Вони вийшли із зали предків і пішли до кімнати для гостей, де поселили Вей Ці. Джао Дзяньґвей відчув, що слова Дзі Ханя справді були неправильними, але він не знав, що сказати. Думаючи про це, він підсвідомо схопив його за рукав.

 

Дзі Хань озирнувся на нього й, здавалося, був спантеличений: 

 

— Що з тобою?

 

Джао Дзяньґвей відповів: 

 

— Чи можна вважати, що ти привів мене на зустріч зі своїми батьками?

 

Дзі Хань: 

 

— ...Про що ти взагалі думаєш?

 

Джао Дзяньґвей був дуже зворушений: 

 

— Не хвилюйся, я ніколи не підведу тебе в цьому житті.

 

Дзі Хань був безпорадний: 

 

— Ти...

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Я знаю, я хворий.

 

Дзі Хань: 

 

— Ти знаєш, що це...

 

Джао Дзяньґвей з ніжністю сказав: 

 

— Туга за коханням.

 

Дзі Хань: 

 

— …