Вень Джанлао секти Демонів нарешті увірвався з групою людей.

 

Сю Дзін'їн, як і Ши Ґе, була серйозно поранена.

 

Люди секти Демонів взяли Сю Дзін'їн та Ши Ґе в коло та захопили їх, а Вень Джанлао підійшов до Джао Дзяньґвея, виглядаючи дуже стурбованим і запитуючи вголос.

 

— Джао Дася, з тобою все гаразд?

 

Сю Дзін'їн вдарила його мечем у праве плече. Хоча рана була неглибокою, він був одягнений у білий одяг заплямований кров'ю. Це виглядало надзвичайно страшно.

 

Вень Джанлао сказав: 

 

— Цих двох поки що буде передано секті. Джао Дася, ти ж не заперечуєш, чи не так?

 

Джао Дзяньґвей дивився на нього з дещо складним виразом.

 

Він кивнув, а потім Вень Джанлао повернув голову, щоб поглянути на Дзі Ханя, який був серйозно поранений і непритомним, сказавши: 

 

— Джао Дася, не хвилюйся, я пошлю людей знайти Янь Дайфу. 

 

Спочатку Джао Дзяньґвей хотів запитати про місцеперебування Сяо Ліня, тому що для того, щоб принести меч взагалі не знадобилося б так багато часу. Він хвилювався, що Сяо Лінь був отруєний Ханьї, але цей Вень Джанлао... справді був дивним.

 

Зрештою, він нічого не сказав.

 

Учні секти Демонів запечатали акупунктурні точки обох і супроводжували їх вниз. Частина була зайнята винесенням тіла Ґвайдзі і лікуванням серйозно поранених охоронців за дверима.

 

Це насправді було занадто вправно та впорядковано, наче секта Демонів уже не раз з таким стикалася.

 

Джао Дзяньґвей більше не хотів говорити.

 

Старша служниця все ще знервовано охороняла Дзі Ханя. Джао Дзяньґвей підійшов, підняв піхви на землі, повернув меч у піхви та поклав довгий меч поруч із Дзі Ханєм.

 

Обличчя Дзі Ханя було бліде, як папір. Він недавно вирвав кров, і на його губах все ще залишалися плями. Джао Дзяньґвей присів навпочіпки й уважно подивився на нього. Він хотів простягнути руку, щоб витерти кров замість нього, але раптом згадав, що в кімнаті все ще людно. Багато людей дивилися на них, це було надто неоднозначно, тому він прийняв жорстку позу, щоб прощупати дихання Дзі Ханя, а потім зітхнув у своєму серці, він не помер.

 

На щастя, він не помер.

 

Джао Дзяньґвей зітхнув від полегшення.

 

Він підняв голову й побачив, що старша служниця безмовно на нього дивилась.

 

Джао Дзяньґвей відчув, що повинен щось сказати, але не знав, що саме.

 

У книзі не згадувалося, що він повинен робити, якщо Дзі Хань отримає серйозне поранення.

 

У Джао Дзяньґвея не було іншого вибору, як сухо сказати: 

 

— Не хвилюйся, з ним все буде гаразд.

 

Служниця все ще мовчала.

 

Здавалося, наче він сам себе втішав.

 

Джао Дзяньґвей почувався надзвичайно ніяково.

 

Служниця озирнулася й раптом прошепотіла йому: 

 

— Джао-ґондзи, ти... Я знаю, що ти брешеш Дзяоджу.

 

Джао Дзяньґвей був шокований, подумавши, що служниця зрозуміла, що він тут, щоб спокусити лідера секти Демонів.

 

Старша служниця знову сказала: 

 

— Твоє тіло в порядку, а, отже, минулої ночі нічого не сталося.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Е-е...

 

Виявилося, що вона говорила про це...

 

Джао Дзяньґвей нахмурився, уважно розмірковуючи над тим, що йому робити з цією ситуацією.

 

Старша служниця зітхнула: 

 

— Не хвилюйся, я нічого не скажу Дзяоджу.

 

Джао Дзяньґвей розгубився.

 

— Я бачу, що ти справді кохаєш Дзяоджу. – сказала служниця. — Інакше ти б не сердився так через нього.

 

Джао Дзяньґвей:

 

— ...

 

Здається, тут якесь непорозуміння.

 

Старша служниця: 

 

— Просто твій підхід неправильний. Якщо ти когось любиш, ти повинен бути з ним чесним. Але залишимо вже як є. Я сподіваюся, Джао-ґондзи не буде обманювати Дзяоджу в майбутньому.

 

Джао Дзяньґвей:

 

— ...

 

Чому? Ось і все... Це не дрібна брехня, це вже явно дуже серйозно!

 

Старша служниця сказала: 

 

— Хоч Дзяоджу не хоче багато говорити, але після цієї битви я бачу, що він також тебе кохає.

 

Джао Дзяньґвей:

 

— ...

 

— Джао-ґондзи, – Старша служниця була зворушена до сліз, коли тримала хустинку, — я бажаю вам двом щастя!

 

Джао Дзяньґвей:

 

— …