Дзі Ханю нарешті стало краще.
Він весь час бурчав:
— Я не ненавиджу гіркоту. Я взагалі не ненавиджу гіркоту.
Джао Дзяньґвею здалося, що сцена перед ним була дуже схожа на ту, коли його шифу вмовляв шиді випити ліки, тож він кивнув і невимушено сказав:
— Ти справді не ненавидиш гіркоту, тебе можна вважати маленьким героєм.
Дзі Хань:
— ...
Дзі Хань:
— Маленьким героєм?
Джао Дзяньґвей подумав, що, можливо, в секті Демонів старші не хочуть так вмовляти молодших, тому він акуратно змінив свої слова:
— Маленьким демоном.
Дзі Хань деякий час був приголомшений:
— Джао Дзяньґвею, тобі також слід прийняти ліки.
Джао Дзяньґвей дуже спокійно відповів:
— Ти мої ліки.
Тепер він сказав це дуже плавно, навіть не почервонівши.
Дзі Хань сказав:
— Замовкни, хто тут твої ліки? Мене не можна їсти!
Джао Дзяньґвей раптом згадав про давно забутий набір риторики.
— Не можна їсти? – Він намагався пригадати зміст книги. — Звичайно, тебе можна з'їсти.
Дзі Хань сказав:
— Що за дурниці ти мелеш?
Джао Дзяньґвей дивився йому в очі й тихо прошепотів:
— Смаколик для моїх очей*.
*На нього дуже приємно дивитися.
Дзі Хань:
— …
Дзі Хань був серйозно поранений і не мав сил з ним сперечатися.
З'ївши порцію тофу, він все одно не коштуватиме йому п'ятдесяти грамів м'яса*, він це дозволить.
*«Деякий флірт справді нічого не дасть».
Дзі Хань так думав.
Дзі Хань опустив очі, але Джао Дзяньґвей не відводив погляду.
Після того, як він сказав це речення, чомусь у його пам’яті залишилися лише ці слова.
Смаколик для очей.
Він справді смаколик для очей.
Далі
Розділ 49
До кімнати увійшла старша служниця з мішечком цукатів. Вона якусь мить здивовано дивилась на порожню миску з ліками, а потім трохи розлютилась. — Дзяоджу, ви все ще не хочете правильно приймати ліки. – сердито сказала старша служниця. — Куди ви вилили ліки? Скільки разів ця слуга вам казала, що якщо ви виллєте ліки у вазон, квітка помре?! Дзі Хань: — Я не... Після цього старша служниця ще більше розлютилася: — Ви все ще балакаєте!? Дзяоджу, вам не стане краще, якщо ви не питимете ліки! Дзі Хань сказав: — Я справді їх випив... Старша служниця сказала: — У минулому, коли ви були поранені, ви випивали миску ліків принаймні за півгодини. Однак, коли сьогодні ця слуга пішла за цукатами, й повернулась, миска з ліками вже порожня. Ви, напевно, таємно все вилили! Дзі Хань замовк. Він надувся, виглядаючи дуже засмученим. Джао Дзяньґвею нічого не залишалося, як пояснити їй: — Він справді все випив... Старша служниця все ще сумнівалася: — Джао-ґондзи, не потрібно допомагати йому обманювати. Джао Дзяньґвей не знав сміятися йому чи плакати: — Я хочу, щоб йому швидше стало краще, тож навіщо мені допомагати йому обманювати? Служниця сказала: — Тоді... Дзяоджу справді випив ліки? Джао Дзяньґвей: — Так. Старша служниця, здавалося, повірила йому, вона кліпнула очима й сказала: — Рідко можна побачити, щоб Дзяоджу так ефективно пив ліки. Сила кохання справді велика. Джао Дзяньґвей: — ... Дзі Хань: — ... Сила бажання не втратити обличчя ще більша. Старша служниця сказала: — Джао-ґондзи, у цієї слуги є прохання. Джао Дзяньґвей був здивований: — Щось не так? Обличчя старшої служниці було серйозним: — Я дуже прошу, щоб ти й надалі допомагав Дзяоджу пити ліки! Джао Дзяньґвей: — ... Дзі Хань: — ... Дзі Хань: — Я не хочу!!!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!