Духовне море

Кожен культиватор породжує в собі духовне море. Залежно від типу темпераменту культиватора, його духовне море могло бути бурхливим простором з буйними хвилями або мирним морем спокійних вод. Таким чином саме гарячий темперамент Дзвей Шань Сена і огида до зла спричинили буйство його духовної енергії в тілі Цан Дзі. 

 

Цан Дзі не бажав входити в стан медитації, доки Дзін Лінь залишався без свідомості. Духовна енергія Дзвей Шань Сена була схожа на риб’ячі кістки, що пронизували йому горло, давивши на нього, поки зовсім не задушать зсередини. Цан Дзі насупив брови, коли заклинання за заклинанням пекучим болем спалахували від стимулюючого обміну між духовними морями. Він сів на край ліжка і, не маючи змоги розігнути ноги, він міг лише згорнутися калачиком від тиску. Він так мучився, що під очима у нього були чорні кола, навіть коли він сперся на спинку стільця й невблаганно дивився на Дзін Ліня.

 

Хваді викликала лікаря вчора ввечері, але як звичайний лікар міг мати уявлення про травму Дзін Ліня? Він лише грубо почистив і перев’язав його рани. Сьогодні рано вранці Цан Дзі відчув, як у Дзін Ліня піднялася температура.

 

Двома пальцями юнак розпустив волосся чоловіка і побачив, що скроні Дзінь Ліня були просочені потом. Кінчиками пальців він торкнувся вуха Дзін Ліня, а потім сковзнув ними до шиї, нарешті відчувши цю оксамитову пляму. Пальці Цан Дзі довго залишались там і його обличчя було похмурим.

 

Ще трохи сили і він міг позбавити Дзін Ліня життя. Після його смерті він міг зірвати шкіру з цієї “крижаної скульптури”, щоб точно перевірити, наскільки незбагненним було серце цього чоловіка.

 

-Ти людина чи привид? - запитав Цан Дзі. - Невже вони обдурили мене, коли вихвалювали тебе до небес?

 

Його голос ставав нижчим, коли він говорив. Кінчик його пальця провів по шкірі Дзін Ліня, залишивши за собою слабкий червоний слід. Червона лінія була ледь помітна під пальцем, простягаючись увздовж білої шиї Дзін Ліня наче мотузка, віддаючи його долю в руки Цан Дзі.

 

Хваді протиснулась у двері, несучі в ніжній руці з нафарбованими нігтями відкормленного п’ятиколірного птаха. Розстібаючи пальто, вона подивилась на ліжко.

 

-Оскільки він ще деякий час не прокинеться, не варто стежити за ним. Юначе, будинок такий великий, що тобі не потрібно весь час дивитися на нього. Все одно він не може втекти, - сказала Хваді й підняла вказівним пальцем мішечок з грошима. Розмахнувши ним в повітрі, вона сказала з радістю та самовдоволенням: - Ці скупі хлопці з аптеки! Вони змусили мене витратити стільки зусиль, щоб домовитися про ціну. На зворотному шляху я купила курку. Можемо затушкувати ввечері щоб насититись.

 

Цан Дзі втомлено повернув голову. Не встиг він їй подякувати, як його очі зустрілися з очима тієї п’ятиколірної “курки”. Курка була приголомшена, потім вона сердито вдарила кігтями і вибухнула від гніву.

 

-Ти мерзенний дуреню! - А-Ї був настільки розлючений, що гикав. - Це ти винний, що я в такому жахливому становищі!

 

Спочатку А-Ї був проданий крадієм. Перший час він привертав увагу глядачів рідкісними кольорами свого пір’я. Але через кілька днів новинка згасла, а купити його все одно ніхто не приходив. Він також був надто вибагливим до їжі і виглядав слабким і втомленим цілий день. Продавець боявся, що він довго не проживе, тому поспішно продав А-Ї разом з фазанами. Бідолашний А-Ї. Він був маленьким різнокольоровим птахом з чудового дерева Цан Лі, але фазани в клітці ледь не поклювали його налисо. Сльози А-Ї були схожі на проливний дощ, коли він плакав махаючи крилами. Він підняв очі, бажаючи втопити всіх в цій кімнаті.

 

Цан Дзі різко підвівся, взяв А-Ї й усміхнувся Хваді:

 

-Як я смію турбувати Дзєдзє такими важкими справами? Я зроблю це.

 

По шиї А-Ї пробіг холодок. Він раптом став схожий на перепілку, хоча й заговорив сміливо: 

 

-Я тебе не боюся! Побачимо, чи ти справді наважишся мене зарізати!

 

Цан Дзі взяв ніж і виніс А-Ї за двері.  У провулку нікого не було, і зимовий холод проступав кригою на краю карнизу. Він кинув А-Ї на землю й присів обличчям до стіни. Не чекаючи, поки А-Ї заговорить, він встромив ніж у землю поруч з А-Ї, причому край леза стирчав прямо біля кігтя. А-Ї здригнувся.

 

-Я не здамся, навіть якщо ти приставиш мені ножа до шиї!

 

-Клич свою А-Дзє, - сказав Цан Дзі.

 

-Ти думаєш моя А-Дзє це хтось, кого ти можеш бачити коли забажаєш?! Я міг би розглянути це, якби Дзін ЛІнь був тим хто просить мене. Але ти? З чого б це? - не бажаючи ходити довкола, А-Ї міг лише кілька разів важко пирхнути.

 

-Сьогодні у тебе тільки два вибори, - сказав Цан Дзі, - або ти кличеш свою А-Дзє, або я заріжу тебе на тушонку.

 

А-Ї хотів продовжити поводити себе зухвало, коли побачив похмурі очі Цан Дзі. Він підсвідомо здригнувся під страхітливим тиском і обережно втягнув кігті, які були готові до бійки.

 

-Ти… ти, чого це ти хочеш побачити мою сестру? Принаймні скажи мені причину!

 

-Дзін Лінь не прокинувся від сну, - Цан Дзі зробив паузу.

 

А-Ї побачив його вираз обличчя, який наче придушував щось глибоко всередині. За мить Цан Дзі продовжив:

 

-Мені потрібна твоя А-Дзє.

 

-Хіба цьому інваліду не постійно потрібен сон? Що тут такого дивного? - замислився А-Ї. - О, я знаю. Ви мабуть зіткнулися з Дзвей Шань Сеном. Мені було цікаво, чому напередодні ввечері був такий великий галас. Як це було? Мабуть він був наляканий коли побачив Дзін Ліня. Тепер коли він вас побачив, чому ви не втекли з Дзін Лінєм? Ні, це не правильно. Якби Царство Дев’ятого Неба дізналось що Дзін Лінь живий, ви б не змогли втекти. Навіть кликати мою А-Дзє було б безглуздо. Але я не бачив, щоб Демакраційний відділ робив якісь кроки. Мабуть, вони його не впізнали. Що сталось? Дзін Лінь постраждав?

 

Серце Цан Дзі защеміло в грудях.

 

-Твоя сестра щось згадувала?

 

-Я можу покликати А-Дзє, але ти повинен попросити її звільнити мене від моєї початкової форми.

 

Цан Дзі витягнув ножа з землі.

 

-Про це можна домовитись.

 

Дзін Лінь був схожий на глибоке безоднє море. Його тіло перетворилося на флуоресцентні зірки і зникло в безмежному морі крові. Під впливом звуків мідного дзвіночка його розум поступово віддалявся від початкової позиції й плив до густого туманного світла. Він ніби побачив, як хтось розмахує мідним дзвіночком, бавиться й кидається з маленькими чорним джгутами, що майорять у повітрі. Нарешті, пара щирих і світлих очей, з’явилися в тумані.

 

Хто це?

 

Дзін Лінь не впізнав цю людину і не бачив її раніше. Він уже збирався придивитися ближче, коли хтось позаду нього тихо гукнув “Дзьов Ґе”. Його духовне море піднялося й швидко возз’єдналося з величезним простором духовної енергії, повертаючи його блукаючий розум назад.

 

Дзін Лінь раптом відкрив очі і побачив, що лежить між незнайомими подушками. Коли його розум відновився, він знайшов хвилину відновити дух і пам’ять.

 

-Дзьов Ґе, - у формі маленької кольорової пташки Фу ЛІ стрибала біля подушки, - це було близько! Якби ти не запечатав свій розум і душу в критичний момент, ти б, ймовірно, не витримав удару посоху достатньо довго, поки я прибуду.

 

-Чим ти мене нагодувала? - Дзін Лінь підвівся і спитав.

 

-Плоди дерева Цан Лі є найкращими для живлення духовного простору, тому я принесла їх.

 

Не дивно, що Дзін Лінь відчував як його духовне море поповнилось.

 

-Та риба не змогла перетравити всю ту духовну енергію Дзвей Шань Сена, яку він поглинув, тому я теж дала йому один, але я не знаю скільки він зможе проковтнути. Але з цим його культивація продвигається не по днях, а по годинах. Отже ми можемо розглядати це як несподіване благословення.

 

Дзін Лінь побачив Цан Дзі із закритими очима і зрозумів, що він засвоює духовну енергію Дзвей Шань Сена. Тож він одягнувся і сказав:

 

-Дзвей Шань Сен присвятив своє життя в’язниці Джвей Хвей. Він не спустився б у світ смертних без причини. Що сталося на небесах?

 

Погляд Фу Лі опустився. Хваді все ще солодко спала на дивані, а інших сторонніх поруч не було. Вона сказала:

 

-Не хочу обманювати Дзьов Ґе, мене послав лорд Чен Тянь. Останнім часом водний потік Лі Дзінь тече в зворотному напрямку, і підземний світ боїться народжених злих істот. Король Пекла повідомив про це на Дев’яте Небо. Таким чином лорд Чен Тянь послав Дзвей Шань Сена. Хто міг очікувати, що він зустрінеться віч-на-віч з Дзьов Ґе?! Дзвей Шань Сен водночас справедливий і злий, і він обмінявся ударами з Дзьов Ґе. Я боюся що він…

 

Вона говорила, коли раптом побачила, що Дзін Лінь приклав палець до своїх губ. Вона замовкла й простежила за поглядом Дзін Ліня. Одне око Цан Дзі було відкрито, і на його обличчі з’явилась тінь посмішки.

 

-Навіть послухати не можна? - він підняв руку, щоб підперти голову, і подивився на Дзін Ліня з оманливою посмішкою. - Ми з тобою вже одного разу пройшли крізь Ворота Життя і Смерті - ми настільки близькі, що не можемо бути ще ближче. Тобі все ще потрібно щось від мене приховувати?

 

-Діти невинні, - сказав Дзін Лінь. - Я просто хвилююсь, що ти злякаєшся.

 

-Чого мені боятися? У мене є ти, щоб захистити мене.

 

-Я можу прийняти перший удар від посоха, але не зможу прийняти другий, - халат Дзін Ліня був розстібнутий, тому він підняв руку, щоб зав’язати його на підкладці. - Яким на смак була енергія Дзвей Шань Сена?

-Погана, - нарешті змігши витягнути ноги зі свого місця, Цан Дзі ліниво відкинувся на стільці, виглядаючи полегшеним. - Його енергія не йде ні в яке порівняння з твоєю.

 

-Легковажний хлопчисько! - підскочила Фу Лі.

 

Підживившись плодами дерева Цан Лі та ввібравши духовну енергію Дзвей Шань Сена, все тіло Цан Дзі було бадьорим, а його духовний простір був переповнений духовною енергією. Тому він не побоявся зіткнутися з Фу Лі і лише посміхнувся їй.

 

-Дзєдзє, я завжди був чесним, - ставши серйозним він продовжив: - Дуже дякую за подарунок фруктів від Дзєдзє.

 

Доречно одягнений, Дзін Лінь сказав: 

 

-Орлині очі Хвейаня надзвичайні. Тобі не варто залишатися в цьому місці.

 

-Навіть якщо це мій двійник, я все одно краща за цю рибу. Дзьов Ґе, враховуючи присутність тут Дзвей Шань Сена, я боюся, що він зрештою щось помітить. Чому б тобі не піти зі мною? 

 

-Занадто пізно, навіть якщо я хочу піти, - Дзін Лінь обернувся, щоб подивитися у вікно, - крім того, мені потрібно дещо зробити.

 

Не маючи змоги переконати його, Фу Лі могла тільки здатися. Коли вона забрала А-Ї, вона почула, як А-Ї запитав:

 

-Я пам’ятаю, він завжди бере з собою кам’яну фігурку, коли виходить. А-Дзє, що це за камінь?

 

Фу Лі все ще хвилювалася і неохоче відповіла, озирнувшись знову:

 

-Який камінь? Це просто двійник Дзьов Ґе.

 

Почувши це, А-Ї випалив:

 

- ЩО?!

 

Навіть після того, як Фу Лі пішла, атмосфера у внутрішній кімнаті все ще була нестійкою. Цан Дзі сів на стілець. Високий і сильний, він здавався домінуючим, навіть незважаючи на те, що сидів у кутку.

 

Після того, як на нього довго дивилися, Дзін Лінь холодно запитав:

 

- Уже не впізнаєш мене?

 

- Ти знаєш, я тебе з’їм, - Цан Дзі перейшов прямо до справи. - Чому ти прийняв удар на себе?

 

Дзін Лінь якийсь час дивився на нього і відповів:

 

- Мені просто так захотілося.

 

- Ти звучиш невпевнено, але твої дії рішучі та чіткі, - тримаючись за спинку ліжка, Цан Дзі підвівся і цинічно сказав: - Навіть якщо ти так зі мною поводишся, я все одно тебе не жалітиму. Дзін Лінь, я поклав тебе глибоко в своє серце. Я знаю, що ти прагнеш смерті, але тільки мені вирішувати, коли ти маєш померти.

 

- Так сталося, - Дзін Лінь застібнув комір й одягнув пальто, - що слова, які я найбільше ненавиджу, це «життя і смерть передбачені небом». Це мене цілком влаштовує. Віднині моє життя і смерть у твоїх руках, - він підвівся і зробив крок ближче, не торкаючись Цан Дзі. - На моїй шиї є шрам. В чому справа? Ти вже на останньому кроці, але не можеш завдати смертельного удару?

 

Посмішка Цан Дзі зникла, а в його очах спалахнуло щось різке й холодне. Його фальш зникла, оголюючи дику бездушність демона. Проте його тон був ніжним і м’яким.

 

- Так, я передумав. Я відчуваю, що наша дружба ще не досягла кінця - вона може піти ще глибше. Ще зовсім нещодавно я перетворився на людину, як же я зможу залишити тебе одного? - прошепотів Цан Дзі на вухо Дзін Ліня. - Я не думаю, що ти розумієш. Ти будеш зі мною, поки живий. Навіть якщо ти помреш, ти помреш у моєму животі. Оскільки ти виховав мене, у тебе немає жодних причин покидати мене.

 

Дзін Лінь викликав у повітрі паперове віяло й притулив його до грудей Цан Дзі, щоб відштовхнути його. 

 

- Перш ніж я помру, нам ще є що зробити.

 

Цан Дзі пішов разом з ним і підняв руки, щоб відступити. 

 

- Куди ми йдемо?

 

- Місце мерця.

 

Щойно він закінчив говорити, як перетворився на легковажного молодого господаря з піднятими очима. Він закрив віяло і постукав Цан Дзі по підборіддю.

 

- Дозволь мені тебе потурбувати, - у молодого господаря була пара усміхнених очей цвіту персика, і все ж він був безвиразним, коли сказав: - Потерпи це на мить.

 

Перш ніж Цан Дзі встиг відповісти, пролунало «пуф», і він перетворився на людину розміром з долоню. Він піднявся на плече Дзін Лінь і сховався у його волоссі. Коли вони вже збиралися рушати, він раптом сказав на вухо Дзін Ліну: 

 

- Почекай. Де камін'яна фігурка?

 

Дзін Лінь не відповів, але в його рукаві почувся шелест, і голова маленької кам’яної фігурки висунулася. Вона блимнула своїми маленькими очима на Цан Дзі й сховалася назад у рукав.

 

Цан Дзі спустився в рукав і пішов за нею. Він перекинувся й накинувся на маленьку кам’яну фігурку. З «гупом» Цан Дзі затиснув її під собою, від чого та вдарилась головою.

 

- Я шукав тебе стільки днів, а ти ховався в його рукаві, - Цан Дзі схопився за трав’яну корону кам`яного чоловічка. - Що поганого в тому, щоб йти за мною? Навіщо слідувати за ним? Він бере тебе грати?

 

Маленька кам’яна постать опустила голову й боролася.

 

Цан Дзі сів на спину і сказав:

 

- Ти теж безсердечний!