Джао Дзяньґвей не очікував, що Дзі Хань приведе його в таке місце.

 

Полиці перед ним були заповнені духовними скрижалями попередніх лідерів секти Демонів із кадильницею в центрі. В кімнаті, яку заповнював дим, було тьмяне світло.

 

Джао Дзяньґвей не знав, чи варто йому щось говорити в такий момент, тому він мовчки чекав, поки заговорить Дзі Хань.

 

Дзі Хань подивився на полиці й раптом сказав: 

 

— Мій їфу також там.

 

Джао Дзяньґвей запитав: 

 

— Чому ти привів мене сюди?

 

— Просто так, – сказав Дзі Хань. — Я просто згадав, що не приходив сюди уже деякий час і не запалював палички ладану.

 

Він дійсно запалив паличку ладану, підійшов до духовних скрижаль і тричі шанобливо вклонився.

 

Джао Дзяньґвей трохи збентежився від цієї сцени. Хоча це дуже шанобливо в сторону мертвих, але, незважаючи ні на що, ці люди були лідерами секти Демонів, і він ніколи не вклониться їм. При житті ці люди не були такими добрими і м’якосердечними, як Дзі Хань. Він, на їхньому фоні, просто маленьке кошеня, яке тільки й нявкає.

 

На щастя, Дзі Хань мав на увазі не це.

 

Якусь мить він мовчки постояв, а потім раптом заговорив.

 

— Половина цих людей загинула від рук праведних заклиначів. – Здавалося, він був стурбований тим, що Джао Дзяньґвей неправильно його зрозуміє, тому додав. — Але мені не бракує здорового глузду, і я розумію, що серед них також є багато людей, які були вбиті людьми з нашої секти.

 

Джао Дзяньґвей сказав: 

 

— Я теж розумію.

 

З давніх часів праведний і демонічний шляхи не могли співіснувати, це просто незмінна істина.

 

Дзі Хань сказав: 

 

— Коли я був дуже маленьким мій їфу навчив мене одному реченню.

 

Джао Дзяньґвей запитав: 

 

— Якому?

 

Дзі Хань: 

 

— «Люди в Дзянху мають йти на компроміс.»

 

Звичайно, Джао Дзяньґвей також чув це речення.

 

Насправді він не міг згадати, від скількох людей він його чув.

 

У Дзянху немає свободи.

 

Джао Дзяньґвей задумався над значенням слів Дзі Ханя, ймовірно, сподіваючись, що після цього зрозуміє достатньо. На нього розраховує альянс Хаожан, але це через особу лідера секти Демонів, хоча, насправді, він не хотів цим займатися.

 

Джао Дзяньґвей уже відчув, що його слова були надто блідими, і все, що він зробив, ніколи не уникало кайданів цих слів. Деякий час він не знав, що відповісти, але, довго розмірковуючи, зміг вичавити лиш одне речення: 

 

— Твоє життя має бути в твоїх власних руках.

 

Дзі Хань запитав його у відповідь: 

 

— У твоєму житті було щось, що ти не хотів робити?

 

Джао Дзяньґвей втратив дар мови.

 

— Якщо це так, я тобі дуже заздрю*, – сказав Дзі Хань. – Моє життя ніколи не було моїм.

 

*Дзі Хань сприйняв його мовчання, як «ні», тому відповів саме так.

 

Джао Дзяньґвей запитав: 

 

— Чому ти так кажеш?

 

Однак Дзі Хань уже повернув голову: 

 

— Ходімо, зустрінемося з Вей Ці.