Кожен культиватор породжує в собі духовне море. Залежно від типу темпераменту культиватора, його духовне море могло бути бурхливим простором з буйними хвилями або мирним морем спокійних вод. Таким чином саме гарячий темперамент Дзвей Шань Сена і огида до зла спричинили буйство його духовної енергії в тілі Цан Дзі.
Цан Дзі не бажав входити в стан медитації, доки Дзін Лінь залишався без свідомості. Духовна енергія Дзвей Шань Сена була схожа на риб’ячі кістки, що пронизували йому горло, давивши на нього, поки зовсім не задушать зсередини. Цан Дзі насупив брови, коли заклинання за заклинанням пекучим болем спалахували від стимулюючого обміну між духовними морями. Він сів на край ліжка і, не маючи змоги розігнути ноги, він міг лише згорнутися калачиком від тиску. Він так мучився, що під очима у нього були чорні кола, навіть коли він сперся на спинку стільця й невблаганно дивився на Дзін Ліня.
Хваді викликала лікаря вчора ввечері, але як звичайний лікар міг мати уявлення про травму Дзін Ліня? Він лише грубо почистив і перев’язав його рани. Сьогодні рано вранці Цан Дзі відчув, як у Дзін Ліня піднялася температура.
Двома пальцями юнак розпустив волосся чоловіка і побачив, що скроні Дзінь Ліня були просочені потом. Кінчиками пальців він торкнувся вуха Дзін Ліня, а потім сковзнув ними до шиї, нарешті відчувши цю оксамитову пляму. Пальці Цан Дзі довго залишались там і його обличчя було похмурим.
Ще трохи сили і він міг позбавити Дзін Ліня життя. Після його смерті він міг зірвати шкіру з цієї “крижаної скульптури”, щоб точно перевірити, наскільки незбагненним було серце цього чоловіка.
-Ти людина чи привид? - запитав Цан Дзі. - Невже вони обдурили мене, коли вихвалювали тебе до небес?
Його голос ставав нижчим, коли він говорив. Кінчик його пальця провів по шкірі Дзін Ліня, залишивши за собою слабкий червоний слід. Червона лінія була ледь помітна під пальцем, простягаючись увздовж білої шиї Дзін Ліня наче мотузка, віддаючи його долю в руки Цан Дзі.
Хваді протиснулась у двері, несучі в ніжній руці з нафарбованими нігтями відкормленного п’ятиколірного птаха. Розстібаючи пальто, вона подивилась на ліжко.
-Оскільки він ще деякий час не прокинеться, не варто стежити за ним. Юначе, будинок такий великий, що тобі не потрібно весь час дивитися на нього. Все одно він не може втекти, - сказала Хваді й підняла вказівним пальцем мішечок з грошима. Розмахнувши ним в повітрі, вона сказала з радістю та самовдоволенням: - Ці скупі хлопці з аптеки! Вони змусили мене витратити стільки зусиль, щоб домовитися про ціну. На зворотному шляху я купила курку. Можемо затушкувати ввечері щоб насититись.
Цан Дзі втомлено повернув голову. Не встиг він їй подякувати, як його очі зустрілися з очима тієї п’ятиколірної “курки”. Курка була приголомшена, потім вона сердито вдарила кігтями і вибухнула від гніву.
-Ти мерзенний дуреню! - А-Ї був настільки розлючений, що гикав. - Це ти винний, що я в такому жахливому становищі!
Спочатку А-Ї був проданий крадієм. Перший час він привертав увагу глядачів рідкісними кольорами свого пір’я. Але через кілька днів новинка згасла, а купити його все одно ніхто не приходив. Він також був надто вибагливим до їжі і виглядав слабким і втомленим цілий день. Продавець боявся, що він довго не проживе, тому поспішно продав А-Ї разом з фазанами. Бідолашний А-Ї. Він був маленьким різнокольоровим птахом з чудового дерева Цан Лі, але фазани в клітці ледь не поклювали його налисо. Сльози А-Ї були схожі на проливний дощ, коли він плакав махаючи крилами. Він підняв очі, бажаючи втопити всіх в цій кімнаті.
Цан Дзі різко підвівся, взяв А-Ї й усміхнувся Хваді:
-Як я смію турбувати Дзєдзє такими важкими справами? Я зроблю це.
По шиї А-Ї пробіг холодок. Він раптом став схожий на перепілку, хоча й заговорив сміливо:
-Я тебе не боюся! Побачимо, чи ти справді наважишся мене зарізати!
Цан Дзі взяв ніж і виніс А-Ї за двері. У провулку нікого не було, і зимовий холод проступав кригою на краю карнизу. Він кинув А-Ї на землю й присів обличчям до стіни. Не чекаючи, поки А-Ї заговорить, він встромив ніж у землю поруч з А-Ї, причому край леза стирчав прямо біля кігтя. А-Ї здригнувся.
-Я не здамся, навіть якщо ти приставиш мені ножа до шиї!
-Клич свою А-Дзє, - сказав Цан Дзі.
-Ти думаєш моя А-Дзє це хтось, кого ти можеш бачити коли забажаєш?! Я міг би розглянути це, якби Дзін ЛІнь був тим хто просить мене. Але ти? З чого б це? - не бажаючи ходити довкола, А-Ї міг лише кілька разів важко пирхнути.
-Сьогодні у тебе тільки два вибори, - сказав Цан Дзі, - або ти кличеш свою А-Дзє, або я заріжу тебе на тушонку.
А-Ї хотів продовжити поводити себе зухвало, коли побачив похмурі очі Цан Дзі. Він підсвідомо здригнувся під страхітливим тиском і обережно втягнув кігті, які були готові до бійки.
-Ти… ти, чого це ти хочеш побачити мою сестру? Принаймні скажи мені причину!
-Дзін Лінь не прокинувся від сну, - Цан Дзі зробив паузу.
А-Ї побачив його вираз обличчя, який наче придушував щось глибоко всередині. За мить Цан Дзі продовжив:
-Мені потрібна твоя А-Дзє.
-Хіба цьому інваліду не постійно потрібен сон? Що тут такого дивного? - замислився А-Ї. - О, я знаю. Ви мабуть зіткнулися з Дзвей Шань Сеном. Мені було цікаво, чому напередодні ввечері був такий великий галас. Як це було? Мабуть він був наляканий коли побачив Дзін Ліня. Тепер коли він вас побачив, чому ви не втекли з Дзін Лінєм? Ні, це не правильно. Якби Царство Дев’ятого Неба дізналось що Дзін Лінь живий, ви б не змогли втекти. Навіть кликати мою А-Дзє було б безглуздо. Але я не бачив, щоб Демакраційний відділ робив якісь кроки. Мабуть, вони його не впізнали. Що сталось? Дзін Лінь постраждав?
Серце Цан Дзі защеміло в грудях.
-Твоя сестра щось згадувала?
-Я можу покликати А-Дзє, але ти повинен попросити її звільнити мене від моєї початкової форми.
Цан Дзі витягнув ножа з землі.
-Про це можна домовитись.
Дзін Лінь був схожий на глибоке безоднє море. Його тіло перетворилося на флуоресцентні зірки і зникло в безмежному морі крові. Під впливом звуків мідного дзвіночка його розум поступово віддалявся від початкової позиції й плив до густого туманного світла. Він ніби побачив, як хтось розмахує мідним дзвіночком, бавиться й кидається з маленькими чорним джгутами, що майорять у повітрі. Нарешті, пара щирих і світлих очей, з’явилися в тумані.
Хто це?
Дзін Лінь не впізнав цю людину і не бачив її раніше. Він уже збирався придивитися ближче, коли хтось позаду нього тихо гукнув “Дзьов Ґе”. Його духовне море піднялося й швидко возз’єдналося з величезним простором духовної енергії, повертаючи його блукаючий розум назад.
Дзін Лінь раптом відкрив очі і побачив, що лежить між незнайомими подушками. Коли його розум відновився, він знайшов хвилину відновити дух і пам’ять.
-Дзьов Ґе, - у формі маленької кольорової пташки Фу ЛІ стрибала біля подушки, - це було близько! Якби ти не запечатав свій розум і душу в критичний момент, ти б, ймовірно, не витримав удару посоху достатньо довго, поки я прибуду.
-Чим ти мене нагодувала? - Дзін Лінь підвівся і спитав.
-Плоди дерева Цан Лі є найкращими для живлення духовного простору, тому я принесла їх.
Не дивно, що Дзін Лінь відчував як його духовне море поповнилось.
-Та риба не змогла перетравити всю ту духовну енергію Дзвей Шань Сена, яку він поглинув, тому я теж дала йому один, але я не знаю скільки він зможе проковтнути. Але з цим його культивація продвигається не по днях, а по годинах. Отже ми можемо розглядати це як несподіване благословення.
Дзін Лінь побачив Цан Дзі із закритими очима і зрозумів, що він засвоює духовну енергію Дзвей Шань Сена. Тож він одягнувся і сказав:
-Дзвей Шань Сен присвятив своє життя в’язниці Джвей Хвей. Він не спустився б у світ смертних без причини. Що сталося на небесах?
Погляд Фу Лі опустився. Хваді все ще солодко спала на дивані, а інших сторонніх поруч не було. Вона сказала:
-Не хочу обманювати Дзьов Ґе, мене послав лорд Чен Тянь. Останнім часом водний потік Лі Дзінь тече в зворотному напрямку, і підземний світ боїться народжених злих істот. Король Пекла повідомив про це на Дев’яте Небо. Таким чином лорд Чен Тянь послав Дзвей Шань Сена. Хто міг очікувати, що він зустрінеться віч-на-віч з Дзьов Ґе?! Дзвей Шань Сен водночас справедливий і злий, і він обмінявся ударами з Дзьов Ґе. Я боюся що він…
Вона говорила, коли раптом побачила, що Дзін Лінь приклав палець до своїх губ. Вона замовкла й простежила за поглядом Дзін Ліня. Одне око Цан Дзі було відкрито, і на його обличчі з’явилась тінь посмішки.
-Навіть послухати не можна? - він підняв руку, щоб підперти голову, і подивився на Дзін Ліня з оманливою посмішкою. - Ми з тобою вже одного разу пройшли крізь Ворота Життя і Смерті - ми настільки близькі, що не можемо бути ще ближче. Тобі все ще потрібно щось від мене приховувати?
-Діти невинні, - сказав Дзін Лінь. - Я просто хвилююсь, що ти злякаєшся.
-Чого мені боятися? У мене є ти, щоб захистити мене.
-Я можу прийняти перший удар від посоха, але не зможу прийняти другий, - халат Дзін Ліня був розстібнутий, тому він підняв руку, щоб зав’язати його на підкладці. - Яким на смак була енергія Дзвей Шань Сена?
-Погана, - нарешті змігши витягнути ноги зі свого місця, Цан Дзі ліниво відкинувся на стільці, виглядаючи полегшеним. - Його енергія не йде ні в яке порівняння з твоєю.
-Легковажний хлопчисько! - підскочила Фу Лі.
Підживившись плодами дерева Цан Лі та ввібравши духовну енергію Дзвей Шань Сена, все тіло Цан Дзі було бадьорим, а його духовний простір був переповнений духовною енергією. Тому він не побоявся зіткнутися з Фу Лі і лише посміхнувся їй.
-Дзєдзє, я завжди був чесним, - ставши серйозним він продовжив: - Дуже дякую за подарунок фруктів від Дзєдзє.
Доречно одягнений, Дзін Лінь сказав:
-Орлині очі Хвейаня надзвичайні. Тобі не варто залишатися в цьому місці.
-Навіть якщо це мій двійник, я все одно краща за цю рибу. Дзьов Ґе, враховуючи присутність тут Дзвей Шань Сена, я боюся, що він зрештою щось помітить. Чому б тобі не піти зі мною?
-Занадто пізно, навіть якщо я хочу піти, - Дзін Лінь обернувся, щоб подивитися у вікно, - крім того, мені потрібно дещо зробити.
Не маючи змоги переконати його, Фу Лі могла тільки здатися. Коли вона забрала А-Ї, вона почула, як А-Ї запитав:
-Я пам’ятаю, він завжди бере з собою кам’яну фігурку, коли виходить. А-Дзє, що це за камінь?
Фу Лі все ще хвилювалася і неохоче відповіла, озирнувшись знову:
-Який камінь? Це просто двійник Дзьов Ґе.
Почувши це, А-Ї випалив:
- ЩО?!
Навіть після того, як Фу Лі пішла, атмосфера у внутрішній кімнаті все ще була нестійкою. Цан Дзі сів на стілець. Високий і сильний, він здавався домінуючим, навіть незважаючи на те, що сидів у кутку.
Після того, як на нього довго дивилися, Дзін Лінь холодно запитав:
- Уже не впізнаєш мене?
- Ти знаєш, я тебе з’їм, - Цан Дзі перейшов прямо до справи. - Чому ти прийняв удар на себе?
Дзін Лінь якийсь час дивився на нього і відповів:
- Мені просто так захотілося.
- Ти звучиш невпевнено, але твої дії рішучі та чіткі, - тримаючись за спинку ліжка, Цан Дзі підвівся і цинічно сказав: - Навіть якщо ти так зі мною поводишся, я все одно тебе не жалітиму. Дзін Лінь, я поклав тебе глибоко в своє серце. Я знаю, що ти прагнеш смерті, але тільки мені вирішувати, коли ти маєш померти.
- Так сталося, - Дзін Лінь застібнув комір й одягнув пальто, - що слова, які я найбільше ненавиджу, це «життя і смерть передбачені небом». Це мене цілком влаштовує. Віднині моє життя і смерть у твоїх руках, - він підвівся і зробив крок ближче, не торкаючись Цан Дзі. - На моїй шиї є шрам. В чому справа? Ти вже на останньому кроці, але не можеш завдати смертельного удару?
Посмішка Цан Дзі зникла, а в його очах спалахнуло щось різке й холодне. Його фальш зникла, оголюючи дику бездушність демона. Проте його тон був ніжним і м’яким.
- Так, я передумав. Я відчуваю, що наша дружба ще не досягла кінця - вона може піти ще глибше. Ще зовсім нещодавно я перетворився на людину, як же я зможу залишити тебе одного? - прошепотів Цан Дзі на вухо Дзін Ліня. - Я не думаю, що ти розумієш. Ти будеш зі мною, поки живий. Навіть якщо ти помреш, ти помреш у моєму животі. Оскільки ти виховав мене, у тебе немає жодних причин покидати мене.
Дзін Лінь викликав у повітрі паперове віяло й притулив його до грудей Цан Дзі, щоб відштовхнути його.
- Перш ніж я помру, нам ще є що зробити.
Цан Дзі пішов разом з ним і підняв руки, щоб відступити.
- Куди ми йдемо?
- Місце мерця.
Щойно він закінчив говорити, як перетворився на легковажного молодого господаря з піднятими очима. Він закрив віяло і постукав Цан Дзі по підборіддю.
- Дозволь мені тебе потурбувати, - у молодого господаря була пара усміхнених очей цвіту персика, і все ж він був безвиразним, коли сказав: - Потерпи це на мить.
Перш ніж Цан Дзі встиг відповісти, пролунало «пуф», і він перетворився на людину розміром з долоню. Він піднявся на плече Дзін Лінь і сховався у його волоссі. Коли вони вже збиралися рушати, він раптом сказав на вухо Дзін Ліну:
- Почекай. Де камін'яна фігурка?
Дзін Лінь не відповів, але в його рукаві почувся шелест, і голова маленької кам’яної фігурки висунулася. Вона блимнула своїми маленькими очима на Цан Дзі й сховалася назад у рукав.
Цан Дзі спустився в рукав і пішов за нею. Він перекинувся й накинувся на маленьку кам’яну фігурку. З «гупом» Цан Дзі затиснув її під собою, від чого та вдарилась головою.
- Я шукав тебе стільки днів, а ти ховався в його рукаві, - Цан Дзі схопився за трав’яну корону кам`яного чоловічка. - Що поганого в тому, щоб йти за мною? Навіщо слідувати за ним? Він бере тебе грати?
Маленька кам’яна постать опустила голову й боролася.
Цан Дзі сів на спину і сказав:
- Ти теж безсердечний!
Далі
Том 1. Розділ 16 - Складно
Дзін Лінь підняв завісу паланкіну, частково відкривши своє обличчя. Його погляд упав на двір родини Чень. Тут зібралося багато людей, усі вони були пов'язані зі справою про вбивство. -Чи може бути так, що мідний дзвіночок пов’язаний із цією родиною? - сказав Цан Дзі з внутрішньої сторони рукава Дзін Ліня. - Але це місце, очевидно, є звичайним домом. Дзін Лінь нахилився, щоб зійти з паланкіну, і сказав: -Я все ще відчуваю тут присутність мідного дзвіночка. Якщо ми не докопаємося до суті цієї справи, боюся, ми не зможемо його знайти. -Цей випадок дивний - не схоже, що є справою рук людини, - Цан Дзі пригадав сцену, яка сталася кілька днів тому, і сказав: - У цій родині п'ятеро членів, але зникла маленька дівчинка. Я чув розмови про демонів із сусіднього будинку. Можливо, демон забрав її заради крові. -Якщо це демон, - Дзін Лінь закрив віяло й поклав його в рукав, - Хвейань і Демокраційний відділ не будуть сидіти осторонь склавши руки. Цан Дзі не помітив цього, але Дзін Лінь це чітко пам'ятав. Незважаючи на те, труп на подвір'ї тієї ночі був об'їдений птахом Лвоча, він все одно залишив багато слідів. Серед них найпомітнішим був кривавий слід. Очевидно, що вбивця замучив людину до смерті, а не добив її одним ударом ножа. -Розслідуємо цю справу, га, - Цан Дзі поклав голову на маленьку кам’яну фігуру, схрестив ноги та сказав: - Ми все ще можемо увійти сюди? Дзвей Шань Сен, мабуть, розставив пастки скрізь, чекаючи, поки ти підеш прямо в засідку. -Демокраційний відділ займається всім, крім випадків, пов’язаних із життям людей, - Дзін Лінь підняв голову. Побачивши, полісменів з префектурного ямену, які входили і виходили з двору, він змінив напрямок і рушив геть. Офіціант витягнув шию, щоб подивитися шоу. Коли хтось наштовхнувся на нього, він відразу повернув голову і розлютився: -Ти що, сліпий… Дзін Лінь був чудово одягнений. Вираз його обличчя був зухвалим, а сам він випромінював поважність. Стоячи на зовнішньому краю, його погляд стежив за натовпом до центру драми. Він з великим інтересом запитав: -Що трапилося? Той, хто наштовхнувся на тебе, ніхто інший, як Бог Багатства. Кмітливий офіціант швидко поміняв рушник на плечі на інший бік, посміхаючись, коли звільняв місце для Дзін Ліня. Підійшовши ближче до Дзін Ліня, він сказав: -Це справді Бог Багатства! Ви виглядаєте незнайомим, ви ж не часто сюди приходите? Кілька днів тому ямен опублікував повідомлення про смерть однієї родини. Це саме тут. -Не дивно, що всі тут товпляться. - Дзін Лінь із презирством в очах глянув на людей поблизу. Він витягнув із рукава хустку, щоб прикрити носа, потім запитав, піднявши брови: - Чекаєш, щоб підібрати історію? -Офіціант, як я, залежить від мого рота, щоб вижити. Як я наважуся це пропустити? - чоловік посміхнувся. - Мій магазин знаходиться там, за кілька кроків. Молодий майстре, будь ласка, приходь, коли матимеш час! -Звичайно, - після цього Дзін Лінь одразу запитав: - Хто тут живе? -Це сім'я Чень. Щодня старий Чень брав свою хвору дружину продавати цукрові фігурки на цій вулиці, - офіціант показав це Дзін Ліню, - прямо перед нашим магазином - ми зазвичай зустрічаємося. У нього також є син на ім'я Чень Жень. Прізвище дружини Чень Женя - Джов. Це ще не кінець історії. У сім'ї є ще маленька дівчина приблизно сім чи вісім років. Це маленька дівчинка, яку залишила померла дочка старого Ченя. В родині п'ятеро людей, і всі вони виживають за рахунок цукрових фігурок, які старий Чень продає щодня. Де в світі цього вистачить на всю родину? Вони настільки бідні, що стара жінка Ченя часто бере з собою свою невістку Джов, щоб позичити рису в інших. - А як щодо сина? - зацікавився Дзін Лінь. Офіціант стиснув губи й відповів: -Чень Жень цілими днями дуріє в тому гральному закладі. Він набрав великий борг і не раз був побитий. Якщо ви спитаєте мене, то я вважаю, що винуватцями цього випадку, швидше за все, були ті самі люди з грального закладу. Минулого місяця я бачив, як вони ганялися за виплатою в дверях Ченів. Старому Ченю довелося кілька разів кланятися, щоб позбутися їх. Вони всі негідники. Дзін Лінь окинув поглядом гральний заклад і посміхнувся. - Так легко обдурити цих негідників? Лише кілька поклонів і вони підуть? Їх навіть легше прогнати, ніж жебраків - Молодий майстре, ти мудрий! - чоловік підлестив йому, а потім зухвало додав: - З ними важко мати справу, тому що після того інциденту Дон Ліня часто бачили вдома в будинку Ченів. Можливо, це тому, що гральний заклад не зміг проковтнути їхню злість і змусив Дон Ліня чекати нагоди помститися. - Дон Лінь? - запитав Дзін Лінь. - Саме так, - офіціант посміхнувся і прошепотів: - Він відомий у братстві бойових мистецтв! Він має чудові навички та приходить і йде безслідно. Ямен скрізь розсилає оголошення про його розшук, але поки що ніхто його не спіймав. Проте такі офіціанти, як ми, тримають вуха відкриті. Я чув, що він живе в місті. Можеш вгадати, де він завжди зупиняється? - офіціант подивився на Дзін Лінь. - У борделі на Східному провулку. Кажуть, що він у хороших стосунках із жінкою на ім’я Хваді. Дзін Лінь ще не помітив цього, але Цан Дзі різко піднявся в рукаві Дзін Ліня. Дзін Лінь знову запитав: -Чим займається ця людина? - Великий бандит Дзян Яну. Він причетний до багатьох великих справ, - прошепотів офіціант. - Бандит, - Цан Дзі виплюнув це слово крізь зціплені зуби й холодно засміявся маленькій кам’яній фігурці. - Я знав це. Ось чому в тому домі відчувався знайомий запах. Офіціант мав ще сказати, але хтось підняв його ззаду. Він захитався з криком «уф!» і крикнув: - Який Бог Багатства цього разу? Офіціант озирнувся й побачив знайоме обличчя. Раптом у нього підкосилися коліна. Він лестився до цієї людини навіть більше, ніж до Дзін Ліня. - Констебль Ґу! Ви тут, щоб вести цю справу? Однією рукою Ґу Шень тримав лезо. Він був немолодий, а очі в нього були винятково гострі. Він підтягнув офіціанта до себе, хоча сам куточками очей оцінював Дзін Ліня. - Те, що ти сказав, правдоподібно і логічно. Йди прямо до ямена і дай показання. - Яке це має відношення до мене? - зляканий офіціант заїкнувся. - Кожен, кого ви випадково знайдете на цій вулиці, знатиме про це краще за мене! Це, той Майстер Цянь, Майстер Цянь. Хіба він не живе по сусідству зі старим Ченом? Чого не допитати його?! - Я був там сьогодні вранці, - Ґу Шень передав офіціанта підлеглому позаду нього. Блокнот на його талії хитався, коли він витирав руки. Тоді він підняв підборіддя до Дзін Ліня й кинув йому хамську посмішку: - Ви виглядаєте незнайомим. У цього чоловіка були такі гострі очі, що навіть звичайні демони не наважилися б заглянути в них. Хустка Дзін Ліня залишилася на місці, все ще закриваючи його ніс і рот. Його очі звузилися, а потім посміхнулися з очевидною безрозсудністю та розпусністю. - Боюся, що Ваша Честь може вважати таких законослухняних громадян, як я, незнайомими. Ґу Шень засміявся, обернувся, щоб поглянути на алею, і запитав: - Молодого господаря також цікавить ця справа про вбивство? - Звісно, - відповів Дзін Лінь, - я ніколи раніше не стикався з такими випадками. Це все дуже по-новому. - Це той випадок, коли жертв змусили замовкнути. Частини тіла розкидані всюди. Це жорстоко і трагічно без порівняння, - Ґу Шень постукав пальцем по руків’ю леза і сказав: - Хіба звичайна людина не повинна боятися? - Чого тут боятися? - заперечив йому Дзін Лінь. - Чому прості чутки змусять мене тремтіти від страху? Ходять чутки, що троє чоловіків стають тигром. Тож мені доведеться чекати, поки Ваша Честь дізнається правду. Ґу Шень потер щетину на підборідді й сказав: - Якщо молодому господарю цікаво, чому б не запитати мене про це? Тепер ця справа в моїх руках. Я знаю більше, ніж офіціант. Дзін Лінь прибрав хустинку і злегка нахилив голову, його вираз обличчя став на кілька відтінків блідішим. - Скільки перлин бажає Ваша Честь? Немає необхідності бігати навколо куща. Просто скажіть, що ви хочете. Яменські констеблі не були схожі на найманців. Цілий рік вони працювали до смерті лише за двадцять срібних перлин, яких вистачало лише на їжу. Ямен не платив їм щомісячної зарплати, і це призводило до неодноразових випадків здирництва з боку місцевих констеблів, які користувалися своїм становищем. Ґу Шень був приголомшений, а потім підняв голову й розсміявся. Махнувши рукою, він сказав: - Чи не занизька думка молодого господаря про мене? Що таке кілька перлин? Будь ласка, не псуйте мою репутацію. Вибачте, я був грубим раніше. Він уже збирався продовжити, коли почув, як хтось підказує йому. -Даґе, ми знайшли Льов Шижона. Ґу Шень склав долоні на знак прощання. Дзін Лінь кивнув і побачив, як Ґу Шень розвернувся та пішов геть. - Цю людину непросто обдурити, - сказав Цан Дзі. - Чи може людина бути такою кмітливою? Його рука майже не відривалася від леза. Дзін Лінь. Він намагався спровокувти тебе Дзін Лінь все ще дивився на спину Ґу Шеня і сказав: - Справа складна і заплутана. Нам все ще потрібно, щоб він був на передовій і шукав зачіпки. Що ти говорив раніше в рукаві? - Злодій, який вкрав мідний дзвіночок - Дон Лінь. Як і очікувалося, він причетний до цієї справи, - Цан Дзі обійняв його за плечі. - Чому він убив родину Чень? Сім'я настільки бідна, що їм доводиться просити їжу. Я сумніваюся, що вони можуть дати йому гроші. - Можливо, хтось попросив його це зробити, - сказав Дзін Лінь. - Гроші рухають світ. Не виключено, щоб гральний притон найняв його для вбивства. - Але нащо він забрав дівчинку? - заперечив Цан Дзі. - Чому б не змусити її замовкнути? Дзін Лінь мовчки розмірковував і нарешті сказав: -Важко отримати повну картину лише з одного боку історії. Тут замішаний ще хтось. Руки Цянь Вейші тремтіли, коли він витирав долоні. Вода в басейні була такою ж прозорою, як і завжди, але йому здавалося, ніби він мав бруд, який неможливо відтерти. Він тер долоні все сильніше і сильніше, поки його шкіра не почервоніла. Раптом у двері постукали. Цянь Вейші різко підвівся і перекинув тазик на землю. З переляку він швидко прибрав його і тихо запитав біля дверей: - Хто це? - Майстре Цянь, вибачте, що турбую вас, - Ґу Шень помахав значком на поясі між щілиною дверей. Обережно стиснувши кулаки, Цянь Вейші сперся на двері й визирнув із щілини. - Я вже розповів Вашій честі все, що знаю. Що ще я можу зробити для вас? Ґу Шень лише посміхнувся і сказав грубим голосом: - Є деякі речі, які мені потрібно знову почути від Майстра. Цянь Вейші затамував подих під поглядом Ґу Шеня. Він зняв засув і відчинив двері. Ґу Шень ступив всередину й провів поглядом подвір’я. - Я не помітив цього вранці. Стіна внутрішнього двору Майстра не така висока. Легко привернути увагу злодіїв. Подвір’я Цянь Вейші було дуже близько до двору Ченів. Насправді стіна, що розділяла подвір'я, була не такою вже й високою. Людині середнього зросту достатньо було лише трохи піднятися навшпиньки, щоб чітко дивитися на подвір’я своїх сусідів. Будинок Ченів стояв усередині провулку. Нижче жила стара вдова з онуком, а будинок Цянь Вейші знаходився з іншого боку будинку Ченів, на зовнішньому боці провулку. Цянь Вейші пішов за Ґу Шенєм і сказав: - Загинули люди. Дійсно є потреба збільшити висоту. - Ви мили руки? Ви ще не їли? Цянь Вейші змусив себе поглянути на нього. - Я щойно дивився на труп разом з Вашою честю. Боюся, я не зможу нічого їсти ці кілька днів. - Я займався багатьма справами, але з такою жорстокістю я зіткнувся вперше. Вбивство і розтин, як шокуюче. Цянь Вейші жестом попросив Ґу Шеня сісти. Офіцер без заперечень сів. - Давайте перейдемо до справи. Пройдімося ще раз зі мною по тій заяві, яку ви дали ямену. Цянь Вейші обережно сидів, випрямивши спину. Його тон був привітним, коли він говорив. Цьому вчителеві було близько сорока, але він все ще мав гладеньку шкіру, що свідчило про те, що він майже не стикався з труднощами в своєму житті. Він був худорлявим. Порівняно з Ґу Шенєм він був схожий на жінку, надто слабку, щоб зв’язати курку. - Тієї ночі я спав міцніше, ніж зазвичай, після того, як рано повернувся зі школи і випив трохи вина. У першій половині ночі я чув лише гомін вітру. Було так холодно, що я ледве міг заснути. Шокована тим, що вікно не було зачинене, я одягнувся й піднявся. Коли я зачиняв вікно, я почув галас із подвір’я Ченів. Я думав, Чень Жень повернувся додому, - Цянь Вейші мимоволі насупив брови. - Чень Жень любив грати в азартні ігри. Він навіть відбирав пенсію своїх батьків, щоб пограти. Він надовго залишався далеко від дому, а якщо й повертався, то завжди за грошима. Ця особа має звичку фізично та словесно ображати своїх батьків та дружину. Тому кожного разу, коли він повертався, він влаштовував скандали. Я був п’яний і роздратований постійною лайкою, тому заткнув вуха, - він закрив обличчя і задихнувся від ридань. - Звідки мені було знати, що вони загинуть тієї ж ночі? Бідна Цаою. Хтось справді її викрав. Їй лише сім років. Хто знає, що збирається зробити вбивця? Ґу Шень нічого не сказав. Цянь Вейші трохи випрямився. Коли він підняв голову, його очі були червоні. - Чень Жень - негідник! Він - прокляття цієї сім'ї. Ця людина винна у жахливих злочинах, і його смерть не варта того, щоб оплакувати. Але прикро, що він все ще тягне за собою інших. Мене це справді засмучує. - Я почув від офіціанта, що Чень Жень винен гральному притону багато грошей. - Шістнадцять золотих перлин, - Цянь Вейші протер очі, - навіть якщо він продасть Цаоюй, він не зможе повернути борг! Чень Цаоюй була маленькою дівчинкою в родині Чень. - Справа складна. Перш ніж її розгадати, Майстру слід бути обережним. Не виходьте з дому, щоб проводити заняття в ці кілька днів. Ямен може шукати вас у будь-який час, - Ґу Шень підвівся. Коли він вже виходив, то раптом обернувся і простягнув Цянь Вейші хустинку. - Учителю, витріть піт за шиєю. Переляк Цянь Вейші майже миттєво перетворився на страх. Йому знадобилася хвилина, щоб відреагувати. Взявши хустку, він поспішно кивнув. - Дякую. Дякую вам. Ґу Шень стиснув руки, щоб попрощатися, і вийшов за двері, щоб піти. Як тільки він пішов, Цянь Вейші заспокоївся. Його брови були насуплені, коли він якусь мить дивився на хустку в руці. Нарешті він щось зрозумів. Відколи нахабний Ґу Шень говорив про «нав’язування» іншим, коли стукав у двері? Префектурний ямен чітко записав його заяву. Якби Ґу Шень захотів, він міг би переглянути це в будь-який час, навіщо йому знову приходити? Спочатку він був підозрюваним у цій справі, але Ґу Шеню все одно потрібно було здійснити спеціальну поїздку, щоб відвідати його і сказати йому, щоб він не виходив з дому? Цянь Вейші облився холодним потом. Волосся в нього стало дибки. Якщо той, хто прийшов, був не Ґу Шенєм, то хто ж він?! Коли «Ґу Шень» вийшов з провулку, він прошмигнув повз вуличних торговців. Ніби вийшовши з кокона, він миттєво виріс і відкрив пару чуттєвих персикових очей. Дзін Лінь ущипнув своє горло та застібнув комір. Цан Дзі пошепки промовив маленькій кам’яній фігурці. - Поглянь на нього. Він так майстерно вміє обманювати інших. Він, очевидно, більш майстерний, ніж я. Маленька кам'яна фігурка посміхнулася до нього, на диво виглядаючи дещо самовдоволеною.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!