По дорозі Джао Дзяньґвей разом з Дзі Ханєм відвідали кілька демонічних сект, звісно, ​​найменш важливих.

Дзі Хань не приховував від нього правди. Праведні секти давно знають місце розташування цих сект, але через брак робочої сили нікого не прислали їх прибрати.

Незабаром він подумав, що сидіти цілий день на даху карети надто дратує, але він не хотів тиснутися в одній кареті з Джао Дзяньґвеєм.

Він був змушений віддати коня для Джао Дзяньґвея й дозволити йому подбати про себе.

По дорозі Дзі Хань, здавалося, вирішив більше не розмовляти з Джао Дзяньґвеєм, і коли наставав час говорити, він намагався зробити все можливе, щоб фрази були в межах трьох слів.

Джао Дзяньґвей був тихим.

Великий план спокушення знову без прогресу.

Новини про те, що Джао Дзяньґвей убив головного учня лідера альянсу, давно розповсюдилися по всьому Дзянху. Куди б він не пішов, неминуче знайдуться праведні заклиначі, які будуть на нього дивитися, але ніхто з них не наважиться зробити крок уперед.

Адже в Дзянху також ходять чутки, що Джао Дзяньґвеєм опікується майстер номер один секти Демонів.

Ніхто не наважувався сказати, чому так.

Деякий час ходили всілякі чутки та припущення, тому Дзі Хань відчував, що навіть погляди придорожніх диких собак були трохи ненормальними.

Здавалося, що всі перехожі, які дивилися на них, кричали їм у душі.

«Обрізані рукави! Обрізані рукави!»

Дзі Хань був дуже нещасний.

Йому дуже хотілося заколоти Джао Дзяньґвея до смерті, щоб прояснити ці чутки.

Але заколоти його до смерті буде справді важко.

Йому доводилося стримуватися й щодня витрачати багато часу, щоб відточити свою майстерність фехтування. Його меч уже був достатньо швидкий, щоб миттєво розрізати кожен листок, що падав з парасолькового дерева, але він все ще не був на 100% упевнений, що в двобої з Джао Дзяньґвеєм, першим вихопить меч і проткне йому горло.

Наразі він може лише сподіватися, що через рік на двобої він зможе при всіх заколоти Джао Дзяньґвея й очистити своє ім'я.

Одна лише думка про це робить його щасливим.