Розділ 43

Вень Джанлао секти Демонів нарешті увірвався з групою людей.   Сю Дзін'їн, як і Ши Ґе, була серйозно поранена.   Люди секти Демонів взяли Сю Дзін'їн та Ши Ґе в коло та захопили їх, а Вень Джанлао підійшов до Джао Дзяньґвея, виглядаючи дуже стурбованим і запитуючи вголос.   — Джао Дася, з тобою все гаразд?   Сю Дзін'їн вдарила його мечем у праве плече. Хоча рана була неглибокою, він був одягнений у білий одяг заплямований кров'ю. Це виглядало надзвичайно страшно.   Вень Джанлао сказав:    — Цих двох поки що буде передано секті. Джао Дася, ти ж не заперечуєш, чи не так?   Джао Дзяньґвей дивився на нього з дещо складним виразом.   Він кивнув, а потім Вень Джанлао повернув голову, щоб поглянути на Дзі Ханя, який був серйозно поранений і непритомним, сказавши:    — Джао Дася, не хвилюйся, я пошлю людей знайти Янь Дайфу.    Спочатку Джао Дзяньґвей хотів запитати про місцеперебування Сяо Ліня, тому що для того, щоб принести меч взагалі не знадобилося б так багато часу. Він хвилювався, що Сяо Лінь був отруєний Ханьї, але цей Вень Джанлао... справді був дивним.   Зрештою, він нічого не сказав.   Учні секти Демонів запечатали акупунктурні точки обох і супроводжували їх вниз. Частина була зайнята винесенням тіла Ґвайдзі і лікуванням серйозно поранених охоронців за дверима.   Це насправді було занадто вправно та впорядковано, наче секта Демонів уже не раз з таким стикалася.   Джао Дзяньґвей більше не хотів говорити.   Старша служниця все ще знервовано охороняла Дзі Ханя. Джао Дзяньґвей підійшов, підняв піхви на землі, повернув меч у піхви та поклав довгий меч поруч із Дзі Ханєм.   Обличчя Дзі Ханя було бліде, як папір. Він недавно вирвав кров, і на його губах все ще залишалися плями. Джао Дзяньґвей присів навпочіпки й уважно подивився на нього. Він хотів простягнути руку, щоб витерти кров замість нього, але раптом згадав, що в кімнаті все ще людно. Багато людей дивилися на них, це було надто неоднозначно, тому він прийняв жорстку позу, щоб прощупати дихання Дзі Ханя, а потім зітхнув у своєму серці, він не помер.   На щастя, він не помер.   Джао Дзяньґвей зітхнув від полегшення.   Він підняв голову й побачив, що старша служниця безмовно на нього дивилась.   Джао Дзяньґвей відчув, що повинен щось сказати, але не знав, що саме.   У книзі не згадувалося, що він повинен робити, якщо Дзі Хань отримає серйозне поранення.   У Джао Дзяньґвея не було іншого вибору, як сухо сказати:    — Не хвилюйся, з ним все буде гаразд.   Служниця все ще мовчала.   Здавалося, наче він сам себе втішав.   Джао Дзяньґвей почувався надзвичайно ніяково.   Служниця озирнулася й раптом прошепотіла йому:    — Джао-ґондзи, ти... Я знаю, що ти брешеш Дзяоджу.   Джао Дзяньґвей був шокований, подумавши, що служниця зрозуміла, що він тут, щоб спокусити лідера секти Демонів.   Старша служниця знову сказала:    — Твоє тіло в порядку, а, отже, минулої ночі нічого не сталося.   Джао Дзяньґвей:    — Е-е...   Виявилося, що вона говорила про це...   Джао Дзяньґвей нахмурився, уважно розмірковуючи над тим, що йому робити з цією ситуацією.   Старша служниця зітхнула:    — Не хвилюйся, я нічого не скажу Дзяоджу.   Джао Дзяньґвей розгубився.   — Я бачу, що ти справді кохаєш Дзяоджу. – сказала служниця. — Інакше ти б не сердився так через нього.   Джао Дзяньґвей:   — ...   Здається, тут якесь непорозуміння.   Старша служниця:    — Просто твій підхід неправильний. Якщо ти когось любиш, ти повинен бути з ним чесним. Але залишимо вже як є. Я сподіваюся, Джао-ґондзи не буде обманювати Дзяоджу в майбутньому.   Джао Дзяньґвей:   — ...   Чому? Ось і все... Це не дрібна брехня, це вже явно дуже серйозно!   Старша служниця сказала:    — Хоч Дзяоджу не хоче багато говорити, але після цієї битви я бачу, що він також тебе кохає.   Джао Дзяньґвей:   — ...   — Джао-ґондзи, – Старша служниця була зворушена до сліз, коли тримала хустинку, — я бажаю вам двом щастя!   Джао Дзяньґвей:   — …