Ще одна зустріч

Вже сутеніло, коли хмари розвіялися і погода стала вітряною. Вулиці помітно ожили, а на землі залишилися калюжі дощової води. У трактирі кипіла робота з нескінченними потоками клієнтів. Головний зал був вщерть заповнений відвідувачами, а офіціант тримав тацю, збираючи гроші зі столу. Власник трактиру Джу був на сьомому небі від щастя, слухаючи "дзенькіт" грошей. Він попрямував на кухню і став спостерігати за роботою своїх підлеглих. Кухар гострив свого ножа, поки власник Джу підганяв його. 

 

-Вже майже готово. Почекай у залі пізніше і не забудь злити всю кров у чан. Багато хто просив про це.

 

-Ця людина дуже сильна духом. Боюся, що потім з ним буде нелегко впоратися. Треба спочатку забити його до напівсмерті, інакше буде нелегко його зарізати, - відповів кухар.

 

-Саме тому, що його важко вбити, всі його хочуть, - проникливо сказав власник Джу. - Влаштуй запеклий бій пізніше і нехай усі відвідувачі подивляться на нього досхочу. Нагород не бракуватиме.

 

-А як щодо тих двох нагорі? Ми досі не знаємо звідки вони. Нехай мене з'їдять, якщо вони будуть великими демонами по той бік гір. 

 

-Я подбаю про це. Я вже послав когось чекати на вулиці. Якщо вони тут, щоб зіпсувати нам веселощі, я їх не відпущу.

 

Кухар покірно погодився і ще сильніше нагострив ножа. Цан Дзі міг чути їхню розмову зі свого місця нагорі. Він підняв ногу, щоб ступити на край вікна, і дивився, як темніє небо.

 

-Ціле місто демонів зібралося тут. Яка ж дивовижна людина Ґу Шень, якщо він заманив незліченну кількість демонів, щоб ті витрачали на нього гроші.

 

-У цьому місті є щось дивне, - сказав Дзін Лінь, - навіть якщо вони були довгий час заточені в горах, вони все одно не повинні бути в такому захваті від людини.

 

-У мене є питання. Чи забороняє Демаркаційний відділ зазвичай демонам перетинати кордон?

 

-Ні.

 

-Але здається, що тутешні демони ніколи раніше не бачили живих людей, - Цан Дзі висунувся з вікна, і його довге волосся розвіялося на вітрі. Він прислухався до міської метушні. Демони, що прийшли на банкет, були в прекрасному настрої. Навіть вулиці були прикрашені так, ніби там відбувалося свято.

Дзін Лінь притулився плечем до вікна і перевів погляд на вулицю. Постукуючи складним віялом по коліну, він подивився на сусідній ринок аж до самого обрію.

 

-Ага, - замислився Дзін Лінь, - … так не повинно бути.

 

Цього взагалі не повинно бути.

 

Оскільки це місце спочатку було людським містом, він міг більш-менш здогадатися, чому його зараз заполонили демони. Але якщо ці демони були тими, хто з'їв тих людей, то їм не повинно бути дивиною бачити Ґу Шеня сьогодні. Але їхні очі були настільки хижими, коли вони розмовляли з Ґу Шенєм, що ледь не показували свої справжні демонічні сутності.

 

Обидва вони спостерігали, як почули, що двері в сусідній кімнаті відчинилися. Ґу Шень зробив кілька кроків донизу, щоб поїсти. Дзвіночок «задзвенів» і пішов по його слідах, коли він спускався сходами. Маленька кам'яна фігурка стала навшпиньки і виглянула крізь щілину в дверях. Вона побачила велике темне око, що дивилося на неї. 

 

-Ґеґе, - маленький привид просунув мордочку в щілину дверей і хіхікнув, - камінь!

 

Налякана пальцями, що просунулися крізь двері, маленька кам'яна фігурка впала назад на землю. Згодом вона піднялася і побігла до Дзін Ліня.

 

-Ти ще боязкіша за привида, - глузував Цан Дзі і підняв її.

 

Маленька кам'яна фігурка ковзнула по пальцю Цан Дзі і залізла в рукав чоловіка. Сховавшись там, вона відмовлялася виходити назовні. 

 

Як тільки Ґу Шень спустився донизу, його штовхнув натовп у залі. Він підхопив Фаньшу, але хлопчик весь тремтів, затуляючи очі обома руками. 

 

-Дві миски локшини, -  Ґу Шень кинув перлину в офіціанта, а потім зрозумів, що там ніде сісти, додав: - Занесіть її в кімнату.

 

Офіціант взяв перлину і лукаво посміхнувся йому.

 

-Я знайду вам гарне місце.

 

Зал раптово замовк і всі кинули погляди на Ґу Шеня. Фаньшу затремтів ще більше. Тримаючи свій меч, Ґу Шень зробив крок і обвів поглядом натовп. Він знайшов це дивним. 

 

 Власник трактиру Джу витер чоло хусткою і маленькими кроками увійшов до зали. Він улесливо посміхався всім навколо. 

 

-Як вам це? Я гарантую, що він буде вартий витрачених грошей! Для «свіжості» я зараз пошлю когось на забій і поріжу його на шматки. Як смачно макати тоненькі шматочки м'яса в кривавий соус!

 

Усі в залі аплодували. Всі чоловіки і жінки, молоді і старі, в цій переповненій таверні витріщилися на Ґу Шеня. Чоловік відчув занепокоєння, коли побачив, як вони поступово вишкірюють ікла і схопився за дерев'яну дошку столу. 

 

-Скільки нам ще чекати? - запитали вони. - Подавайте на стіл!

 

 Власник трактиру Джу хрюкнув у відповідь і шеф-кухар підняв завісу, щоб вийти. Тримаючи в руках ніж, він попрямував до Ґу Шеня. Чоловік зробив кілька кроків назад, але побачив потворних демонів, що юрмилися за його спиною. Він опанував себе і озирнувся, але навколо не було жодної людини. Вони всі скинули свої шкури і відкрили свої справжні обличчя. Демони кишіли всюди в темряві ночі! 

 

Гу Шен висмикнув лезо і заревів. Власник трактиру Джу ледь не впав від шоку. Ґу Шень обійняв Фаньшу однією рукою і сказав: 

 

-Я думав, чому це все здавалося дивним. Це тому, що ви всі демони!!!

 

Коли він говорив, то відчув легке свербіння на щоці. Ґу Шень опустив голову і побачив великі вуха миші прямо перед собою. Фаньшу прикрив свій роззявлений рот і заридав:

 

-Безсмертний, тікай швидше!

 

Він теж був маленьким демоном!

 

Ґу Шень вже збирався відпустити його, але Фаньшу стрибнув на землю, перш ніж він встиг це зробити. Смикаючи вухами, він потягнув Ґу Шеня за руку. Дикі привиди закричали і кинулися на шеф-кухаря, щоб вдарити його по спині своїми маленькими кулачками. Скориставшись хаосом, Фаньшу витягнув Ґу Шеня і побіг. Він був вправним у втечі і ухилявся від ударів через незакриті отвори.

 

-Біжи, біжи! -  кричав Фаньшу.

 

Все місто було повне демонів. Куди вони могли втекти?!

 

Звісно, Фаньшу зробив лише кілька кроків, коли його схопив демон-кішка. Він кричав і боровся, вигукуючи:

 

-Ви не можете його з'їсти! Ви не можете його з'їсти!

 

-А якщо ні, то що ж нам робити, відгодовувати його? - кіт-демон нетерпляче вигострив кігті. - Перш ніж з'їсти його, я з'їм тебе на закуску.

 

Блиснуло лезо, коли Ґу Шень продемонстрував свою силу.

-Не смій!

 

-Заберіть його клинок! - власник трактиру висунув голову з-за столу. - Ця людина не має ніякого виховання. Усе, що в нього є - це слово «справедливість». Заберіть його, і можете поділити його, як забажаєте!

 

-Я відріжу твої свинячі вуха, щоб зварити вино! - Ґу Шень засміявся, хвацько махаючи клинком. - Як сміють демони сіяти смуту в землях Джонду! Оскільки я насмілився прийти сам, невже ви думали, що у мене не буде підкріплення? Віддай мені мишеня! Якщо він наважився обдурити мене, то сьогодні ж увечері я сам розберуся з ним! 

 

-Він досить зухвалий, - фиркнув Цан Дзі, - шкода, що йому трохи не вистачає здібностей. Дзін Лінє, він такий же, як і ти. Ви обидва розраховуєте на хитрість, щоб прокласти собі шлях у житті.  Якщо вони з'їдять його сьогодні, то це його доля. Немає потреби його рятувати. Все, що нам потрібно зробити, це повернути дзвіночок.

 

Дзін Лінь притулився до поручнів і подивився вниз.  У тіні ліхтарів його обличчя набуло більш спокійного виразу. 

 

-Боюся, що всі ваші плани марні.

 

Цан Дзі підняв палець, щоб доторкнутися до свого носа, і хихикнув.

 

-Який же сморід. Цей смердючий монах дуже впертий.

 

-Смердючий? - Дзін Лінь смикнув носом. - Не дуже.

 

-Тому що я духмяний наскрізь, - Цан Дзі поклав долоню на ніс Дзін Ліня, щоб той понюхав, - це перебиває сморід його духовної енергії. 

 

Внизу хитрий кіт-демон замовк і закотив очі. Скептично ставлячись до слів Ґу Шеня, він потрусив Фаньшу і рушив, промовляючи:

 

-Яке підкріплення? Це все дурниці! Ти просто брешеш!

 

-Правда чи брехня, проте спробуй і ти дізнаєшся.

 

Кіт-демон витягнув іншого демона і штовхнув його.

 

-Укуси його двічі!

 

Шеф-кухар був надто зайнятий боротьбою з дикими привидами, які накинулися на нього - він щойно прибрав одного з них, як на нього накинулася ціла зграя. Власник трактиру Джу, коли зрозумів, що справи не обіцяють йому нічого доброго, знову висунув голову і промовив наполегливим голосом:

 

-Яке підкріплення може бути у простого смертного?  Якщо він такий могутній, то чому тільки зараз зрозумів, що ми демони? Всі в атаку! Така добра нагода випадає раз на блакитний місяць. Якщо він втече, нам доведеться чекати довгі роки! До того ж, коли божество в горах прокинеться, ми з вами більше не зможемо смачно і гаряче поїсти!

 

-Я не хочу його нутрощі, але м'ясо з грудинки - моє! - кіт-демон не стримався і накинувся на чоловіка. 

 

Ґу Шень підняв ногу, щоб ударити його, але демон був спритний, він розбігся і стрибнув на четвереньки. Перш ніж Ґу Шень встиг замахнутися, демон напав на нього. Коли решта демонів побачили, що чоловік не в змозі дати відсіч, їхня звіряча кров закипіла в азарті, і вони кинулися до нього. 

 

-Ви не можете його з'їсти! Я ще не знайшов маму! - закричав Фаньшу і обійняв його.

 

На шию Ґу Шеня хтось тиснув і його кинули на землю. Його стегно пронизав різкий біль, коли його вкусили. Піднявши руку, щоб підпертися, Ґу Шеня витягнув з-за пазухи талісман і миттєво запхав його до рота. Здавалося, що його плоть і кров перетворилися на залізо. Рот того, хто зробив перший укус, був весь у крові.

 

-Золотий промінь Дев'ятого неба! - кіт-демон перетворився на кота і спробував втекти. - Це погано. Це диявол в'язниці Джвей Хвень! 

 

Золоте світло на горизонті збільшилося, коли промені пробилися крізь хмари на вершині хребта.  Посох Сян Мо з розмаху полетів і на землі ринку з'явилися тріщини.  Гравій розлетівся навсібіч. Як тільки посох занурився в землю, спалахнуло золоте світло. Група демонів закричали в унісон і всілякі звірячі крики пролунали по всьому місту. Власник трактиру Джу нахилився і перетворився на дикого кабана, перекидаючи столи і табурети, коли тікав. На якусь мить усі побачили лише переляканих звірів, що рятувалися втечею. 

 

Дзвей Шань Сен підняв свій келих з вином і, прихилившись до дерева, випив все і задоволено відригнув. Він ішов хиткою ходою і тикав пальцем на всі боки. 

 

-Эй, чому ви біжите?! Хоч я і божество, але я ж ніколи не вбивав. Чого ви всі боїтеся?!

 

Цан Дзі хруснув пальцями і промовив холодним тоном:

 

-Тепер, коли я маю половину його духовної енергії, здається, ніби я програв йому.

 

-Мабуть, він справді божевільний, якщо вважає половину тієї духовної енергії, яку передав тобі, розвагою для себе, - сказав Дзін Лінь. - Того разу вони повинні були залишити йому місце як одному з шести лордів Дев'ятого Неба.

 

Дзвей Шань Сен похитнувся і натрапив на Ґу Шеня. Той обвів поглядом трактир і глузливо посміхнувся.

 

-Той, що мав би тікати, не втік.

 

-Оскільки ти так важко працював, переслідуючи нас, ми зробили перерву, щоб пригостити тебе випивкою, - розсміявся Цан Дзі.

 

-Малий, - Дзвей Шань Сен підняв голову, щоб випити, - за кілька днів ти став ще злішим. Чим же він тебе так задобрив, що ти збився зі свого шляху і пішов кривою дорогою? 

 

-Я відчуваю себе ображеним, - легковажно сказав Дзін Лінь.

 

-Дійсно, - засміявся Цан Дзі. - Праведність і я за своєю природою не ладнаємо, а тепер я зустрів такого холодного серцем і обличчям лиходія, як він. Цілком природно, що я помилився. 

 

 -Я дам тобі ще один шанс, - Дзвей Шань Сен поклав пляшку на місце і витягнув посох Сян Мо. - Якщо ти підеш зі мною, я забуду минуле і знайду для тебе вчителя, який наставить тебе на праведний шлях. Окрім лорда Чен Тяня та лорда Ша Ґе, я можу переконати будь-кого іншого, хто може тобі сподобатися. Згоден ти чи ні?

 

-Він знову жадає крові, - Цан Дзі підняв очі і подивився на небо. - Наскільки я повинен вірити його словам?

 

-На відсотків вісімдесят-дев'яносто, - відповів Дзін Лінь. - Дзвей Шань Сен говорить тільки правду.

 

-Тоді я маю одну людину на думці. Ви сказали, що підійде будь-хто, окрім лорда Чен Тяня і лорда Ша Ґе, так?

 

А що? Ти ж не можеш думати про те, щоб визнати мене своїм вчителем, чи не так?

 

-Мене не цікавлять лисі, - посміхнувся Цан Дзі. - Я в захваті від лорда Лінь Сона.