Рано вранці наступного дня Джао Дзяньґвей відправився шукати Дзі Ханя. Той займався офіційними справами в кабінеті, а старша служниця чекала за дверима. Побачивши, що він йде, вона усміхнулась і сказала: 

 

— Джао-ґондзи, Дзяоджу знаходиться всередині.

 

Джао Дзяньґвей кивнув, штовхаючи двері.

 

В цей момент Дзі Хань начебто щось запихнув під стіл, а перед ним лежали навалені гори офіційних документів. Ймовірно, вони накопичилися за ті дні, поки він лікувався.

 

Дзі Хань подивився на нього. Вираз його обличчя був дуже спокійним і природним: 

 

— Ти прийшов.

 

Джао Дзяньґвей також удав, що нічого не бачив, і з усмішкою запитав: 

 

— Ти збираєшся сьогодні змінити пов'язки на ранах?

 

Дзі Хань кивнув: 

 

— Так. Я уже попросив Сяо Ліня запросити Янь Дайфу. Для початку сядь.

 

Джао Дзяньґвей сів перед Дзі Ханєм. Через деякий час прийшов Сяо Лінь із Янь Дайфу.

 

Зрештою, кабінет – це не найкраще місце для зміни пов'язки. Будинок Дзі Ханя знаходиться неподалік, тому старша служниця супроводжувала Янь Дайфу та Дзі Ханя попереду, а Сяо Лінь слідував за ними, не забуваючи кидати на Джао Дзяньґвея багатозначні погляди.

 

Джао Дзяньґвей природно зрозумів.

 

Він не послідував за ними й залишився в кабінеті. Несподівано ніхто не збирався його виганяти. Ймовірно це тому, що його вважали коханцем лідера. Коли в кабінеті залишився тільки він, чоловік швидко підійшов до столу Дзі Ханя. 

 

Він чітко побачив, як той щось ховав під стіл.

 

Джао Дзяньґвей зробив собі ім'я ще в молодості. І, звичайно ж, десятки разів досліджував приховані механізми. Він деякий час уважно шукав біля столу та виявив, що там є прихований предмет в ніжці столу, а всередині був засунутий рулон паперу, мабуть, щойно витягнутий з бамбукової трубки з ноги поштового голуба.

 

В цій записці написано місцезнаходження секретного проходу, відкритого сектою Демонів.

 

Джао Дзяньґвей поспішно прочитав записку кілька разів, запам'ятовуючи її.

 

Він хвилювався, що Дзі Хань або інші повернуться раніше, і тому поспішно повернув усе як було, перш ніж сісти на своє місце. Але йому було дуже незручно.

 

У цей момент здавалося, що в його серці сперечаються двоє особистостей, одна відчуває, що він чинить неправильно, а інша – що це по лицарськи, і так має бути.

 

Він все ще був повний сумнівів, коли повернувся Дзі Хань.

 

— Вибач, тобі потрібно ще трохи посидіти. – пожартував Дзі Хань. — Коли я закінчу читати ці офіційні документи, будь ласка, супроводи мене на прогулянку, щоб позбавити мене нудьги.

 

Здавалося, Дзі Хань сьогодні був у гарному настрої, тому не міг стримати радості в своєму голосі.

 

Джао Дзяньґвей кивнув, відчуваючи ще більшу провину.

 

Після того, як Дзі Хань закінчив читати офіційні документи й пити ліки, був уже обід.

 

Вони разом поїли і відправились на прогулянку. Оскільки внутрішня травма Дзі Ханя ще не загоїлася, він не міг ходити дуже далеко, тому вони прогулювалися в саду секти Демонів.

 

Коли він тільки прийшов у секту Демонів, Джао Дзяньґвей  вважав її похмурим і жахливим місцем, але тепер, здається, що їхній сад набагато кращий, ніж в альянсі Хаожан.

 

Деякий час вони йшли мовчки, і нарешті Дзі Хань не зміг втриматися й запитав його.

 

— Що з тобою коїться ці два дні?

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Я...

 

Дзі Хань нахмурився: 

 

— Якщо хтось із секти сказав тобі щось погане, просто скажи мені.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— ...

 

Він знав, що Дзі Хань неправильно все зрозумів, але деякий час не знав, як йому пояснити.

 

У будь-якому випадку, він ніколи не скаже правди, тому міг лише змінити тему.

 

— Що сталося з тими вбивцями? – запитав Джао Дзяньґвей. — Ти дізнався, хто їх сюди прислав?

 

Вираз обличчя Дзі Ханя став серйознішим:

 

— Вень Джанлао наполягає на тому, щоб допитати самостійно, а я не можу йому відмовити.

 

Джао Дзяньґвей все ще мав певні сумніви щодо Вень Джанлао. Почувши слова Дзі Ханя, він не міг не відчути занепокоєння: 

 

— Ти дозволиш йому їх допитувати? Він же ж... не вважається одним із твоїх довірених осіб, чи не так?

 

Дзі Хань відповів: 

 

— Не хвилюйся, я попросив Хва Хуфа розібратися в цьому питанні, і тепер, коли повернувся Вей Ці, вони двоє точно зможуть щось дізнатися. – Він трохи подумав і потім пояснив — Хва Хуфа і Вей Ці – мої довірені особи.

 

Джао Дзяньґвей сказав: 

 

— Краще раніше перевірити.

 

Дзі Хань сказав: 

 

— Я домовився з ним вчора, тож пізніше підемо, щоб поговорити про хід цієї справи.

 

Джао Дзяньґвей був змушений кивнути.

 

Дзі Хань трохи подумав, а потім знову заговорив: 

 

— Підійди. Я відведу тебе в одне місце.