Хоча вони сперечалися, їхні погляди не відривалися від тіла Джао Дзяньґвея.

 

Ґвайдзі загинув, але вони анітрохи не виглядали засмученими.

 

Вбивці мають бути такими: холоднокровними й безжальними.

 

Вони просто дивилися на Джао Дзяньґвея, ретельно остерігаючись його наступного кроку.

 

Думки Джао Дзяньґвея були складними.

 

Він і Сяо Лінь просто намагалися обдурити Дзі Ханя для альянсу Хаожан, і Дзі Хань повірив, але він ніколи не міг подумати, що Дзі Хань дійсно ризикуватиме своїм життям, щоб захистити його, якому було «незручно рухатися».

 

Він уперше бачив такого відповідального лідера секти Демонів.

 

Він відклав меч старшої служниці.

 

Оскільки він не вміє користуватися таким мечем він йому не дуже корисний.

 

Меч Дзі Ханя все ще пронизаний в нижню частину живота Ґвайдзі.

 

Після того, як Дзі Хань проткнув мечем Ґвайдзі, він не мав сили витягнути його знову.

 

Здавалося, в серці Джао Дзяньґвея було щось, що лагідно билося, змушуючи його думки бути надзвичайно хаотичними. Взявшись за рукоятку меча, він потроху заспокоївся.

 

Меч був вужчим, довшим і легшим за його меч.

 

Незважаючи на це, він почувався комфортно.

 

Це хороший меч.

 

Його серце зовсім заспокоїлося.

 

Ши Ґе і Сю Дзін'їн нарешті зрозуміли, що щось не так.

 

Якщо вбивство не вдасться з першого разу, може вийти з другого. Вони не можуть дозволити собі втратити тут свої життя. Навіть якщо вони виживуть, у них можуть бути відсутні руки чи ноги. Ну і що.

 

Сю Дзін'їн сказала: 

 

— Джао Дася, якщо ми втрьох битимемося, ми неминуче будемо поранені. Чому б кожному з нас не зробити крок назад...

 

— Не потрібно більше говорити. – Джао Дзяньґвей тримав меч, а його серце було тихою водою, — Я ніколи не відпущу вас.

 

Сю Дзін'їн сказала: 

 

— Але...

 

Джао Дзяньґвей холодно сказав: 

 

— Витягни меч!