Вони всюди

Розділ 6. Вони всюди
 

Коли настав ранок, Аліса замерзла. Вона не наважувалася розпалити багаття, боячись, що те, що вбило чоловіка в річці, знайде її, якщо вона зробить себе більш помітною. Однак, після кількох годин, коли нічого не відбувалося, її пошарпані нерви почали відновлюватися. Обережно вона висунула голову з печери, а потім повільно поповзла назад до сонячного світла. Після ще однієї напруженої хвилини спостереження за навколишнім середовищем, вона зітхнула з полегшенням, перш ніж ще раз оглянути речі, які вона знайшла вчора в річці.
Найбільше її зацікавив промоклий шматок тканини, який вона знайшла, пливучи по річці. Оскільки вона часто страждала від холоду в цьому світі, наявність товстішого і теплішого одягу або кращої ковдри на ніч значно полегшило б їй виживання. Поглянувши ще раз на неймовірно мокру тканину, вона розгорнула її і поклала на найближчий камінь, сподіваючись, що вона висохне до ночі. Потім вона повернулася до річки, про всяк випадок пильно стежачи за навколишнім середовищем. Протягом наступних кількох годин вона не помітила нічого незвичайного, оскільки ловила і коптила рибу.
Отримавши чотири копчені рибини, один рівень навички {Рибальство} та один рівень навички [Вцілілий] згодом, Аліса повернулася до печери. Настав полудень, а ніяких помітних інцидентів все ще не відбувалося. Оскільки [Вцілілий] досяг 15-го рівня, Алісі стала доступна ще одна можливість вибору бонусів, і вона захотіла подивитися, що з них доступно, перш ніж почати вивчати книгу, яку вона знайшла.
Посилена регенерація
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище
Будь-які пошкодження вашого тіла загоюються значно швидше без збільшення споживання калорій і харчування.
Посилена витривалість
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище
Ефект від стата [Витривалість] збільшується на 5%.
Зміцнення кісток
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище
Ваші кістки стають здатними ефективніше протистояти зовнішнім ударам і ламатися без жодних негативних побічних ефектів.
Харчовий баланс
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище
Незалежно від споживання їжі, ваше тіло буде підтримувати належний харчовий баланс. Це не замінює нестачу їжі — натомість він вилучає деякі поживні речовини з різних спожитих продуктів і перетворює їх на інші вітаміни та мінерали, залежно від того, яких саме бракує вашому організму.
Друг тварин
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище, харизма 110 або вище.
Тварини з простим розумом менш схильні до недоброзичливого ставлення до вас, вони рідше нападають на вас або крадуть вашу їжу. Не впливає на монстрів.
Екстремофіл
Вимоги: Рівень Вцілілого 15 або вище
Розширює діапазон витривалої температури на 10 градусів за Цельсієм. Ви не відчуєте жодних негативних наслідків, чи дискомфорту, перебуваючи в цьому розширеному температурному діапазоні. (Це стосується як високих, так і низьких температур)
{Друг тварин} майже одразу викреслили зі списку. Вона не була впевнена, чим відрізняються «простодушні» тварини від звичайних, що зробило корисність цього бонусу надто невизначеною на її смак. Хоча менша ймовірність зіткнення з дикою природою була дещо спокусливою, вона просто не була достатньо спокусливою. Вона помітила, що в бонусу згадуються «монстри», що змусило її трохи понервувати, але вона не мала жодного уявлення про те, які, чи скільки монстрів може бути присутнім у цій місцевості. Сподіваємось, вона просто не натрапить на них, поки не повернеться до цивілізації?
{Посилена витривалість} також була вилучена нею, оскільки вона не мала великого впливу. Хоча в довгостроковій перспективі вона могла б бути кориснішою, їй також потрібно було прожити достатньо довго, щоб її можна було використати. {Зміцнення кісток} і {Посилена регенерація},також були зняті з розгляду після коротких дебатів — вона, звичайно, хотіла їх, тому що вони здавалися їй корисними. Однак, порівняно з двома попередніми, вони не давали навіть близько достатньої користі. Вона й гадки не мала, наскільки {Посилена регенерація} прискорює її регенерацію, а міцніші кістки та рани, що швидко регенеруються, здавалося, не впораються з найімовірнішими способами її смерті, якими Аліса наразі вважала переохолодження та голод.
Залишилися {Екстремофіл} і {Харчовий баланс} — дві бонуси, які вона вважала найбільш корисними в даний момент. Алісі не довелося довго думати, перш ніж вона обрала {Екстремофіл}. Проблеми, спричинені нестачею харчування, здавалися набагато менш смертельними в короткостроковій перспективі, ніж замерзання на смерть, і додаткові десять градусів тепла могли мати величезне значення.
Хоча Аліса дивувалася, чому Система, здавалося, постійно використовує метричну систему. Не те, щоб вона заперечувала — хоча вона виросла в Америці, їй природно доводилося використовувати метричну систему на уроках природознавства, і вона досить добре розуміла і знала про градус Цельсія і метри, щоб це не заважало їй користуватися Системою. Однак, до цього часу вона здогадувалася, що Система, схоже, перекладає бонуси та ідеї на мову, яку вона вважає найбільш зрозумілою, виходячи з аналізу її взаємодії з англійською мовою, тому раптова вимога мислити в метричних одиницях трохи збила її з пантелику.
Одразу після того, як вона обрала бонус, вона відчула різницю. Повітря навколо неї стало теплішим, холод — менш кусючим, а нещастя, пов'язане з погодою в цілому, здавалося, зникло. Аліса деякий час нервувала, бо дивне тепло біля серця, яке підтримувало її життя після хрещення маною, зникало з кожним днем, але раптом проблема здалася зовсім несуттєвою. Десять градусів за Цельсієм здавалися більш ніж достатніми, щоб пережити холодну погоду, якщо тільки вона не приймала ванну з крижаною водою або щось подібне. Якщо раніше вона відчувала себе так, ніби її замкнули в морозильній камері, то тепер вона відчувала себе ближче до прохолодної кімнати. Температура все ще здавалася їй неприємною, але вже не була настільки холодною, щоб загрожувати життю.
Пообідавши копченою рибою та горіхами, у другій половині дня вона почала вивчати книгу. Спочатку вона почала шукати спільні та повторювані символи у книзі — важливо було знати, чи є в цій мові алфавіт, чи вона ближча до давньокитайської мови, де більшість понять та ідей мали свій власний унікальний символ.
На щастя, мова книги явно використовувала якийсь алфавіт. Загалом там було 39 різних символів, і всі вони повторювалися кілька разів. Хоча Аліса не знала, що кожен з них означає, їй принаймні не потрібно було розшифровувати 10 000 або більше унікальних «літер», щоб прочитати книгу. Проаналізувавши ще трохи, Аліса почала робити кілька припущень щодо деяких символів, які повторювалися у книжці.
Можливо, це розділові знаки? Вона спробувала переглянути книгу, щоб побачити, чи є якісь спільні «крапки» або щось, що з'являється після написання певної кількості тексту, і знайшла кілька різних символів, які, здавалося, з'являлися рідше і були більш рівномірно розподілені. Це може бути збігом, а може бути пунктуацією.
Принаймні, було з чого почати. Потім вона почала рахувати різні інші речі, намагаючись знайти інші закономірності в мові. Через п'ятнадцять хвилин з'явився реальний результат, на який вона сподівалася.
Завдяки Тренуванням ви покращили навичку!
Рівень володіння ільварською мовою 0 -> 1.
Аліса одразу ж змогла перекласти кілька слів з книги. Мало того, якимось незбагненним для неї чином, вона раптом була впевнена, що може без проблем вимовляти вголос слова, які щойно вивчила.
Трохи потренувавшись, вона вимовила кілька слів вголос, і чомусь була впевнена, що не тільки говорить правильно, але й робить це без помітного акценту. Вона знала лише кілька базових слів на кшталт «привіт», але той факт, що система дозволила їй вільно розмовляти іноземною мовою без акценту після двадцяти хвилин здогадок, був... приголомшливим. Чи була це якась перевага, яку вона отримала як {Прибулець}, чи просто у цьому світі дуже легко вивчати мови? Аліса не могла не відчути цікавості до того, як Система вплинула на вивчення мов у цьому світі, коли вона гортала книгу знову і знову. Вона поставила собі невеличку мету — з'ясувати тему книги до заходу сонця.
На жаль, хоча вона змогла розібрати кілька основних слів, книга виявилася складнішою, ніж вона спочатку думала. Єдине, що вона змогла розгледіти, було на першій сторінці, і це було щось на кшталт... вступу?
Вітаю .... .... ..... . Я ...... ..... ........ ..... років.... .... .... ..........
Крім того, більшість інших речей, які вона могла перекласти, були просто випадковими наборами слів на кшталт «я» чи «це». Їй бракувало так багато контексту, що книга все ще залишалася для неї повною нісенітницею, хоча іноді вона могла впізнати одне-два слова тут і там. Однак це її не зупиняло. Якщо вона наполягатиме досить довго, то, природно, зможе зрозуміти книгу, доки Система даватиме їй рівні навичок. Це було лише питання терпіння.
Вона продовжувала шукати підказки про мову і книгу до самого заходу сонця. Лягаючи спати, вона спершу перевірила ганчірку, яку залишила надворі, і була приємно здивована, що вона суха. Потім вона заснула у щойно придбаній ковдрі. Було тепло, її живіт був ближче до повного, ніж за останні дні, і вона могла вивчати нову мову без жодних безпосередніх загроз для свого виживання. Це була найкраща ніч, яку вона провела в цьому новому світі.
Завдяки Тренуванням ви покращили навичку!
Рівень володіння ільварською мовою 1 -> 3.
* * *
Наступного дня Аліса почала з того, що зібрала ще дров на ранок, а потім пішла ловити рибу. Копчена риба, разом з горіхами, була б для неї критично важливим продуктом харчування взимку, а запаси риби буде особливо важко поповнити після початку зими, оскільки річка, ймовірно, замерзне. Їй також потрібен був спосіб зберігати воду або спосіб розбити шматки льоду на питну воду, що змусило її знову повернутися до питання про кип'ятіння води. Вона не була впевнена, чи варто боятися захворіти від вживання поганої води, оскільки {Прибулець} і {Стійкість до мікробів}, схоже, добре справлялися зі своїм завданням захисту від хвороб, але про всяк випадок не завадило б вжити додаткових заходів обережності. Вона могла б спробувати знайти якийсь камінь унікальної форми, але навряд чи він зможе утримати скільки-небудь води, якщо тільки їй неймовірно не пощастить, а Аліса не дуже вірила у свої шанси, коли мова йшла про везіння в ці дні.
Це означало, що їй потрібно було щось зробити. Кам'яну миску можна було б зробити — це принаймні дозволило б їй закип'ятити воду. Вона навіть приблизно здогадувалася, як це зробити — якщо бити каміння разом досить довго, то, можливо, вдасться принаймні зробити заглиблення в камені, якщо знайти м'якший камінь, а твердішим відколупати форму миски. Щодо зберігання води... вона не мала жодного уявлення.
Аліса задумливо наспівувала, готуючись до свого звичного полювання на рибу. Попри те, що вона пережила останні кілька днів, вона відчувала, що їй ще так багато потрібно зробити, і вона не мала часу підготуватися до зими.
Раптом Аліса відчула, як страх пронизує її тіло. Вона не була точно впевнена, що це було, але завмерла, прислухаючись до звуків навколо і намагаючись зрозуміти, що її стурбувало. Через кілька секунд тиші вона побачила, що в куточку її очей промайнуло щось чорне. Вона повернула голову, щоб подивитися на це, і побачила щось схоже на суміш краба і павука. Тобто, якби краби-павуки були заввишки їй по пояс, мали чотири клешні, десять ніг і дванадцять очей. Це виглядало так, ніби хтось просто запхав цих двох тварин разом у блендер, не зважаючи на розумну біологію.
Дивна істота, здавалося, обнюхувала місцевість, намагаючись щось знайти. Її серце почало калатати. Аліса не знала, чи це була її інтуїція, чи рівень гри в «Залишитися в живих», але щось підказувало їй, що ця істота була небезпечною.
Через кілька секунд воно з'їхало трохи лівіше, зберігаючи дистанцію з нею. Воно пробігло кінцівками по землі, і Аліса зробила обережний крок від риби, яку вона готувала. Вона б дуже засмутилася, якби ця істота забрала три рибини, але ж диких тварин приваблює їжа, чи не так?
Якби він шукав її їжу, вона з радістю обміняла б її на своє життя. Вона зробила ще один крок назад. І потвора нарешті помітила її.
З раптовим криком потвора розвернулася до неї і накинулася. Аліса скрикнула, а потім миттєво розвернулася і почала бігти до дерев. Вона сподівалася, що ця істота не вміє лазити по деревах. Здавалося, вона повністю ігнорувала її рибку. Натомість воно мчало прямо до неї, не виявляючи жодного інтересу до її риби. Аліса підстрибнула, хапаючись за гілку дерева. Вона послизнулася, мало не впавши на землю. В останню секунду їй вдалося стабілізуватися і зачепитися за гілку, по дорозі подряпавши руки. У той же час вона відчула, як щось болюче вчепилося в її ногу і сильно вкусило. Аліса закричала і штовхнулася, відчуваючи, як щось важке розриває її шкіру, коли щось відлітає від її ноги. Кричачи від болю, Аліса нарешті підняла решту тіла, її поранена нога пульсувала, коли вона рухала нею. Не впевнена, що вона ще в безпеці, Аліса піднялася на ще одну гілку дерева, намагаючись придушити стогін болю. Система почала вивергати сповіщення, але вона не могла знайти часу, щоб подивитися на них або на екран статусу.
Істота, яка намагалася її з'їсти, вже обтрусилася від маленького стусана і вже повзала під деревом, дивлячись на неї зверху вниз. На щастя, вона, схоже, не вміла лазити по деревах, але нога Аліси боліла в тому місці, де вона її вкусила.
Аліса дряпалася нігтями вгору ще по кількох гілках дерева, придушуючи стогін болю. Потім істота кидалася на стовбур дерева, знову і знову, без жодного видимого ефекту. Майже хвилину Аліса спостерігала, як істота намагається дотягнутися до неї, але знову і знову зазнає невдачі, і відчула себе досить комфортно, щоб оглянути свою рану.
Її нога не виглядала у критичному стані. Однак, біля щиколотки були два досить глибокі сліди від проколів, а навколо них — дві довгі криваві рани, якими вона виштовхнула істоту. Вона спробувала трохи поворушити ногою і була вдячна, що вона все ще рухається належним чином. Принаймні, павук-краб не пошкодив сухожилля.
Хитаючись, вона підвелася на гілку дерева і спробувала перенести свою вагу на ногу, але пекучий біль пронизав усю її ногу. Задихаючись, Аліса відмовилася від спроби. Замість цього вона відірвала смужку рукава своєї піжами, а потім чистішою стороною почала перев'язувати рану. Їй потрібно було захистити рану від інфекції, на той випадок, якщо її бонуси та досягнення не зможуть впоратися з інфекцією.
Оскільки істота все ще гарчала і намагалася повалити дерево, Аліса обережно піднялася ще на одну гілку дерева, про всяк випадок, а потім почала перевіряти системні повідомлення, які вона ігнорувала. — Будь ласка, дозволь мені досягти 20-го рівня. Бонус може врятувати мене. Будь ласка.
Ви підвищили рівень!
Вцілілий: 15 -> 17
Ви отримали досягнення!
Жахлива зустріч (Рідкість: 1)
Враховуючи той факт, що вони всюди, ви неодмінно зіткнетеся з ними рано, чи пізно, чи не так?
Збільшує ефект від статів [Витривалість] і [Спритність] на 2%.
Завдяки Тренуванням ви збільшили атрибут.
Витривалість 52 -> 55, Сила 45 -> 47, Спритність 49 -> 51, Спритність 101 -> 102.
Завдяки Тренуванням ви покращили навичку!
Медицина 0 -> 1, Спринт 0 -> 1, Лазіння 0 -> 1.
Що, в біса, система мала на увазі під «вони всюди»? Раніше Аліса сподівалася, що монстри не такі вже й поширені, навіть коли вона бачила, що вони згадуються в бонусі {Друг тварин}. Здавалося, що її надії дуже сильно розійшлися з реальністю, і їй доведеться часто зустрічатися з монстрами у цьому світі.
Раптом Аліса відчула себе дуже знервованою. Те, що напало на неї, було не просто дикою твариною, воно чомусь було класифіковано як монстр. Аліса не знала, яка різниця між дикою твариною і монстром, але всілякі божевільні й страшні ідеї про те, яка може бути різниця, з'являлися в її думках, коли вона спостерігала за павуком-крабом, що кидався на дерево під нею.
Було також цілком очевидно, що Система не врятує її тут. 17 рівень не давав жодних переваг, і, ймовірно, їй потрібно було досягти 20-го рівня, щоб отримати наступну перевагу. Іншими словами, вона була сама по собі. Не кажучи вже про те, що навіть якщо вона пережила цю зустріч, повідомлення, яке супроводжувало {Жахливу зустріч}, натякало на те, що замість того, щоб вважати, що їй не пощастило натрапити на монстра, вона може вважати, що їй пощастило, що вона поки що не знайшла жодного.
Аліса знову подивилася на істоту під нею й уявила собі гігантський рій, який вистежує її і з'їдає, коли вона намагається плисти вгору за течією річки. Потім вона уявила, як рій переслідує її, поки вона спить, і з'їдає всередині її печери. Вона не мала жодного уявлення про те, як вижити в обох випадках. Зрештою, все зводилося до того, що вона не могла захистити себе сама в такій пустелі, як ця...
Паніка заволоділа її думками, і на мить вона замислилася, чи є взагалі якийсь спосіб вижити. Навіть якщо вона переживе цю зустріч, чи переживе наступну?
Ні. Вона стримувала паніку, намагаючись знову зосередитися. Вона відмовлялася померти тут.
Вона насупилася і подивилася на павука-краба. Він все ще кидався на дерево, знову і знову, але безрезультатно. Він не здавався особливо розумним і чомусь був дуже, дуже вороже налаштований до неї. Однак, він не міг залізти на дерево, і, здавалося, не міг використати свої павутинні ніжки, щоб піднятися з якоїсь причини...
Аліса ще раз озирнулася навколо і переконалася, що у неї немає ніякої зброї або наступальних інструментів. Якби вона мислила ясніше, то взяла б палицю з собою, а не залишила б її коптити рибу біля вогнища, але вона запанікувала, побачивши монстра, що кинувся на неї.
Чудовисько не показувало жодних ознак того, що збирається здаватися, а якщо й кидалося на дерево, то з кожним разом все лютіше, тож Аліса не могла просто перечекати. Аліса озирнулася навколо і побачила брунатне листя і вмираючі гілки дерев... гілки дерев?
Аліса схопила одну з найміцніших гілок, до якої змогла дотягнутися, і після кількох спроб відламати її. Гілка була близько півтора метра завдовжки і була набагато важчою за справжній спис, але принаймні вона допомогла б їй атакувати здалеку. Вона оглянула вістря на кінці гілки, яке, на щастя, мало щось схоже на гострий наконечник, і вирішила, що воно, ймовірно, зможе зробити вм'ятину в м'яких частинах тіла павука-краба. Коли павук знову кинувся на стовбур дерева, Аліса якнайкраще стабілізувала своє положення на гілці, а потім вдарила ножем в одну з м'ясистих кінцівок павука.
Вона відчула сильний поштовх і ледь не впустила гілку, бувши не готовою до того, з якою силою стрибнула тварина. Однак, на щастя, вона відчула, як щось хлюпнуло.
СКРІІІІІІІ!~ Виття павука-краба пролунало так, наче цвяхи дряпали по дюжині дошок одночасно. Якщо раніше він думав про неї як про їжу, то тепер він був серйозно розлючений.
У вухах лунало все більше системних повідомлень, але вона ігнорувала їх.
Хоча вона не завдала жодної серйозної шкоди, вона поранила його!
— Здохни! — крикнула Аліса, наполовину, щоб підбадьорити себе, а наполовину, щоб залякати свого супротивника. Це звучало б набагато страхітливіше, якби її голос не тремтів на півслові, і вона здавалася більше наляканою, ніж хороброю.
Вона знову вдарила павука-краба.
Цього разу вона поцілила набагато гірше, ніж раніше. Їй вдалося простромити повітря над ногами павука, не зачепивши нічого, окрім своєї гордості.
Павук, схоже, зрозумівши щось з її попередньої спроби, знову стрибнув до неї. Однак цього разу він замахнувся ногами в повітрі, намагаючись вибити палицю з її рук. Аліса інстинктивно відсахнулася в ту мить, коли монстр зробив щось несподіване, врятувавшись від втрати зброї, коли вона притиснулася до гілки дерева. Пролунало більше системних сигналів, які вона проігнорувала.
Істота стрибнула востаннє, цього разу повністю ігноруючи стовбур дерева, намагаючись дістатися до Аліси. Поки вона це робила, вона встигла затамувати подих і ще раз вдарити його в око. Скоріше завдяки випадковому збігу обставин, ніж будь-яким навичкам, Алісі вдалося проникнути в око істоти, і вона відчула, як щось ще хруснуло під силою палиці...
Потвора знову закричала, і Аліса майже відчула його злість, коли вона втратила одне з дванадцяти очей. Приземлившись на землю, воно знову закричало, а потім знову кинулося на стовбур дерева, ніби збожеволіло. Аліса штрикнула його, намагаючись завдати ще одного вдалого удару, але промахнулася. Нарешті, павукоподібний краб не впорався з одним зі соїх приземлень і звалився на землю внизу. Аліса сповзла на одну, чи дві сходинки гілок і вдарила його в м'яке черевце, коли він намагався кігтями звестися на ноги. Навіть з її жахливим прицілом, вона могла влучити в нерухому ціль, що розмахувала кінцівками, і встромила палицю у живіт. Після того, як їй вдалося завдати кілька влучних ударів, павукоподібний краб був помітно поранений і стікав кров'ю з одного з боків, коли він нарешті піднявся на ноги. Він востаннє закричав на неї, даючи їй зрозуміти, наскільки він був розлючений, а потім пошкандибав назад до дерев. Він не був мертвий, але не збирався перетворювати її на їжу.
Аліса залишалася на гілці дерева ще майже півгодини, з тривогою чекаючи, дивлячись туди, де павук-краб зник у пустелі. Вона не могла позбутися страху, що істота готується влаштувати засідку, щойно вона втратить своє безпечне місце на дереві. Однак, врешті-решт, вона заспокоїла своє дико калатаюче серце і нерівне дихання і зрозуміла, що істота поки що зникла. Повільно вона перевірила системні повідомлення.
Завдяки Тренуванням ви збільшили атрибут.
Сила 47 -> 50, Витривалість 55 -> 56, Спритність 51 -> 52.
Завдяки Тренуванням ви покращили навичку!
Володіння списом 0 -> 5, Лазіння 0 -> 2, Ухиляння 0 -> 1.
Ви підвищили рівень!
Вцілілий: 17 -> 19
Аліса переглянула свої рівні та атрибути і зрозуміла, що за останню годину вона отримала більше рівнів, ніж зазвичай отримувала за день. Не кажучи вже про те, що за час бою вона набрала майже стільки ж очок статистики, скільки за весь час перебування на цій планеті. Це наштовхнуло її на нові здогадки про те, як працює Система.
— Рівні», очевидно, працювали інакше, ніж у більшості рольових ігор, оскільки її клас «Вцілілий», продовжував підвищуватися на основі її виживання в дикій місцевості, а не вбивства монстрів, чи чогось подібного. Однак, можливо, боротьба з монстрами все ж таки збільшувала кількість очок досвіду, чи що? Можливо, саме тому її клас магії не підтримувався...?
Або ж, можливо, система реагувала на небезпеку. Оскільки за останню годину вона кілька разів ледь не загинула під час бою, то наражалася на набагато більшу небезпеку, ніж будь-коли в інший момент часу на цій планеті. Можливо, це якимось чином збільшило швидкість приросту статів абощо. А може, існував зовсім інший набір правил, про який вона не знала. Чесно кажучи, вона й гадки не мала. Навіть якби це було правдою, вона не дуже хотіла наражати себе на небезпеку, щоб отримати більше статистики та рівнів. Це просто здавалося гарним способом опинитися у шлунку монстра.
Аліса продовжила спускатися вниз, доки не дісталася землі, намагаючись якомога менше переносити вагу на поранену ногу, і почекала ще п'ять хвилин біля основи дерева, щоб переконатися, що павук-краб не чекав, поки вона злізе з дерева, і не зробив жодного кроку. Потім, не побачивши ніякого руху навколо себе і вирішивши, що вона в безпеці, вона сплигнула на землю і кілька хвилин відпочивала, щоб просто відпочити своїм пораненим і втомленим тілом.
Після цього вона повільно пошкутильгала назад до свого місця риболовлі. Подивившись на рибу, яку вона коптила, Аліса з полегшенням виявила, що вона все ще ціла і неушкоджена. Хоча, це викликало ще одне питання. Чому монстр напав на неї, а не на їжу? Здавалося, що він переслідував їжу, але багато тварин на Землі пішли б на їжу, яку вона готувала, відлякавши її, замість того, щоб ризикувати сутичкою з потенційно невідомою твариною.
Більше того, система не класифікувала жодну тварину, яку вона бачила до цього часу, як монстра, але саме цю тварину виділила як «монстра». Навіть дивна, страшна істота, схожа на єнота, яку вона бачила першої ночі, не викликала досягнення {Жахлива зустріч}. У чому була різниця? Агресія? Якась біологічна особливість? Аліса й гадки не мала.
Аліса зітхнула. Вона не знала, як відповісти на жодне з її запитань. Що вона знала, так це те, що існував абсолютно новий компонент навколишнього середовища, на який вона раніше не звертала уваги, і який мав дуже високі шанси вбити її. Вона не дуже багато думала про свою першу зустріч з єнотом в першу ніч, через те, як багато вона намагалася обдумати в той час, але це повернуло цю зустріч на передній план її думок. На додаток до потенційно токсичної мани, голоду, замерзання до смерті й труднощів виживання наодинці в дикій природі, їй доводилося турбуватися про довбаних монстрів.