ти? Чоловік закрив обличчя й пискнув: — Джао Дася, чому ти так швидко про мене забув? Джао Дзяньґвей: — ... Здається, він згадав. Хіба він не той чоловік, якого спеціально запросили його старші з бойових мистецтв з публічного будинку на березі річки Ціньхвай, щоб навчити його, як спокусити лідера секти Демонів, пан на ім'я Ю... Що далі після Ю? Чоловік усе ще дивився на нього, його очі були наповнені туманом, і він здавався дуже сумним. Джао Дзяньґвей сказав: — Я пам'ятаю тебе, тебе звати... Чоловік ображено сказав: — Гм, Джао Дася навіть не пам'ятає мого імені, я такий засмучений. Джао Дзяньґвей: — Я... Це було просто короткострокове знайомство, як він міг чітко запам'ятати його ім'я?! Дзі Хань: — ... Чоловік знову заговорив: — Я Ю Сянь-ер. Не забувай про це більше, Джао Дася. Джао Дзяньґвей: — Е... Дзі Хань посміхнувся. Вей Ці поспішно ступив вперед, щоб згладити ситуацію: — Сянь-ере, мені потрібно дещо обговорити з Дзяоджу, піди в кімнату першим. Ю Сянь-ер ніжно на нього подивився, слухняно кивнув, покрутив талією й пішов назад у будинок. Джао Дзяньґвей був дуже стурбований. Адже Ю Сянь-ер був запрошений старшими з альянсу, і він неминуче знав внутрішні деталі плану спокушення. А зараз він став фаворитом Вей Ці. Чи міг він щось відкрити секті Демонів... Вей Ці серйозно промовив: — Дзяоджу, справа про вбивць... Дзі Хань раптом ледь помітно сказав Джао Дзяньґвею: — Він вже пішов. Тобі не потрібно дивитися в ту сторону. Джао Дзяньґвей: — ... Вей Ці: — ... Дзі Хань холодно сказав: — Я не очікував, що ти так добре знайомий з головною зіркою публічного будинку на березі річки Ціньхвай. Я тебе недооцінював. Джао Дзяньґвей: — ... Вей Ці подивився на Дзі Ханя, а потім на Джао Дзяньґвея й тихо сказав: — Дзяоджу, спочатку поговоріть між собою, я почекаю всередині... Сказавши це, він поспішно повернувся й вислизнув. Джао Дзяньґвей був дуже спантеличений і тому запитав у Дзі Ханя: — Звідки ти знаєш, що він головна зірка публічного будинку на березі річки Ціньхвай? Дзі Хань ледь стримав гнів: — Ім'я Ю Сянь-ера дуже відоме, як я міг його не знати!? Джао Дзяньґвей на мить був приголомшений, а потім тихо пробурмотів: — Здається, ти знайомий з найкращими зірками публічного будинку на березі річки Ціньхвай... Дзі Хань: — ... Неподалік нога Вей Ці спіткнулася об поріг і чоловік мало не впав. Здається, Джао Дзяньґвей досі не розуміє, що щось не так. — Зараз важливіше запитати про вбивць. – сказав Джао Дзяньґвей. – Ходімо. Дзі Хань: — О. Джао Дзяньґвей був спантеличений: — Що з тобою? Дзі Хань пирхнув і нічого не відповів. Джао Дзяньґвей: — Нам потрібно зайти. Дзі Хань відповів крижаним тоном: — Я незадоволений. Джао Дзяньґвей серйозно подумав про його слова і раптом схопив Дзі Ханя за руку. Дзі Хань, здавалося, злякано підскочив, і, трохи поборовшись, зупинився, дозволивши Джао Дзяньґвею потримати його за руку, залишаючись спокійним і відмовивляючись говорити. Джао Дзяньґвей: — Хоча Ю Сянь-ер замішаний у проституції, але він не контролює цю справу. Якби він міг народитися в хорошій сім'ї, він ніколи не захотів би так себе зневажити. Дзі Хань холодно на нього подивився. Джао Дзяньґвей сказав: — Йому подобається Вей Ці, це ж добре. Дзі Хань почав відчувати, що щось не так. — Він такий же, як ми з тобою, і його також народили й виростили батьки. Ти не повинен дивитися на нього зверхньо лише через те, що він займався проституцією. Думати так дуже погано й неправильно. Незважаючи ні на що, ми повинні його поважати. – Джао Дзяньґвей сказав із серйозним обличчям. – Пообіцяй мені бути слухняним. Дзі Хань: — ... *** Дзі Хань: — Ти хворий.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!