Заборонена магія

Розділ 18. Заборонена магія
 

— ЗАСПОКОЙСЯ! — вигукнула Ілла. Хвиля... тиску обрушилася на всіх, і грубі списи випали з повітря, одразу ж встромившись назад у землю. Алісі знадобилася мить, щоб зрозуміти, що вона відчуває — це була мана, і на цей раз {Шосте Чуття} дійсно виконувало свою роботу, дозволяючи їй невиразно відчути ману, яку випустила Ілла.
— Вона не схожа на жодну з членів Товариства Зоряних Очей, інакше ми б уже мали набагато більшу проблему. Крім того, вона не має навіть близько стільки привілеїв, скільки має член Товариства. До того ж, якщо вона нещодавно охрещена, на що вказує щільність мани в її тілі, вона ніяк не могла бути причетна до чогось на рівні маніпуляцій з вимірами. А леді Волліс..., — Ілла повернулася до неї, і Аліса відчула на собі погляд жінки, хоча він і не був спрямований на неї. — Ви намагалися напасти на людину, чию безпеку я гарантувала до кінця судового процесу. Якби я була на секунду повільнішою, то порушила б контракт, укладений Системою. — її голос знизився до небезпечно низького рівня, і Аліса відчула, як її волосся стало дибки. Якийсь інстинкт, можливо, з її рівнів класу [Вцілілий], підказував їй, що Ілла дуже небезпечна.
— Якщо ви ще раз спробуєте силою розірвати мій контракт з леді Алісою, коли я буду стороною, якій загрожує небезпека, я вижену вас з цього міста, попри наслідки. Можливо, ви єдиний дійсний представник шляхетного роду в цьому місті, але ви намагалися розірвати контракт, укладений зі мною [Жерцем Системи] з іншого боку. Я знаю про вашу травму. Я також знаю, що покарання за розрив цього контракту досить незначне, і триватиме лише 29 днів. Мені байдуже. Я все одно дуже незадоволена. Ми вирішимо це пізніше.
Вираз обличчя жінки змінився, на мить від страху і ворожості до простого страху, а потім знову повернувся до більш нормального виразу. Аліса могла сказати, що жінка все ще стримувала бажання витріщитися на неї, але тиск отриманий від {Відчуття ворожості}, виявлений в кімнаті, значно зменшилася.
— Поясніть мені докладно, що сталося, — сказала Ілла, повернувшись до Аліси. — Почніть з того, що було перед тим, як ви прийшли сюди — я хочу знати, що сталося.
— Я... Я була школяркою у своєму домашньому вимірі. Я робила домашнє завдання, деякий час спілкувалася з друзями, а потім, повечерявши, лягла спати. Мої батьки були нагорі в нашому будинку. Потім я прокинулася посеред дикої природи, не маючи жодного уявлення про те, де я перебуваю і як туди потрапила. Навколо мене була величезна територія Зламаної Мани, тому я отруїлася Зламаною Маною протягом декількох днів, і мені пощастило пережити своє хрещення. Після цього я деякий час виживала сама, поки не змогла знайти дорогу сюди. Я взагалі не знаю, де я, і як я сюди потрапила.
Ілла подивилася на людей, що стояли у глибині кімнати з палицями в руках.
— Ніякої брехні, пані Ілло. Здається малоймовірним, що вона змогла б ібійти п'ять різних бонусів і {Торговий контракт}, якщо тільки її тілобудова не була спеціально на це спрямована, що здається малоймовірним. Наскільки я можу судити, її показники просто не відповідають тим, які повинні бути у злочинця високого рівня.
Ілла повернулася до Аліси.
— Отже, вас забрали з дому? Але Бонус {Прибулець} повинен вказувати на набагато більш далеку подорож..., — Ілла на мить насупилася. — А де ваш дім?
— Планета Земля. Мій дім — це планета, яку ми називаємо Землею.
— Ніколи не чула про неї раніше. Ви якось контактували з Товариством Зоряних Очей?
— Ні. Я просто одного дня була удома, а потім опинилася тут. Наскільки мені відомо, між цими етапами не було ніякої взаємодії з людиною.
— Чи мали маги у вашому вимірі якусь потенційну можливість перемістити васе сюди, навмисно чи помилково?
— У мене вдома або не було жодного мага, або всі маги світу були якимось чином приховані від очей громадськості. Я не знаю, що з цього правда, але думаю, що навряд чи я опинилася тут в результаті того, що хтось з дому перемістив мене сюди. Адже вдома, наскільки я знаю, теж не було мани.
На мить Іллі здалося, що вона намагається розжувати між зубами дуже твердий шматок хряща. Потім вона похитала головою і повернулася до [Священника Системи]. Він похитав головою. — Світ без мани взагалі? Гадаю, це неможливо, але, можливо, я помиляюся, — Священник знизав плечима. — У будь-якому разі, я ніколи не чув про досягнення, про яке вона згадувала, і хоча я можу надіслати запит до однієї з церков на півночі, підозрюю, що отримаю той самий результат. Крім того, це, безумовно, найгірше з усіх рідкісних досягнень, про які я коли-небудь чув. Більшість рідкісних досягнень дають щось на кшталт подвоєння кількох статистик, можливо, подвоєння або потроєння швидкості підвищення для кількох різних класів, а потім роблять купу додаткових корисних речей, наприклад, роблять вас несприйнятливими до температур, що в десятки разів перевищують звичайну температуру. Для нього це так мало... дивно. Я впевнений, що запам'ятав би його лише з цієї причини, якби колись побачив, що про нього згадували раніше. Згадка про «збільшену підтримку з боку Системи» також незвична.
— В такому випадку, можливо, хтось із членів Товариства намагався зробити щось за допомогою просторової магії і досяг успіху?
— Вони могли б ховатися далі на південь, але монстри, що живуть там, мали б полювати на всіх, хто живе в тій місцевості. Щоб там вижило все Товариство, здається... малоймовірним. Можливо, вони влаштували там ритуал і змусили інших членів вбивати навколишніх монстрів? Але як вони могли влаштувати величезний ритуал посеред дикої природи? І чому Аліса втекла від них, якщо це так? — священник похитав головою. — Як би я не намагався думати про це, це не має ніякого сенсу. Якщо дозволите мені бути трохи самовпевненим і внести пропозицію, я думаю, що ми повинні відправити експедицію, щоб дослідити це місце пізніше, щоб побачити, чи зможемо ми дізнатися що-небудь.
Ілла просто постукала пальцем по підборіддю, на мить замислившись. — Я згодна. Ми обговоримо деталі пізніше.
Нарешті Ілла повернулася до інших чотирьох зайнятих місць.
— Спочатку я хотіла би провести голосування щодо вини у вбивстві мага. Хто за те, щоб перейти до голосування?
Інші троє погодилися.
— За звинуваченням у вбивстві мага Еріка Лемана?
— Не винна, — ніхто, навіть шляхетний представник, який, здавалося, мав до неї претензії, не заперечував проти цього вердикту.
— Чотирма голосами проти нуля, при одному, що утримався, з Аліси Веріанни знято звинувачення у вбивстві мага Еріка Лемана.
Щойно Ілла закінчила говорити, леді Волліс знову заговорила.
— А як же просторові табу? Незалежно від того, вбила вона мага чи ні, факт залишається фактом — вона все ще становить ризик. Трагедія Алленгейма не повинна повторитися, якщо ми знищимо будь-які ризики. Не можна залишати в живих нікого, пов'язаного з Товариством, щоб вони не накликали на нас усіх катастрофу! Вбити її — найбезпечніший варіант для всіх нас.
— Вона — дитина, яка потрапила в обставини, що не залежать від неї.
— Їй майже шістнадцять! Їй може бути навіть шістнадцять! Вона вже не дитина, і вона представляє можливу загрозу для всього міста! Навіть якщо вона невинна, якщо вона покличе цих стерв'ятників до міста, це призведе до катастрофи! Саме її існування є проблемою! — кричала леді Волліс.
— Дозвольте мені втрутитися, — сказав представник торговців, — незалежно від того, повнолітня вона чи ні, факт залишається фактом: вона не могла контролювати своє прибуття сюди, і вона також не має добровільного зв'язку з Товариством Зоряних Очей. Її вбивство є передчасним і несправедливим. Я не підтримую вбивство молодої жінки через недолуге припущення, що вона становить загрозу. Трагедія Алленгейма була спричинена цілою низкою обставин, у тому числі й тим, що маги не підготували належних запобіжних заходів, експериментуючи з новою і неперевіреною магією. Хоча просторовій магії не можна дозволити існувати, і нікому з просторовим насінням не можна дозволяти жити, зберігаючи його, вона не має прямого відношення ні до того, ні до іншого. Вона має лише кінетичне насіння, яке є одним з чотирьох основних насіння. Товариство Зоряних Очей, безумовно, не є загрозою, яку можна сприймати легковажно, але вбивати її було б необачно, тим більше, що поки що вона не становить серйозної загрози для міста.
— Вона не випромінює Зламаної Мани. Якщо припустити, що вона готова дозволити [Органічному Магу] оглянути її і видалити будь-які можливі заразні хвороби, а також очолити експедицію в область, яка, як вона стверджує, наповнена Зламаною Маною, щоб її можна було очистити і дослідити, я думаю, що наявність ще одного мага в Сайрі не є проблемою, і заподіяння їй шкоди було б несправедливим.
— А що, як вона знайде спосіб обдурити присутні тут Бонуси? До Товариства Зоряних Очей не можна ставитися легковажно! — слова леді Волліс під кінець майже переросли у крик.
— Тоді давайте проголосуємо. Хто за те, щоб проголосувати?
Троє з чотирьох людей погодилися.
— У питанні про порушення Алісою просторового табу Влада Корони голосує «не винна», — Ілла просто повністю ігнорувала леді Волліс.
— Влада землевласників голосує «винна»! Якщо вона залишиться жива, це може означати смерть усіх нас!
— Народна влада голосує «не винна». Вона невинна дівчина, втягнута у справи, які не піддаються її розумінню, і не заслуговує на смерть за це.
— Влада Магів голосують «не винна».
— Голосуванням 3-1 при одному, що утримався, з Аліси знімається підозра в порушенні просторового табу, — Ілла повернулася до Аліси і просто кивнула.
Аліса з полегшенням зітхнула, оскільки бонус, який позбавляв її фізичної сили, просто зник. Охоронець, який накладав його, за мить відступив назад. Сила знову залила її тіло — коліна, які раніше хиталися від жаху та ослабленої статури, знову стали на місце, і тіло знову стало сильним. Вона вже почала звикати до того, що її тіло швидко і точно реагує на її наміри, чого ніколи не було на Землі, і те, що це раптово забрали, було кошмаром на глибинному рівні, навіть якщо це було лише тимчасово.
— Алісо, суд очікує, що ви допоможете експедиції магів знайти місце, де ви потрапили у цей вимір, щоб ми могли очистити порушену ману і розслідувати будь-які можливі правопорушення. Крім того, ви зобов'язані якнайшвидше пройти обстеження у [Органічного Мага], щоб виключити будь-які можливі інфекційні захворювання. Ці умови прийнятні для вас?
Аліса ковтнула, її полегшення було нетривалим, оскільки вона намагалася набратися мужності. Це було зараз або ніколи.
— Якщо... якщо маг був відповідальний за те, що я потрапила сюди, чи можливо, що він також міг би допомогти мені повернутися? Або, можливо, десь в області Зламаної Мани є якісь наукові нотатки або ще щось, що я могла б використати? Якщо я допоможу вам знайти цю область, я хочу повернутися додому.
Ілла похитала головою. — Думаю, ти не розумієш, чому просторова магія заборонена. Близько 800 років тому вчені висунули теорію про існування інших вимірів, як напівфабрикат для дослідження. Маги намагалися сформувати насіння просторової магії як форму експерименту, і таким чином були сформовані перші просторові насіння. Однак на цьому експерименти і закінчилися, оскільки мана не вироблялася, а витрати мани, пов'язані навіть з найменшими експериментами, були смішними.
— Будь-яка магія недосконала — те, що ми робимо з магічним насінням, по суті, полягає в тому, щоб нав'язати свою волю реальності за допомогою мани. У процесі ми безпосередньо переписуємо світ навколо себе. Чим більше ми чинимо опір «реальності» в тому вигляді, в якому вона існує зараз, і чим менше розуміємо, чим маніпулюємо, тим більше «Зламаної Мани» ми виробляємо в той самий момент. Ця мана, на відміну від природної, дуже і дуже токсична для всього, крім монстрів. Коротко кажучи, чим менше магічне насіння бореться з реальністю, тим менше виробляється Зламаної Мани, і тим менше шкоди навколишньому середовищу. Звичайний маг з насінням, скажімо, кінетичної магії, виробляє так мало Зламаної Мани на день, що її можна вважати незначною — невеликого прибирання раз на тиждень достатньо, щоб навіть середня академія магії була досить чистою від сміття, не завдаючи шкоди ні магам, що там навчаються, ні навколишньому населенню.
— З іншого боку, щоб створити мертву зону, в якій можна було б буквально блукати годинами... потрібна як абсурдна неефективність, так і набагато більша кількість мани, ніж людина повинна мати доступ до неї. Чорт забирай, навіть два-три безсмертних маги, що працюють разом, напевно, не змогли б виробити стільки Зламаної Мани. Іншими словами, знадобилася б велика група магів, які витратили б кілька днів на ритуал, щоб спробувати погратися з просторовою магією, можливо, пожертвувавши сотнями ядер монстрів, а потім розбивши набагато більше мани навколо себе, щоразу, коли вони тимчасово з'єднували б твій рідний світ з Лулівом, світом, в якому ти зараз перебуваєш. Бачиш, кожного разу, коли щось, пов'язане з просторовою магією, спрацьовує, з причин, про які [Вчені] досі сперечаються, величезний шматок мани в навколишньому регіоні розбивається, перетворюючись на Зламану Ману, навіть якщо вона не була створена безпосередньо магом. У будь-якому випадку, тебе, швидше за все, затягнуло сюди випадково, поки якісь маги бавилися з чимось, що вони ледве розуміли.
— І, швидше за все, вони вбили себе десь у процесі, оскільки бонуси, які захищають від Зламаної Мани, досить рідкісні, і майже ніхто не настільки божевільний, щоб охрестити себе Зламаною Маною. Навіть величезна група магів не могла б виробити стільки Зламаної Мани, і я сумніваюся, що вони належним чином підготували запобіжні заходи на випадок, якщо щось піде не так. Особливо, якщо це були маги з Товариства Зоряних Очей.
— Напевно, неможливо повернутися — твоя присутність тут, перш за все, є величезною аномалією, і я сумніваюся, що можливо відтворити те, що привело тебе сюди. Навіть спроба коштувала б абсурдної кількості мани і ресурсів, і більша частина її просто перетворилася б на Зламану Ману, що, можливо, вбило б нас усіх. І це за умови, що тобі вдасться змусити десятки магів працювати разом, а це неймовірно дорого і довго, — погляд Ілли на мить пом'якшав. — Я... прошу вибачення, чого б це не коштувало. Однак, якщо відправити тебе назад, ти, швидше за все, просто помреш у процесі, або виблюєш величезну кількість Зламаної Мани в якусь абсолютно випадкову область десь між вимірами. І це за умови, що у нас є кожен експерт у всьому королівстві, якому дозволено легально вивчати просторову магію, яких дуже і дуже мало. Тобі варто здатися.
Аліса відчула важке відчуття. Десь у глибині душі вона завжди вважала, що цей вимір — це щось на кшталт короткої подорожі. Що так чи інакше, незабаром вона повернеться додому. Навіть коли шлях за шляхом додому виявився неможливим, вона все одно зберігала віру в те, що так чи інакше вона скоро туди потрапить, і їй більше не доведеться думати про цей нелогічний вимір з іншими правилами і законами реальності. Спочатку вона хотіла дослідити Систему, але з плином часу все більше відчувала, що це схоже на поганий сон, від якого вона прокидатиметься щоразу, коли повернеться.
Очевидно, це більше не було варіантом. Ні, це ніколи не було варіантом — вона просто сподівалася, що так буде. Однак вона була тут, у цьому вимірі, і незалежно від того, що вона зробить у майбутньому, це, ймовірно, буде в цьому світі. Можливо, вона більше ніколи не побачить свій дім, ніколи не побачить свою сім'ю чи друзів. Ніколи...
Аліса заплющила очі й відчула, як на очі їй навертаються гарячі сльози. Вона не плакала, коли страждала від отруєння маною, хоча багато разів кричала від болю. Вона не плакала, коли витримувала нескінченні місяці в холодній дикій природі, виживаючи лише завдяки тому, що мана нагрівала її тіло, а Система давала їй інструменти для виживання, які ледве дозволяли їй кульгати взимку з усіма її кінцівками і життям, що залишилося неушкодженим. Однак тепер, нарешті, вона зламалася, визнавши, що, можливо, надія, яка підтримувала її протягом багатьох місяців, була нездійсненною від самого початку.
У той же час, вона нарешті відпустила переконання, яке навіть не усвідомлювала, що носила в собі весь цей час. Вона була... зарозумілою. Багато в чому. Вона вважала, що цей світ нелогічний і що вона скоро повернеться додому, де все має сенс. Таким чином, вона підсвідомо відкидала багато складових своєї нової реальності, вважаючи їх схожими на сон, від якого вона рано чи пізно прокинеться, тому немає потреби замислюватися над глибинними принципами дійсності й над тим, де вона може помилятися. Зрештою, вона була людиною, яка прийшла з іншого світу — знання, накопичені за десять років обов'язкової освіти, повинні ж чогось бути варті, чи не так?
Неправильно. Вона була багато в чому покалічена в цьому суспільстві — вона не розуміла Системи, відставала від більшості людей на кілька років важкої праці та рівнів, мала набагато слабшу статуру і лише середні або трохи вищі за середні розумові здібності, і взагалі не мала жодних зв'язків. Вона розумілася на фізиці та науці, принаймні до певної міри — але, зрештою, вона навіть не закінчила середньої школи. Вона дещо знала, але не настільки, щоб почати серйозно вивчати цей світ і закони, які в ньому працюють. Вона знала, що мана повинна серйозно змінити її сприйняття реальності, але вважала себе в деякому сенсі вищою за цей світ. Не було потреби заводити близькі стосунки, навіть якщо люди були привітні, бо вона скоро залишить їх позаду. Не треба було вивчати якісь речі, бо вона скоро повернеться додому. Не потрібно було визнавати, що вона помилялася щодо фундаментальної природи реальності, тому що, повернувшись додому, вона могла просто продовжувати слідувати своїм початковим планам на життя, думаючи про Систему і ману та їх наслідки, коли вона буде в безпеці й повернеться до тих, хто їй небайдужий.
Вона помилялася від самого початку. За час перебування в дикій природі вона здобула лише 7 рівнів у [Вченому] і ніколи не запитувала, чому так сталося. Вона вважала, що це через брак книжок і речей для дослідження — хоча більшість днів вона хоча б трохи думала про наслідки Системи. [Вцілілий] досягл 12-го рівня менш ніж за тиждень. Чому ж тоді вона так довго не могла отримати рівні в [Вчений]?
Очевидно, це сталося тому, що щось було не так з її мисленням і тим, як вона підходила до проблем від самого початку. Якби вона вірила, що її рідний світ у всьому правильний, вона б відкидала реальність, яку бачила перед своїми очима. Реальність — це те, що не зникає, коли ти перестаєш в неї вірити. Так само було очевидно, що Земля мала кілька фундаментально неправильних уявлень про природу реальності через те, що мана явно існувала. Звісно, вона не збиралася повністю відмовлятися від своїх уявлень про реальність — тисячі років вивчення природи реальності у себе вдома все ще мали велику цінність, і вона могла багато чого навчитися з них. Однак цей світ знав набагато більше про магію та ману, і оскільки вона могла бачити, як магія розгортається прямо на її очах, було очевидно, що їй потрібно спробувати знайти спосіб зрозуміти і її. Припускати, що вона має перевагу у знаннях, було неправильно — насправді вона могла бути далі від розуміння правди про світ, ніж середньостатистична дитина в цьому світі. Отже, вона повинна була думати про себе як про учня, якому є куди рости і думати.
Вона заплющила очі й, нарешті, відкинула думку про те, що вона якась особлива. Здавалося, що вона просто випадково потрапила сюди від якихось магів, що практикують нелегальну магію. Ось і все. Ніякого грандіозного квесту з порятунку світу, ніякого короля демонів, якого потрібно перемогти. Ніякої великої мети її прибуття сюди. Нічого, окрім якихось придурків, що випадково зіпсували їй життя. Вона не мала жодної мети потрапити сюди — це була просто величезна випадковість.
Вона згадала, як пережила своє хрещення маною. Раптом це здалося їй гігантською метафорою всього її існування в цьому вимірі — вона ледь не померла менш ніж через два дні після прибуття сюди, і вижила завдяки щасливому випадку. Очевидно, шанси на виживання для хрещення маною становили чотири відсотки — і ще менше, якщо хтось піддавався впливу Зламаної Мани. Вона вижила не завдяки якомусь прихованому таланту чи чесноті, а завдяки простому везінню. Коли вона блукала дикою природою, вона не покладалася на свої чудові навички вирішення проблем чи на чиюсь допомогу — їй просто пощастило, і вона ледве встигла знайти те, що їй було потрібно, перш ніж померти. Якби мана не спричинила підвищення температури тіла, якби [Вцілілий] не допоміг їй вирішити проблеми з теплом, вона б померла в зимовий мороз. {Збиральництво} врятувало її від голодної смерті вчасно. Вона не могла розпалити вогонь знову і знову, поки їй нарешті не пощастило, і вона змогла його розпалити. Єдиною причиною, чому вона дожила до цього часу, була низка щасливих збігів обставин і випадковостей.
Вона припускалася помилки за помилкою, і лише збіг обставин врятував її.
Якщо вона справді хотіла вижити в цьому світі, вона повинна була рости — не тільки у своєму статусі, але і як особистість. За чотири місяці перебування тут вона прийняла багато, дуже багато поганих рішень. Тепер, коли вона намагалася ясно мислити, вона могла це побачити. Екран статусу був важливим, але це була не просто якась хитрість цього світу, якою вона могла скористатися, перш ніж поїхати і забути про неї, це був компонент цього світу, який вона повинна була прийняти і серйозно розглянути. І навіть Система не вбереже її від дурних рішень, якщо вона сама собі не допоможе. Досі вона ледве-ледве зводила кінці з кінцями у цьому світі, виживаючи на межі катастрофи. Вона не могла повернутися додому, тож натомість мала почати працювати над тим, щоб прожити тут життя без жодного жалю. Замість того, щоб просто виживати, вона повинна почати жити тут.
Ви розблокували клас [Науковець], відмовившись від переконань, яких ви дотримувалися протягом тривалого часу, маючи показник [Інтелект] понад 100 і зацікавленість у дослідженні навколишнього світу з логічної точки зору. Чи хотіли б ви зробити цей клас основним?
Так / Ні
Завдяки Тренуванням ви збільшили атрибут!
Сила волі +6, Інтелект +2
Аліса на мить завагалася. Потім, замість того, щоб одразу прийняти чи відкинути клас, вона вирішила спершу порадитися зі [Жерцем Системи]. Сліпі припущення про те, яким буде найкращий вибір, коли у неї було мало доказів, ні до чого продуктивного не приведуть. А приймати рішення, коли вона ледве знала, що робить, було просто абсурдно — краще запитати когось, хто дійсно знав, що, в біса, він робить. Вона все одно приймала власні рішення, але, безумовно, було корисно отримати поради від когось, хто заробляє на життя вивченням предметів і, якщо вона не помилялася, саме такими були [Жерці Системи], принаймні, в певному сенсі. Розпитати про те, що люди зазвичай робили для своєї «побудови», і навчитися на цьому — це те, що вона повинна була зробити ще вчора, чесно кажучи. Зрештою, не було причин приймати рішення негайно, і проконсультуватися з кимось, хто був старшим і мав більше інформації, було просто здоровим глуздом. На Землі вона зробила б це миттєво, тож навіть якби це був чужий світ, навіщо було б вагатися?
Проте усвідомлення того, що вона ніколи не повернеться додому, тиснуло на її серце, наче тонна цегли.
Аліса озирнулася, змахуючи сльози з очей і дивлячись на світ новими очима і зрозуміла, що всі дивляться на неї. Чому вони дивляться — Ілла поставила їй запитання?
— Я... вибачте, ви не могли б повторити?
— Чи вважаєш ти умови прийнятними? Ти повинна привести нас до місця Зламаної Мани, щоб ми могли очистити і дослідити його, і щоб [Органічний Маг] оглянув тебе, щоб переконатися, що ти не переносиш ніяких заразних хвороб. Окрім цього, ти не несеш жодних юридичних зобов'язань. Це прийнятно для тебе?
Аліса заплющила очі, на мить замислившись. Вона була не проти, щоб її оглянув [Органічний Маг] — насправді, це могло б допомогти гарантувати, що її не вб'є якась дивна мутована версія застуди з Землі, яка якимось чином перетворилася на суперчуму після дотику до мани. Вона стала магом після того, як доторкнулася до мани, тож у певному сенсі це було для неї величезною перевагою.
Що стосується допомоги експедиції магів знайти місце, куди вона прибула, це також відповідало її цілям. Вона хотіла дізнатися про те, що сталося, в деталях, і бути абсолютно впевненою, що її батьки не були якимось чином перенесені сюди. У неї не було ні здібностей, ні знань, щоб зорієнтуватися в цій місцевості, але бути там, де група впливових, обізнаних людей розбиралася в ситуації, було саме тим, що їй було потрібно. Насправді, оскільки їй не потрібно було платити людям за їхній час, це було набагато краще, ніж те, що вона могла б зробити сама.
— Так. Дякую — я дякую суду за його милосердя.
— Дуже добре. Нарешті, ми повинні обговорити таємницю цього судового засідання — Священнику, чи не могли б ви укласти контракти, щоб люди не обговорювали {Прибульця}? Якщо Товариство дізнається про це, хоча це малоймовірно, це може призвести до того, що деякі з тих клятих божевільних прокрадуться через моє місто, щоб отримати доступ до будь-якої інформації, яку, на їхню думку, вони зможуть витягти з юної леді Аліси. Якби я знала, що буде порушення цього клятого просторового табу, я б отримала вищий рівень [Жреця Системи], щоб укладати якісь кляті групові контракти, — Ілла роздратовано буркнула.
— У мене не вистачить контрактів на тиждень — перезавантаження через три дні, тож, можливо, замість цього ми могли б використати якусь форму спостереження людей один за одним? Якщо кожна людина відповідатиме за стеження за іншою людиною, це може бути способом обійти обмеження у дві особи для кожного контракту, з припущенням, що розголошення однією людиною інформації про те, що існує живий приклад чогось з іншого виміру, є підставою для порушення контракту. Як тільки контракти відновляться, я зможу закінчити укладання контрактів, і якщо термін дії першого набору закінчується через 10 днів, я зможу призначити новий раунд для першого набору контрактів одразу після цього. Якщо штраф буде змінено на зменшення [Інтелекту], ефект стримування може... Ми також можемо....
Ілла та священник присунулися ближче один до одного, обговорюючи щось протягом кількох хвилин. Зрештою, з двадцяти осіб, що були в кімнаті, семеро подивилися на повітря перед собою. Вони сканували його кілька хвилин, а потім зціпили зуби і щось пробурмотіли. Тим часом Аліса роздумувала над своїми осяяннями, намагаючись пригадати всі випадки, коли вона, можливо, помилялася у своїх судженнях і потребувала переосмислення своїх вчинків. У розпал цього процесу, після того, як по залу пролунало ще кілька слів і заяв, Ілла врешті-решт зробила кілька незрозумілих для Аліси посилань на ілльварське законодавство, які, схоже, стосувалися статуту про таємницю.
— На цьому суд вільний. А, і юна леді, якщо бажаєш, можете поговорити зі мною на вулиці. У мене є пропозиція, яка може тебе зацікавити. Хоча, навіть якщо ти не бажаєш її обговорювати, тобі все одно потрібно пройти обстеження [Органічного Мага]. Я не знаю, які хвороби поширені у твоєму світі, але боротьба з ними має вирішальне значення для забезпечення безпеки міста. Принаймні на цьому я мушу наполягати.
Інші троє присутніх у кімнаті встали і вийшли: леді Волліс дивилась на Іллу гнівним поглядом, купець, здавалося, був абсолютно не зацікавлений, коли суд закінчився, а старий маг кинув на неї цікавий погляд перед тим, як піти геть.