Старша служниця обережно постукала в двері.

 

Янь Дайфу прийшов, щоб змінити пов'язку для лідера секти. І оскільки він не любив, коли інші дивилися за його роботою, Джао Дзяньґвею довелося чекати за дверима.

 

Сяо Лінь і старша служниця чекали в коридорі. Подумавши, Джао Дзяньґвей не зміг не запитати їх обох: 

 

— Чи можу я спуститися з гори на кілька днів?

 

Старша служниця вагалася: 

 

— Цей... Джао-ґондзи повинен запитати Дзяоджу.

 

Джао Дзяньґвей кивнув. Все-таки він не був членом секти Демонів. Старша служниця, ймовірно, хвилювалася, що він спуститься з гори та втече, або передасть новини альянсу Хаожан.

 

Сяо Лінь з цікавістю запитав: 

 

— Джао Дася, що ти збираєшся робити спустившись з гори?

 

Джао Дзяньґвей трохи завагався: 

 

— Я... хочу дещо купити.

 

Старша служниця сказала: 

 

— Якщо Джао-ґондзи чогось не вистачає, я попрошу це купити.

 

Джао Дзяньґвей спохмурнів: 

 

— Не потрібно.

 

Янь Дайфу закінчив перев'язку. Він майже не говорив з Дзі Ханєм. Вийшовши з-за дверей з огидним обличчям, чоловік холодно подивився на служницю та попросив її та Сяо Ліня позбутися води та марлі, які були покриті кров'ю.

 

Двоє одразу увійшли в кімнату, і Джао Дзяньґвей також хотів піти за ними.

 

Коли він підійшов до Янь Дайфу, той раптом сказав тихим голосом:

 

— Я не думаю, що він тобі подобається.

 

Джао Дзяньґвей зупинився.

 

— Ти дбаєш про нього... лише через почуття провини, – сказав Янь Дайфу, — а він просто відчуває провину та відповідальність перед тобою.

 

Джао Дзяньґвей холодно подивився на нього: 

 

— Що ти маєш на увазі?

 

Янь Дайфу злегка усміхнувся: 

 

— Ви двоє справді цікаві.

 

Джао Дзяньґвей з самого початку недолюблював цю людину, і тепер огида в його серці незрозумілим чином зросла.

 

Сяо Лінь уже вибіг з-за дверей і помахав Джао Дзяньґвею:

 

— Джао Дася, Дзяоджу запрошує тебе увійти.

 

Джао Дзяньґвей глянув на Янь Дайфу, вирішивши ігнорувати його, розвернувся й пішов до будинку.

 

Дзі Хань чекав, поки старша служниця та Сяо Лінь підуть, і раптом сказав: 

 

— Я все чув.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— ...

 

Люди з глибокою внутрішньою силою мають набагато чутливіший зір та слух, ніж звичайні люди.

 

Дзі Хань сказав: 

 

— Він дивна людина, але його медичні навички справді чудові.

 

Джао Дзяньґвей запитав:

 

— Він також член вашої секти?

 

Дзі Хань похитав головою: 

 

— Він не приєднався до секти. Коли прийомний батько був важкохворий, члени секти запросили його з долини Безсмертних Ліків, але, на жаль, він повідомив, що не зможе допомогти... Незважаючи ні на що, він не зміг врятувати життя їфу.

 

Джао Дзяньґвей поспішно сказав: 

 

— Я не повинен був про це запитувати.

 

Дзі Хань зітхнув.

 

— Я чув, як Сяо Лінь сказав, що ти хочеш спуститися з гори на прогулянку, – тихо сказав Дзі Хань. — Я не буду тебе зупиняти, але старішини в секті, мабуть, хвилюватимуться. Можливо, мені доведеться послати з тобою кількох людей.

 

Джао Дзяньґвей кивнув.

 

Дзі Хань сказав: 

 

— Насправді, з твоїми навичками марно посилати когось слідкувати за тобою. Якщо ти захочеш піти, ніхто не зможе тебе зупинити.

 

Джао Дзяньґвей промовчав.

 

Він дійсно просто хотів пройтися по кіосках, чому всім раптом здалося, що він хоче втекти?

 

На щастя, він засвоїв два збірника риторики. 

 

Дзі Хань відкрив рота й, здавалося, хотів сказати ще щось.

 

Джао Дзяньґвей схопив його за руку.

 

— Не хвилюйся, я вчасно повернуся.

 

Дзі Хань: 

 

— …

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Я пообіцяв, що буду щоденно супроводжувати тебе, щоб приймати ліки.

 

Дзі Хань: 

 

— Не потрібно...

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Я ніколи не залишу тебе наодинці.

 

Дзі Хань напружено спробував висмикнути руку: 

 

— Ти надто нудотний...

 

Джао Дзяньґвей сказав: 

 

— Ці слова від щирого серця.

 

Він знову міцно стиснув руку Дзі Ханя.

 

Дзі Хань все ще боровся з великими зусиллями: 

 

— Я не хочу слухати твої слова від щирого серця.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Може тоді, ти любиш слухати щось необдумане й не щире?

 

Дзі Хань: 

 

— Ні, я не хочу чути й цього.

 

Джао Дзяньґвей подумав про це й сказав: 

 

— Ніхто під горою не виглядає так гарно, як ти.

 

Дзі Хань: 

 

— ...

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Навіть якщо мені дадуть десять скринь із золотом, я ніколи не втечу.

 

Дзі Хань: 

 

— ...

 

Джао Дзяньґвей раптом ніжно промовив: 

 

— Я хочу завоювати серце однієї людини, і не розлучатися з нею поки наші голови не посивіють.

 

Дзі Хань: 

 

— ...Замовкни.

 

Він уже дозволив Джао Дзяньґвею так міцно тримати його руку.

 

Джао Дзяньґвей сказав: 

 

— Я вже зрозумів.