Розділ 14. Свята Церква Всемогутньої Системи
Після цього Аліса трохи поміркувала, намагаючись з'ясувати, що краще — спершу піти до кравця, чи знайти місце, де можна було б прийняти ванну. Зрештою, вона вирішила спершу піти до кравця — за всю зиму вона так і не змогла прийняти справжню «ванну» через страх замерзнути до смерті, але принаймні змогла взяти мокру ганчірку з кип'яченою водою і витертися. На противагу цьому, дивна тога була брудною і виділялася, як хворий палець. Треба було йти якомога швидше.
Після цього Аліса ще деякий час гуляла містом, шукаючи кравця, і зрозуміла те, чого спочатку не помітила в місті: співвідношення населення було серйозно перекошене в бік чоловіків. Вона не була впевнена, чи це тому, що в цю епоху жінки повинні були сидіти вдома, чи тому, що в місті просто не було багато жінок, але навіть якщо жінки повинні були сидіти вдома, вона очікувала, що принаймні знайде більше жінок навколо таких місць, як ринок. Однак кількість жінок залишалася досить низькою. Кількість дітей була ще меншою — на фермах за містом підтримувалося досить розумне співвідношення дітей і дорослих, але в той момент, коли вона в'їхала в місто, здавалося, що населення майже повністю складалося з чоловіків, які тягали колоди і балки. Дивно. Можливо, це тому, що це було прикордонне місто? Пізніше їй доведеться більше дослідити цю тему.
Зрештою, вона повернула до кравчині, яка спеціалізувалася на сукнях, які вона бачила раніше. Вона не була великою прихильницею суконь, але якщо їй вдасться придбати щось на кшталт пристойної спідниці та сорочки, чи блузки, Аліса подумала, що це, мабуть, було б на краще. Більшість жінок, яких вона бачила в місті, були одягнені в сукні або спідниці, і хоча зрідка зустрічалися дівчата у штанях, вони також носили дерев'яні балки нарівні з чоловіками. Аліса не мала достатніх фізичних даних, щоб змішатися з ними, тому, мабуть, було краще виглядати як звичайна дівчина, наскільки це можливо.
Вона зайшла в магазин, і приємний дзвінкий звук відлунював у повітрі перед нею. Аліса злякано озирнулася і не побачила нічого. На Землі вона могла б приписати це якомусь електронному пристрою, але тут не було ніякої електроніки, і вже точно не було ніякого дзвоника, прикріпленого до дверей. Ще однин Бонус?
— Хвилинку! — покликала жінка у глибині залу, і Аліса сіла на один зі стільців біля входу. Вона роззирнулася довкола, помітивши, що, хоча тут і було кілька «вітрин», але не було одягу, який можна було б одразу придбати, як вона очікувала б на Землі. Проте вона помітила кілька інших речей з цінниками, насамперед, різноманітні рюкзаки. Більшість з них коштували кілька дрібних срібняків, хоча були два з помітно завищеними цінами, які, здавалося, нічим не відрізнялися від інших рюкзаків, за винятком того, що вони були червоного і фіолетового кольорів.
Через кілька хвилин із задньої частини магазину вийшла жінка. На ній була довга зелена сукня і якісь матерчаті туфлі, які Аліса не змогла розпізнати, і Аліса оцінила вік жінки десь між тридцятьма і сорока роками, ймовірно, більше схиляючись до останнього показника.
— Я Евелін, власниця цієї крамниці. Як я можу... О, Боже, — жінка повернулася до Аліси і, здавалося, майже... образилася, дивлячись на неї. — Це... так, тобі дуже потрібна моя допомога, люба.
— Так, я шукаю новий одяг, — Аліса обернулася, перш ніж жестом повернутися до своєї тоги. — Як бачите, моє теперішнє вбрання досить... грубе.
Жінка окинула Алісу оцінюючим поглядом, перш ніж кивнути. — Я можу зробити новий одяг. Ти шукаєш сукню, чи робочу спідницю? Чи щось більш вишукане?
— Ні, щось в чому легко рухатися. На випадок, якщо мені доведеться тікати від монстрів. — або від людей. Про всяк випадок.
— Тоді щось міцніше? Я можу зробити щось, що підійде для цього... давай подивимося... стань сюди, добре? Мені просто треба перевірити..., — Аліса підійшла до місця, яке вказала жінка, і та вправно витягла кілька мотузок з написаними на них маленькими цифрами. Аліса встигла розпізнати 80 см як одне з чисел, перш ніж жінка, здавалося, раптово прискорилася. До цього вона рухалася майже в тому ж темпі, що й Аліса, але тепер вона кружляла навколо Аліси, наче хтось натиснув кнопку перемотування вперед на відео з пошиття одягу. Аліса відчула, як кілька вимірювальних мотузок ненадовго зімкнулися навколо різних частин її тіла, а потім швидко відпустили, а жінка пробурмотіла плутанину цифр і слів, яких вона не змогла розібрати. Потім жінка відступила назад, раптово повернувшись до нормальної швидкості руху.
— Я можу зробити міцнішу комбінацію спідниці й блузки з Бонусом {Скромність}, щоб ти не засвічувала містом, якщо тобі потрібно пересуватися трохи більше, якщо тільки ти не віддаєш перевагу сукні авантюристки? У мене є й інші бонуси, які не дадуть тобі цього зробити, але вони трохи менш ефективні, оскільки я ще не отримала свій перший бонус після п'ятдесяти років. Якщо ти займаєшся важкою працею або полюванням на монстрів, відверто кажучи, я рекомендую вдягати спідницю та блузку до колін. Уся моя робота супроводжується безплатним підвищенням бонусу {Сила}.
Бонус {Скромність}. Чекай, що? Аліса мусила це перевірити.
— Я візьму спідницю і блузку, будь ласка. Яка ціна?
— Який колір тобі потрібен? Якщо ти хочеш зелений, синій, білий або сірий, це буде коштувати три срібні корони і два срібних сонечка, плюс додаткове срібне сонечко, якщо ти хочеш отримати бонус {Скромність}. Якщо ти хочеш другий комплект одягу, я можу зробити тобі знижку і зробити це за шість срібних корон, і я додам бонус {Скромність} безплатно. Якщо ти хочеш будь-який з барвників, імпортованих з Імперії Корелліон, ціна буде щонайменше вдвічі вищою.
~Отже, «корони» — це назва великих монет, а «сонця» — це маленькі монети? Можливо, цей народ поклоняється сонцю, чи ще чомусь?
— Зелена спідниця з білою блузкою підійде. Я візьму два комплекти одягу з бонусом, будь ласка.
— Гаразд. У такому разі я можу закінчити за кілька годин, якщо ти хочеш залишитися тут, або за кілька днів, якщо ні. Тобі вирішувати? — жінка кинула сумнівний погляд на тогу Аліси. — Тим не менш, я рекомендую тобі не виходити на вулицю, поки ти носиш цю гидоту.
— Тоді я залишуся тут, — крім того, Алісі було цікаво, що жінка згадала про бонус, який не дасть спідниці занадто сильно рухатися. Зрештою, у деяких інших крамницях, які вона бачила, рекламували «Легкі Системні чари», а в цій — ні. Втім, бонус, який гасив імпульс спідниці відносно тіла користувача, звучав для неї як чари — звісно, вона не мала жодного уявлення, як виглядають справжні чари, але це точно було щось, що здавалося магічним порівняно з Землею.
Жінка на мить відійшла, а потім повернулася з кількома різними шматками зеленої тканини. — Які з них?
Аліса витратила кілька хвилин, працюючи над більш конкретними деталями того, що вона хотіла. Після цього вона стояла нерухомо, поки жінка працювала, зачаровано спостерігаючи, як спідниця і блузка буквально формуються навколо неї. Струни і нитки час від часу підлаштовувалися після того, як кравчиня переставала їх торкатися, нитки і стібки набували більш тонкої форми, ніж вони мали на це право, а жінка і нитки рухалися швидше, ніж Аліса могла встигнути відстежити. Спостерігати за цим було захоплююче, навіть якщо Аліса просто стояла там.
Через кілька хвилин Аліса нарешті порушила тишу. — Яка різниця між Системними чарами і Бонусом, який не дає одягу рухатися?
— Ну, різниця в тому, що..., — слова жінки, очевидно, також були прискорені, вилітали з її рота і змішувалися у плутанину, яку Алісі було важко розчути. За мить жінка замовкла, перед тим помітно доклавши зусиль, щоб сповільнити свою мову.
— Різниця в тому, що системні чари дають незначні бонуси до речей, пов'язаних зі статусом на екрані. Після п'ятдесяти більшість класів, пов'язаних з виробництвом, починають давати можливість робити легкі чари, якщо у тебе є відповідні матеріали — ядра монстрів плюс будь-які матеріали, необхідні для надання невеликих Бонусів. Якщо все зроблено правильно, результат може дати незначні бонуси — кілька очок до атрибута, рівень, чи два до навички, щось подібне. Я чула, що на набагато вищих рівнях можна навіть створювати одяг, який надає власникові низькорівневі бонуси, хоча ще до переїзду до Сайри я не мала достатньої кваліфікації, щоб взаємодіяти з людьми набагато вище п'ятдесятого рівня, тому важко сказати напевно. А тут, звичайно, враховуючи, наскільки мало населення і наскільки нове місто, навіть постп'ятдесяті рівні зустрічаються досить рідко. Навіть при більшій концентрації мани, пройде деякий час, перш ніж наслідки почнуть проявлятися у населення в цілому, — жінка знизала плечима.
— Насправді, різниця, яку дають системні чари, зазвичай досить незначна, але багато хто хоче вичавити з нього всі бонуси, які тільки може. Дворянка в сукні, що дає +20 харизми, не тільки показує, що її дім неймовірно багатий і могутній, але й після всіх тих бонусів, з п'яти класів, що фокусуються на харизмі, можуть дати сфокусовані стати, вона може подвоїти або потроїти цей бонус, і тоді помірний приріст може мати величезне значення. Звісно, +20 харизми не є чимось надзвичайним, але дівчина з 250 харизмою все одно менш приваблива, ніж дівчина з 300 харизмою після множників ефекту. А шукач пригод з +8 Силою або Спритністю, можливо, і не має величезних бонусів над конкурентами, але це все одно невелика перевага, яка може одного разу зробити різницю між життям і смертю ще до того, як почнуть діяти їх множники ефекту. Зрештою, кожен бал допомагає, зрештою. Звичайно, традиційні чари можуть давати набагато сильніші бонуси навіть з набагато меншими рівнями в {Чарівник}, але тільки маги можуть використовувати традиційні чари. І якщо ти хочеш отримати щось традиційно зачароване, більшість людей вважають за краще поєднувати ці два способи.
Аліса кивнула, обдумуючи слова жінки. Якщо навіть кравець 45-го рівня зміг виготовити щось, що здавалося Алісиним очам «чарівним», то, мабуть, не так вже й важко було знайти предмети, які були хоча б трохи кращими за їхні земні аналоги. Якщо подумати, то книга, яку знайшла Аліса, здавалася абсолютно водонепроникною, попри те, що вона була повністю зроблена з паперу і не могла плавати в річці без жодного натяку на пошкодження від води. Однак, якби {Писарі} або якийсь інший клас, що відповідає за виготовлення книг, мав якусь особливість, що підвищувала б їхню міцність, це мало б набагато більший сенс.
Решту часу, поки жінка конструювала сукню, Аліса провела в роздумах над тим, як виглядало б суспільство, коли б бонуси могли ігнорувати стільки обмежень на творчість і матеріали. Нарешті жінка закінчила, і Аліса зняла свою жалюгідну тогу і замінила її на пристойний комплект одягу в роздягальні магазину. Вона зберегла свою піжаму через її сентиментальну цінність, навіть якщо вона відчайдушно потребувала чистки, але, нарешті, одягнувши чистий новий одяг, вона відчула себе заново народженою.
Покращення її нового одягу було... цікавим. Як би вона не рухалася, спідниця рухалася явно неприродним чином, гарантуючи, що вона залишається «прив'язаною» до її тіла і прикриває все, що вище колін, але при цьому якимось чином гарантуючи, що вона повністю не заважає, якщо їй потрібно поворушити колінами, побігти або щось подібне. З цікавості Аліса вирішила трохи поекспериментувати, спробувавши зрушити спідницю і подивитися, як на це відреагує Бонус. Якщо вона намагалася смикнути одяг занадто сильно, він смикався на місці, якщо тільки вона не хотіла його зняти. Якщо вона одягала іншу спідницю не за призначенням, наприклад, намагаючись використати її як нарукавну пов'язку, чи щось подібне, бонус нічого не робив. Однак, якщо вона зробила щось, що було лише трохи неправильним, наприклад, надягла спідницю навиворіт, спідниця працювала так, ніби не було ніякої різниці взагалі.
Зрештою, Аліса спробувала одягнути спідницю на шию, перш ніж подумати про те, як нескромно залишати шию відкритою. Спідниця, яка спочатку нічого не робила, почала рухатися, закриваючи її і надаючи їй абсолютно безглуздого вигляду. Проте Аліса була задоволена, нарешті зрозумівши, як працює цей бонус.
— Це залежить від мого сприйняття — якщо я сприймаю щось як «нескромне», спідниця підлаштовується сама. Якщо я не помічаю або мені байдуже, вона нічого не робить.
Аліса зняла спідницю з шиї і нарешті вийшла з роздягальні.
— Щось ти довго, дівчинко. Наскільки низька твоя [Спритність]? — Аліса здригнулася, зрозумівши, що її експерименти, можливо, затягнулися, і спробувала змінити тему.
— А, ви маєте якесь застосування для тканини? — Аліса не хотіла продовжувати носити з собою свою паршиву тогу, тепер, коли у неї нарешті з'явився справжній одяг.
Жінка окинула тканину оцінюючим поглядом, а потім сумнівно понюхала її, а потім зморщила ніс. — Мені вона не потрібна. Просто викинь її на смітник.
Аліса знизала плечима, перш ніж схопити рюкзак з однієї з полиць. Розлучившись із шістьма срібними коронами та п'ятьма срібними сонцями, вона здригнулася, дивлячись на три з половиною великих срібняки, що залишилися в її сумочці.
Ще за кілька хвилин прогулянки вона знайшла «Чоботаря», врешті-решт зупинившись на 48-му рівні [Чоботаря]. Вона вийшла звідти ще на півтори срібні корони біднішою, але нарешті отримала гарні, міцні чоботи для подорожей. У неї також було лише два Срібних сонця, але вона нарешті мала гарний одяг, в якому можна було ходити.
— Гаразд, час купатися, — тепер, коли Аліса нарешті була в чистому одязі, настав час для справжньої, гарячої ванни.
Вона згадала, що бачила лазню в районі доків, тож попрямувала туди, пильно придивляючись до людей навколо, щоб переконатися, що її ніхто не обікрав, не вдарив ножем, чи ще щось. Однак люди навколо неї ігнорували її — якщо вже на те пішло, то тепер, коли вона нарешті вдягла звичайний одяг, більшість з них, здавалося, не переймалися тим, щоб навіть помітити її, коли вона проходила повз.
Вхід до лазні коштував одну велику мідянку, а мило та мочалка коштували ще кілька маленьких монет, але коли Аліса вперше за три місяці ступила в гарячу ванну, вона відчула небувале відчуття щастя та розслаблення. — Ах, так, ось що означає бути чистим. — Аліса кілька хвилин задоволено милася, намагаючись з'ясувати, чи нагрівається ванна за допомогою Бонусів, чи якимось іншим способом. — Я бачила магію в цьому світі, але, судячи з кількості магів у цьому місті, навряд чи у мага знайдеться достатньо вільного часу, щоб нагріти воду. Отже, магія відпадає. Тож, бонус, чи нагрівання? — Аліса трохи поміркувала над цим питанням і з цікавості роззирнулася довкола, щоб побачити, чи не знайде вона в басейні нагрівального механізму. Однак, здавалося, що за гарячою водою взагалі не було ніякого механізму. Більше того, вода загадковим чином сама себе очищала. Навіть коли вона спостерігала за тим, як плямочка бруду з її волосся, здавалося, розчинялася у воді, зникаючи в нікуди. Безумовно, це якийсь бонус.
Нарешті, через занадто довгий час, Аліса вийшла з ванни, одягнулася і викинула губку в один зі сміттєвих баків, що стояли на вулиці. Після цього вона продовжила блукати містом, намагаючись знайти щось схоже на бібліотеку. На жаль, їй не пощастило, а коли вона спробувала запитати одного з перехожих, що блукали вулицею, чоловік лише весело розсміявся.
— У цьому місті немає такої речі, як бібліотека, дівчинко. Якщо ти хочеш знайти її, тобі доведеться йти на північ. Та й то, щоб отримати доступ до книжок у більшості місць, треба бути членом однієї з їхніх вигадливих академій магів. Тут у нас немає ні того, ні іншого.
Тоді Аліса припинила обшукувати місто, бо краєм ока помітила дещо. Щось, що було настільки безглуздим для її земного сприйняття, що вона просто мусила зупинитися і з'ясувати, що відбувається.
На вулиці стояла будівля, розмальована буйством кольорів та образів. На одному з малюнків {Фермер} дивився на величезні поля пшениці, вищі за людський зріст майже на цілий метр. На іншому зображенні {Мечник} стояв на чолі війська, розмахуючи мечем, який світився яскраво-помаранчевим кольором і кидав туманне сяйво як на військо, яке він очолював, так і на протилежну сторону. Крім того, були й інші зображення — мага, який самотужки підіймає особняк, художника, який створює гігантську картину, що вражає уяву як масштабом, так і деталями, та багато інших. Картини були найрізноманітнішими, але всі вони мали одну спільну рису — вони показували, здавалося б, звичайну людину, яка робить щось абсолютно немислиме за мірками Аліси. У будівлі також було використано кілька різних кольорових барвників, у тому числі й ті, які, як тепер підозрювала Аліса, були дуже дорогими у королівстві, в якому вона зараз мешкала. Будівля мала чотири поверхи, на відміну від інших будівель, які мали лише два, чи три, а на даху вона побачила дзвін, зроблений з міді. Порівняно з відносно похмурим і скромним оточенням решти містечка, ця будівля практично випромінювала багатство.
Однак найсмішнішою з усіх була вивіска, що висіла одразу за дверима. Вона була простою, як і вивіски на багатьох інших будівлях, але саме ця простота найбільше збивала з пантелику і вводила в оману.
Свята Церква Всемогутньої Системи
— Що за чортівня?
Далі
Розділ 15 - Безсмертні
Розділ 15. Безсмертні Аліса втупилася у вивіску, намагаючись зрозуміти, що вона бачить. — Церква Системи? Якого біса, що? Система — це... хах. Аліса подумала про те, що Система зробила до цього часу. Вона «благословляла» її балами атрибутів, коли вона працювала на них, дарувала їй знання та здібності, що виходили за межі доступного, коли вона «досягала» певного рівня, дарувала «благословення» кожного п'ятого рівня, що дозволяло їй різко підвищити свою силу, показувала їй «правильний шлях», коли вона отримувала достатню для цього кількість рівнів майстерності... Так, поклоніння Системі як богу насправді здавалося напрочуд розумним. Аліса все ще була впевнена, що Система насправді не є розумною, але якщо вона помилялася, то Система цілком могла б претендувати на роль бога, принаймні, наскільки вона могла судити. Проте побачити, як чомусь, що, як вона підозрювала, було неживим об'єктом, поклоняються як богу, було... м'яко кажучи, приголомшливо. Скоріше з нездорової цікавості, ніж з бажання віддати шану «богу» церкви, Аліса увійшла всередину храму. Настав час побачити, наскільки глибока кроляча нора. Її перші кроки всередині церкви були ще одним буйством фарб, що поглибило враження Аліси про те, що церква Системи була заможною. Кравчиня згадувала щось про барвники, імпортовані з імперії Корелліон — хоча Аліса не знала, які кольори експортувала імперія Корелліон, стіни церкви були розмальовані фарбами всіх кольорів. Однак, побачивши зображення, Аліса була спантеличена ще більше. На них були зображені люди, які самотужки здійснювали неймовірні подвиги, що, як вона припустила, могло бути якимось трюком на кшталт «навіть ти можеш це зробити, якщо поклоняєшся Системі» чи щось подібне. Однак, навіть всередині церкви, на виставці були явно люди, а не якась іконографія, пов'язана з Системою. Це були люди, які робили неймовірні речі, але, зрештою, всі вони залишалися людьми. Мешканці храму також нічого не прояснили для неї — вона бачила неймовірно привабливого чоловіка на вигляд років сорока, який розмовляв з дітьми, очевидно, навчаючи їх математики, поки вони виконували різноманітні фізичні вправи. На ньому була насичена фіолетова мантія, такого кольору Аліса ще не бачила, і хоча вона не дуже пасувала до решти його вбрання, він все одно виглядав приголомшливо красивим. На мантії були вишиті різноманітні символи — символ ока, плуга, ножа, меча та інших інструментів, пов'язаних з різними професіями, деякі з яких Аліса змогла розпізнати, а деякі — ні. Аліса відчула, що її погляд знову і знову повертається до чоловіка, коли вона намагалася зрозуміти, що, в біса, відбувається. Нарешті вона згадала, що [Кравчиня] згадувала щось про те, що знатні жінки використовують [Харизму], щоб зробити себе більш привабливими — можливо, [Священник] також мав [Харизму] в якості фокусу? Мисленнєвим зусиллям вона змусила себе перестати витріщатися на чоловіка. Принаймні, діти мали сенс — Аліса завжди дивувалася, чому в місті так мало дітей, але якщо церква займалася вихованням дітей, то це пояснювало, чому їх так мало на вулицях. У будівлі все одно було не більше сотні дітей, але Аліса не мала жодного уявлення про те, скільки тут було церков. Так, чи інакше, це вже наближало її до розгадки таємниці. Однак вона не мала жодного уявлення про те, у що, в біса, вірить ця церква на даний момент. Вона підійшла до групи, і священник просто кивнув їй, а потім жестом вказав на одне з місць в кінці групи. Сприйнявши це як знак, що їй слід зачекати, вона прислухалася до уроку, чекаючи, поки група закінчить. Її цікавість розпалювалася в цей момент. — Якщо це так, то скільки буде чотири помножити на чотири? — ~шістнадцять, очевидно. Приємно бачити, що математика ніколи не змінюється, навіть в іншому вимірі. — Шістнадцять! — вигукнув один з хлопців, що стояв в середині групи. — Молодець! Завдяки Тренуванням ви покращили навичку! Базова математика +122 Отримавши цю навичку, Аліса відчула, що... нічого не змінилося. Вона вже вміла додавати, віднімати, ділити та множити невеликі числа ще до того, як отримала цю навичку. Цікаво, що Система досі не помічала її базових математичних навичок, хоча вона вже виконувала елементарні дії додавання в дикій природі, дивлячись на екран свого статусу. Можливо, «набуття» навички {Базова математика} вимагало «класного середовища»? Дивно, і це натякало на те, що, можливо, Система має якісь досить специфічні вимоги для доступу до певних навичок. Там також зазначалося, що кількісно навичка може перевищувати 100, що було цікаво, але наразі неактуально. Проте їй було трохи цікаво, чому рівень володіння англійською мовою дорівнював саме 100, що, як вона припускала, було попереднім «максимальним рівнем». Можливо, це був просто неймовірний збіг обставин, що її рівень володіння англійською мовою дорівнював 100? Чи, можливо, це було чимось особливим? Можливо, мовні навички були унікальними? Аліса не мала жодної здогадки. Ще через кілька хвилин елементарних математичних запитань і віджимань, звідкись із верхівки церкви пролунав гучний дзвін. — Гаразд, це все на сьогодні. Сподіваюся, усім вдалося отримати кілька рівнів навичок або балів атрибутів! — Дякуємо, пане Фрідгейм! — покликала дівчинка, коли група дітей розійшлася назад до входу в церкву. Ззаду почали з'являтися батьки, які почали швидко покидати територію з дітьми на буксирі. — Отже, чим я можу вам допомогти, юна леді? — священник доброзичливо посміхнувся, і Аліса раптом знову відчула, наскільки неймовірно привабливим був цей чоловік, попри те, що він був трохи старший за неї, а ~чортова [Харизма] так дратує. — Я... гм, я не місцева, тож мені цікаво, чи не могли б ви розповісти мені трохи про церкву? Мені дуже цікаво побачити, як церква як інституція... змінюється від регіону до регіону! Так, я хочу отримати кілька рівнів у класі [Вчений], і я подумала, що вивчення церкви може бути цікавим способом зробити це. Чоловік на мить втупився в неї рівним, допитливим поглядом. — Юна леді, навіть якщо ви не вимкнули мій детектор брехні, я все одно впевнений, що це було наполовину брехнею. Аліса здригнулася. Як вона могла збрехати цьому неймовірно красивому чоловікові, як же це дратує. — Я насправді дуже цікавлюся Церквою — я прийшла звідти, де мало що чула про Церкву Системи, і я хочу дізнатися про неї більше. На це чоловік усміхнувся Алісі, і вона зусиллям волі спробувала не витріщатися на нього. — Можливо, ви походите з регіону, де Церква Мани є більш домінуючою? Навіть якщо ви з Імперії Корелліон або Центрального континенту, немає нічого ганебного в бажанні виправити своє невігластво щодо Системи. Я, принаймні, пишаюся тим, що виховую і навчаю тих, хто походить з інших традицій. Хоча священник поводився великодушно, його тон був дещо поблажливим. — У такому разі... що саме являє собою Свята Церква Всемогутньої Системи? Я маю на увазі, які ваші переконання? — Ну, головна відмінність між Церквою Системи і Церквою Мани полягає в тому, що Церква Системи знає, що Система є єдиним справжнім богом людства — хоча від часів до Системи залишилися лише розрізнені фрагменти, ми знаємо, що людство жило у крихітних осередках розсіяних мисливців по всьому Центральному континенту, тягнучи існування внизу харчового ланцюга, на милості монстрів. Але потім Система відкрила себе світові, обдарувавши людську расу своєю добротою. Таким чином, нам було дозволено отримати Рівні, Атрибути та Навички, що дозволило людству перетворитися з крихітного виду, який ледве виживав на периферії існування, на розлогі та славні королівства людства, що існують сьогодні. — Звичайно, такі благословення отримують лише ті, хто цього заслуговує, Система не дбає про тих, хто не працює старанно. Замість того, щоб просто благословляти всіх без розбору, Система винагороджує лише тих, хто готовий докласти зусиль — одним словом, все, що ви хочете отримати, ви повинні заслужити. Саме для цього існують Безсмертні — показати нам вершину людських досягнень і мотивувати нас працювати старанніше, знаючи, що якщо хтось здобуде достатню кількість рівнів, то може звільнитися від кайданів віку. — Ви сказали, що Система виявила свою доброзичливість до людства? Чи означає це, що монстри і тварини не можуть отримати доступ до Системи? — з цікавістю запитала Аліса. Священник посміхнувся їй. — Так. Система призначена виключно для людей. Жоден інший вид у світі не користується таким привілеєм, і справжня причина, чому ми знаємо, що ми — благословенні діти Системи. Монстри не здатні здобувати будь-які рівні, чи навички — вони іноді можуть метаморфізуватися або збільшувати силу, якщо споживають достатньо мани, але такі випадки трапляються рідко. На відміну від них, навіть звичайнісінька людська дитина може почати здобувати рівні та атрибути власними зусиллями, як тільки їй виповниться щонайменше шість років. ~Шість, так? Це для того, щоб малюки не заважали основним заняттям, чи що? — Аліса, безумовно, розуміла, що це проблема — вибір класу дво- чи трирічною дитиною може спричинити всілякі абсурдні проблеми. І в цьому світі з бонусами та атрибутами, дворічна дитина, яка дивовижним чином володіє фехтуванням і вміє носити меч, була майже еквівалентна малюкові з пістолетом, знятому з запобіжника. Тоді Аліса зрозуміла, що священник вжив неймовірно важливий термін. Що таке, в біса, Безсмертний? Вона могла здогадатися з назви, але це відкрило банку черв'яків розміром з планету. Алісу охопила жахлива думка — що означає для когось не старіти у світі зі статистикою та рівнями? Якби не було якогось «ліміту рівня», то, теоретично, людина з часом ставала б все сильнішою і сильнішою, поки не змогла б перевертати континенти одним помахом руки і розбивати планети однією думкою? Вона ледь не вигукнула «Що таке Безсмертний», але вчасно зупинилася — священник поводився так, ніби знання про Безсмертних — це звичайна річ, що випливає зі здорового глузду. Вона не хотіла виставляти напоказ своє невігластво, боячись можливих наслідків. Як вона могла, ах. — Як же тоді стати Безсмертним, пане Фрідгейм? Я завжди дивилася на них, але ніхто не може мені сказати, — священник, схоже, вважав її трохи відсталою і простодушною, через її нібито «іншу віру». Не було нічого поганого в тому, щоб зіграти на цьому, якщо це дасть їй більше інформації. Жрець навіть трохи пирхнув. — Не можна просто так стати Безсмертним, дівчинко. Ніхто не знає точних вимог для того, щоб стати Безсмертним, оскільки вони різняться від людини до людини, але коли людина досягає досить високого рівня в одному з класів, то вважається, що вона гідна Безсмертя. Більшість здогадується, що це десь 25-й рівень класу другого рівня, рідкісне і виняткове досягнення навіть для найталановитіших і найвідданіших. Воно вимагає десятиліть наполегливої праці, підвищення своїх рівнів і досягнень, щоб уповільнити старіння, поки ви практично не перестанете старіти, і уникати не тільки примх віку, але й небезпек, з якими ви повинні зіткнутися, щоб просунутися до висот, недосяжних для смертних. Це зірки на небі, якими можна захоплюватися і до яких треба прагнути, а не просто те, ким можна стати лише тому, що ви цього хочете. — Клас другого рівня? — Аліса була неймовірно збентежена. Здавалося, що всі її класи не мали жодного рівня? Що за чортівня? Чи була якась частина її екрану статусу, яку вона пропустила? — О? Ви навіть не знайомі з класами другого рівня? — священник виглядав щиро здивованим, перш ніж його погляд став напрочуд лагідним, гордовитість і презирство в його погляді зникли. — Ти сирота, дорогенька? Мені важко повірити, що хтось не був би принаймні знайомий з ідеєю класів другого рівня... — З моїми батьками все гаразд, — Аліса прошипіла ці слова, не усвідомлюючи до цього моменту, наскільки вона була налякана. Її кинули в цей світ без тепла і нічого, крім одягу на спині. Вона припускала... ні, вона сподівалася, що вони все ще на Землі, живі та здорові. Однак вона практично померла від отруєння маною за кілька годин після того, як потрапила в цей світ. Якщо її батьки теж якось потрапили сюди, а вона не змогла їх знайти... можливо, вони були... Вона не хотіла про це думати. Вони були живі й здорові, на Землі й дивувалися, куди поділася їхня дочка. Вже кілька місяців поблизу неї не було жодних ознак людей, і вона годинами блукала лісом з вичерпаною маною. Якби вони були там, вона б неодмінно натрапила на них. Вона знайде дорогу до них, як тільки опанує магію і дізнається всі таємниці Системи. Погляд священника став ще лагіднішим. — Немає нічого страшного в тому, щоб бути покинутим або не мати батьків, юна леді. Система приймає всіх, незалежно від обставин. Ось, якщо ти дійсно не знаєш... — Клас 0,5 рівня — це клас [Підмайстер], [Студент] або [Учениця], який дає бонуси до навчання, підвищення швидкості та пам'яті, які люди отримують на початку, щоб ефективніше вчитися у своїх батьків або майстрів. Після цього, на 25 рівні, вони еволюціонують до класу 1-го рівня, який не отримує ніякого спеціального позначення від Системи. Клас скидається назад до рівня 1, і більшість людей витрачають ще рік або два, щоб знову опанувати початкові рівні. Більшість людей прагнуть досягти приблизно 30 або 35 рівня на той час, коли вони досягають кінця своїх «золотих років», тобто у віці від 12 до 20 років. Ти, напевно, помічала, що підвищуєш свій рівень і набираєш статистику набагато швидше, ніж коли тобі було шість, чи сім років? Це тому, що в період зростання тобі легше набирати статистику та рівні, ніж у дитинстві. Звичайно, твоя швидкість прокачування залишиться набагато вищою, ніж у молоді роки, навіть після того, як тобі перевалить за 20, але приріст статів, безумовно, сповільниться. Аліса була заскочена несподівано добрими словами і намірами священника, і намагалася переключити своє мислення на інше русло і придушити емоції, що вирували в ній. Безсмертні! Небезпечні! Страшні! Дослідити! — Чи існують якісь королівства або великі держави, якими керують Безсмертні або які вони знищили? — священник, здавалося, був трохи приголомшений, і Аліса зрозуміла, що повністю зійшла з теми. Проте його погляд став ще добрішим, майже до болю, і Аліса відчула раптове бажання покинути церкву та уникнути цієї ситуації. Вона відчула себе... незручно і... розгублено. Вона похитала головою, зосередившись на розмові. Священник, схоже, зрозумівши, що вона не хоче про це говорити, просто прочистив горло й удав, що її заява не була випадковістю. — Безсмертний, який сам повалив націю? Це неможливо. Єдина нація, яка може бути знищена однією людиною, це нація, яка вже настільки слабка й обтяжена проблемами, що її може звалити випадковий вітерець. Насправді, Безсмертний — це вершина людських досягнень, до якої можна прагнути, щоб продемонструвати вищість і вершину людства. Однак жодна людина не може битися з армією поодинці. Навіть Лицар Сонця оцінюється лише як еквівалент кількох сотень елітних солдатів — поки він охороняє і захищає Ілльварію, він відомий як генерал, а не як окремий боєць, тому що жоден боєць не може переломити хід війни. Це правда, навіть якщо хтось є Безсмертним другого рівня. Священник знизав плечима. — Що ж до країн-засновників Безсмертних, то багато могутніх імперій мають Безсмертних як [Імператорів] — бонуси мати нестаріючого і неймовірно могутнього правителя, який може дозволити собі мислити століттями, а не роками, чи десятиліттями, повинні бути самоочевидними. Звичайно, це набагато більш поширене на центральному континенті — тут, у Конфедерації Шил, більшість націй не мають багато Безсмертних, хоча більші держави можуть виставити принаймні кілька. Разом Конфедерація Шил може виставити кілька сотень Безсмертних, і навіть Імперія Сігмусі не змогла проігнорувати цей факт. Звичайно, ніхто на центральному континенті не може дозволити собі відправити кілька десятків Безсмертних на південний континент — зрештою, у них на рідному континенті є набагато більші проблеми. Аліса заплющила очі, витративши кілька миттєвостей на те, щоб знову зосередитися на розмові. Це не дуже допомогло. Наразі вона була впевнена, що Безсмертні, ймовірно, обмежені у силі, принаймні настільки, що не становлять загрози для її існування, про яку вона хвилювалася, але вона не могла зосередитися на тому, щоб витягти більше інформації з розмови. Настав час забиратися звідси і заспокоїтися. — Дякую, священнику Фрідгейм. Я дуже ціную, що ви знайшли час поговорити зі мною. — Нехай твоя боротьба буде плідною, дитино, — священник просто лагідно посміхнувся їй, коли вона виходила з церкви. Після того, як Аліса вийшла з будинку, вона повернулася до річки, що протікала через центр міста. Незабаром вона знову опинилася біля річки і сіла на траву, спостерігаючи, як сонце тьмяніє, а день поступається місцем ночі. За весь час перебування тут вона не помітила жодних інших ознак інших людей або чогось іншого з Землі — навіть її спальня не з'явилася, хоча вона була набагато ближче до неї, ніж її батьки. — З ними все гаразд. З ними все гаразд. Вона дивилася на небо майже годину, тривога і занепокоєння вирували в її голові. У цей час її єдиним супутником був чужий місяць, такий схожий на земний, але завжди несучий у собі ледь вловиме відчуття своєї чужості, коли він повільно підіймався над обрієм, а світло сонця згасало. Її думки були про дім.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!