Рано вранці наступного дня Джао Дзяньґвей відправився шукати Дзі Ханя. Той займався офіційними справами в кабінеті, а старша служниця чекала за дверима. Побачивши, що він йде, вона усміхнулась і сказала:
— Джао-ґондзи, Дзяоджу знаходиться всередині.
Джао Дзяньґвей кивнув, штовхаючи двері.
В цей момент Дзі Хань начебто щось запихнув під стіл, а перед ним лежали навалені гори офіційних документів. Ймовірно, вони накопичилися за ті дні, поки він лікувався.
Дзі Хань подивився на нього. Вираз його обличчя був дуже спокійним і природним:
— Ти прийшов.
Джао Дзяньґвей також удав, що нічого не бачив, і з усмішкою запитав:
— Ти збираєшся сьогодні змінити пов'язки на ранах?
Дзі Хань кивнув:
— Так. Я уже попросив Сяо Ліня запросити Янь Дайфу. Для початку сядь.
Джао Дзяньґвей сів перед Дзі Ханєм. Через деякий час прийшов Сяо Лінь із Янь Дайфу.
Зрештою, кабінет – це не найкраще місце для зміни пов'язки. Будинок Дзі Ханя знаходиться неподалік, тому старша служниця супроводжувала Янь Дайфу та Дзі Ханя попереду, а Сяо Лінь слідував за ними, не забуваючи кидати на Джао Дзяньґвея багатозначні погляди.
Джао Дзяньґвей природно зрозумів.
Він не послідував за ними й залишився в кабінеті. Несподівано ніхто не збирався його виганяти. Ймовірно це тому, що його вважали коханцем лідера. Коли в кабінеті залишився тільки він, чоловік швидко підійшов до столу Дзі Ханя.
Він чітко побачив, як той щось ховав під стіл.
Джао Дзяньґвей зробив собі ім'я ще в молодості. І, звичайно ж, десятки разів досліджував приховані механізми. Він деякий час уважно шукав біля столу та виявив, що там є прихований предмет в ніжці столу, а всередині був засунутий рулон паперу, мабуть, щойно витягнутий з бамбукової трубки з ноги поштового голуба.
В цій записці написано місцезнаходження секретного проходу, відкритого сектою Демонів.
Джао Дзяньґвей поспішно прочитав записку кілька разів, запам'ятовуючи її.
Він хвилювався, що Дзі Хань або інші повернуться раніше, і тому поспішно повернув усе як було, перш ніж сісти на своє місце. Але йому було дуже незручно.
У цей момент здавалося, що в його серці сперечаються двоє особистостей, одна відчуває, що він чинить неправильно, а інша – що це по лицарськи, і так має бути.
Він все ще був повний сумнівів, коли повернувся Дзі Хань.
— Вибач, тобі потрібно ще трохи посидіти. – пожартував Дзі Хань. — Коли я закінчу читати ці офіційні документи, будь ласка, супроводи мене на прогулянку, щоб позбавити мене нудьги.
Здавалося, Дзі Хань сьогодні був у гарному настрої, тому не міг стримати радості в своєму голосі.
Джао Дзяньґвей кивнув, відчуваючи ще більшу провину.
Після того, як Дзі Хань закінчив читати офіційні документи й пити ліки, був уже обід.
Вони разом поїли і відправились на прогулянку. Оскільки внутрішня травма Дзі Ханя ще не загоїлася, він не міг ходити дуже далеко, тому вони прогулювалися в саду секти Демонів.
Коли він тільки прийшов у секту Демонів, Джао Дзяньґвей вважав її похмурим і жахливим місцем, але тепер, здається, що їхній сад набагато кращий, ніж в альянсі Хаожан.
Деякий час вони йшли мовчки, і нарешті Дзі Хань не зміг втриматися й запитав його.
— Що з тобою коїться ці два дні?
Джао Дзяньґвей:
— Я...
Дзі Хань нахмурився:
— Якщо хтось із секти сказав тобі щось погане, просто скажи мені.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Він знав, що Дзі Хань неправильно все зрозумів, але деякий час не знав, як йому пояснити.
У будь-якому випадку, він ніколи не скаже правди, тому міг лише змінити тему.
— Що сталося з тими вбивцями? – запитав Джао Дзяньґвей. — Ти дізнався, хто їх сюди прислав?
Вираз обличчя Дзі Ханя став серйознішим:
— Вень Джанлао наполягає на тому, щоб допитати самостійно, а я не можу йому відмовити.
Джао Дзяньґвей все ще мав певні сумніви щодо Вень Джанлао. Почувши слова Дзі Ханя, він не міг не відчути занепокоєння:
— Ти дозволиш йому їх допитувати? Він же ж... не вважається одним із твоїх довірених осіб, чи не так?
Дзі Хань відповів:
— Не хвилюйся, я попросив Хва Хуфа розібратися в цьому питанні, і тепер, коли повернувся Вей Ці, вони двоє точно зможуть щось дізнатися. – Він трохи подумав і потім пояснив — Хва Хуфа і Вей Ці – мої довірені особи.
Джао Дзяньґвей сказав:
— Краще раніше перевірити.
Дзі Хань сказав:
— Я домовився з ним вчора, тож пізніше підемо, щоб поговорити про хід цієї справи.
Джао Дзяньґвей був змушений кивнути.
Дзі Хань трохи подумав, а потім знову заговорив:
— Підійди. Я відведу тебе в одне місце.
Далі
Розділ 60
Джао Дзяньґвей не очікував, що Дзі Хань приведе його в таке місце. Полиці перед ним були заповнені духовними скрижалями попередніх лідерів секти Демонів із кадильницею в центрі. В кімнаті, яку заповнював дим, було тьмяне світло. Джао Дзяньґвей не знав, чи варто йому щось говорити в такий момент, тому він мовчки чекав, поки заговорить Дзі Хань. Дзі Хань подивився на полиці й раптом сказав: — Мій їфу також там. Джао Дзяньґвей запитав: — Чому ти привів мене сюди? — Просто так, – сказав Дзі Хань. — Я просто згадав, що не приходив сюди уже деякий час і не запалював палички ладану. Він дійсно запалив паличку ладану, підійшов до духовних скрижаль і тричі шанобливо вклонився. Джао Дзяньґвей трохи збентежився від цієї сцени. Хоча це дуже шанобливо в сторону мертвих, але, незважаючи ні на що, ці люди були лідерами секти Демонів, і він ніколи не вклониться їм. При житті ці люди не були такими добрими і м’якосердечними, як Дзі Хань. Він, на їхньому фоні, просто маленьке кошеня, яке тільки й нявкає. На щастя, Дзі Хань мав на увазі не це. Якусь мить він мовчки постояв, а потім раптом заговорив. — Половина цих людей загинула від рук праведних заклиначів. – Здавалося, він був стурбований тим, що Джао Дзяньґвей неправильно його зрозуміє, тому додав. — Але мені не бракує здорового глузду, і я розумію, що серед них також є багато людей, які були вбиті людьми з нашої секти. Джао Дзяньґвей сказав: — Я теж розумію. З давніх часів праведний і демонічний шляхи не могли співіснувати, це просто незмінна істина. Дзі Хань сказав: — Коли я був дуже маленьким мій їфу навчив мене одному реченню. Джао Дзяньґвей запитав: — Якому? Дзі Хань: — «Люди в Дзянху мають йти на компроміс.» Звичайно, Джао Дзяньґвей також чув це речення. Насправді він не міг згадати, від скількох людей він його чув. У Дзянху немає свободи. Джао Дзяньґвей задумався над значенням слів Дзі Ханя, ймовірно, сподіваючись, що після цього зрозуміє достатньо. На нього розраховує альянс Хаожан, але це через особу лідера секти Демонів, хоча, насправді, він не хотів цим займатися. Джао Дзяньґвей уже відчув, що його слова були надто блідими, і все, що він зробив, ніколи не уникало кайданів цих слів. Деякий час він не знав, що відповісти, але, довго розмірковуючи, зміг вичавити лиш одне речення: — Твоє життя має бути в твоїх власних руках. Дзі Хань запитав його у відповідь: — У твоєму житті було щось, що ти не хотів робити? Джао Дзяньґвей втратив дар мови. — Якщо це так, я тобі дуже заздрю*, – сказав Дзі Хань. – Моє життя ніколи не було моїм. *Дзі Хань сприйняв його мовчання, як «ні», тому відповів саме так. Джао Дзяньґвей запитав: — Чому ти так кажеш? Однак Дзі Хань уже повернув голову: — Ходімо, зустрінемося з Вей Ці.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!