«Сяо-Хай*, я вже забронював банкет. Коли ми рушаєшаємо?»
[Сяо（小）— ‘маленький’, але в приставці до імені означає близькі стосунки між людьми, часто використовується до дітей, а раніше ще й до служників.]
«Коли я казав, що хочу йти?»
Усмішку, що тільки-но з’явилась на вустах охоронця* Свень, вмить здуло, мов крижаний вітер пронісся повз. З цією дитиною завжди було складно мати справу. Ще змалечку, він не їв ані м’яке, ані тверде*, створюючи неприємності.
[Не їсть ані м’яке, ані тверде（软硬不吃）— людина, що має тверду позицію щодо чогось, не поступається при будь-яких обставинах, вперта.]
«Генерал* сказав, що це не прохання, а наказ, ти не маєш права опиратись.»
[Генерал (首长) — “старший по званню”, але ми вже знаємо, що батько Ґу Хая військовий генерал-майор, тож будемо його звати просто генерал Ґу, щоб було простіше.]
Ґу Хай піднявся, його високий зріст та міцна статура відповідали його такому ж високому статусу та військовому вихованню. Навіть попри те, що він тинявся по кімнаті в непокорі, він все ще випромінював потужну, владну ауру.
«Тоді нехай зв’яже мене і силою притягне туди.»
Через це речення, сказане звичним тоном, охоронець Свень примружив очі настільки, що під ними з’явились три нові зморшки.
«От чому ти такий? Пані відійшла на той світ вже давно, а генералу близько сорока. Ти ж не можеш змусити його жити у траурі все життя?»
Ці слова вдарили прямо по болючому місцю Ґу Хая.
«Я ніколи не пробачу йому за те, що сталось з мамою.»
Почувши це, охоронець Свень зупинився біля Ґу Хая та прошепотів: «Сяо-Хай, ти не можеш так розкидатися словами. Якби тебе почув генерал, він би шкіру з тебе здер. Те, що сталось з твоєю мамою було лише нещасним випадком. Навіть судмедексперти це підтвердили. Як ти і досі можеш винити свого батька?»
«Досить. Я обізнаний у ситуації.»
Охоронець Свень зробив великий крок назад, по армійськи відсалютувавши.
«Тоді я заберу тебе завтра.»
Весь день Ґу Хай витратив на тренування в фехтувальному клубі. Коли ж він зупинився, щоб відпочити, знявши свою маску, пара міцних рук закрила йому очі.
«Не створюй неприємностей.»
Дзіньлулу опустила руки, розглядаючи його вузькими очима. Ґу Хай поклав руку на її щоку, легко похлопавши, від чого та весело засміялась.
Дзіньлулу була дівчиною Ґу Хая, вона важила трохи більше сорока кілограм та мала зріст сто сімдесят два сантиметри. Описати її, як пласку було б не зовсім правильно, її груди були ніби загіпсовані. Того, що мало б там бути явно не було. Якщо ви подумали, що її обличчя мало б бути видатним, то ви не могли ще так помилитись в житті. У неї була трохи засмагла шкіра та одинична повіка, у парі з прямим носом і тонкими губами. Насправді, якщо відійти на п’ятдесят метрів, то було б складно сказати, що це дівчина.
В зовнішності вона явно програвала іншим дівчатам, але все одно змогла закохати в себе принца з обличчям за котре ладні були битись. Більше того, вони були разом вже три роки.
«Коли ти встигла знову засмагнути?»
Куточки губ Ґу Хая припіднялись, ніби його обличчя увібрало енергію сонячного світла із вікна, виглядаючи просто неймовірно.
«Останнім часом я плавала без упину.»
Дзіньлулу послідувала за ним до зони відпочинку, діставши пару серветок, щоб протерти йому піт. Кожен раз, коли вона була поруч з Ґу Хаєм вона відчувала запах табаку змішаний з потом. Якби вона закрила очі, то перед очами б вималювався гарний, зрілий чоловік років тридцяти. Проте, варто було відкрити очі та перед нею опинявся понурений юнак.
«Дурненька, на що задивилась?»
Ґу Хай простягнув руки до Дзіньлулу, щоб обійняти і тихо зітхнув: «Мій батько одружується, весільна церемонія відбудеться завтра, вони планують зробити її тихо та просто.»
«Вже?»
Дзіньлулу припідняоа голову, її яскраві, виразні очі дивились прямо на Ґу Хая: «А ти що думаєш? Збираєшся йти чи ні?»
«Думаєш, мені варто піти?»
«Звісно, йди! Чому ж не піти? Ти маєш показати їй, що в цьому домі не один господар і вона не зможе робити що схоче або створювати неприємності, навіть якщо твій тато не поряд!»
Ґу Хай заховав свою безпорадність глибоко у серці: «Я справді не хочу їх бачити. Ти знала, що ще до інциденту з моєю мамою, вони були знайомі? Беручи до уваги статус батька, він не міг одружитись вдруге. Думаю, ти також розумієш до чого я веду.»
«Можливо ти просто надумуєш зайвого.»
Ґу Хай жадібно ковтав воду. Коли його адамове яблуко підстрибнуло, Дзіньлулу засміялась та вщипнула його, мало не змусивши Ґу Хая виплюнути все назад.
«Якщо я знайду групу репортерів та дозволю їм без попередження знімати весільну церемонію, чи це спричинить неприємності?»
Дзіньлулу була здивована такому плану: «Ти хочеш зруйнувати місце проведення весілля?»
«Я хотів відплатити батьку вже довгий час.»
«Я не думаю, що покликати репортерів буде легко. Навіть якщо вони й зберуть потрібну інформація, їх канал може не дозволити запустити її в ефір та всі твої старання підуть в нікуди.»
«Ні, моя мета це не дати їм донести на весілля, я просто хочу, щоб вони принесли камери та інші пристрої для зйомки для сіяння хаосу і незручності. В будь-якому випадку, після цього, ніхто не буде щасливим.»
«А—» — голос Дзіньлулу трохи здригнувся перш ніж вона продовжила говорити: «Зараз я зрозуміла. Не важливо чи це репортери чи ні, головне щоб це пошкодило святкову атмосферу та створило безлад, так?»
«Розумничка.»
Дивна іскра промайнула в темних, обсидианових очах Ґу Хая.
Далі
Том 1. Розділ 3 - Ми стали братами!
Дядько Ян Мена послав до Бай Лво Їня чотирьох чоловіків: Ма Ту, Ла Ла Мань, Сань Джадзи та Си Ліндана*. Вже з їх прізвиськ можна було зрозуміти, що вони не мали чим похвалитись, навіть якби у когось iз них був мозок, то що б ці ‘вундеркінди’ взагалі могли зробити?! “[Ма Ту — лисий, Ла Ла Мань — підлий плаз, Сань (три) Джадзи — шлак, Си (чотири) Ліндан — дзвоник.]” Ма Ту дивився на розкішний, п’ятизірковий готель не кліпаючи. Від захоплення він сплюнув в руки, склав їх разом та почав терти доки слина не загустіла. «Сьогдні я буду плакати, доки не втрачу голос.» Сань Джадзи був здивований: «Оплакування коштує 300 юанів*, але цей малий дав кожному лише по 200 юанів. Якщо ж ти будеш плакати до втрати голосу, то хіба не ми лишимось у програші?» “[200元 = ₴1051, 300元 = ₴1577, 1000元 = 5257 (0,19元 = ₴1) станом на грудень 2023]” «Зробіть вигляд, що я дав йому ті 100 юанів.» «…» Ла Ла Мань вмостився навприсядки біля стіни та переглянувся з Ма Ту: «Чому?» «От треба було йому бенкетувати в такому дорогому місці?!» Си Ліндан стояв осторонь, нічого не говорячи. Вдивляючись в дорогі машини, що проїзджали повз, він ставав все більш невпевненішим. «Ліндан, що таке?» «Я тільки зараз зрозумів, що припарковані автомобілі — армійські. Ця людина не просто перехожий!» «Не мели дурниць! Ти думаєш, що людина, котра тут влаштувала бенкет буде в такому ж становищі як і ми?» «Ні, я не про це…я мав на увазі, що не варто вчиняти необережно та все руйнувати, інакше ми можемо замість винагороди отримати три-п’ять років в’язниці…» «Годі скиглити. Хіба ти не ганьбиш нас? Крім того, після закінчення ми отримаємо 1000 юанів зверху. Ти ж хочеш їх?» Си Ліндан ставав все млявішим, мовчки роздивляючись численні ряди охоронців. «Хтось заходить, давайте також йти всередину. Діставайте запрошення та слідуйте плану. Як тільки зайдемо — не виставте себе посміховиськами.» «Зачекайте!» — Си Ліндан різко зупинився. Нарешті в Сань Джадзи урвався терпець: «Можеш побути трохи розумнішим? Якщо не хочеш грошей, то віддай їх нам.» «Думаю…я бачив репортерів» Інші троє глянули в сторону, куди дивився Си Ліндан. «Якщо вони теж намагаються потрапити на церемонію, щоб зняти ефір весілля, то у заголовках вечірніх новин Пекіну будемо саме ми. Мені не треба таких грошей. Якщо ви хочете їх, то вперед.» Си Ліндан сердито розвернувся, збираючись іти. Ма Ту заревів: «А ну вертайся!» Побачивши, що Ма Ту от-от розлютиться, Сань Джадзи швидко схопив їх обох, не даючи можливості почати бійку: «Досить сперечатись, хіба вони не просто репортери? Чи не спрацює, якщо ми розберемось з цими двома? Нас четверо, а їх всього двоє.» «Точно!» — Ла Ла Мань миттєво загорівся: «Ми також можемо забрати в них обладнання! Цей хлопець виглядає багатим!» «Добре, ми можемо також зробити й це!» — Ма Ту теж приєднався: «Ми більше не будемо плакати. Все одно ми отримаємо лише тисячу за це. Можна просто покрасти речі та продати. Воно явно має принести більше п’яти тисяч. За таких умов, ми можемо ще й віддати якусь суму племіннику боса, сказавши що це було надто ризиковане завдання.» «Під кінець дня, даґе* виявився найрозумнішим. Ха, ха, ха…» “[Даґе（大哥）— ‘найстарший брат’, тут скоріш за все використано, як ‘бос/лідер банди’.]” У результаті всі четверо тихо підкрались до репортерів. Цих двох ‘репортерів’ тимчасово найняв Ґу Хай, навіть навчивши їх використовувати обладнання для зйомки. А все тому, що будь-хто з хоча б одною працюючою звилиною у мозку, мав би розуміти, що краще не ризикувати за таких умов. Саме тому вони товклись біля вхідних воріт, замість того щоб увійти всередину, навіть попри те, що мали запрошення. Ма Ту зачекав ідеального моменту, щоб помахати трьом іншим позаду: «Підійдіть ближче. Давайте спочатку прикинемось дружелюбними та заманимо їх в ізольоване місце. Тільки тоді можемо атакувати.» Всі три кивнули та пішли за Ма Ту. Один з ‘репортерів’ тільки-но набрався сміливості увійти, як побачив, що до них наближаються кілька підозрілих чоловіків. «Привіт, друже! Давай обговоримо дещо за рогом.» «Ааааа!!» Двоє ‘репортерів’ закричали та побігли до дороги за готелем, а чотири чоловіки слідували за ними. Розуміючи їх становище, фейкові репортери подумали, що це чотири поліцейських, що перевдягнулись у цивільних. Вони одразу ж кинули все своє обладнання де були та махнули рукою до проїжджаючого таксі, сподіваючись на порятунок. «Що в біса коїться?» — Си Ліндан спантеличило витріщився на камеру із піднятими бровами. Сань Джадзи тяжко зітхнув: «Звідки мені знати?» Ла Ла Мань почухав голову в нерозумінні: «Це обладнання вже крадене чи що?» «Яка різниця!» — Ма Ту без зволікання поклав все що зміг на плече: «Пішли. Нам треба знайти де це продати. Якщо продамо, то нам не треба буде пра цювати цілий місяць.» «Трясця! Наш план і справді спрацював!» «Ха, ха, ха…»
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!