До кімнати увійшла старша служниця з мішечком цукатів.

 

Вона якусь мить здивовано дивилась на порожню миску з ліками, а потім трохи розлютилась.

 

— Дзяоджу, ви все ще не хочете правильно приймати ліки. – сердито сказала старша  служниця. — Куди ви вилили ліки? Скільки разів ця слуга вам казала, що якщо ви виллєте ліки у вазон, квітка помре?!

 

Дзі Хань:

 

— Я не...

 

Після цього старша служниця ще більше розлютилася: 

 

— Ви все ще балакаєте!? Дзяоджу, вам не стане краще, якщо ви не питимете ліки!

 

Дзі Хань сказав:

 

— Я справді їх випив...

 

Старша служниця сказала: 

 

— У минулому, коли ви були поранені, ви випивали миску ліків принаймні за півгодини. Однак, коли сьогодні ця слуга пішла за цукатами, й повернулась, миска з ліками вже порожня. Ви, напевно, таємно все вилили!

 

Дзі Хань замовк. Він надувся, виглядаючи дуже засмученим.

 

Джао Дзяньґвею нічого не залишалося, як пояснити їй: 

 

— Він справді все випив...

 

Старша служниця все ще сумнівалася: 

 

— Джао-ґондзи, не потрібно допомагати йому обманювати.

 

Джао Дзяньґвей не знав сміятися йому чи плакати: 

 

— Я хочу, щоб йому швидше стало краще, тож навіщо мені допомагати йому обманювати?

 

Служниця сказала: 

 

— Тоді... Дзяоджу справді випив ліки?

 

Джао Дзяньґвей:

 

— Так.

 

Старша служниця, здавалося, повірила йому, вона кліпнула очима й сказала: 

 

— Рідко можна побачити, щоб  Дзяоджу так ефективно пив ліки. Сила кохання справді велика.

 

Джао Дзяньґвей:

 

— ...

 

Дзі Хань:

 

— ...

 

Сила бажання не втратити обличчя ще більша.

 

Старша служниця сказала: 

 

— Джао-ґондзи, у цієї слуги є прохання.

 

Джао Дзяньґвей був здивований: 

 

— Щось не так?

 

Обличчя старшої служниці було серйозним: 

 

— Я дуже прошу, щоб ти й надалі допомагав Дзяоджу пити ліки!

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— ...

 

Дзі Хань: 

 

— ...

 

Дзі Хань: 

 

— Я не хочу!!!