Дзі Хань спокійно подивився на нього:
— Ти знову говориш нісенітниці.
Джао Дзяньґвей проігнорував це й сказав:
— Я знаю, в твоєму серці я...
Дзі Хань все ще досить спокійно продовжив:
— Я ніколи не ризикуватиму своїм життям, щоб врятувати меч.
Джао Дзяньґвей на мить був приголомшений, і перш ніж він зміг отямитися, Дзі Хань, здавалося, дуже хотів відійти від теми, тому раптом сказав:
— Іноді я також думаю про те, чи дозволили б мені мої батьки, якби ще були поруч, практикувати бойові мистецтва.
Джао Дзяньґвей не міг не запитати його:
— Якими були твої батьки?
Дзі Хань сказав:
— Я не знаю. Я лише знаю, що вони також були членами секти, й близькими друзями їфу, а решта... Їфу мало мені розповідав.
Джао Дзяньґвей зрозумів.
Він зрозумів, що батьки Дзі Ханя померли, а їхній друг усиновив їхню дитину. Це дуже поширена історія в Дзянху.
Дзі Хань сказав:
— Я ніколи не чув, щоб люди в Дзянху згадували твоїх батьків.
Якщо людина стане першим фехтувальником у світі, разом з ним обов'язково прославляться і його батьки.
Джао Дзяньґвей сказав:
— Я не знаю, хто вони. Хтось залишив мене перед гірськими воротами і мій шифу підібрав мене.
Таким чином, вони двоє опинилися в одинаковій ситуації.
Дзі Хань запитав його:
— Твій шифу добре до тебе ставився?
Джао Дзяньґвей злегка кивнув:
— Як до рідного сина.
Дзі Хань замовк.
Джао Дзяньґвей не знав, де він сказав не те, він міг тільки нервово дивитись на Дзі Ханя.
Дзі Хань злегка нахмурився й раптом запитав його:
— У тебе є шисьонді*?
*Брати і сестри по навчанню.
Джао Дзяньґвей сказав:
— У мене є троє шидімей*.
*Молодші брати і сестри.
Дзі Хань:
— Ти да-шисьон?
*Старший брат.
Джао Дзяньґвей кивнув:
— Поки я блукав цілий рік, ер-шиді* почав виконувати обов'язки судового розпорядника в імперській гвардії, а сан-шимей** вийшла заміж за лікаря з долини Безсмертних Ліків. Сьогодні лише молодший шиді все ще супроводжує шифу.
*Другий молодший брат.
**Третя молодша сестра.
Дзі Хань, здається, був дуже зацікавлений у цьому:
— Я чув, що у вас дуже хороші стосунки.
— Ми вступили в секту одночасно, тай ми ровесники. Тому завжди грали разом, коли були малими, – сказав Джао Дзяньґвей. — Тільки молодший шиді прийшов пізно. Він на рік молодший за тебе, і його досі вмовляє шифу, перш ніж він погодиться... прийняти ліки.
Перш ніж закінчити говорити, Джао Дзяньґвей не втримався, й злегка підняв кутики губ.
Цей легкий вигин важко було назвати усмішкою, але в порівнянні з тією, яку він витискав раніше, вона була приємнішою для очей.
Дзі Хань не знав, чи він дуже щасливий через те, що згадав минуле в своїй секті, чи він сміявся над тим, що його молодший шиді не хотів приймати ліки, тому що ненавидів гіркоту.
У нього були емоції, причину яких він не може назвати.
Джао Дзяньґвей:
— Здається, тебе дуже цікавить моя секта.
Дзі Хань сказав:
— У мене немає шисьонді, тому мені на мить просто стало цікаво. От і все.
Джао Дзяньґвей був здивований:
— Ця дитина... хіба він не такого ж віку, як ти?
Діти-однолітки завжди легко стають друзями, не кажучи вже про те, що стосунки між ними повинні бути більш братськими.
Вираз обличчя Дзі Ханя став дуже потворним:
— Я був у тренувальній кімнаті цілими днями, відколи зміг тримати меч, а він не займався бойовими мистецтвами, тому у мене справді не було часу, щоб бачитися з ним.
Джао Дзяньґвей насупився:
— Коли ти не тренуєшся у фехтуванні, у тебе завжди є час пограти.
Дзі Хань легковажно відповів:
— Їфу не хотілося, щоб я його бачив.
Джао Дзяньґвей не знав, що ще сказати.
Він навіть відчув, що його серце раптом щось стягнуло в клубок, і підсвідомо подумав, що, можливо, ставлення колишнього лідера секти до Дзі Ханя було не таким добрим, як він думав.
Дзі Хань сказав:
— Я лише пам'ятаю, що в дитинстві я відмовлявся займатися бойовими мистецтвами. Щоб переконати мене, поки я прогресував у фехтуванні, він посилав людей купувати цукерки з-під гори.
Джао Дзяньґвей підсвідомо запитав:
— Цукерки з кедровими горіхами?
Дзі Хань відповів:
— Мені тоді було лише шість чи сім років, і мені найбільше подобалися зацукровані яблука. Вони були смачні і гарні. Тепер, коли я підріс і знаю, як вправлятися у фехтуванні, я не їм багато цукерок, тому я не часто використовую цей трюк.
Джао Дзяньґвей мовчки записав це у своєму серці.
Отже, Дзі Хань любить зацукровані яблука.
Далі
Розділ 52
Старша служниця обережно постукала в двері. Янь Дайфу прийшов, щоб змінити пов'язку для лідера секти. І оскільки він не любив, коли інші дивилися за його роботою, Джао Дзяньґвею довелося чекати за дверима. Сяо Лінь і старша служниця чекали в коридорі. Подумавши, Джао Дзяньґвей не зміг не запитати їх обох: — Чи можу я спуститися з гори на кілька днів? Старша служниця вагалася: — Цей... Джао-ґондзи повинен запитати Дзяоджу. Джао Дзяньґвей кивнув. Все-таки він не був членом секти Демонів. Старша служниця, ймовірно, хвилювалася, що він спуститься з гори та втече, або передасть новини альянсу Хаожан. Сяо Лінь з цікавістю запитав: — Джао Дася, що ти збираєшся робити спустившись з гори? Джао Дзяньґвей трохи завагався: — Я... хочу дещо купити. Старша служниця сказала: — Якщо Джао-ґондзи чогось не вистачає, я попрошу це купити. Джао Дзяньґвей спохмурнів: — Не потрібно. Янь Дайфу закінчив перев'язку. Він майже не говорив з Дзі Ханєм. Вийшовши з-за дверей з огидним обличчям, чоловік холодно подивився на служницю та попросив її та Сяо Ліня позбутися води та марлі, які були покриті кров'ю. Двоє одразу увійшли в кімнату, і Джао Дзяньґвей також хотів піти за ними. Коли він підійшов до Янь Дайфу, той раптом сказав тихим голосом: — Я не думаю, що він тобі подобається. Джао Дзяньґвей зупинився. — Ти дбаєш про нього... лише через почуття провини, – сказав Янь Дайфу, — а він просто відчуває провину та відповідальність перед тобою. Джао Дзяньґвей холодно подивився на нього: — Що ти маєш на увазі? Янь Дайфу злегка усміхнувся: — Ви двоє справді цікаві. Джао Дзяньґвей з самого початку недолюблював цю людину, і тепер огида в його серці незрозумілим чином зросла. Сяо Лінь уже вибіг з-за дверей і помахав Джао Дзяньґвею: — Джао Дася, Дзяоджу запрошує тебе увійти. Джао Дзяньґвей глянув на Янь Дайфу, вирішивши ігнорувати його, розвернувся й пішов до будинку. Дзі Хань чекав, поки старша служниця та Сяо Лінь підуть, і раптом сказав: — Я все чув. Джао Дзяньґвей: — ... Люди з глибокою внутрішньою силою мають набагато чутливіший зір та слух, ніж звичайні люди. Дзі Хань сказав: — Він дивна людина, але його медичні навички справді чудові. Джао Дзяньґвей запитав: — Він також член вашої секти? Дзі Хань похитав головою: — Він не приєднався до секти. Коли прийомний батько був важкохворий, члени секти запросили його з долини Безсмертних Ліків, але, на жаль, він повідомив, що не зможе допомогти... Незважаючи ні на що, він не зміг врятувати життя їфу. Джао Дзяньґвей поспішно сказав: — Я не повинен був про це запитувати. Дзі Хань зітхнув. — Я чув, як Сяо Лінь сказав, що ти хочеш спуститися з гори на прогулянку, – тихо сказав Дзі Хань. — Я не буду тебе зупиняти, але старішини в секті, мабуть, хвилюватимуться. Можливо, мені доведеться послати з тобою кількох людей. Джао Дзяньґвей кивнув. Дзі Хань сказав: — Насправді, з твоїми навичками марно посилати когось слідкувати за тобою. Якщо ти захочеш піти, ніхто не зможе тебе зупинити. Джао Дзяньґвей промовчав. Він дійсно просто хотів пройтися по кіосках, чому всім раптом здалося, що він хоче втекти? На щастя, він засвоїв два збірника риторики. Дзі Хань відкрив рота й, здавалося, хотів сказати ще щось. Джао Дзяньґвей схопив його за руку. — Не хвилюйся, я вчасно повернуся. Дзі Хань: — … Джао Дзяньґвей: — Я пообіцяв, що буду щоденно супроводжувати тебе, щоб приймати ліки. Дзі Хань: — Не потрібно... Джао Дзяньґвей: — Я ніколи не залишу тебе наодинці. Дзі Хань напружено спробував висмикнути руку: — Ти надто нудотний... Джао Дзяньґвей сказав: — Ці слова від щирого серця. Він знову міцно стиснув руку Дзі Ханя. Дзі Хань все ще боровся з великими зусиллями: — Я не хочу слухати твої слова від щирого серця. Джао Дзяньґвей: — Може тоді, ти любиш слухати щось необдумане й не щире? Дзі Хань: — Ні, я не хочу чути й цього. Джао Дзяньґвей подумав про це й сказав: — Ніхто під горою не виглядає так гарно, як ти. Дзі Хань: — ... Джао Дзяньґвей: — Навіть якщо мені дадуть десять скринь із золотом, я ніколи не втечу. Дзі Хань: — ... Джао Дзяньґвей раптом ніжно промовив: — Я хочу завоювати серце однієї людини, і не розлучатися з нею поки наші голови не посивіють. Дзі Хань: — ...Замовкни. Він уже дозволив Джао Дзяньґвею так міцно тримати його руку. Джао Дзяньґвей сказав: — Я вже зрозумів.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!